Рішення

від 14.06.2023 по справі 916/901/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/901/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Зеніт ЛТД (67620, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Вигода, вул. Залізнична, буд. 35, код ЄДРПОУ 37874203)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача - Гамарц О.С. (ордер від 20.02.2023 серія ВН № 1211038);

Від відповідача - Нікішев О.В. (ордер від 06.04.2023 серія ВН № 1187601).

Суть спору:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Зеніт ЛТД» (далі - Відповідач) про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Зеніт ЛТД» звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 10400 кв.м., розташованої на території Вигоднянської сільської ради, Одеського району, Одеської області в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5121081700:02:002:0651, яка надана в постійне користування АТ «Укрзалізниця», шляхом вивезення з вказаної земельної ділянки належну йому сировину для виробництва (глину).

Ухвалою суду від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2023.

Протокольною ухвалою від 10.04.2023 відкладено підготовче засідання на 28.04.2023.

Протокольною ухвалою від 28.04.2023 відкладено підготовче засідання на 12.05.2023.

Протокольною ухвалою від 12.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2023.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги із посиланням на статті 90, 152, 212 Земельного кодексу України, обґрунтовані відмовою Відповідача добровільно звільнити земельну ділянку, яку надано в постійне користування АТ «Укрзалізниця».

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити повністю.

28.04.2023 на адресу суду надійшов Відзив на позов (вх. № 14061/23) в якому Відповідач просив суд відмовити в задоволенні поданого по цій справі позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що як вказується в позові, що порушення, назване «самовільним зайняттям земельної ділянки», полягає у розміщенні на ній сировини для виробництва (глини), але представлені Позивачем докази свідчать про наявність на земельній ділянці, яка ймовірно перебуває у користуванні Позивача насипів із речовини, яка можливо відрізняється від поверхового шару такої земельної ділянки. Проте, Позивачем не надано доказів того, що цей насип складається із сировини для виробництва глини та був утворений саме діями Відповідача. Представлений Позивачем Акт (обстеження в натурі) вказаного недоліку не усуває, адже він фіксує лише наявність насипу без фіксації факту його створення, та був складений лише працівниками Позивача без залучення як представників Відповідача, так і представників власника земельної ділянки Одеської обласної державної адміністрації.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 26.03.1999 ІІ-ОД №004008 Державному підприємству «Одеська залізниця» надано в постійне користування для виробничої діяльності землі в межах Біляївського району Одеської області загальною площею 441,95 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 5121081700:02:002:0651 площею 35,1906 га на території Вигоднянської сільської ради.

Правонаступником ДП «Одеська залізниця», відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

27.11.2018 проведено державну реєстрацію «Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.10.2018 № 938, у наслідок чого найменування Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінене на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

24.11.2022 комісією АТ «Укрзалізниця» складено акт у якому зазначено, що під час обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5121081700:02:002:0651 було встановлено, що в межах цієї ділянки по станції Вигода за прив`язкою 1474км пк6-7 (1473км +570м 1473км+700м) ТОВ «Торгівельний дім «Зеніт ЛТД» самовільно зайнято земельну ділянку довжиною 130 м, шириною 80 м., та орієнтовною площею 10400 кв.м., на якій Відповідач зберігає належну йому сировину для виробництва (глина).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.08.2022 № НВ-0500778772022, земельна ділянка з кадастровим номером 5121081700:02:002:0651 межує від Б до В, від Г до Д із землею ТОВ «Зеніт ЛТД» (5121081700:02:001:0331).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2015 № 34180093, земельна ділянка з кадастровим номером 5121081700:02:001:0331, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Вигода, вул. Залізнична, земельна ділянка, 35 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зеніт ЛТД» на підставі Договору купівлі-продажу від 26.02.2015 № 165.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не приймає довід Позивача про те, що Відповідач зберігає належну йому сировину для виробництва (глина) на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», з огляду на наступне.

Суд критично оцінює наданий Позивачем Акт обстеження від 24.11.2022, оскільки він складений без залучення представників Відповідача або незалежних осіб. А висновки в ньому про належність глини саме Відповідачу не мають обґрунтування із посиланням на будь-які документи (докази) на підтвердження вказаних стверджувальних обставин. Лише факт межування земельних ділянок сторін не може бути доказом належності Відповідачу сировини для виробництва (глина), що знаходиться на земельній ділянці Позивача.

Отже Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав саме Відповідачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.

Керуючись статтями 90, 152, 212 Земельного кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22 червня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов