Рішення

від 20.06.2023 по справі 910/13997/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 910/13997/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/13997/22

за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" (03056, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 27, оф. 420)

про стягнення 60 684,21 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирський державний університет імені Івана Франка звернувся до Господарського суду міста Києва Товариства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" про стягнення 60 684,21 грн попередньої оплати, товар на яку поставлено не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13997/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.01.2023 відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву.

03.02.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Житомирським державним університетом імені Івана Франка (замовник) та ТОВ "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" (постачальник) було укладено договір № 307, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний поставити, а замовник оплатити і прийняти продукцію - періодичні видання на 2022 рік згідно державного класифікатору ДК 021:2015 - 22210000-5, газети (22212000-9 Періодичні видання), іменовані в тексті даного договору «товар».

Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів (100% попередню оплату) згідно рахунку-фактури, отриманого від постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно пункту 1 Постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Сума договору складає 98 118,00 грн (п. 2.3 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється з 01.01.2022 по 31.12.2022. Видання поставляються по мірі виходу з друку (не пізніше 5 діб з дня публікації).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було здійснено попередню оплату у розмірі 100% вартості замовленого товару згідно рахунка-замовлення № ДК1-0567/155181 від 23.12.2021, що підтверджується платіжними дорученнями № 1612 від 23.12.2021 на суму 42 055,56 грн та № 1613 від 23.12.2021 на суму 56 062,44 грн. Однак, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідачем було поставлено товар у кількості, яка є меншою, ніж оплачена замовником за рахунком-замовленням. У зв`язку з вказаною обставиною позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 994/01 від 01.11.2022, додавши до останнього претензію від 28.10.2022 про повернення коштів передплати у сумі 39 021,84 грн, товар на яку станом на дату складання даної претензії поставлено не було, а також повідомлення про дострокове розірвання договору на підставі п. 9.5 останнього. Утім, вказана кореспонденція була повернута оператором поштового зв`язку відправнику за закінченням терміну зберігання.

Наведені обставини стали підставою звернення Житомирського державного університету імені Івана Франка до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС» 60 684,21 грн попередньої оплати, товар на яку станом на 01.12.2022 поставлено не було.

Заперечення проти позову відповідач аргументує таким:

- недоведеність позивачем факту здійснення попередньої оплати замовленого товару з огляду на те, що в наданих ним платіжних дорученнях отримувачем спірних грошових коштів значиться ТОВ «МЕРКУРІЙ ІНФОРМ», а не відповідач - ТОВ «МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС»;

- заперечуючи сам факт отримання повідомлення позивача про розірвання договору, відповідач зазначає, що останній є достроково розірваним з ініціативи позивача, у зв`язку з чим його зобов`язання з поставки періодичних видань, як і зобов`язання позивача зі сплати попередньої оплати є припиненими, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі;

- відсутність вини відповідача у допущеному ним порушенні зобов`язання з поставки періодичних видань, оскільки останнє є наслідком

повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, у зв`язку з яким більшість редакцій припинили свою роботу, деякі з них поновили її протягом травня 2022 року, інші - у вересні 2022 року, але є й такі, якими до теперішнього часу друк відновлено не було. Більше того, з початком введення воєнного стану Товариство не мало доступу до орендованого приміщення, де здійснювалося сортування та фасування періодичних видань, що підтверджується листом орендодавця від 22.08.2022 № 3/25. У зв`язку з вказаною обставиною наказами Товариства від 28.02.2022 та від 31.03.2022 було оголошено простій до 30.04.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу частини 2 наведеної норми зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Укладений між сторонами договір № 307 від 21.12.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України закріплений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У силу ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Судом встановлено, що позивачем за платіжними дорученнями № 1612 від 23.12.2021, № 1613 від 23.12.2021 було перераховано відповідачу згідно його рахунка-замовлення № ДК1-0567/155181 від 23.12.2021 суму передоплати у розмірі 98 118,00 грн.

Посилання відповідача на те, що у платіжних дорученнях отримувачем значиться ТОВ «МЕРКУРІЙ ІНФОРМ» (ЄДРПОУ 37807933) судом відхиляється, адже перерахування грошових коштів було здійснене на номер рахунку, вказаний відповідачем в реквізитах договору та рахунку-замовленні, а про помилковість зазначення назви на коду ЄДРПОУ отримувача позивач одразу ж повідомив ГУ ДКСУ у Житомирській області листом за вих. № 70 від 24.12.2021. Крім цього, підписавши наявний у матеріалах справи акт звірки станом на 07.07.2022, відповідач фактично визнав отримання ним суми передоплати у розмірі 98 118,00 грн.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця за умови неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару.

Отже, вирішуючи даний спір по суті, суду необхідно встановити обставини справи щодо фактичної поставки/непоставки товару продавцем покупцю у визначений за погодженням між ними строк.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Як уже зазначалося, пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється з 01.01.2022 по 31.12.2022 по мірі виходу видань з друку.

Отже, останнім днем строку здійснення відповідачем поставки замовленого товару позивачу є 31.12.2022.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з вимогою про повернення передоплати позивач звернувся до суду вже 12.12.2022.

Враховуючи, що станом на вказану дату право вимагати повернення авансу у позивача ще не виникло, позаяк строк виконання взятого на себе обов`язку відповідачем порушено не було, суд дійшов висновку про відмову у позові ЖДУ імені Івана Франка з підстав його передчасності.

При цьому, надаючи правову оцінку наявному у матеріалах справи листу позивача № 994/01 від 01.11.2022 з доданим до нього повідомленням про розірвання договору, суд зауважує, що останній не має жодного юридичного значення для вирішення даного спору по суті, виходячи з такого.

Так, зі змісту вказаних листа і повідомлення слідує, що у зв`язку з непоставкою відповідачем періодичних видань за 2022 рік на суму 39 021,84 грн позивач виразив намір розірвати договір у порядку п. 9.5 останнього шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього.

Згідно п. 9.5 договору замовник має право в будь-який час розірвати договір за умови письмового повідомлення про це постачальника не менш, ніж за 10 банківських днів до дати такого розірвання. Не пізніше 5 банківських днів з дати отримання повідомлення про розірвання договору сторони зобов`язані підписати додаткову угоду про розірвання договору.

Отже, вказаним пунктом договору закріплене безумовне право позивача ініціювати розірвання договору поставки, у той час як саме розірвання договору відбувається виключно за згодою сторін, вираженою у відповідній додатковій угоді до нього.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана пропозиція щодо розірвання договору не була доведена до відома відповідача, а відповідна додаткова угода про розірвання договору сторонами не укладалася.

Встановлене виключає підстави вважати договір поставки розірваним, а невиконані зобов`язання відповідача за ним припиненими, як на тому помилково наполягає останній.

Тому, попри відмову у даному позові, позивач не позбавлений можливості за наявності обставин, передбачених п. 5.2 договору, реалізувати закріплене ним право на односторонню відмову від договору та, як наслідок, вимагати повернення відповідачем спірної суми грошових коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у силу ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя М.Є. Літвінова