Рішення

від 13.06.2023 по справі 922/1472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023м. ХарківСправа № 922/1472/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛИЙ БЕРЕГ" (47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Куклинці, буд. 90-1, код ЄДРПОУ 35039068) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 151, код ЄДРПОУ 34389679) про стягнення 511 332,63 грн. за участю представників:

позивача - Яцків Н.І. адвокат,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий берег" (м. Зборів) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (м. Харків) про стягнення заборгованості за договором поставки № 37/19 від 11.10.2019 у розмірі 511332,63 грн, з якої 395556,68 грн - сума основного боргу, 17431,06 грн - сума нарахованих 3% річних, 98344,89 грн - сума інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1472/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "18" травня 2023 р. о 11:00.

Протокольною ухвалою від 18.05.2023, у зв`язку з належним повідомленням відповідача та його нез`явленням в засідання без поважних причин, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 13.06.2023 об 11:00 год.

В судовому засіданні 13.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2023 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, місце і дату судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (відповідач отримав ухвалу суду 23.05.23р.)

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

11.10.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Білий берег" (надалі - постачальник; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (надалі - покупець; відповідач) було укладено договір поставки № 37/19 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар в порядку, обсязі та в строки, обумовлені даним договором, а покупець зобов`язується приймати товар і оплатити його на умовах обумовлених у цьому договорі.

Асортимент, кількість, вид упаковки, ціна товару вказується у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця (п.1.4. договору)

Згідно з п. 2.2. договору, покупець здійснює оплату за отриманий товар на умовах відстрочки платежу у 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У розділі 8 договору сторони погодили, що договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін по 31.12.2012 року. У випадку, якщо жодна зі сторін за 10 (десять) календарних днів до дня закінчення строку дії цього договору не заявить письмово про його припинення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як вказує позивач, оскільки жодна із сторін не вчиняла заяви про припинення договірних відносин за цим договором, він був пролонгований і на його підставі сторони виконували свої зобов`язання.

На виконання взятих на себе договором зобов`язань, позивач здійснив поставку товару на користь відповідача.

Датою поставки товару вважається дата передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки (п. 3.4. договору).

Передача права власності на товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) покупця (п.3.5. договору).

Позивач зазначає в позові, що з моменту укладення договору і до 30.11.2021 року, жодних заборгованостей між сторонами не виникало, за попередній період у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

В подальшому, позивачем було здійснено поставки, що підтверджується видатковими накладними:

1) № 588 від 30 листопада 2021 року, позивач поставив товар на суму 940249,93 гривень (Згідно п. 2.2. договору, оплата за поставлений товар мала настати до 14.12.2021 року). В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений товар на банківський рахунок позивача в повному обсязі, однак не своєчасно, а саме:

29.12.2021 було сплачено 500000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 44127 згідно рах. № 588

04.01.2022 було сплачено 440249,93 грн. відповідно до платіжної інструкції № 39 згідно рахунку № 588

2) № 641 від 22.12.2021 року, позивач поставив товар на суму 904330,74 грн. (Згідно п. 2.2. договору, оплата за поставлений товар маю настати до 06.01.2022 року). В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений товар на банківський рахунок позивача в повному обсязі, однак не своєчасно, а саме:

13.01.2022 було сплачено 300000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 282 згідно рахунку № 641 від 22.12.2021

14.01.2022 було сплачено 150000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 303 згідно рахунку №641 від 22.12.2021

18.01.2022 було сплачено 150000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 350 згідно рахунку №641 від 22.12.2021

24.01.2022 було сплачено 150000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 483 згідно рахунку № 641 від 22.12.2021

25.01.2022 було сплачено 154330,74 грн. відповідно до платіжної інструкції № 528 згідно рахунку № 641 від 22.12.2021

3) № 4 від 11.01.2022 року на суму 995556,68 грн. (Згідно з п. 2.2. договору, оплата за поставлений товар мала настати до 25.01.2022 року). В свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлений товар на банківський рахунок позивача в неповному обсязі, а саме:

26.01.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 584 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

08.02.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 847 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

16.02.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1042 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

18.02.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1095 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

21.02.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1119 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

23.02.2022 було сплачено 100000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №> 1195 згідно рахунку № 4 від 11.01.2022

Як вказує позивач, відповідач здійснив неповну оплату за поставлений товар згідно ВН № 4 від 11.01.2022 року, тому сума боргу починаючи з 23.02.2022 становить 395556,68 грн.

З метою стягнення даної суми основного боргу, позивач був змушений звернувся з позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 395556,68 грн, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 395556,68 грн заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 17431,06грн суми нарахованих 3% річних та 98344,89грн суми інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, а тому підлягає повному задоволенню в сумі 17431,06 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 98344,89 грн суми інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню розмірі 98344,89 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 551, 610-612, 625, 629, 631, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 151, код ЄДРПОУ 34389679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий берег" (47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Куклинці, буд. 90-1, код ЄДРПОУ 35039068) заборгованості за договором поставки № 37/19 від 11.10.2019 у розмірі 395556,68 грн; 17431,06 грн 3% річних; 98344,89 грн інфляційних втрат; витрати по сплаті судового збору в розмірі 7669,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судове засідання для вирішення питання щодо витрат позивача на правову допомогу призначити на "22" червня 2023 о 12:20 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал №113).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" червня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко