Рішення

від 06.06.2023 по справі 925/2/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. м. Київ Справа № 925/2/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся»доФермерського господарства «Віта Макс»простягнення 1085897,08 грн.за участю представників:

сторін:не з`явились суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (далі позивач) до Фермерського господарства «Віта-Макс» (далі відповідач) про стягнення 1085897,08 грн., з яких 697379,10 грн. основний борг, 319907,34 грн. інфляційні втрати, 68610,64 грн. 3 % річних (вимоги в редакції заяви від 15.02.2023 (вх. № суду 6920/23 від 10.04.2023).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди землі від 23.02.2018 № 23/ВМ щодо сплати суборендних платежів у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 28.03.2023. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором суборенди землі від 23.02.2018 № 23/ВМ щодо сплати орендних платежів у встановлений договором строк; контр розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 о 12.10.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір суборенди землі від 23.02.2018 № 23/ВМ (далі договір), відповідно до умов якого позивач - орендар надає, а відповідач - суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (згідно додатку № 1 цього договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору земельні ділянки, знаходяться у користуванні орендаря у відповідності до договорів оренди землі згідно додатку № 1 цього договору (Перелік земельних ділянок із зазначенням розміру земельної ділянки та дати договору).

У відповідності до п. 2.1 договору в суборенду передаються 128 земельних ділянок загальною площею 561,4133 га, у тому числі рілля 561,4133 га.

Місце розташування земельних ділянкою на території Оливської сільської ради Іванківського району Київської області, за межами населених пунктів (п. 2.2 договору).

У п. 2.6 договору визначено, що нормативна грошова оцінка 1 земельної ділянки ріллі по Оливській сільській раді становить 62068,83 грн., станом на 2018 рік.

Договір укладено терміном: з моменту підписання до 31.12.2019 року. Після закінчення строку дії договору Суборендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Суборендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію (п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору суборендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі в розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в сумі 516412,67 грн., суму єдиного податку четвертої групи - 64736,57 грн., та ПДВ в сумі 116229,85 грн., що загалом складає 697379,09 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста сімдесят дев`ять грн. 09 коп.) грн., за кожен річний період суборенди згідно цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що суборендна плата за 2018 рік вноситься рівними платежами: перший до 31 липня 2018 року, другий до 31 жовтня 2018 року. Суборендна плата за 2019 рік вноситься рівними платежами: перший до 31 липня 2019 року, другий до 31 жовтня 2019 року.

У відповідності до п. 6.3 договору передача земельних ділянок Суборендарю здійснюється у строк 3 (три) робочих дні, після підписання цього договору за актом її приймання-передачі.

В додатку № 1 до договору сторони визначили перелік 128 земельних ділянок, їх кадастрові номери та розміри земельних ділянок.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду земельні ділянки згідно додатку № 1 до договору загальною площею 561,4133 га, розташовані на території Оливської сільської ради Іванківського району, про що свідчить акт прийому-передачі об`єкта суборенди (земельних ділянок) від 23.02.2018, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань щодо сплати суборендної плати в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 23.12.2020 № 1366 про сплату заборгованості. Факт надіслання вказаної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта» від 28.12.2020 № 0110102722470. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку зі сплати суборендних платежів у строк визначений договором не виконав, у зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість по суборендній платі за 2019 рік в розмірі 697379,10 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 774 Цивільного кодексу України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2019 рік в розмірі 697379,10 грн., в зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 697379,10 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 697379,10 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати суборендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з серпня 2019 року по листопад 2022 року включно складають 319907,34 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 01.08.2019 по 26.12.2022 складають 68610,64 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати суборендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 697379,10 грн. основного боргу, 319907,34 грн. інфляційних втрат, 68610,64 грн. 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» до Фермерського господарства «Віта-Макс» про стягнення 1085897,08 грн., з яких 697379,10 грн. основний борг, 319907,34 грн. інфляційні втрати, 68610,64 грн. 3 % річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Віта-Макс» (с. Золотоношка, Драбівський р- н, Черкаська обл., 19830, ідентифікаційний код 32883454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся» (вул. Шевченка, 39, с. Радчиці, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101, ідентифікаційний код 41102844) 697379 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 10 коп. основного боргу, 319907 (триста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сім) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 68610 (шістдесят вісім тисяч шістсот десять) грн. 64 коп. 3 % річних, 16288 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.06.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк