Рішення

від 10.05.2023 по справі 910/14779/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2023Справа № 910/14779/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вулиця Симона Петлюри, будинок 25, місто Київ, 01032)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбутенерго" (вулиця Академіка Вільямса, будинок 8 Є, офіс 48, місто Київ, 03189)

про стягнення 9 572 624,05 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Пучка В.А.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбутенерго» (далі - відповідач) про стягнення 9 572 624,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14779/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.02.2023.

Ухвала Господарського суду міста Києва була направлена, зокрема, на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзбутенерго» згідно даних з ЄДРПОУ: 03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, буд. 8 Є, оф. 48.

Утім, поштовий конверт із вказаним відправленням разом із повідомленням про вручення поштового відправлення повернутий відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній».

За приписами ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З наведених приписів ГПК України вбачається за можливе дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі з причини відсутності особи за місцезнаходженням, зареєстрованим у встановленому законом порядку, є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, дотримання судом вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи та забезпечення йому можливості реалізувати надані законом процесуальні права.

Представник відповідача у підготовче засідання 22.02.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у підготовчому засіданні 22.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.03.2023.

Представник відповідача у підготовче засідання 15.03.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у підготовчому засіданні 15.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.04.2023.

Вказана ухвала в електронному вигляді була надіслана ТОВ "Укрзбутенерго" на його електронну адресу: tovukrzbutenergo@gmail.com та доставлена до електронної скриньки 16.03.2023.

Представник відповідача у підготовче засідання 12.04.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14779/22 до судового розгляду по суті на 10.05.2023.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, за відсутності відзиву відповідача.

У судове засідання 10.05.2023 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.05.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) та ТОВ «Укрзбутенерго» (користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1785-02024, відповідно до п. 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору для розрахунків за ним використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.

У силу п. 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що планова та фактична вартість послуги (грн.) визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений регулятором (грн./МВт*год).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17.00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс) з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).

У силу п. 7.1 договору ОСП має право, зокрема, отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.

Згідно з п. 9.3 договору користувач зобов`язується, серед іншого, здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

У п. 6.7 договору сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми прострочення платежу.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що в березні - квітні 2021 року ним були надані відповідачу послуги на загальну суму 5 071 566,15 грн. Утім, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором їх оплату не здійснив.

Враховуючи викладене, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 5 071 566,15 грн заборгованості, а також нарахованих на неї 2 348 207,91 грн пені, 283 186,41 грн 3 % річних, 355 009,63 грн штрафу, 1 514 653,95 грн інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом (п. 96);

користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії (п. 40);

оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (тут і надалі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі (п. 5.2 глави 5 розділу XI Кодексу).

Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частиною 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018№ 309.

Отже, між позивачем, як оператором системи передачі, та відповідачем, як користувачем системи передачі, на підставі договору № 1785-02024 від 23.07.2020 року виникли правовідносини щодо надання послуг з передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Зазначена норма Закону кореспондується з пп. 1 п. 7.1 договору, відповідно до якого оператор системи передачі має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.

Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

У силу п. 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі та повертає їх користувачу.

Судом встановлено, що листами за вих. № 16-02/21 від 26.02.2021, вих. № 21/03-43 від 26.03.2021 ТОВ «Укрзбутенерго» повідомило ПрАТ «НЕК «Укренерго» про планові обсяги послуги на березень, квітень 2021 року, котрі були погоджені позивачем рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу.

Порядок оплати планових обсягів послуг урегульований п. 6.2 договору і передбачає поетапну попередню оплату останніх протягом розрахункового місяця.

У свою чергу, фактичний обсяг послуги визначається для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (п. 4.1 договору).

ОСП протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.

Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку (п. 10.1 договору).

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).

Розрахунок за фактичний обсяг послуги користувач здійснює по закінченню відповідного розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги (п. 6.5 договору).

Отже, необхідність оплати користувачем фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, визначається по закінченню відповідного місяця.

У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди (п. 6.7 договору).

