Ухвала

від 22.06.2023 по справі 916/2344/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2344/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 (у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Богатир К.В., Поліщук Л.В.) про повернення апеляційної скарги

за позовом Акціонерного товариства "Ю АР ДІ Українські Дороги"

до Служби автомобільних доріг у Херсонській області (назву змінено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області)

про стягнення 468 827,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 916/2344/22, подана 27.05.2023 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 916/2344/22 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 916/2344/22 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду.

21 червня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 916/2344/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Ю АР ДІ Українські Дороги" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Херсонській області про стягнення заборгованості у сумі 468 827,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Служба автомобільних доріг у Херсонській області звернулась із апеляційною скаргою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання Служби автомобільних доріг у Херсонській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у цій справі та залишено її без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 10 548,62 грн. Встановлено скаржнику 10-денний строк для усунення недоліків з дня вручення даної ухвали. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Однак, відповідач недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений в ухвалі від 31.01.2023 не усунув, внаслідок чого, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/2344/22 разом з доданими до неї документами було повернуто заявнику на підставі частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 916/2344/22 про повернення апеляційної скарги. В обґрунтування поданої касаційної скарги заявник посилається на порушення норм матеріального права; зазначає, що апеляційним господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали було проігноровано той факт, що Служба є державною, неприбутковою організацією, отримувачем бюджетних коштів, які спрямовуються на утримання, розвиток, будівництво та реконструкцію мережі автомобільних доріг у Херсонській області; виплата коштів у цій справі, у випадку набрання рішенням суду законної сили буде здійснюватися з бюджету України; основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт (послуг) з будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг, іншого державного майна, та одержувача бюджетних коштів; інших джерел отримання коштів, окрім Державного бюджету України у скаржника немає; виконати вимоги по сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі у Служби не було можливості.

Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, з огляду на те, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Так, як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/2344/22 позов Акціонерного товариства "Ю АР ДІ Українські Дороги" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Служба автомобільних доріг у Херсонській області звернулась із апеляційною скаргою.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі скаржник просив рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/2344/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тому за підрахунком суду апеляційної інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги становить 10 548,62 грн, проте доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі до апеляційної скарги не додано.

Натомість відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі, у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов; або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а тому і підстав для відстрочення сплати судового збору у цій справі немає (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).

При цьому, питання про відстрочення (розстрочення) судом сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав відстрочення сплати судового збору.

Частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, посилаючись на вищевказані норми регулювання сплати судового збору, зокрема щодо відстрочення його сплати, апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 31.01.2023 правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено процесуальне рішення щодо відсутності підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Також цією ухвалою від 31.01.2023, апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 10 548,62 грн та встановлено скаржнику 10-денний строк для усунення недоліків з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу від 31.01.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції, зокрема, 31.01.2023 було відправлено на електронну пошту Служби автомобільних доріг у Херсонській області, яка була зазначена нею при поданні апеляційної скарги (а.с. 28 т. 2).

01.03.2023 Служба автомобільних доріг у Херсонській області у відповідь на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду, з якої було надіслано вищевказану ухвалу, відправила повідомлення наступного змісту: "Служба автомобільних доріг у Херсонській області підтверджує отримання ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №916/2344/22" (а.с. 29 т. 2).

Відтак, останнім днем строку для усунення недоліків відповідно до вимог ухвали суду було 13.03.2023 (враховуючи вихідні).

Крім цього, Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 про залишення апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Херсонській області без руху була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.02.2023.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41).

Таким чином, Служба автомобільних доріг у Херсонській області не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданим їй процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на те, що на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника (більше одного місяця) заяв, клопотань чи доказів усунення недоліків апеляційної скарги - не надходило, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявник у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги - не усунув. Тому оскаржуваною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/2344/22 разом з доданими до неї документами було повернуто заявнику на підставі частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

У такий спосіб, зазначені доводи скаржника, не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, "Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95).

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 916/2344/22 і наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки в оскаржуваній ухвалі апеляційного господарського суду про перегляд якої подано касаційну скаргу правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 916/2344/22.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжну інструкцію № 4182 від 26.05.2023 на суму 2 684,00 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий