Постанова

від 15.06.2023 по справі 910/7149/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7149/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Демидова В. О.

від 30 грудня 2021 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенка Г. П., Кравчука Г. А., Козир Т. П.

від 13 грудня 2022 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт"

про стягнення 507 894,71 доларів США,

за участю представників:

позивача: Колесников І. Г.

відповідача: Дем`яненко М. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2021 року Державне підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» про стягнення 507 894,71 доларів США за укладеним між ними договором комісії № РОЕ-30.4-30-D/K-13 від 21 жовтня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії № РОЕ-30.4-30-D/K-13 від 21 жовтня 2013 року, відповідно до пункту 3.1.13. якого відповідач, як комісіонер, гарантував позивачу, як комітенту, виконання замовником розрахунків за виконані позивачем роботи по ремонту гелікоптеру Мі-17-1В, заводський номер 96640, згідно з укладеним між замовником та відповідачем на виконання зазначеного договору комісії контрактом № 13-SCIA/070-2013/POE-30.4-8-K/KE-13 від 21 жовтня 2013 року. Однак, дія зазначеного контракту була припинена без погодження з позивачем умов проведення розрахунків за фактично виконані позивачем роботи на гелікоптері Мі-17-1В, заводський номер 96640, оплата фактично виконаних позивачем робіт на цьому гелікоптері не здійснена, з огляду на що відповідач, який поручився перед позивачем за виконання замовником своїх обов`язків з оплати фактично виконаного позивачем обсягу робіт з ремонту гелікоптеру, зобов`язаний відповідно до частини третьої статті 1016, частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України та пункту 3.1.13 договору комісії оплатити позивачу фактично виконані ним роботи з ремонту зазначеного гелікоптеру, розмір яких складає 507 894,71 доларів США.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26 травня 2021 року прийняв зазначену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7149/21 за правилами загального позовного провадження.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16 червня 2022 року задовольнив заяву відповідача та замінив Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «Промоборонекспорт» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт". (12-й том справи, а.с. 178 - 180).

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21 липня 2022 року задовольнив заяву позивача та замінив Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН". (12-й том справи, а.с. 233 - 235).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

21 жовтня 2013 року між Державним підприємством «Луганський авіаційний ремонтний завод» як комітентом, та Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» як комісіонером був укладений договір комісії № РОЕ--30.4-24- D/К-13, відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин щодо виконання Комітентом капітального ремонту 3 (трьох) головних редукторів ВР-14 та 6 (шести) авіаційних двигунів ТВ3-117ВМ до гелікоптерів Мі-17 від свого імені за рахунок та в інтересах Комітента.

Відповідно до пункту 5.2. зазначеного договору комісії погоджена з Комітентом загальна ціна ремонту за цим договором складає 2 313 000,00 доларів США.

21 жовтня 2013 року між Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», як комітентом, та Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» як комісіонером був укладений договір комісії № РОЕ--30.4-30- D/К-13 (далі по тексту - договір комісії), відповідно до умов якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за плату вчинити та виконати правочин від свого імені за рахунок та в інтересах Комітента щодо виконання наступного:

- капітального ремонту трьох гелікоптерів Мі-17-1В (бортовий номер АМНТ-219, заводський номер 96614; бортовий номер АМНТ-220, заводський 96612; бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640) (надалі - вироби). Місце виконання робіт - Центр технічного обслуговування і ремонту ІІІ рівня гелікоптерів МІ-17-1В/ МІ-8МТВ-1 ВМС Мексики в м. Веракруз, Мексиканські Сполучені Штати;

- капітального ремонту комплекту складових частин / агрегатів виробів (далі - агрегатів), у складі згідно специфікації, що наведена в додатку № 5 до цього договору. Місце виконання ремонту агрегатів - підприємство Комітента.

У розділі 5 договору комісії сторони погодили свої фінансові зобов`язання та порядок розрахунків за договором.

Погоджена з Комітентом загальна ціна ремонту за цим договором складає 4 119 000,00 доларів США.

У додатку № 1 до договору комісії сторони визначили, що ціна ремонту кожного гелікоптеру МІ-17-1В складає 1 373 000,00 доларів США.

Згідно з пунктами 5.3., 5.5., 5.10. договору комісії за виконання доручення, зазначеного в цьому договорі, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі 7% від погодженої комітентом ціни ремонту за цим договором, що складає 288 330,00 дол. США. Комісіонер має переважне право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента. Загальна сума витрат, які Комітент відшкодовує Комісіонеру, включаючи комісійну плату Комісіонера, не повинна перевищувати 1 064 169,40 дол. США.

Відповідно до пункту 5.7. договору комісії Комітент доручає Комісіонеру передбачити у контракті наступні умови проведення платежів замовником:

- 20 % ціни ремонту виробів буде сплачено Замовником в якості авансового платежу протягом 20 календарних днів з дати пред`явлення Комісіонером Замовнику відповідного рахунку-фактури та банківської гарантії повернення авансового платежу;

- 30 % ціни ремонту виробів буде сплачено Замовником прямим банківським переказом протягом 30 календарних днів з дати завершення технічної інспекції ходу виконання ремонтних робіт представниками Замовника на підприємстві комітента згідно з пунктом 4.2., але не пізніше 90 днів з дати передачі виробів комітенту;

- 50 % ціни ремонту виробів буде сплачено Замовником прямим банківським переказом протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт, що підтверджує надання Замовнику робіт у повному обсязі стосовно відповідного виробу.

Грошові кошти Комітенту перераховуються Комісіонером протягом 5-ти банківських днів з дня надходження коштів від Замовника на його рахунок (пункт 5.8. договору комісії).

Додатковою угодою № 4 від 10 лютого 2017 року до договору комісії був змінений пункт 5.7. договору. Відповідно до нової редакції абзацу четвертого пункту 5.7. договору комісії остаточний розрахунок за ремонт виробів буде сплачено Замовником прямим банківським переказом протягом 30 банківських днів з дати підписання акту остаточного приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання Комітентом робіт у повному обсязі стосовно відповідного виробу.

Відповідно до пунктів 1.2. зазначених двох договорів комісії виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (контракт) з третьою особою (надалі - Замовник).

21 жовтня 2013 року між Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ», як постачальником, та Федеральним Урядом Мексиканських Сполучених Штатів, представленим Міністерством військово-морських сил Мексики, як замовником, був укладений контракт № 13-SCIA/070-2013/POE-30.4-8-K/KE-13 (далі по тексту - контракт) про надання послуг з капітального ремонту трьох гелікоптерів Мі-17-1В (заводські номери 96614, 96612, 96640), а також постачання запасних частин, витратних матеріалів, обладнання і послуг, пов`язаних з проведенням капітального ремонту та надання послуг з капітального ремонту.

Відповідно до статті 3 розділу ІІІ контракту загальна вартість контракту є фіксованою та становить 8 977 832,00 доларів США.

У статті 4 розділу ІІІ контракту визначена форма оплата, умови якої відповідають умовам, закріпленим у пункті 5.7. договору комісії.

28 жовтня 2016 року між Замовником, Комітентом (Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН») та Комісіонером (Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державним зовнішньоторговельним та інвестиційним підприємством «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ») був підписаний акт приймання виконаних робіт за контрактом, відповідно до якого Замовник прийняв роботи з ремонту двох гелікоптерів МІ-17-1В:

- бортовий номер АМНТ-219, заводський номер 96614;

- бортовий номер АМНТ-220, заводський номер 96612, на загальну суму 2 746 000,00 доларів США.

Також 28 жовтня 2016 року між Федеральним Урядом Мексиканських сполучених штатів, представленим Міністерством військово-морських сил як Замовником та Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державним зовнішньоторговельним та інвестиційним підприємством «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» як постачальником була укладена додаткова угода до контракту, відповідно до розділу V якої сторони контракту вирішили достроково припинити контракт з огляду на виникнення форс-мажорних обставин, що діють на території України та які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 3309 від 20 лютого 2015 року (вчинення на території Луганської області акту тероризму), внаслідок яких Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод», як один із співвиконавців контракту щодо ремонту гелікоптерів, не виконало належним чином умови укладеного з ним договору комісії. Замовник та Постачальник у зазначеній додатковій угоді погодили факт виконання ремонту двох гелікоптерів (заводські номери 96612 та 96614) та зазначили про те, що вони погоджуються, що на теперішній час більше немає ніяких інших зобов`язань для виконання обома сторонами за вказаним контрактом, а також, що вони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості наданих послуг, їх обсягу, а також сум, що були перераховані в рамках контракту.