У матеріалах справи наявні акти приймання-передачі послуг до договору, а саме: акт приймання-передачі послуги за березень 2021 року на суму 2 879 381,54 грн, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, та акт приймання-передачі послуги за квітень 2021 року на суму 2 191 277,78 грн, котрий не містить підпису та відбитку печатки відповідача.

Згідно з п. 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Надані позивачем до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача акту приймання-передачі послуг за квітень 2021 року є належними та такими, що відповідають вимогам п. 10.4. договору.

Враховуючи, що доказів оскарження відповідачем зазначених в акті приймання-передачі за квітень 2021 року обсягу та вартості наданих послуг у порядку, визначеному умовами договору, матеріали справи не містять, суд оцінює вказаний акт приймання-передачі послуг як такий, що прийнятий ТОВ «Укрзбутенерго» без розбіжностей.

Також у матеріалах справи наявні акти коригування, а саме: акт коригування від 17.11.2021 до акту від 31.03.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 23.07.202 № 1785-02024: скоригована вартість 2 886 396,01 грн; акт коригування від 17.12.2021 до акту від 30.04.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 23.07.202 № 1785-02024: скоригована вартість 2 185 170,14 грн.

Зі встановленого суд дійшов висновку, що сторони погодили фактичний обсяг спожитих послуг протягом спірного періоду.

При цьому відсутність підпису та відтиску печатки відповідача на вказаних актах коригування не нівелює вищенаведеного висновку суду, враховуючи, що докази направлення вказаних актів коригування на адресу відповідача є належними та такими, що відповідають вимогам п. 10.4. договору, у той час як саме коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються Адміністратором комерційного обліку.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг за спірний період у сумі 5 071 566,15 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідачем у порядку ст. ст. 73, 74 ГПК України не спростована.

Враховуючи, що відповідач припустився порушення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1785-02024 від 23.07.2020 та положень законодавства в частині повноти та своєчасності сплати за надані у березні, квітні 2021 року послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 5 071 566,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 283 186,41 грн 3 % річних та 1 514 653,95 грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).

Виходячи з наведеного, суд зазначає про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії, наданих у березні, квітні 2021 року.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних за заявлені ним періоди нарахування з 11.03.2021 по 08.12.2022 та з 03.04.2021 по 08.12.2022, відповідно, суд констатує наявність у ньому арифметичних помилок, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 258 480,11 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за загальний період нарахування квітень 2021 року - листопад 2022 року, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 514 653,95 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення 2 348 207,91 грн пені та 355 009,63 грн штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як уже зазначалося, у п. 6.7 договору сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Таким чином, наведеним пунктом договору сторони скористалися правом відступити від приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, натомість, узгодили здійснення такого нарахування до повного виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за заявлені ним періоди нарахування з 11.03.2021 до 08.12.2022 та з 03.04.2021 до 08.12.2022, відповідно, суд зауважує про наявність у ньому арифметичної помилки, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 2 348 044,81 грн.

Крім цього, у силу п. 6.7 договору за прострочення термінів розрахунку понад 30 календарних днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми прострочення платежу.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу у загальній сумі 355 009,63 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 5 071 566,15 грн основного боргу, 2 348 044,81 грн пені, 355 009,63 грн штрафу, 1 514 653,95 грн інфляційних втрат та 258 480,11 грн 3% річних. В іншій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзбутенерго" (03189, м. Київ, вулиця Академіка Вільямса, буд. 8Є, офіс 48, ідентифікаційний код 43593286) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний номер 00100227) основний борг у розмірі 5 071 566 (п`ять мільйонів сімдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) грн 15 коп., пеню в розмірі 2 348 044 (два мільйони триста сорок вісім тисяч сорок чотири) грн 81 коп.,штраф в розмірі 355 009 (триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ять) грн 63 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 514 653 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 95 коп., 3% річних в розмірі 258 480 (двісті п`ятдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн 11коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 143 216 (сто сорок три тисячі двісті шістнадцять) грн 32 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржене в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя М.Є. Літвінова