Рішення

від 20.06.2023 по справі 926/1454/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1454/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Гливко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до Приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» (58004, м. Чернівці, вул. Вашківська, буд.1, кв. 1, код ЄДРПОУ 42232887)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (58001, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147)

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача Загарія О.Д. адвокат;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи не з`явився.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням №1 засновника ПП «УЗБ.БУКОВИНА» громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 від 25.05.2018 року створено ПП «УЗБ.БУКОВИНА» та призначено його керівником (директором) Боднарюка В.С. Однак, як зазначає позивач, підприємство будь-якої господарської діяльності по цей час так і не здійснювало, найманих працівників за трудовим договором не мало, фінансової звітності до контролюючих органів не подавало.

20.20.2023 року позивач направив на ім`я засновника заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП, проте відповіді не отримав. Враховуючи неможливість проведення процедури звільнення за відповідним розпорядженням (наказом) його засновника, позивач змушений звернутись до суду із позовом про припинення трудових відносин та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадянських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника (директора) ПП «УЗБ.БУКОВИНА».

19.05.2023 року третьою особою подано через канцелярію суду письмові пояснення на позовну заяву з клопотанням про розгляд справи по суті без участі представника.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

ІІ. Рух справи.

03.04.2023 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1454.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.05.2023 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі №926/1454/23, призначено справу до розгляду по суті на 20.06.2023 року.

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили, відповідач відзив на позов не надав, хоча належним чином був обізнаний про день та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу яке міститься у матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Рішенням №1 засновника приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 від 25.05.2018 року створено приватне підприємство «УЗБ.БУКОВИНА», призначено його керівником (директором) ОСОБА_1 , затверджено статут підприємства.

Згідно пункту 1.4. Статуту ПП «УЗБ.БУКОВИНА» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) підприємства є ОСОБА_3 , країна громадянства: Узбекистан; місцезнаходження: Україна, 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Вашківська, будинок 1, квартира 1.

Керівником (директором) ПП «УЗБ.БУКОВИНА» станом на момент розгляду господарської справи згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 .

20.02.2023 року ОСОБА_1 надіслано на адресу засновника підприємства засобами поштового зв`язку заяву про звільнення позивача з посади директора ПП «УЗБ.БУКОВИНА» за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КзПП України, що підтверджується копією поштової накладної №5801206911027 та описом вкладення у цінний лист.

Засновником (учасником) підприємства ОСОБА_4 отримано дану заяву 14.03.2023 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення, однак, станом на день вирішення спору, жодного рішення по заяві ОСОБА_1 про звільнення ним не прийнято що унеможливлює вирішення питання щодо припинення трудових відносин між ПП «УЗБ.БУКОВИНА» та позивачем в позасудовому порядку.

Таким чином, позивачем було зроблено все від нього залежне для того, щоб вирішити питання про припинення трудових відносин у встановленому позасудовому порядку, втім, оскільки засновником (учасником) підприємства ОСОБА_4 не прийнято жодного рішення по заяві ОСОБА_1 , можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між сторонами відсутня.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

Спір у даній справі виник внаслідок бездіяльності засновника (учасника) ПП «УЗБ.БУКОВИНА» ОСОБА_2 щодо вирішення питання про звільнення директора підприємства ОСОБА_1 за власним бажанням, повноваження якого можуть бути припинені лише за рішенням засновника підприємства та є порушенням прав позивача на працю та права на припинення трудових відносин, визначених ст. 43 Конституції України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно частини 1 статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Відповідно до п.6.1. Статуту підприємства вся повнота влади на Підприємстві належить Засновнику. Засновник може частину своїх повноважень делегувати директору.

Пунктом 6.3. Статуту підприємства директор підприємства наймається засновником і вирішує всі питання по керівництву підприємства, в межах компетенції наданої йому засновником за виключенням питань, які відносяться за цим статутом до виключної компетенції засновника в т. ч.

- забезпечує рентабельність і перспективний розвиток підприємства;

- організує виконання рішень засновника;

- приймає на роботу та проводить звільнення працівників;

- розпоряджається майном підприємства включаючи його грошові засоби;

- представляє підприємство в його відносинах з іншими юридичними особами, веде переговори та укладає угоди всіх видів від імені підприємства.

Згідно пункту 6.2. Статуту підприємства до виключної компетенції засновника належить в тому числі й прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Засновник підприємства може розглядати й інші питання діяльності підприємства.

В постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому, на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18, а також постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Тобто, незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення, оскільки директор товариства має специфічний статус, з огляду на те, що перебуває з товариством одночасно в корпоративних та трудових відносинах.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, а також постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

Суд встановив, що станом на момент розгляду даної справи керівником (директором) ПП «УЗБ.БУКОВИНА» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2023 року ОСОБА_1 надіслано на адресу засновника підприємства засобами поштового зв`язку заяву про звільнення позивача з посади директора ПП «УЗБ.БУКОВИНА» за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КзПП України, що підтверджується копією поштової накладної №5801206911027 та описом вкладення у цінний лист.

Засновником (учасником) підприємства ОСОБА_4 отримано дану заяву 14.03.2023 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення, однак, станом на день вирішення спору, жодного рішення по заяві ОСОБА_1 про звільнення ним не прийнято що унеможливлює вирішення питання щодо припинення трудових відносин між ПП «УЗБ.БУКОВИНА» та позивачем в позасудовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд встановив, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з ПП «УЗБ.БУКОВИНА» припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із підприємством, а отже суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та визнає трудові відносини припиненими з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису (відомості) про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 42232887), суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального куодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Беручи до уваги задоволення позовної вимоги про припинення трудових відносин, враховуючи що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19), а також з метою виконання завдань господарського судочинства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису (відомості) про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 42232887).

V. Висновки суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.

VІ. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 5368,00 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між приватним підприємством «УЗБ.БУКОВИНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 42232887) та керівником (директором) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку із його звільненням за власним бажанням, на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з дня набрання рішенням суду законної сили.

3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис (відомості) про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 42232887).

4. Стягнути з приватного підприємства «УЗБ.БУКОВИНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 42232887) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5368,00 грн судового збору.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.