19 квітня 2017 року представниками Комітента та Комісіонера на виконання умов додаткової угоди № 4 від 10 лютого 2017 року до договору комісії були складені та підписані акти остаточного приймання-передачі виконаних робіт з капітального ремонту зазначених двох гелікоптерів МІ-17-1В, їх складових частин і агрегатів, на загальну суму 2 746 000,00 доларів США.

08 червня 2017 року за наслідками підписання зазначених актів Комісіонер перерахував Комітенту 539 856,27 доларів США. Отже, з урахуванням суми авансу, Комісіонер перерахував Комітенту на виконання договору комісії загалом суму грошових коштів у розмірі 2 067 271,57 доларів США (з попереднім вирахуванням від загальної суми комісійної винагороди у розмірі 687 728,43 доларів США, погодженої сторонами та передбаченої умовами договору комісії).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 01 серпня 2017 року, звітів комісіонера, банківських виписок загалом Дочірнє підприємство державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» отримало від Замовника за контрактом 2 746 000 доларів США.

У червні 2019 року Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» зверталося до суду з позовом до Дочірнього підприємства державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» про стягнення 686 500,00 доларів США заборгованості з оплати ремонту гелікоптерів; зобов`язання відповідача вчинити дії з повернення позивачу з Мексиканських Сполучених Штатів комплекту обладнання та спецоснастки, вивезених згідно з додатком № 6 до договору відповідно до наведеного в позові переліку.

Мотивуючи позов в частині стягнення боргу, Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» зазначало, що ним був повністю виконаний ремонт двох гелікоптерів (заводські номери 96614 та 96612) загальною вартістю 2 746 000 дол. США та частково виконаний ремонт третього гелікоптера. Керуючись умовами пункту 5.7. договору комісії, він розподілив перераховану йому Комісіонером суму авансу пропорційно вартості ремонту кожного з трьох гелікоптерів, тобто частина авансу в сумі 686 500,00 доларів США (50% від ціни ремонту) була одразу розподілена на ремонт третього гелікоптера, який не завершено, проте вказана сума покрила витрати позивача на ремонт. При оплаті за завершений ремонт двох гелікоптерів відповідач безпідставно врахував і суму авансу на ремонт третього гелікоптеру, яка позивачем уже витрачена на ремонт третього гелікоптера. Таким чином, вказана сума підлягає сплаті позивачу як заборгованість за завершений ремонт двох гелікоптерів.

Позивач також зазначив про відсутність підстав вважати сплачені Замовником відповідачу за контрактом і перераховані на користь позивача авансові платежі в оплату вартості ремонтних робіт двох гелікоптерів, оскільки такий порядок умовами договору не передбачений.

Господарський суд міста Києва рішенням від 05 листопада 2019 року у справі № 910/8111/19 зобов`язав відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу з Мексиканських Сполучених Штатів комплекту обладнання та спецоснастки, ввезених згідно з додатком № 6 до договору комісії згідно з переліком, наведеним в резолютивній частині рішення. У іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що умови пункту 5.7 договору комісії не дають підстави для висновку про здійснення позивачем розподілу сплаченого авансу та про право самостійного закріплення відповідної пропорції авансованих коштів за кожним з трьох гелікоптерів. За умовами договору платежі здійснюються етапами відносно загальної ціни ремонту, а не шляхом авансування кожного з виробів окремо, а тому позивач не довів здійснення відповідачем неповної оплати за завершений ремонт двох гелікоптерів в загальній сумі 2 746 000 доларів США, оскільки саме ця сума і була сплачена відповідачем на користь позивача (з вирахуванням комісійної винагороди). При цьому правовідносини по контракту припинені без жодних претензій з обох сторін, про що між відповідачем та замовником укладено додаткову угоду від 28 жовтня 2016 року.

Також суд зазначив, що сам позивач, не заперечуючи факт припинення зобов`язань щодо ремонту третього гелікоптера та стверджуючи про покриття за рахунок авансу своїх витрат на фактично здійснений обсяг ремонтних робіт, у той же час не довів належними та допустимими доказами вартості виконаних ним робіт щодо третього гелікоптера (з метою співставлення вартості виконаних робіт із сумою, яку позивач вважає авансом за ремонт третього гелікоптера).

Щодо інших позовних вимог, то умовами договору встановлений обов`язок відповідача з повернення комплекту обладнання позивачу, який відповідачем безпідставно не виконаний.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 червня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови в позов та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позову, стягнув з відповідача на користь позивача 686 500,00 доларів США.

Верховний Суд постановою від 11 листопада 2020 року у справі № 910/8111/19 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/8111/19, мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі № 910/8111/19 в частині розгляду позовних вимог про стягнення 686 500 дол. США змінив. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі № 910/8111/19 залишив без змін.

Верховний Суд у цій постанові зазначив про те, що правовідносини між відповідачем та замовником врегульовані та припинені за взаємною згодою сторін, а сума перерахованих позивачу коштів збігається з сумою, яку відповідач отримав від замовника в якості оплати за виконані роботи. Натомість позивач, заявляючи даний позов, внаслідок помилкового тлумачення правової природи авансу фактично примушує відповідача здійснити доплату за договором комісії власними коштами. Також, Верховний Суд зауважив, що предметом заявлених у справі позовних вимог є виключно заборгованість за завершений ремонт двох гелікоптерів, тобто позивач звернувся за захистом свого права на оплату повністю виконаних ним ремонтних робіт на суму 2 746 000 доларів США, а дослідження обставин часткового виконання позивачем робіт з ремонту третього гелікоптера не входить до предмету доказування у межах даного спору.

У квітні 2021 року Державне підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» про стягнення 507 894,71 доларів США за укладеним між ними договором комісії № РОЕ-30.4-30-D/K-13 від 21 жовтня 2013 року, посилаючись на те, що відповідач, як Комісіонер, який поручився перед позивачем за виконання Замовником своїх обов`язків за контрактом з оплати фактично виконаного позивачем обсягу робіт з ремонту гелікоптеру Мі-17-1В, заводський номер 96640, зобов`язаний відповідно до частини третьої статті 1016, частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України та пункту 3.1.13 договору комісії оплатити позивачу фактично виконані ним роботи з ремонту зазначеного гелікоптеру, розмір яких складає 507 894,71 доларів США

3. Короткий зміст ухвалених у справі та оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 30 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року, відмовив у задоволенні позову повністю.

Зазначені судові рішення обґрунтовані тим, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою та недоведеною, оскільки:

- позивач не довів належними доказами наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості, а також обставини того, що заявлені до стягнення витрати у розмірі 507 894,71 доларів США були понесені ним саме на ремонт третього гелікоптеру Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640;

- акт прийому-передачі складових частин / агрегатів гелікоптерів від 30 грудня 2014 року не є актом приймання виконаних робіт та підставою для їх оплати, оскільки не містить номеру гелікоптера, до складу якого входять агрегати, зазначені в цьому акті, не містить обсягу та вартості виконаних ремонтних робіт, а технічний акт приймання-передачі виробів / агрегатів після виконання ремонту гелікоптеру Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640, або акт остаточного приймання-передачі виконаних робіт за договором на виконання пунктів 4.3., 4.4. договору комісії між сторонами не складався.

Крім того, суди, врахувавши те, що позивач виконав роботи з капітального ремонту двох інших гелікоптерів Мі-17-1В і розрахунок за їх ремонт з позивачем був проведений в повному обсязі, дійшли висновку про відсутність підстав вважати що комісіонер (відповідач) продав майно Замовнику за нижчою ціною.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 грудня 2021 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник послався на пункти 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: не застосували частину третю статті 1017 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої до відносин з передачі комісіонером результатів робіт, виконаних комітентом, за ціною, яка не була погоджена комітентом, відсутній;

- порушили норми процесуального права, а саме: статті 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, не дослідили надані позивачем суду докази, які підтверджують факт виконання позивачем робіт з ремонту агрегатів третього гелікоптера та обставини того, що відповідач передав Замовнику результати виконаного позивачем ремонту третього гелікоптера безоплатно, не навели обґрунтування підстав відхилення цих доказів.

За твердженням скаржника до спірних правовідносин з реалізації результатів ремонту майна за аналогією закону можуть бути застосовані норми чинного законодавства, що регулюють відносини з продажу майна за договором комісії. На думку скаржника комісіонер, передавши третій особі результати виконаного комітентом ремонту за ціною, нижчою, ніж вартість такого ремонту, повинен сплатити комітенту вартість такого ремонту, яка може бути визначена за правилами частини другої статті 843 Цивільного кодексу України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані позивачем судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані рішення та постанова ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позиція Верховного Суду.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень та доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення 507 894,71 доларів США заборгованості за договором комісії № РОЕ-30.4-30-D/K-13 від 21 жовтня 2013 року укладеним між сторонами у справі.

Зазначена позовна вимога заявлена позивачем на підставі частини третьої статті 1016, частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України та пункту 3.1.13. договору комісії та обґрунтована тим, що за умовами зазначеного договору комісії відповідач як комісіонер поручився перед позивачем як комітентом за виконання замовником своїх обов`язків з оплати фактично виконаного позивачем обсягу робіт з ремонту гелікоптеру Мі-17-1В, заводський номер 96640, з огляду на що та враховуючи те, що ці роботи не були оплачені замовником відповідач відповідно до зазначених норм закону зобов`язаний оплатити позивачу фактично виконані ним роботи з ремонту зазначеного гелікоптеру, розмір яких складає 507 894,71 доларів США.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, ґрунтуються на укладеному між ними договорі комісії.

Правовідносини за договором комісії регулює глава 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку стаття 1014 Цивільного кодексу України передбачає, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1011, 1014 Цивільного кодексу України містяться у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 910/6474/20.

Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере) (частина третя статті 1016 Цивільного кодексу України), а також, якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (частина третя статті 1017 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Отже, за загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору. Проте, зазначена норма закону передбачає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невиконання зобов`язання третьою особою: 1) якщо комісіонер був необачним при виборі такої особи; 2) якщо комісіонер поручився за виконання договору (делькредере).

Делькредере - своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов`язання третьою особою. У цьому випадку у разі невиконання зобов`язання третьою особою комітент може пред`явити претензії як до комісіонера, так і до третьої особи. Порука комісіонера є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналіз положень статті 547 та частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України свідчить про те, що делькредере має бути вчинене тільки в письмовій формі, і лише у такому випадку (якщо делькредере закріплене у письмовому вигляді окремою умовою договору комісії чи окремим правочином) комісіонер несе відповідальність перед комітентом за невиконання зобов`язання третьою особою.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що позовні вимоги у цій справі були заявлені, крім іншого також і на підставі частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України. Суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку цій підставі позову та не з`ясували, чи були передбачені сторонами в договорі комісії умови, які б за своїм змістом передбачали взяття відповідачем, як комісіонером, на себе поруки перед Комітентом за виконання Замовником своїх зобов`язань з проведення остаточних розрахунків за контрактом та перерахування цих коштів Комітенту, чи укладалися між сторонами додаткові угоди до договору комісії, які б містили умови про делькредере в частині проведення остаточних розрахунків за контрактом та перерахування цих коштів Комітенту.

Залишили суди попередніх інстанцій поза увагою і умову, закріплену у підпункті 3.1.13. пункту 3.1. договору комісії, на яку посилається позивач у позовній заяві, та не з`ясували, чи є ця умова за своїм змістом умовою про делькредере в розумінні частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України.

Не встановивши ці обставини, суди не з`ясували, чи існують у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем до стягнення грошових коштів відповідно до частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити про те, що у разі встановлення сторонами у договорі комісії чи додаткових угодах до нього умови про делькредере комісіонер за цією умовою несе відповідальність перед комітентом лише у разі невиконання зобов`язання третьою особою.

З огляду на викладене, у разі, якщо суд встановить існування такої погодженої між сторонами умови, слід також встановити, чи мали місце у спірних правовідносинах обставини невиконання третьою особою своїх зобов`язань за контрактом.

Іншою підставою позову позивач визначив положення частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України, відповідно до якої комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Зазначена норма стосується наслідків продажу комісіонером майна за ціною, що є нижчою, ніж була погоджена комісіонером, тобто стосується наслідків відступлення комісіонером від вказівок комітента. У випадку продажу майна за ціною нижчою, ніж передбачена договором комісії, комісіонер має сплатити комітенту різницю між ціною майна, що була погоджена комітентом та вказана в договорі, та ціною, за якою майно було фактично продане.

Комісіонер звільняється від цього лише за наявності сукупності таких умов: якщо комісіонер доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

При застосуванні зазначеної норми до правовідносин, що виникли з договору комісії та стосуються надання комітентом на користь третьої особи послуг з ремонту майна та подальшого продажу комісіонером результатів такого виконаного комітентом ремонту третій особі, необхідно встановити певні обставини, зокрема:

- чи виконав комітент ремонт майна третьої особи (замовника);

- чи передав комітент результати виконаного ним ремонту майна комісіонеру,

- чи передав комісіонер результати виконаного комітентом ремонту майна третій особі (замовнику);

- яка ціна (вартість) ремонтних робіт майна була погоджена комітентом;

- за якою ціною комісіонер продав результати виконаного ремонту майна третій особі (замовнику);

- чи відступив комісіонер від погоджених з комітентом умов договору при здійсненні продажу результатів ремонту майна третій особі;

- чи є заявлена на підставі цієї норми закону до стягнення сума грошових коштів різницею між ціною робіт, що була погоджена комітентом, та ціною, за якою такі роботи були фактично продані комісіонером.

Також необхідно з`ясувати наявність чи відсутність у комісіонера обставин, передбачених цією нормою закону, для звільнення його від обов`язку сплатити комітенту різницю в ціні.

Зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що суди попередніх інстанцій хоча і послалися в оскаржуваних судових рішеннях на положення частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України, однак, не здійснили належного аналізу цієї норми та не встановили належним чином обставини, які мають бути встановлені при застосуванні цієї норми, не дослідили наявні в матеріалах докази, надані сторонами у підтвердження чи спростування цих обставин.

Як вбачається суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів належними доказами, обставини того, що заявлена ним до стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 507 894,71 доларів США є його витратами, понесеними саме на ремонт третього гелікоптеру Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640.

При цьому, суди, дійшовши зазначеного висновку, виходили з того, що розмір сформованої позивачем фактичної ціни капітального ремонту третього гелікоптеру є недоведеним, оскільки позивач у структурі цієї ціни:

- завищив показник витрат на запасні частини. За висновком судів цей показник не відповідає погодженій сторонами у договорі комісії середній вартості комплекту складових частин / агрегатів для одного гелікоптеру, визначеній у додатку № 7 до договору комісії у специфікації № 1;

- завищив витрати на придбання витратних матеріалів, зазначив про придбання витратних матеріалів, придбання яких не передбачено умовами договору комісії та специфікацією № 2 «Витратні матеріали» до додатку № 7, зазначив про витратні матеріали, які не могли бути ним використані для ремонту агрегатів;

- завищив витрати на відрядження працівників;

- безпідставно зазначив витрати на послуги сторонніх організацій;

- безпідставно зазначив витрати на заробітну плату виробничих робітників після 28 жовтня 2016 року.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на належному та повному дослідженні усіх наявних в матеріалах справи доказах, є неповними та суперечливими. Суди не встановили усіх необхідних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.2. договору комісії погоджена Комітентом ціна ремонту одного Виробу сформована з урахуванням безпосередньо вартості ремонту, а також:

- вартості матеріалів та запасних частин згідно з додатком № 7 до даного договору, що застосовуються при ремонту Виробів, а також вартості їх транспортування з а/п Бориспіль до м. Веракруз і пов`язаних при цьому витрат на страхування;

- вартості транспортування обладнання та спецоснастки згідно з додатком № 6 до даного договору, що застосовуються при ремонту Виробів, з а/п Бориспіль до м. Веракруз та з м. Веракруз до а/п Бориспіль і пов`язаних при цьому витрат на страхування;

- витрат на відрядження спеціалістів Комітента до країни Замовника згідно з пунктом 3.2.9. та умов перебування (додаток № 9 ) цього договору;

- витрат на пакування, маркування агрегатів при відправленні з ремонту та поточний дрібний ремонт тари;

- витрат на виконання гарантійних зобов`язань;

- витрат на відкриття та обслуговування банківських гарантій згідно з пунктом 3.1.11.;

- витрат на транспортування Агрегатів в ремонт за маршрутом м. Веракруз, Мексика - а/п Бориспіль, Україна та з ремонту за зворотнім маршрутом;

- витрат на страхування Агрегатів при транспортуванні в ремонт за маршрутом м. Веракруз, Мексика - а/п Бориспіль, Україна та з ремонту за зворотнім маршрутом;

- витрат на транспортування Агрегатів по території України;

- витрат згідно з пунктом 1.5. цього договору;

- комісійної плати.

Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначений пункт договору комісії, не дослідили його належним чином та, зокрема не взяли до уваги те, що зазначені позивачем у структурі фактичної ціни на капітальний ремонт гелікоптера Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640 (2-й том справи, а.с. 16, 208), витрати є лише складовими ціни ремонту одного виробу (гелікоптера). Залишили суди поза увагою і те, що основною складовою ціни ремонту одного Виробу є безпосередньо вартість ремонту, решта витрат є додатковими складовими у структурі ціни. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що висновок судів про завищення позивачем певних складових ціни не може бути підставою для відмови у стягненні усієї заявленої до стягнення суми, а є підставою для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості.

Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили з достовірністю і обставини того, чи був фактично виконаний позивачем як комісіонером ремонт третього гелікоптера Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640, в якому обсязі, та, якщо був виконаний, то яка ж його безпосередня вартість. Зазначивши про те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на ремонт третього гелікоптера, суди попередніх інстанцій не дослідили усі наявні в матеріалах справи докази.

Позивач у касаційній обґрунтовано зазначає про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою такі докази, як:

- технічний акт приймання-передачі виробів для виконання ремонту від 26 серпня 2014 року (1-й том справи, а.с. 211), лист відповідача № РОЕ-30.3/2184 від 05 вересня 2014 року (1-й томі справи, а.с. 210), як докази передачі позивачу в ремонт агрегатів третього гелікоптера;

- справу ремонту третього гелікоптеру (2-й том справи, а.с. 20 - 206), як доказ здійснення позивачем безпосередніх ремонтних робіт щодо третього гелікоптера.

Верховний Суд вважає ці доводи позивача обґрунтованими та зазначає про те, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій не містять посилань на ці докази, не містять обґрунтованого мотивування відхилення цих доказів.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначені вище докази, не надали їм належну правову оцінку.

У позовній заяві позивач наводить перелік виконаних ним ремонтних робіт на гелікоптері Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640. Однак, суди попередніх інстанцій не перевірили ці доводи, не з`ясували, чи підтверджується зазначений позивачем обсяг виконаних ним ремонтних робіт третього гелікоптеру наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, не встановили суди попередніх інстанцій і обставини того, чи передав позивач результати виконаного ним ремонту третього гелікоптеру відповідачу (комісіонеру) та чи були передані ці результати ремонту комісіонером Замовнику.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили, що агрегати за відвантажувальною специфікацією № 3 були передані відповідачу 30 грудня 2014 року, а відповідно до декларації № 100250005/2015/531821 направлені замовнику 14 січня 2015 року.

Однак, при цьому, суди попередніх інстанцій не встановили з достовірністю, чи є передані позивачем відповідачу, а останнім Замовнику агрегати складовими саме гелікоптера Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що акт прийому-передачі складових частин / агрегатів вертольотів Мі-17-1В після проведення ремонту від 30 грудня 2014 року (1-й томі справи, а.с. 214-219) не є актом приймання виконаних робіт та підставою для їх оплати, оскільки не містить номеру гелікоптера, до складу якого входять агрегати, зазначені в цьому акті, не містить обсягу та вартості виконаних ремонтних робіт.

Однак, Верховний Суд вважає ці висновки судів передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження умов договору комісії, самого акту прийому-передачі складових частин / агрегатів вертольотів після проведення ремонту від 30 грудня 2014 року та інших наявних в матеріалах справи доказів.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що умови, закріплені у другому абзаці пункту 4.3. договору комісії, передбачають можливість відвантаження комітентом комісіонеру агрегатів після ремонту партіями. При цьому, суди, зазначивши про те, що акт прийому-передачі складових частин / агрегатів вертольотів після проведення ремонту від 30 грудня 2014 року не містить номеру гелікоптера, до складу якого входять відремонтовані позивачем агрегати, що передаються за цим актом, не врахували те, що цей акт стосується відвантаження саме третьої партії відремонтованих складових частин / агрегатів вертольотів, з огляду на що не з`ясували, чи входили до складу цієї третьої партії відремонтованих складових частин / агрегатів вертольотів, відвантаженої позивачем відповідачу, складові частини / агрегати, що стосуються саме гелікоптера Мі-17-1В, бортовий номер АМНТ-221, заводський номер 96640. Поза увагою судів залишилася також і обставина того, що зазначений акт та специфікація № 3 до нього були підписані відповідачем.

Крім того, зазначивши про те, що акт прийому-передачі складових частин / агрегатів вертольотів після проведення ремонту від 30 грудня 2014 року не містить обсягу та вартості виконаних ремонтних робіт, суди попередніх інстанцій не врахували те, що відвантажувальна специфікація № 3, є додатком до зазначеного акту, в якій за змістом акту наведений перелік третьої партії відремонтованих складових частин / агрегатів вертольотів.

Крім того, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином акт прийому-передачі складових частин / агрегатів вертольотів після проведення ремонту від 30 грудня 2014 року та залишили поза увагою також і інші наявні в матеріалах справи докази, зокрема лист позивача № 2049ф від 24 грудня 2014 року (1-й том справи, а.с 212), лист відповідача № РОЕ-30.2/3035 від 25 грудня 2014 року (1-й том справи, а.с.213), вантажні митні декларації (1-й том справи, а.с. 222 - 272), на які послався позивач як на докази, що підтверджують обставини передачі результатів виконаного ним ремонту агрегатів третього гелікоптера відповідачу та в подальшому відповідачем замовнику. Суди не надали належну оцінку зазначеним доказам, як окремо, так і у сукупності (у взаємозв`язку) з іншими доказами, оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій не містять посилань на ці докази, не містять мотивації судів щодо оцінки цих доказів.

Отже, обставини передачі комісіонером Замовнику результатів виконаного позивачем ремонту третього гелікоптеру також не були з достовірністю встановлені судами попередніх інстанцій.

Без з`ясування зазначених обставин (щодо виконання позивачем ремонтних робіт агрегатів третього гелікоптеру, передачі результатів ремонту Комісіонеру, та передачі цих результатів Комісіонером Замовнику) суди попередніх інстанцій передчасно здійснили аналіз складових структури фактичної сформованої позивачем ціни капітального ремонту третього гелікоптера. Лише у разі з`ясування цих обставин та встановлення з достовірністю того, що ці обставини є доведеними, судам слід перевірити правильність формування позивачем заявленої до стягнення ціни капітального ремонту третього гелікоптера, а також необхідно з`ясувати наявність чи відсутність у відповідача як комісіонера обставин для звільнення його від обов`язку сплатити комітенту різницю в ціні, передбачених частиною третьою статті 1017 Цивільного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що у разі виникнення у суду складнощів при з`ясуванні зазначених обставин (щодо виконання позивачем ремонтних робіт агрегатів третього гелікоптеру, передачі результатів ремонту Комісіонеру, та передачі цих результатів Комісіонером Замовнику, а також щодо сформованої позивачем та заявленої до стягнення ціни капітального ремонту третього гелікоптера) суд відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України може призначити експертизу у справі.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, знайшли своє підтвердження. Висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову, є передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема частини третьої статті 1016 та частини третьої статті 1017 Цивільного кодексу України, без дослідження та встановлення обставин справи, що підлягають встановленню відповідно до зазначених норм права та які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи те, що заявлені позивачем підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі є обґрунтованими, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30 грудня 2021 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року у цій справі підлягають скасуванню, а справа № 910/7149/21 - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані усіма учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

8. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року у справі № 910/7149/21 скасувати.

3. Справу № 910/7149/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець