Рішення

від 12.06.2023 по справі 922/1070/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ХарківСправа № 922/1070/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс", 61098, м. Харків. вул. Кашуби, буд. 10 простягнення 2 579 789,87 грн.за участю представників сторін:

позивача: Михайлова Н.М. (представник);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" про стягнення 2 579 789,87 грн. з яких, 1 465 485,57 грн. сума основного боргу, 634 013,89 грн. сума пені, 333 916,42 грн. інфляційні втрати, 43 790,01 грн. 3% річних, 102 583,98 грн. штраф 7%.

Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 38 696,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Х/2018/91 постачання природного газу від 18.09.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 23.03.2023 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

07.04.2023 року від адвоката позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 8490/23) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року клопотання (вх. № 8490/23 від 07.04.2023 року) адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено частково.

Ухвалою суду від 11.04.2023 року знято з розгляду справу № 922/1070/23, призначену до розгляду у підготовчому засіданні на 12 квітня о(б) 12:20 год. Призначено у справі № 922/1070/23 підготовче засідання на "10" травня 2023 року. Підготовче засідання у справі № 922/1070/23 призначене на 10.05.2023 року відбудеться в режимі відеоконференції відповідно до клопотання (вх. № 8490/23 від 07.04.2023 року) адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп".

03.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх.. № 11101/23) про уточнення даних щодо представника.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у клопотання відповідача (вх. № 11369/23 від 08.05.2023 року) про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не надано доказів у підтвердження викладених у клопотання обставин. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права у підготовче засідання направити іншого представника. Ухвалою суду від 10.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до "17" травня 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 10.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

11.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11835/23) у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на "31" травня 2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

29.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 13498/23), у якій останній зазначає, що відповідачем було частково сплачено суму у розмірі 100000,00 грн. після пред`явлення позову до суду. У зв`язку із чим. Позивач не підтримує вимоги в частині стягнення суми у розмірі 100000,00 грн., сума заборгованості на даний момент складає 1365483,57 грн. Та просить суд, позов задовольнити у повному обсязі.

12.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 14891/23) у якому зазначає, що розгляд справи призначено на 12.06.2023 року о 13:00 год., та керуючись статтею 169 Господарського процесуального кодексу України, просить суд, розглянути справу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

12.06.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 14932/23) про доручення до матеріалів справи № 922/1070/23 копії платіжної інструкції про перерахування відповідачем 20 000,00 грн. на рахунок позивача.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року. яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Суд розглянувши клопотання (вх. № 14891/23 від 12.06.2023 року) відповідача про розгляд справи без участі представника, дійшов до висновку про його задоволення.

У судового засіданні 12.06.2023 року судом оголошено перерву до 12.06.2023 року до 15:35 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 12.06.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 12.06.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 18.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (споживач, відповідач) було укладено договір №Х/2018/91 постачання природного газу.

Відповідно до пункту 10.1. договору, сторони визначили, що цей договір є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2018 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде направлено іншій стороні письмове повідомлення про припинення строку дії договору.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживача природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 1.2. договору, постачальник передає споживачу природний газ в обсязі 111500 куб.м., у тому числі за місяцями (тис. м. ку.): січень 26 000, лютий - 22 000, березень 20000, квітень -, травень -, червень -, липень -, серпень -, вересень -, жовтень 5--, листопад 20000, грудень 23000.

У разі відсутності письмової заявки споживача відповідно до пункту 1.5. договору, постачальник здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах, відповідно до пункту 1.2. договору.

У випадку неподання споживачем заявки у строки та у порядку, встановлених пунктами 1.22, 1.3, 1.5. даного договору, обсяг природного газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку встановленому даним договором (пункт 1.7 договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а за відсутності заявки споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у пункті 1.2. договору, на рахунок постачальника у такому порядку:

- 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки).

Згідно підпункту 4.1.1 договору, кількість поставленого споживачем газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується оператором ГРМ та /або оператором ГТС.

Пунктом 4.3. договору визначено, що приймання передача газу, поставленого постачальником та спожитого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.

Для складання актів приймання передачі природного газу, споживач до 03 числа місяця наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу споживачу,, складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС (підпункту 4.3.1. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператором ГТС постачальник протягом 3 робочих з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акт приймання передачі природного газу та направляє їх споживачу (підпункту 4.3.2. договору).

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання актів приймання передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання передачі (пункт 4.4 договору).

У випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 4.4. договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставах постачальника та /або інформації, які складаються та /або надаються оператором ГТС та /або оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до договору або у судовому порядку (пункт 4.5 договору).

24.12.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2022/01/01 якою зокрема сторони узгодили ціну на природний газ з 01 січня 2022 року за 1000 куб.м.

25.01.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2022/02/01 якою зокрема сторони узгодили ціну на природний газ з 01 лютого 2022 року за 1000 куб.м.

Як зазначає позивач, останній на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ, а саме відповідно до актів приймання передачі природного газу:

- № 00000003030 від 31.01.2022 року у січні 2022 року в об`ємі 17,52442 тис.м3 на загальну суму 1112099,63 грн.;

- № 00000005336 від 28.02.2022 року у лютому 2022 року в об`ємі 12,91460 тис.м3 на загальну суму 524 948,74 грн.;

- № 00000009896 від 31.03.2022 року у березні 2022 року в об`ємі 16,42251 тис.м3 на загальну суму 667 537,20 грн.

Проте відповідач в порушення умов договору, за поставлений позивачем природний газ розрахувався частково, про що свідчать платіжні доручення від 27.01.2022 року на суму 70 000,00 грн., 31.01.2022 року на суму 10800,00 грн., 31.01.2022 року на суму 33 500,00 грн., 31.01.2022 року на суму 49000,00 грн., 01.02.2022 року на суму 200000,00 грн., 03.02.2022 року на суму 50000,00 грн., 04.02.2022 року на суму 100000,00 грн., 08.02.2022 року на суму 50000,00 грн., 09.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 10.02.2022 року на суму 10000, 00 грн., 11.02.2022 року на суму 10000,00 грн., 15.02.2022 року на суму 20000,00 грн., 16.02.2022 року на суму 20000,00 грн., 17.02.2022 року на суму 5000,00 грн., 17.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 18.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 22.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 24.02.2022 року на суму 90800,00 грн.

У зв`язку із чим, за розрахунком позивача сума боргу за отриманий відповідачем природний газ складає суму у розмірі 1465486,57 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Факт наявності у відповідача заборгованості за спожитий природній газ підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі природного газу, а саме:

- № 00000003030 від 31.01.2022 року у січні 2022 року в об`ємі 17,52442 тис.м3 на загальну суму 1112099,63 грн.;

- № 00000005336 від 28.02.2022 року у лютому 2022 року в об`ємі 12,91460 тис.м3 на загальну суму 524 948,74 грн.;

- № 00000009896 від 31.03.2022 року у березні 2022 року в об`ємі 16,42251 тис.м3 на загальну суму 667 537,20 грн.

У зв`язку із чим, за розрахунком позивача із урахуванням часткових оплат, а саме відповідно до платіжних доручень від 27.01.2022 року на суму 70 000,00 грн., 31.01.2022 року на суму 10800,00 грн., 31.01.2022 року на суму 33 500,00 грн., 31.01.2022 року на суму 49000,00 грн., 01.02.2022 року на суму 200000,00 грн., 03.02.2022 року на суму 50000,00 грн., 04.02.2022 року на суму 100000,00 грн., 08.02.2022 року на суму 50000,00 грн., 09.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 10.02.2022 року на суму 10000, 00 грн., 11.02.2022 року на суму 10000,00 грн., 15.02.2022 року на суму 20000,00 грн., 16.02.2022 року на суму 20000,00 грн., 17.02.2022 року на суму 5000,00 грн., 17.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 18.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 22.02.2022 року на суму 30000,00 грн., 24.02.2022 року на суму 90800,00 грн., сума боргу за отриманий відповідачем природний газ станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду складає суму у розмірі 1 465 486,57 грн.

При цьому, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11835/23 від 11.05.2023 року) зазначає, що 18 вересня 2018 року між сторонами було підписано договір № Х/2018/91 постачання природного газу. За твердженнями відповідача, останній акт приймання-передачі газу був отриманий і підписаний за січень 2022 року, ще на початку лютого 2022 року. Інших актів від позивача, відповідачем отримано і підписано не було, про зазначає і позивач. Про наявність заборгованості за поставлений газ відповідачу стало відомо у квітні 2023 року, після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/1070/23. Позовну заяву від позивача, відповідачем отримано не було, а про зміст позову стало відомо 04 квітня 2023 року, коли було отримано позов електронною поштою від начальника відділу по роботі з дебіторською заборгованістю позивача. Таким чином, станом на 04 квітня 2023 року дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений газ у лютому та березні 2022 року підприємством по бухгалтерії не враховувалась.

Також зазначає, що у відповідача не було реальної можливості у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин ані виявити обсяги поставленого газу, ані сплатити ці послуги позивачу.

За твердженнями відповідача, останній готовий по можливості сплачувати позивачу суму основного боргу за поставлений газ, в тому числі і за той, що був використаний військовим підрозділом Збройних сил України під час дислокації на території.

Суд не приймає вищевикладені твердження відповідача, як вбачається із умов договору, сторони у пункті 3.1. договору визначили, що споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а за відсутності заявки споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у пункті 1.2. договору, на рахунок постачальника у такому порядку: 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу; 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу; 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки).

З аналізу вищевикладених умов договору слідує, що сторонами у пункті 3.1. договору погоджено порядок розрахунків вартості місячного обсягу природного газу, який підлягає до оплати відповідачем.

При цьому, звертаючись з позовною заявою у даній справі, яка містить вимогу про стягнення із відповідача відповідної заборгованості, позивачем на адресу відповідача було направлено її копію та копії доданих до неї документів, зокрема і копії спірних актів приймання передачі природного газу за лютий 2022 року та березень 2022 року. Про обізнаність із позовними вимогами та доданими до позовної документами відповідач зазначає у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, на момент вирішення спору у даній справі відповідач, отримавши позовну заяву та додані до неї спірні акти, вочевидь, мав бути обізнаним про наявність волевиявлення позивача щодо виконання ним спірного зобов`язання, вираженого в однозначній формі, та був зобов`язаний виконати його у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги. Оскільки з моменту отримання відповідачем позовної заяви сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати суми боргу. та, як наслідок, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №922/2046/19.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред`явлення позову, що спростовує твердження відповідача, щодо неотримання спірних актів за лютий 2022 року та березень 2022 року.

Крім того, відповідачем до клопотання від 17.05.202 року вх. № 12316/23 додано платіжні доручення про часткову сплату суми боргу (призначення платежу за природний газ згідно договору №Х/2018/91 від 18.09.2018 року у т.ч. ПДВ 20 %) на загальну суму 100000,00 грн., а саме: № 2971 від 26.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2972 від 27.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2958 від 10.04.2023 року на суму 30000,00 грн., № 2970 від 25.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2973 від 28.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2978 від 02.05.2023 року на суму 50000,00 грн.

Також позивачем 12.06.2023 року було надано до суду клопотання (вх. № 14932/23) про доручення до матеріалів справи № 922/1070/23 копії платіжної інструкції від 08.06.2023 року, з якої вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу 20 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі (ухвала суду від 23.03.2023 року) було частково сплачено суму боргу у розмірі 120000,00 грн. про що свідчить наявні у матеріалах справи платіжні документи. Про вищевказане також зазначено як відповідачем так і позивачем у справі.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Як вбачається з наданих позивачем та відповідачем платіжних документів, а саме № 2971 від 26.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2972 від 27.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2958 від 10.04.2023 року на суму 30000,00 грн., № 2970 від 25.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2973 від 28.04.2023 року на суму 5000,00 грн., № 2978 від 02.05.2023 року на суму 50000,00 грн. та платіжної інструкції від 08.06.2023 року на суму 20 000,00 грн., відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 120000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що часткова оплату відповідачем було здійснено після звернення позивача із відповідним позовом до суду, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення боргу в сумі 120000,00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 120000,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідачем доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відзив відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ за договором, та те, що у даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред`явлення позову заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 1 345 485,57 грн. (із урахуванням закриття судом провадження в частині стягнення суми у розмірі 120 000,00 грн.), за період з січня по березень 2022 року є обґрунтованою, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу 634 013,89 грн. суму пені, 333 916,42 грн. інфляційних втрат, 43 790,01 грн. 3% річних, та 102 583,98 грн. штраф 7%, відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем - 333 916,42 грн. інфляційних втрат, 43 790,01 грн. 3% річних (відповідно до наданого розрахунку) та за зазначений у наданому до суду розрахунку періоду, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заявляючи позовні вимоги у цій частині, позивачем було нараховано відповідачу: 3% річних за період (відповідно до наданого розрахунку):

- на суму боргу 272999,63 грн. з 07.02.2022 року по 13.03.2023 року;

- на суму боргу 524948,74 грн. з 07.03.2022 року по 13.03.2023 року;

- на суму боргу 667537,20 грн. з 06.04.2022 року по 13.03.2023 року

та інфляційні втрати за період (відповідно до наданого розрахунку): - період 1 з 07.02.2022 року по 09.03.2023 року (лютий січень 2023); - період 2 з 07.03.2022 року по 09.03.2023 року (березень січень 2023); - період 3 з 06.04.2022 року по 09.03.2023 року (квітень січень 2023).

Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі - 333 916,42 грн. інфляційних втрат, 43 790,01 грн. 3% річних та встановлено, що відповідні нарахування здійснено не вірно.

Як вбачаться із умов пункту 3.1. договору, сторони визначили, що споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а за відсутності заявки споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у пункті 1.2. договору, на рахунок постачальника у такому порядку:

- 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки).

У матеріалах справи відсутні заявки споживача щодо місячного обсягу природного газу за спірними актами, а відповідачем відповідні докази до суду надано не було, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що розрахунок заявлених позивачем сум здійснюється відповідно до пункту 3.1. договору, а саме - 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу.

Щодо остаточного розрахунку, який здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки), суд зазначає, що оскільки спірні акти за лютий - березень 2022 року не підписані відповідачем, матеріали справи не містять доказів направлення відповідних актів відповідачу, та відповідач заперечує проти них, а у даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред`явлення позову, заявлені позивачем штрафні санкції за актами лютий - березень 2022 року, слід рахувати у відповідності до пункту 3.1. договору.

Враховуючи вищевикладене, порядок розрахунків за актами приймання передачі які не підписані сторонами, а саме № 00000005336 від 28.02.2022 року на загальну суму 524 948,74 грн., та № 00000009896 від 31.03.2022 року на загальну суму 667 537,20 грн. які не підписані між сторонами, здійснюється відповідно до умов пункту 3.1. договору, а саме:

- за лютий 2022 року - 30 % вартості до 10.02.2022 року; - 30 % вартості до 20.02.2022 року; - 30 % вартості до 28.02.2022 року; - остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки);

- за березень 2022 року - 30 % вартості до 10.03.2022 року; - 30 % вартості до 20.03.2022 року; - 30 % вартості до 31.03.2022 року; - остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки).

Тобто на суму, яку відповідач відповідно до пункту 3.1. договору мав сплатити на користь позивача.

Судом здійснено власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних із урахуванням пункту 3.1. договору за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що обґрунтованою є сума: 3% річних у розмірі 41 664,63 грн., та інфляційних втрат у розмірі 321768,56 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 147,86 грн., та 3 % річних у розмірі 2 125,38 грн. відмовити.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача суми пені 634 013,89 грн. та 102 583,98 грн. штраф 7% (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення споживачем розміру або строку (пункт 3.1. договору) оплати поставленого постачальником природного газу у відповідному місяці, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені у розмірі 634 013,89 грн. за загальний період з 07.02.2022 року по 13.03.2023 року (відповідно до наданого розрахунку) у онлайн системі ЛігаЗакон, та встановив, що такі нарахування здійснено не вірно.

Як вище зазначено судом, оскільки у матеріалах справи відсутні заявки споживача щодо місячного обсягу природного газу за спірними актами, а відповідачем відповідні докази до суду надано не було, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафних санкцій здійснюється відповідно до пункту 3.1. договору, а саме - 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу.

Щодо остаточного розрахунку, який здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу (за звітній місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітнім (місяцем поставки), суд зазначає, що оскільки спірні акти за лютий - березень 2022 року не підписані відповідачем, матеріали справи не містять доказів направлення відповідних актів відповідачу, та відповідач заперечує проти них, а у даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред`явлення позову, заявлені позивачем штрафні санкції за актами лютий - березень 2022 року, слід рахувати у відповідності до пункту 3.1. договору.

Судом здійснено власний розрахунок заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми пені у розмірі 634 013,89 грн. із врахуванням вище встановленого періоду відповідно до пункту 3.1. договору за зобов`язання лютого 2022 року та березня 2022 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що обґрунтованою є пеня у сумі 592 009,14 грн..

В частині стягнення пені у сумі 42 004,75 грн. відмовити.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми штрафу 102 583,98 грн. штраф 7% (відповідно до наданого розрахунку) на загальну суму боргу, та встановив, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11835/23 від 11.05.2023 року) зазначає, що відсутні законні підстави для нарахування пені, інфляційних витрат, 3% річних та штрафу за договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і в теперішній час.

Також зазначає, що наявність воєнного стану як форс-мажорних обставин та території України підтверджується загальним листом Торгово-промислової палати № 2024/02.0-701 від 28 лютого 2022 року, який розміщений на офіційному сайті 28.02.2022 року. Цим листом Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року. Цим листом Торгово-промислова палата України також підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також зазначає, що у зв`язку із постійними, масованими обстрілами міста Харкова з 24 лютого 2022 року та безпосередньо влучання на територію, де розташовані об`єкти нерухомості відповідача, керівництвом підприємства було прийнято рішення призупинити з 01 березня 2022 року роботу відповідача, про що було підписано наказ №1 від 25 лютого 2022 року. Також зазначає, що з 01 березня 2022 року було укладено договори щодо користування нерухомим майном відповідача. При цьому, доступ на територію сторонніх осіб, у тому числі керівництва підприємства, його засновників, працівників, орендарів було суворо заборонено. Доступ на територію став можливим лише після 17 жовтня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача не було реальної можливості зняти дані з вузла обліку щодо поставленого газу. Останній акт приймання-передачі газу був отриманий і підписаний за січень 2022 року ще на початку лютого 2022 року. Інших актів від позивача, відповідачем отримано і підписано не було. При цьому, сторони у договорі врегулювали порядок застосування форс-мажору, а саме пунктом 8.1. договору передбачено, що при настанні обставин неможливості повного або частого виконання будь-якою із сторін зобов`язань за договором, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади інших, що не залежать від сторін, обставин, жодна із сторін не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені ТПП України чи іншими компетентним органом. Згідно з пунктом 8.3. договору настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати обсягу фактично поставленого газу. Пунктом 8.5. договору передбачено, що у випадках, передбачених у пункті 8.1. договору, строк виконання стороною своїх зобов`язань за даним договором відсувається відповідно часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки у випадку додержання стороною положень пункту 8.2. договору.

У зв`язку із чим, за твердженнями відповідача, вищевказане свідчить про те, що у відповідача не було реальної можливості у зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин ані виявити обсяги поставленого газу, ані сплатити ці послуги позивачу.

Також заперечує проти нарахування штрафних санкцій, та зазначає, що вони є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству України та умовам укладеного договору №Х/2018/91 від 18.09.2018 року.

Позивач у наданій до суду 29.05.2023 року за вх. № 13498 відповіді на відзив зазначив, що із відзиву на позовну заяву не вбачається які саме форс мажорні обставини виникли у відповідача, з огляду на які останній не зміг виконати зобов`язання 31.01.2022 року, 05.02.2022 року, 10.02.222 року та 20.02.2022 року тобто до моменту виникнення обставин, на які від посилається як на форс мажорні.

Також зазначає. що відповідачем в порушення пункту 8.2. договору, не було надіслано повідомлено про форс мажорні обставини, що відповідно до умов договору виключає можливість посилання на них.

При цьому, настання форс мажорних обставин (обставин неперебірливої сили) мають бути засвідчені сертифікатом Торгово промислової палати України або уповноваженими нею регіональними торгово промисловими палатами, який не було надано відповідачем, що виключає можливість посилання на лист як на доказ обставин для звільнення від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, відзив не містить доказів того, що військова агресія російської федерації проти України об`єктивно спричинили неможливість споживача здійснити оплату вартості придбаного природного газу у терміни, визначені договором. Крім того, споживання природного газу відповідачем відбулися як до введення воєнного тану у державі, так і в період дії воєнного стану. Також позивач зазначає, у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану у державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодити відповідну дію із позивачем, відмовитися від прийняття природного газу, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, в частині відповідальності за невиконання умов угоди тощо, проте відповідач прийняв товар, та не оплачував його понад півроку. Щодо посилання відповідача на договір, та відсутність доступу до приміщень відповідача, позивач зазначає, що останні є безпідставні, оскільки із наданих відповідачем договорів вбачається, що ними врегульовано безоплатне спільне користування, крім того, пунктом 3.2. вказаного договору, передбачено відшкодування відповідачу витрат на комунальні послуги.

Позивач не перебуває у кращому стані порівняно із відповідачем з огляду на запровадження у державі воєнного стану. Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не можу здійснювати діяльність та набувати кошти чи використовувати у своїй діяльності кошти, набуті у попередні періоди до моменту введення воєнного стану.

Суд не приймає вищевикладені посилання відповідача, з огляду на наступне

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон № 389 та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому, Верховний Суд України неодноразово підкреслив, що платежі, встановлені у статті 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.

Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).

Порушення відповідачем умов договору щодо в частині оплати вартості спожитого газу, є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017 року у справі № 3-1462гс16).

Крім того, сторони пунктом 8.2. договору визначили, що про настання форс - мажорних обставин, строк їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, письмово повідомляє іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або неналежне повідомлення про настання форс мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

При цьому, пунктом 8.3. договору, сторони погодили, що настання форс мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати обсягу фактично поставленого газу.

Враховуючи вищевикладене, саме лише посилання на певні обставини без надання до суду належних доказів у їх підтвердження, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Будь яких інших доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем до суду надано не було.

Крім того, суд приймає до уваги, що сторонами у пункті 3.1. договору було визначено порядок розрахунків за договором, який відповідачем дотримано не було.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суму основного боргу у розмірі 1 345 485,57 грн., пеню у сумі 592 009,14 грн., інфляційні втрати у розмірі 321768,56 грн., 3 % річних у розмірі 41664,63 грн., штраф 7%. у розмірі 102 583,98 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 42 004,75 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 147,86 грн., та 3 % річних у розмірі 2 125,38 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 36352,68 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Закрити провадження в частині стягнення суми боргу у розмірі 120000,00 грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (61098, м. Харків. вул. Кашуби, буд. 10, ЄДРПОУ 32030806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ЄДРПОУ 36716332) суму основного боргу у розмірі 1 345 485,57 грн., пеню у сумі 592 009,14 грн.; інфляційні втрати у розмірі 321768,56 грн., 3 % річних у розмірі 41664,63 грн., штраф 7%. у розмірі 102 583,98 грн. та 36352,68 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 42 004,75 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 147,86 грн., та 3 % річних у розмірі 2 125,38 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ЄДРПОУ 36716332);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс" (61098, м. Харків. вул. Кашуби, буд. 10, ЄДРПОУ 32030806).

Повне рішення складено "22" червня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова