Рішення

від 06.06.2023 по справі 911/786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/786/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика»до Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс»простягнення 273569 грн.за участю представників:

позивача:Абросімов С.С. адвокат, ордер від 01.05.2023 серія АІ № 1388142відповідача:Головченко І.О. адвокат, ордер від 06.06.2023 серія АІ № 1351368суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» (далі позивач) Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» (далі відповідач) про стягнення 273569 грн., з яких 199241,38 грн. основний борг, 60915,06 інфляційні втрати, 13412,56 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 10.03.2021 № 0321-Р щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 08.09.2021 № ВРН-000009 у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 25.04.2023. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 10.03.2021 № 0321-Р щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 08.09.2021 № ВРН-000009 у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 о 11.40.

На адресу суду від позивача надійшов детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової правничої допомоги від 19.05.2023 (вх. № суду 10296/23 від 26.05.2023).

Відповідач подав суду пояснення від 01.06.2023 № 2023/06-05/1 (вх. № суду 11014/23 від 06.06.2023), в яких заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що позивачем в порушення умов договору, а саме п. 1.4, 1.6 договору не передано відповідачу документацію до обладнання, не здійснено пусконалагоджувальних робіт, що в свою чергу унеможливлює використання поставленого позивачем обладнання. Укладений між сторонами у справі договір є договором поставки в рамках контрактної угоди, укладеної між відповідачем та замовником КП «Жимомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради. У зв`язку з невиконання позивачем своїх договірних зобов`язань, замовник за контрактною угодую відмовляється приймати обладнання та відповідно здійснювати розрахунки з відповідачем, оскільки обладнання є непридатним до встановлення та використання в рамках будівельного об`єкту. Також відповідач заперечує проти застосування з боку позивача штрафних санкцій, з посилання на умови договору, які передбачають звільнення від відповідальності, наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а також невиконання грошових зобов`язань перед відповідачем його контрагентами. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не дотримано процедуру вирішення спору, адже відповідно до договору, досудовий порядок урегулювання суперечок, передбачений розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковим.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 10.03.2021 № 0321-Р (далі договір), відповідно до умов якого, позивач постачальник зобов`язався поставити за замовленням відповідача покупця обладнання по об`єкту: «Будівництво тролейбусної лінії (будівництво контактної мережі та модернізація тягової підстанції) у м. Житомир, Україна» (надалі - товар) та виконати пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару та виконаних робіт (п. 1.1 договору).

Найменування, номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість Товару визначаються згідно Специфікації № 01 (Додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцеві товар разом із усіма його комплектуючими та документами, що стосуються обладнання та підлягають переданню разом із обладнанням відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.

Згідно з п. 1.8 договору цей договір є договором поставки в рамках Контрактної угоди № UPTF-ZhTP-2 від 26.01.2021, укладеної між Комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та Приватним підприємством «Ремводпласт Плюс» по будівельному об`єкту: «Будівництво тролейбусної лінії (будівництво контактної мережі та модернізація тягової підстанції) у м. Житомир, Україна».

Загальна вартість цього договору дорівнює сумарної вартості товару, поставленого покупцю протягом всього строку дії договору та вартості пусконалагоджувальних робіт до Специфікацій та видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість, терміни та порядок оплати покупцем товару та пусконалагоджувальних робіт погоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій № 01 та № 02 (додатки № 1 та № 2 до договору), які є невід`ємною частиною Договору,

Усі розрахунки за цим договором здійснюються в українській національній валюті гривні безготівковими платежами на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур постачальника (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі зростання курсу Євро до гривні більш ніж на 3%, вартість товару визначається виходячи з еквіваленту його вартості в іноземній валюті (Євро) по курсу НБУ на дату проведення розрахунків, про що постачальник має в обов`язковому порядку повідомити покупця. При цьому перерахунку належить лише несплачена покупцем частина вартості товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.1, 8.2 договору).

В додатку № 1 до договору сторони підписали специфікацію від 10.03.2021 № 01, в якій погоди найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за од. Євро без ПДВ, вартість Євро без ПДВ, ціну за од. грн. без ПДВ, вартість грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки товару за цією Специфікацією становить 10551712,00 грн. (десять мільйонів п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сімсот дванадцять гривень 00 копійок), без ПДВ, що еквівалентно 320000 ,00 Євро (триста двадцять тисяч Євро) по курсу НБУ станом на 10.03.2021 (32,9741 грн. за 1 Євро). Оплата товару за цією Специфікацією здійснюється Покупцем на наступних умовах: перша передоплата в термін 5-ти банківських днів після підписання договору та отримання покупцем авансу від замовника в сумі 1318 964,00 грн. (один мільйон триста вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 00 копійок), без ПДВ, що еквівалентно 40000 Євро по курсу НБУ станом на 10.03.2021 (32,9741 грн. за 1 Євро.); друга оплата здійснюються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на отримання відповідної партії товару згідно графіку поставки (додаток № 3 до договору), за пропорційним вирахуванням сплаченої суми передоплати (12,5%) і остаточного розрахування за кожен об`єкт товару (87,5%), з урахуванням п. 2.4 договору та другої передоплати у сумі 1318964 грн. без ПДВ, що еквівалентно 40000 Євро по курсу НБУ станом на 10.03.2021 (32,9741 грн. за 1 Євро); наступні платежі здійснюються покупцем протягом 5 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на отримання відповідної партії товару згідно графіку поставки (додаток № 3 до договору), за пропорційним вирахуванням сплаченої суми передоплати (25%) і остаточного розрахування за кожен об`єкт товару (75%), з урахуванням умов п. 2.4 договору.

В додатку № 2 до договору сторони підписали специфікацію від 10.03.2021 № 02, в якій погодили виконання пусконалагоджувальних робі вартістю 164870,50 грн., строк їх виконання та порядок оплати.

В додатку № 3 до договору від 10.03.2021 сторони визначили графік постачання.

Також між сторонами у справі підписані додатки №№ 4, 5 до договору.

На виконання умов договору відповідач на підставі платіжних доручень: від 29.04.2021 № 262 на суму 1318964 грн., від 06.08.2021 № 948 на суму 494611,50 грн. перерахував на користь позивача кошти в загальному розмірі 1813575,50 грн. в якості оплати за обладнання по договору від 10.03.2021 № 0321-Р.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 1983721,85 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.09.2021 № ВРН-000009 на суму 1983721,85 грн. Відповідач отримав вказаний товар на підставі довіреності від 03.09.2021 № 150. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Між сторонами у справі складено акт прийому-передачі документації до договору поставки від 08.09.2021 № 01/03-2021, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв документацію згідно наведеного в акті переліку документів. Вказаний акт підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, підписи яких завірено печатками товариства та підприємства.

Відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вказаній вище видатковій накладній в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим неоплаченою лишилась заборгованість в розмірі 170146,35 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару за накладною.

Звертаючись з даним позовом позивач, у зв`язку з зростанням курсу Євро до гривні більш ніж на 3%, на підставі п. 2.4 договору, розрахував неоплачену частину вартості поставленого товару виходячи з еквіваленту неоплаченої частини його вартості в іноземній валюті (Євро) по курсу НБУ на дату проведення розрахунку 10.03.2023 та за розрахунком позивача неоплачене частина вартості товару станом на 10.03.2023 склала 199241,38 грн.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Судом досліджено поданий до суду розрахунок заявленої до стягнення суми основного боргу станом на 10.03.2023, який здійснений на підставі п. 2.4 договору та встановлено, що він відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.02.2023 № ДАК-02/0802 про погашення заборгованості та нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3% річних. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення до цінного листа від 14.02.2023 № 0101047268061, фіскальним чеком «Укрпошта» від 14.02.2023 № 0101047268061 та накладною «Укрпошта» від 14.02.2023 № 0101047268061.

