Рішення

від 22.06.2023 по справі 910/5028/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2023Справа № 910/5028/23

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/5028/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" до проТовариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" стягнення 548 873,63 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" про стягнення 548 873,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором підряду № 1810/19-Д від 18.10.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 201 920,00 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані штрафна неустойка у сумі 237 338,08 грн, інфляційні втрати - 92 481,55 грн та 3% річних у сумі 17 134,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

18.04.2023 на адресу суду від позивача надійшли докази на виконання ухвали суду від 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 року відкрито провадження у справі №910/5028/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр. Червоної Калини, буд. 72, кв. 16, м. Київ, 02232.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.п. 91, 117, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

При цьому, відповідно до п. 99-1 вказаних Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, факт не звернення Відповідача для отримання листів до підприємства зв`язку протягом місяця та повернення останнього на адресу суду за закінченням терміну зберігання, застосовуючи принцип аналогії закону, свідчить про те, що Відповідач відсутній за вказаною адресою, тому Суд вважає судові рішення врученими в порядку ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Суд зазначає, що жодної іншої адреси або адреси електронної пошти відповідача суду не повідомлено.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

18.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" (підрядник) було укладено договір підряду №1810/19-Д, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення (надалі - Роботи) на Об`єкті Замовника - «Житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-A, у Голосіївському районі м. Києва (секція 1.3.)» (далі за текстом - Об`єкт), дверних блоків протипожежних з межею вогнестійкості EI 30 (надалі - Продукція), загальною кількістю 234 (двісті тридцять чотири) штуки, за ціною 5000,00 грн. з ПДВ за 1 (один) дверний блок, згідно із Специфікацією (Додаток №1), що є невід`ємною частиною Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити відповідні роботи та Продукцію на умовах цього Договору.

Згідно з п.4.4 договору, проміжна та кінцева приймання-передача належним чином виконаних робіт як в цілому, так і окремих їх обсягів (частин), а також поставлених (та/або використаних) матеріалів, оформляється Сторонами шляхом підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в), який перед подачею на розгляд Замовнику повинен бути завізований службою технічного нагляду за будівництвом Об`єкта, та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3), які в контексті цього Договору спільно та/або окремо називаються «Акт приймання виконаних підрядних робіт».

Відповідно до п.5.1 договору, загальна договірна вартість (ціна Договору) становить 1 170 000,00 грн. (один мільйон сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20 %, та визначається на підставі Специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.5.3 договору, оплата роботи Підрядника за даним Договором проводиться Замовником наступним чином:

5.3.1. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору Замовник сплачує Підряднику аванс на виготовлення Продукції в розмірі 270 000,00 грн.

5.3.2. Остаточний розрахунок по Договору (з врахуванням раніше оплаченого авансу) здійснюється Замовником після закінчення Підрядником всього комплексу робіт по Договору та підписання Сторонами Акту приймання передачі виконаний робіт.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення установлених цим договором термінів виконання своїх зобов`язань з вини підрядника більш ніж на 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штрафну неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №3 від 16.04.2020 до договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 сторони виклали пункт 1.1. Договору в наступній редакції: « 1.1. Підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення (надалі - Роботи) на Об`єкті Замовника - «Житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-4, у Голосіївському районі м. Києва» (далі за текстом - Об`єкт):

- дверних блоків протипожежних з меже вогнестійкості EI 30 та межею вогнестійкості El 60 (на секції 1.3. Об`єкта), загальною кількістю 260 (двісті шістдесят) штук, з яких: 234 (двісті тридцять чотири) штуки за ціною 5000,00 (п?ять тисяч) грн. з ПДВ за 1 (один) дверний блок, згідно із Специфікацією (Додаток №1), що є невід 'ємною частиною Договору; та 26 (двадцять шість) штук за ціною 7068,00 (сім тисяч шістдесят вісім) грн. з ПДВ за 1 (один) дверний блок, згідно із Специфікацією №2 (Додаток №2), що є невід`ємною частиною Договору;

- дверних блоків протипожежних з межею вогнестійкості Е1 60, в підвалі та на криші секцій 1.1., 1.2., 1.3. Об`єкта в кількості та за ціною погодженою сторонами в Специфікації М3 (Додаток №3), що є невід 'ємною частиною Договору;

- двері металеві двохстворчаті в інженерних нішах секції 1.3. Об`єкта, в кількості та за ціною погодженою сторонами в Специфікації №4 (Додаток №4), що є невід 'ємною частино Договору;

- двері металеві двохстворчаті в інженерних нішах секції 1.3. Об`єкта, в кількості та за ціною погодженою сторонами в Специфікації №5 (Додаток №5), що є невід`ємною частиною Договору;

(надалі - Продукція), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити відповідні роботи та Продукцію на умовах цього Договору. ».

Викладено пункт 4.2. Договору в наступній редакції: « 4.2. Поставка та монтаж всього обсягу Продукції на Об`єкті повинна бути закінчена в строк до 29 травня 2020 року. У разі прострочення Замовником термінів оплат відповідно до порядку розрахунків, передбачених договором, термін поставки та встановлення Продукції відповідно продовжується на кількість прострочених Замовником днів.»

Викладено пункт 5.1. Договору в наступній редакції: « 5.1. Загальна договірна вартість (ціна Договору) становить 2 022 811,20 грн. (два мільйона двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять гривень 20 копійок), в тому числі ПІДВ 20 %, та визначається на підставі Специфікацій, що є невід`ємною частиною договору. »

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 позивач у період з 21.10.2019 по 11.06.2020 здійснив перерахування грошових коштів на користь відповідача у загальному розмірі 1555688 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, на явними в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу виконав комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення дверних блоків, а позивач прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2020 від 28.02.2020 на суму 225 000 грн., за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 225 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 225 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 180 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 315 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 183 768 грн., довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 1353738 грн.

02.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 201920 грн., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 02.03.2023, накладної.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав роботи у строк, передбачений Додатковою угодою №3 від 16.04.2020 до договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 на суму, перераховану позивачем. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" перед позивачем становить 201920 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" 3% річних у розмірі 17 134 грн., інфляційні у розмірі 92 481,55 грн., пеню у розмірі 237 338,08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 позивач у період з 21.10.2019 по 11.06.2020 здійснив перерахування грошових коштів на користь відповідача у загальному розмірі 1555688 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу виконав комплекс робіт з виготовлення, доставки та встановлення дверних блоків, а позивач прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2020 від 28.02.2020 на суму 225 000 грн., за квітень 2020 від 30.04.2020 на суму 225 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 225 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 180 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 315 000 грн., за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 183 768 грн., довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 1353738 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Додатковою угодою №3 від 16.04.2020 до договору підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 сторони виклали пункт 4.2. Договору в наступній редакції: « 4.2. Поставка та монтаж всього обсягу Продукції на Об`єкті повинна бути закінчена в строк до 29 травня 2020 року. У разі прострочення Замовником термінів оплат відповідно до порядку розрахунків, передбачених договором, термін поставки та встановлення Продукції відповідно продовжується на кількість прострочених Замовником днів.»

Згідно з п.4.4 договору, проміжна та кінцева приймання-передача належним чином виконаних робіт як в цілому, так і окремих їх обсягів (частин), а також поставлених (та/або використаних) матеріалів, оформляється Сторонами шляхом підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в), який перед подачею на розгляд Замовнику повинен бути завізований службою технічного нагляду за будівництвом Об`єкта, та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (по формі №КБ-3), які в контексті цього Договору спільно та/або окремо називаються «Акт приймання виконаних підрядних робіт».

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" робіт за договором підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 у строки, передбачені п.4.2 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 16.04.2020, а саме по 29.05.2020, на перераховану позивачем суму попередньої оплати у загальному розмірі 1555688 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 201920 грн, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 02.03.2023 та накладною, яка залишена без відповіді і виконання.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч.2 статті 530 ЦК України, обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" з повернення суми попередньої оплати в розмірі 201 920 грн. настав 24.03.2023 згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення, який 17.03.2023 не вручено адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов`язань з виконання робіт за Договором, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманої ним від замовника попередньої оплати у розмірі 201 920,00 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" в розмірі 201 920,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не виконав роботи та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 201 920 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 29.05.2020 по 27.03.2023 у розмірі 17134 грн. та інфляційні втрати в сумі 92 481,55 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 29.05.2020 по 27.03.2023 у розмірі 17134 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача.

За змістом ст. 524, 533-535, 625 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

Суд звертає увагу, що у відповідача перед позивачем за договором підряду №1810/19-Д від 18.10.2019 було відсутнє грошове зобов`язання, а саме було зобов`язання з виготовлення, доставки та встановлення дверних блоків, проте після направлення й отримання претензії від 02.03.2023 про повернення Відповідачем отриманої ним від Замовника попередньої оплати у розмірі 201 920,00 грн, в останнього виникло грошове зобов`язання перед позивачем 24.03.2023, а з 25.03.2023 - прострочення з повернення попередньої оплати.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за загальний період з 25.03.2023 по 27.03.2023 р. у розмірі 49,79 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 29.05.2020 по 27.03.2023 у розмірі 92 481,55 грн. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача, а саме з 25.03.2023, про що зазначено вище у судовому рішенні при перевірці розрахунку 3% річних.

Крім того, позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 09.06.2020 по 27.03.2023 у розмірі 237 338,08 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення установлених цим договором термінів виконання своїх зобов`язань з вини підрядника більш ніж на 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штрафну неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми невиконаних зобов`язань за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 09.06.2020 по 27.03.2023 у розмірі 237 338,08 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Зважаючи на вищезазначене, суд зазначає, що приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. ст. 251, 252 ЦК України.

За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за загальний період прострочки з 09.06.2020 р. по 09.12.2020 у розмірі 20 346,24 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРОСТА" (пр. Червоної Калини, буд. 72, кв. 16, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код юридичної особи 42609368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (вул. Ямська, буд.41, офіс 7, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 39926195) заборгованість у розмірі 201 920,00 грн, 3% річних - 49 грн 79 коп., неустойку - 20 346 грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 3 334 грн. 74 коп.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.06.2023.

Суддя А.І. Привалов