Рішення

від 20.06.2023 по справі 910/11574/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2023Справа № 910/11574/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/11574/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська обл., с-ще Дослідне, вул. Наукова, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Бау Систем" (01010, місто Київ, Хрестовий провулок, 2, оф. 401)

про стягнення 343 314,88 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "ІТЛ-Групп" до ТОВ "Дельта Бау Систем" про стягнення 343 314,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні №К88/300921-1 від 01.09.2021, унаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 205 371,00 грн, за прострочення сплати якої нараховано пеню в сумі 61 388,75 грн, штраф в сумі 41 074,20 грн, інфляційні втрати в сумі 29 902,20 грн та 3% річних в сумі 5 578,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11574/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між ТОВ "ІТЛ-Групп" (експедитор) та ТОВ "Дельта Бау Систем" (клієнт) було укладено договір № К88/300921-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні, відповідно до п. 1.2 якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе обов`язки за плату і за рахунок коштів клієнта організувати перевезення вантажів клієнта та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів клієнта.

Згідно з п. 3.1 договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявки на транспортно-експедиторські послуги, що надається клієнтом не пізніше, ніж за 48 годин до початку завантаження.

Послуги за даним договором передаються експедитором та приймаються клієнтом за актом наданих послуг (п. 6.1 договору).

У п. 6.2 договору визначено, що акт наданих послуг підписується сторонами та скріплюється печатками протягом 5 банківських днів з моменту отримання акту клієнтом.

Підписаний клієнтом акт наданих послуг без зауважень підтверджує факт приймання належно наданих послуг за договором та отримання клієнтом належним чином оформлених первинних та інших документів (ТТН, CMR, рахунок та ін.) відповідно до вимог договору та заявки (п. 6.3 договору).

Вартість послуги за даним договором встановлюється та узгоджується сторонами на кожну транспортно-експедиторську послугу на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною даного договору. Кінцева сума наданих послуг може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат і зазначається в акті наданих послуг та додаткових рахунках (п. 5.1 договору).

Вартість послуги включає винагороду експедитора за надані послуги, розмір якої визначається в акті наданих послуг (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється в термін 3 днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в заявці.

Так, з наданих до матеріалів справи заявок на перевезення вбачається, що умовами останніх сторони погодили здійснення 100% оплати до розвантаження вантажу.

У силу п. 7.18 договору за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати платежу.

За порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг більш ніж на 30 днів клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 7.20 договору).

У п. 8.4 договору сторони погодили, що строк позовної давності за будь-якими вимогами, що випливають з цього договору, становить 3 роки.

Звертаючись до господарського суду, ТОВ "ІТЛ-Групп" зазначило, що на виконання умов договору надало відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 205 371,00 грн, що підтверджується:

- заявкою на перевезення № З-000000083027 від 23.11.2021 року на суму 50 893,00 грн, CMR № 0000797, актом надання послуг № 83027 від 02.12.2021, підписаним представниками сторін;

- заявкою на перевезення № З-000000082989 від 22.11.2021 року на суму 51 021,00 грн, CMR від 24.11.2021, актом надання послуг № 82989 від 07.12.2021, підписаним представниками сторін;

- заявкою на перевезення № З-000000083063 від 24.11.2021 року на суму 52 435,00 грн, CMR № 103977 від 26.11.2021, актом надання послуг № 83063 від 02.12.2021, підписаним представниками сторін;

- заявкою на перевезення № З-000000083030 від 23.11.2021 року на суму 51 022,00 грн, CMR № 0136227 від 25.11.2021, актом надання послуг № 83030 від 01.12.2021, підписаним представниками сторін.

Однак, у порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач надані транспортно-експедиційні послуги не оплатив, унаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 205 371,00 грн, за прострочення сплати якої нараховано пеню в сумі 61 388,75 грн, штраф в сумі 41 074,20 грн, інфляційні втрати в сумі 29 902,20 грн та 3% річних в сумі 5 578,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 929 ЦК України, частиною 1 ст. 316 ГК України та частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (абз. 2 ч. 1 ст. 926 ЦК України, абз 2 ч. 1 ст. 316 ГК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 926 ЦК України, якому кореспондується абз. 3 2 ч. 1 ст. 316 ГК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 ЦК України унормовано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як уже зазначалося, у п. 5.1 договору сторони погодили, що вартість послуги за даним договором встановлюється та узгоджується на кожну транспортно-експедиторську послугу на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною даного договору. Кінцева сума наданих послуг може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат і зазначається в акті наданих послуг та додаткових рахунках.

Згідно з п. 5.4 договору оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється в термін 3 днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в заявці.

Так, з наданих до матеріалів справи заявок на перевезення вбачається, що умовами останніх сторони погодили здійснення 100% оплати до розвантаження вантажу.

Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи CMR № 0000797, CMR від 24.11.2021, CMR № 103977, CMR № 0136227 та актами надання послуг № 83027 від 02.12.2021, № 82989 від 07.12.2021, № 83063 від 02.12.2021, № 83030 від 01.12.2021, підписаним представниками сторін, підтверджується факт належного виконання позивачем заявок на перевезення № З-000000083027 від 23.11.2021, № З-000000082989 від 22.11.2021, № З-000000083063 від 24.11.2021, № З-000000083030 від 23.11.2021, наданих відповідачем.

Отже, у відповідача виник обов`язок оплатити надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, останнім днем строку виконання якого, виходячи з умов заявок на перевезення, а також вказаних у CMR дат одержання вантажу, було 30.11.2021 - на суми 51 022,00 грн, 51 021,00 грн та 01.02.2021 - на суми 50 893,00 грн, 52 435,00 грн.

Однак, доказів виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 205 371,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2021 року до травня 2022 року, суд зазначає, що він є арифметично правильним та загальна сума належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат за заявлений період нарахування становить 29 902,02 грн.

Однак, у зв`язку з тим, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 29 902,20 грн, суд зазначає, що заявлена вимога підлягає частковому задоволенню у сумі згідно розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд констатує, що останній виконаний позивачем, виходячи з початкової дати прострочення оплати кожної з транспортно-експедиторських послуг окремо, по кінцеву дату нарахування - 27.10.2022, є обґрунтованим, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 5 578,73 грн підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення 61 388,75 пені та 41 074,20 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 ст. 217 названого Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, у п. 7.18 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати платежу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 названого Кодексу).

Наведеною нормою закріплене загальне правило стосовно визначення періоду часу, за який нараховується пеня. Так, право на нарахування пені виникає у кредитора від дня, наступного за днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано, і припиняється через 6 місяців, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, виходячи з визначеної наведеною нормою початкової дати періоду нарахування пені, сторони вправі на власний розсуд угодили більшу або меншу, ніж передбачена ч. 6 ст. 232 ГК України, тривалість останнього.

Як вбачається з розрахунку пені, останній виконаний позивачем за період прострочення грошового зобов`язання, що становить 331 день, тобто

понад шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконано відповідачем.

Разом з тим, укладений між сторонами у справі договір не містить умови, яка б управнювала позивача на включення до періоду нарахування пені й період прострочення грошового зобов`язання відповідачем після сплину 6 місяців від дати, коли оплата мала бути проведена.

При цьому посилання позивача на п. 8.4 договору судом відхиляється, оскільки останнім сторони погодили збільшення не періоду нарахування пені, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, а строку позовної давності до вимоги про її стягнення, встановивши останній у 3 роки.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленої вимоги та стягнення з відповідача пені у загальній сумі 19 864,76 грн.

Згідно з п. 7.20 договору за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг більш ніж на 30 днів клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд зазначає. що останній є арифметично правильним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 41 074,20 грн штрафу підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ІТЛ-Групп" та стягнення з відповідача 205 371,00 грн основного боргу, 29 902,02 грн інфляційних втрат, 5 578,73 грн 3% річних, 19 864,76 грн пені, 41 074,20 грн штрафу. У іншій частині у позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Бау Систем" (01010, місто Київ, Хрестовий провулок, 2, оф. 401, код ЄДРПОУ 42875848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська обл., с-ще Дослідне, вул. Наукова, 1, код ЄДРПОУ 37865529) 205 371 (двісті п`ять тисяч триста сімдесят одну) грн 00 коп основного боргу, 29 902 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дві ) грн 02 коп інфляційних втрат, 5 578 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 73 коп 3% річних, 19 864 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 76 коп пені, 41 074 (сорок одну тисячу сімдесят чотири) грн 20 коп штрафу, а також 4 526 (чотири тисячі п`ятсот двадцять шість) грн 87 коп витрат по сплаті судового збору.

3. У іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.06.2023.

Суддя М.Є. Літвінова