Разом з тим, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 08.09.2021 № ВРН-000009 не виконав, у зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 199241,38 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Укладений між сторонами у справі договір є змішаним та має ознаки договору поставки та підряду. Оскільки спірні правовідносини стосуються лише поставки товару, то суд до спірних правовідносин застосовує законодавство яке регулює правовідносини поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 199241,38 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 199241,38 грн. основаного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунків по договору в установлений ним строк, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 199241,38 грн. за період прострочення з 01.10.2021 по 28.02.2023 року складають 60915,06 грн., 3% річних: з простроченої суми 1318964 грн. за період прострочення з 18.03.221 по 28.04.2021 складають 4553,14 грн.; з простроченої суми 199241,38 грн. за період прострочення з 16.09.2021 по 10.03.2021 складають 8859,42 грн. Загальний розмір 3% річних за розрахунком позивача становить 13412,56 грн.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних та встановив, що позивач безпідставно здійснює нарахування інфляційних втрат за період прострочення з 01.10.2021 по 28.02.2023 та 3% річних за період прострочення з 16.09.2021 по 10.03.2021 на прострочену суму боргу в розмірі 199241,38 грн., позаяк право позивача на стягнення суми боргу в розмірі 199241,38 грн., виникає на підставі судового рішення у даній справі, сума боргу в розмірі 199241,38 грн., розрахована позивачем при зверненні до суду з даним позовом станом на 10.03.2023 на підставі п. 2.4 договору у зв`язку з зростанням курсу Євро до гривні більш ніж на 3%, а тому до 10.03.2021 прострочення з оплати вартості товару в сумі 199241,38 грн. відповідачем допущено не було. Здійснюючи нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу в розмірі 199241,38 грн. позивач не надає доказів, що в зазначений ним період прострочення, вартість неоплаченого відповідачем товару була сталою в розмірі 199241,38 грн., виходячи з еквіваленту його вартості в іноземній валюті (Євро) по курсу НБУ на кожен день прострочення проведення розрахунків та курс Євро у весь період прострочення відносно до гривні був більш ніж на 3%, як того вимагає п. 2.4 договору. Навпаки за перевіркою суду курс Євро у період прострочення, вказаний позивачем, коливався, що свідчить про те, що вартість неоплаченого відповідачем товару в залежності від курсу Євро на кожен день різниться, що виключає допущення відповідачем простпорки оплати товару саме у визначеному при зверненні до суду з даним позовом розмірі в сумі 199241,38 грн. станом на 10.03.2023.

У зв`язку з чим, у даному випадку, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат за період прострочення з 01.10.2021 по 28.02.2023 та 3% річних за період прострочення з 16.09.2021 по 10.03.2021 на прострочену суму боргу за накладною в розмірі 170146,35 грн., яка є різницею між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару за видатковою накладною.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, зокрема, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, 3% річних, та з урахуванням вірної визначеної судом простроченої відповідачем суми грошового зобов`язання за видатковою накладеною, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 53574,86 грн., 3% річних в розмірі 12118,83 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 7340,20 грн. та 3% річних в розмірі 1293,73 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що позивачем в порушення умов договору, а саме п. 1.4, 1.6 договору не передано відповідачу документацію до обладнання, не здійснено пусконалагоджувальних робіт, що в свою чергу унеможливлює використання поставленого позивачем обладнання не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що вказаний спір стосується нездійснення відповідачем повної оплати товару визначеного специфікацією від 10.03.2021 № 01 (додаток № 1 до договору), який отримано відповідачем за видатковою накладною від 08.09.2021 № ВРН-000009 на підставі довіреності від 03.09.2021 № 150, без будь яких зауважень та застережень, зокрема, щодо відсутності документів на товар. В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі документації до договору поставки від 08.09.2021 № 01/03-2021, який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, підписи яких завірено печатками товариства та підприємства. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до позивача у зв`язку з недостатністю необхідних документів на отриманий товар. Суд звертає увагу відповідача, що обов`язок повної оплати отриманого товару у відповідності до умов договору пов`язаний з підписання видаткової накладної на отримання відповідної партії товару, яка (видаткова накладна) в свою чергу підписана, що не заперечується відповідачем. Такий обов`язок відповідача щодо здійснення розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору не стоїть в залежності від виконання позивачем пусконалагоджувальних робіт передбачених договором.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що укладений між сторонами у справі договір є договором поставки в рамках контрактної угоди, укладеної між відповідачем та замовником КП «Жимомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та у зв`язку з невиконання позивачем своїх договірних зобов`язань, замовник за контрактною угодую відмовляється приймати обладнання та відповідно здійснювати розрахунки з відповідачем, оскільки обладнання є непридатним до встановлення та використання в рамках будівельного об`єкту не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що правовідносини відповідача з іншими особами не є підставою для не здійснення розрахунків з позивачем по укладеному між сторонами договору. Посилаючись на непридатність поставленого товару на виконання умов договору, укладеного між сторонами у справі, відповідач не надає суду належних та допустимих доказів, які підтверджують вказані ним обставини.

Заперечення відповідача про застосування з боку позивача штрафних санкцій, з посилання на умови договору, які передбачають звільнення від відповідальності, наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а також невиконання грошових зобов`язань перед відповідачем його контрагентами не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки від 10.03.2021 № 0321-Р, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з здійснення розрахунку за поставлений товар у встановлений договором строк, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні посилання відповідача є недоведеними.

Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки від 13.01.2022 № 13-01/22 щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на воєнний стан та наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем у встановлений договором строк.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

За вказаних обставин, відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається у якості підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано процедуру вирішення спору, адже відповідно до договору, досудовий порядок урегулювання суперечок, передбачений розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковим не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про погашення заборгованості та нарахованих сум інфляційних втрат, 3% річних, є правом, а не обов`язком сторони та не позбавляє особу права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих за час прострочення сум інфляційних втрат, процентів річних.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що позивач звертався до відповідача з претензією від 10.02.2023 № ДАК-02/0802 про погашення заборгованості та нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3% річних. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення до цінного листа від 14.02.2023 № 0101047268061, фіскальним чеком «Укрпошта» від 14.02.2023 № 0101047268061 та накладною «Укрпошта» від 14.02.2023 № 0101047268061.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов`язання відповідача щодо здійснення розрахунку за поставлений товар прострочене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 199241,38 грн. основного боргу, 53574,86 грн. інфляційних втрат, 12118,83 грн. 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 7340,20 грн. та 3% річних в розмірі 1293,73 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Позивач просить суд здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем (далі клієнт) та адвокатським об`єднанням «Когнітор» (далі виконавець) укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 09.01.2023 № 09/01/2023-01 (далі договір № 09/01/2023-01), відповідно до умов якого клієнт доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання Клієнту правової (професійної правничої) допомоги у вигляді юридичних/адвокатських послуг, далі по тексту Послуги, па умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору № 09/01/2023-01).

Відповідно до п. 1.2 договору № 09/01/2023-01 під Послугами у межах цього договору розуміється правовий аналіз обставин (в тому числі і аналіз первинної документації, листування, інших документів, речових, електронних доказів, попередніх судових рішень та/або пов`язаних судових справ тощо) спірних правовідносин та складання проекту претензії Клієнта до Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» (код ЄДРПОУ 34456142) з приводу спору за договором поставки від 10 березня 2021 року № 0321-Р.

Згідно з п. 4.3 договору № 09/01/2023-01 розмір оплати (гонорару) становить 20000 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору № 09/01/2023-01 позивач згідно платіжних інструкцій від 18.01.2023 № 152 на суму 10000 грн., від 19.01.2023 № 169 на суму 10000 перерахував адвокатському об`єднанню «Когнітор» кошти в загальному розмірі 20000 грн. в якості оплати за послуги згідно договору від 09.01.2023 № 09/01/2023-01.

На виконання умов договору № 09/01/2023-01 виконавець надав позивачу передбачені договором послуги вартістю 20000 грн., що підтверджується актом приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 31.01.2023 № 09/01/2023-01, який підписаний в двосторонньому порядку представника адвокатського об`єднання та позивача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Між позивачем (далі клієнт) та адвокатським об`єднанням «Когнітор» (далі виконавець) укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 07.03.2023 № 07/03/2023-01 (далі договір № 07/03/2023-01), відповідно до умов якого клієнт доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання Клієнту правової (професійної правничої) допомоги у вигляді юридичних/адвокатських послуг, далі по тексту Послуги, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору № 07/03/2023-01).

Відповідно до п. 1.2 договору № 07/03/2023-01 під Послугами у межах цього договору розуміється визначення кола обставин, що підлягають доведенню або спростуванню певними доказами, а також шляхів їх збирання в судовому та/або позасудовому порядку та правового інструментарію доказування в суді (замовлення експертиз, аудиторських висновків, залучення спеціалістів, звернення з адвокатськими запитами тощо); аналіз чинної релевантної судової практики та практики ЄСПЛ з огляду на предмет, підставу позову та зміст позовних вимог; визначення судової перспективи з формуванням правової лінії захисту і наступним складанням (поданням) (за необхідності) заяв по суті спору та/або інших, в тому числі процесуальних, документів, а також представництво (з правом самостійного формування правової позиції; з правом складання, підписання та подання відповідних заяв по суті спору та/або (за необхідності) інших, в тому числі процесуальних, документів; реалізація інших процесуальних прав Клієнта як певного учасника відповідного процесу (за необхідності) Виконавцем в інтересах Клієнта під час судового розгляду (безпосередня участь в судових засіданнях у якості представника Клієнта здійснюється Виконавцем тільки у разі проведення судового розгляду у судовому засіданні із повідомленням (викликом) учасників справи і за відсутності об`єктивних причин, що перешкоджають участі Виконавця в конкретному судовому засіданні/з огляду на обрану стратегію захисту) в судових установах України усіх інстанцій господарського спору Клієнта до Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» (код ЄДРГЮУ 34456142) про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договором поставки від 10 березня 2021 року № 0321-Р.

Відповідно до п. 4.3.1 договору № 07/03/2023-01 вартість послуг становить 20000 грн.

На виконання умов договору № 07/03/2023-01 позивач згідно платіжної інструкції від 10.03.2023 № 325 на суму 20000 грн. перерахував адвокатському об`єднанню «Когнітор» кошти в розмірі 20000 грн. в якості оплати за послуги згідно договору від 07.03.2023 № 07/03/2023-01.

На виконання умов договору № 07/03/2023-01 виконавець надав позивачу передбачені договором послуги вартістю 20000 грн., що підтверджується актом приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 04.05.2023 № 07/03/2023-01, який підписаний в двосторонньому порядку представника адвокатського об`єднання та позивача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 серед іншого зазначала про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати в розмірі 40000 грн., не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, а їх відшкодування в повному об`ємі матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому суд дійшов висновку обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у справі до 10000 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» до Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» про стягнення 273569 грн., з яких 199241,38 грн. основний борг, 60915,06 інфляційні втрати, 13412,56 грн. 3 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» (вул. Ботанічна, 1/6, офіс 10, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08301, ідентифікаційний код 34456142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» (вул. Степова, 2А, 2Б, с. Піщанка, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл., 51283, ідентифікаційний код 33165522) 199241 (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок одну) грн. 38 коп. основного боргу, 53574 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 12118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 83 коп. 3 % річних, 3974 (три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» до Приватного підприємства «Ремводпласт Плюс» про стягнення 7340,20 грн. інфляційних втрат, 1293,73 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.06.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк