Постанова

від 07.06.2023 по справі 910/7663/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7663/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Шапка І. М.,

Київської міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел-Стандарт» - Тополя А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (у складі колегії суддів: Чорногуза М. Г. (головуючий), Агрикової О. В., Мальченко А. О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 (суддя Мудрий С. М.)

у справі № 910/7663/22

за позовом Керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел-Стандарт»

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Керівник Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антел-Стандарт» (далі - ТОВ «Антел-Стандарт»), у якому просив:

- розірвати укладений між Київською міською радою та ТОВ «Антел-Стандарт» договір оренди земельною ділянки від 19.12.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г., зареєстрований в реєстрі за № 502;

- зобов`язати ТОВ «Антел-Стандарт» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,2601 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0021), яка розташована на просп. Степана Бандери, після з`їзду на вул. Електриків в Оболонському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання;

- визнати припиненим право ТОВ «Антел-Стандарт» на користування для забудови земельною ділянкою площею 0,2601 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0021), яка розташована на просп. Степана Бандери, після з`їзду на вул. Електриків в Оболонському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Антел-Стандарт» в порушення умов договору оренди земельної ділянки не приступило до використання земельної ділянки, не розпочало та не завершило будівництво автозаправної станції з кафе-магазином. Отже, відповідачем допущено істотні порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині зобов`язання завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, що є підставою для його розірвання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2023 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 скасувати, хвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7663/22 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2023.

ТОВ «Антел-Стандарт» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, є законними та обґрунтованими, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Київська міська рада не скористалась свої правом на подання відзиву на касаційну скаргу та в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Київська міська рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Київської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Антел-Стандарт», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 20.09.2012 № 152/8436 «Про передачу ТОВ «Антел-Стандарт» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Антел-Стандарт» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва; передано ТОВ «Антел-Стандарт» в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,26 га (в тому числі 0,05 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

19.12.2013 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Антел-Стандарт» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 502, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 152/8436, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

місце розташування - просп. Московський (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва;

розмір - 0,2601 га, в тому числі 0,0454 га в межах червоних ліній;

цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з кафе-магазином;

кадастровий номер - 8000000000:78:194:0021.

Згідно з пунктом 2.3 договору земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Договір укладено на 5 років (пункт 3.1 договору).

Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури від 11.12.2018 на засідання цієї комісії було вирішено поновити ТОВ «Антел-Стандарт» договір оренди земельної ділянки на 5 років.

24.05.2019 між тими ж сторонами укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від19.12.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстровано в реєстрі за № 331, відповідно до умов якого поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 502. Термін дії договору до 24.05.2024.

Згідно з актом від 13.12.2021 № 21-0052-05 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 0,2601 га, кадастровий номер 8000000000:78:194:0021, на просп. Степана Бандери (після з`їзду на вул. Електриків) у Оболонському районі м. Києва. За результатами проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 0,2601 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0021) не огороджена, на ділянці ростуть зелені насадження. Земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд. Будь-які особи на ділянці були відсутні, земельна ділянка ніким не використовується.

Відповідно до листів Державної інспекції архітектури та містобудування України від 06.12.2021 № 055-29351, 12.07.202 № 4824-22 ТОВ «Антел-Стандарт» як орендар земельної ділянки 8000000000:78:194:0021, дозвіл на будівництво не отримувало, документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по просп. Московському (біля з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва не реєструвались та не видавались.

Замовнику будівництва ТОВ «Антел-Стандарт» надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для будівництва автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва від 31.07.2014 № 193/14/12/009-14.

Також згідно з електронною базою даних Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наявні відомості про реєстрацію в містобудівному кадастрі проєктної документації на об`єкт: «Будівництво автозаправної станції з кафе-магазином по просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва» від 17.06.2018 № 56.

В реєстрі адрес, розробленому відповідно до Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, та відповідно до Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094, відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси будь-яким об`єктам нерухомості, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:194:0021, яка знаходиться на просп. Степана Бандери (Московський), після з`їзду на вул. Електриків в Оболонському районі м. Києва.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди земельною ділянки від 19.12.2013 та зобов`язання ТОВ «Антел-Стандарт» повернути Київській міській раді земельну ділянку, прокурор свої вимоги обґрунтував тим, що відповідачем протягом тривалого часу (більше 5 років) допускається порушення умов договору оренди в частині обов`язку завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що протягом всього часу перебування земельної ділянки в користуванні відповідача, останнім здійснювались всі необхідні і передбачені законодавством та договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору, а орендар поновивши договір оренди земельної ділянки шляхом укладення договору на строк до 24.05.2024, погодив відповідачеві продовження строку на виконання умов договору.

У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у постановах Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 922/3112/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20 та у справі № 922/3397/20, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 14.06.2022 у справі № 910/5794/21 щодо застосування положень статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 93 Земельного кодексу України, статей 13, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» при вирішення спорів про розірвання договору оренди землі у зв`язку з порушенням стороною його умов.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі касаційного перегляду, виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (стаття 651 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 792 ЦК України договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 8.4 договору оренди земельної ділянки серед обов`язків орендаря передбачено, що останній зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

У пункті 11.4 договору оренди земельної ділянки сторонами було погоджено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, зокрема, у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 договору.

Також, пунктом 11.5 договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір може бути достроково розірвано у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4).

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частина 5).

Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування (частина 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини 1 статті 31 «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Антел-Стандарт» у період 2014-2021 роки для здійснення проектування та будівництва автозаправної станції з кафе-магазином було отримано:

- містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 31.07.2014 № 193/14/12/009-14.

- технічні умови № 93-3 на проектування електромереж зовнішнього освітлення від 18.08.014;

- завдання на розроблення інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної) оборони у складі проектної документації об`єкта «Будівництво автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва» від 09.09.2014 ;

- технічні умови щодо проектування дорожнього руху від 21.10.2014;

- технічні умови на телефонізацію об`єкта від 08.04.2015;

- технічні умови на нестандартне приєднання об`єкта до електричних мереж від 25.05.2015 № НП-370-15 (відкориговані 14.02.2018), як додаток до договору № НП-370-15/38686 про приєднання, яке не є стандартним, укладеного 25.05.2015 між ТОВ «Антел-Стандарт» та Публічним акціонерним товариство «Київенерго»;

- технічні умови на каналізування об`єкта від 02.10.2015 № 10348 (поновлені 26.04.2018);

- технічні умови на водопостачання об`єкта від 02.10.2015 № 10326 (поновлені 26.04.2018);

- технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду від 17.06.16 № 33-5-16;

- погодження від 12.09.2017 № 8339 Управлінням превентивної діяльності ГУ НП України в місті Києві «Схеми організації дорожнього руху».

Судами також установлено, що з метою здійснення забудови земельної ділянки ТОВ «Антел-Стандарт» було замовлено проект «Будівництво автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва» та отримано 14.07.2016 експертний звіт за № 7-111-15ЕП-КО за цим проектом

07.06.2018 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано в містобудівному кадастрі проектну документацію на об`єкт: «Будівництво автозаправної станції з кафе-магазином по просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва».

В подальшому, ТОВ «Антел-Стандарт» звернулось до Державної інспекції архітектури та містобудування з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Однак 09.12.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування відмовила відповідачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт у зв`язку з не наданням необхідних документів для прийняття рішення, а саме: результатів оцінки впливу на довкілля, відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

04.02.2022 ТОВ «Антел-Стандарт» укладено договір № 05/2022 на екологічні послуги, предметом якого є розроблення проекту з оцінки впливу на довкілля та отримання висновку з ОВД для об`єкта «Будівництво автозаправної станції з кафе-магазином на просп. Московському (після з`їзду на вул. Електриків) в Оболонському районі м. Києва».

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, протягом всього часу перебування спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ «Антел-Стандарт», останнє вчиняло дії, спрямовані на здійснення проектування та забудови земельної ділянки, а оскільки автозаправна станція є об`єктом підвищеної небезпеки, не розпочинало будівництво без отримання всіх необхідних документів.

За наведених обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання оспорюваного договору, оскільки відповідач вчиняв передбачені законодавством та договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки, а недотримання визначених у пункті 8.4 договору строків завершення будівництва обумовлено об`єктивними та незалежними від його волі причинами.

При цьому, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно врахували той факт, що Київська міська рада, розглянувши причини порушення відповідачем строків забудови спірної земельної ділянки, уклала з ТОВ «Антел-Стандарт» договір про продовження договору оренди земельної ділянки, чим фактично погодила продовження строків забудови.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор у касаційній скарзі зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у постановах Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 922/3112/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20 та у справі № 922/3397/20, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 24.10.2019у справі № 905/799/18, від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 14.06.2022 у справі № 910/5794/21.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у справах № 910/7250/18 (за позовом про розірвання договору, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки), № 910/237/21 (за позовом про розірвання договору, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки), № 905/799/18 (за позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки), № 904/7189/20 (за позовом про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив із встановлених судами обставин відсутності доказів щодо вчинення відповідачами будь-яких дій, направлених на забудову спірних земельних ділянок та на виконання умов договорів.

У справі № 910/383/20 (за позовом про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення) залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення позову та погоджуючись з їх висновками, Верховний Суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутності доказів на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій щодо забудови земельної ділянки з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням умов договору та підставою для його розірвання в односторонньому порядку шляхом прийняття рішення радою.

У справі № 910/2653/21 (за позовом про розірвання договору, припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявності підстав для застосування до спірних правовідносин норм частини 2 статті 651 ЦК України з огляду на умови спірного договору у сукупності, у зв`язку з чим не з`ясували суттєві обставини цієї справи та не встановили належним чином наявність (або ж відсутність) підстав для задоволення позовних вимог.

У справі № 910/15057/18 (за позовом про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи дійсно відповідачем не було дотримано вимог, передбачених пунктом 8.4 договору та з урахуванням встановлених обставин не встановили можливість розірвання оспорюваного договору.

Натомість у справі № 910/7663/22, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом всього часу перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача, ТОВ «Антел-Стандарт» вчиняло передбачені законодавством та договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки.

Так, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21, від 24.10.2019у справі № 905/799/18, від 01.02.2022 у справі № 904/7189/20, від 31.01.2023 у справі № 910/383/20, від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18, судом касаційної інстанції визнаються необґрунтованими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у зазначених постановах.

Крім того, у справі № 910/597/18 (про розірвання договору), Верховний Суд, врахувавши відсутність доказів набуття відповідачем у встановленому законом порядку майнових прав щодо об`єкта будівництва на земельній ділянці, відсутність дозволу орендодавця на зведення в установленому законодавством порядку будівлі/споруди, а також те, що використання земельної ділянки суперечить положенням законодавства, не відповідає проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню ради, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про використання відповідачем наданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання оскаржуваного договору оренди.

У справі № 920/418/19 (про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку) скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, змінивши його у мотивувальній частині, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідач у межах процедур, встановлених законодавством України, використовував на умовах договору оренди земельну ділянку державної власності, та те, що на цій земельній ділянці знаходиться майно, належне йому на праві приватної власності, дійшла висновку, що орендар не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з передачею цієї земельної ділянки у комунальну власність.

У справі № 550/1061/19-ц (за позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, врахував, що позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди, він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, а також те, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, від 10.02.2022 у справі № 550/1061/19-ц не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені Судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (за позовом про визнання недійсними умов кредитного договору, визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (за позовом про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованих споруд торгівельного призначення та зобов`язання повернути земельну ділянку), у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19 (за позовом про стягнення винагороди за користування кредитом та зустрічним позовом про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору), від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (за позовом про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди), від 21.02.2023 у справі № 922/3112/20 (за позовом про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу всіх самочинно збудованих споруд торгівельного призначення та повернення земельної ділянки), від 01.02.2022 у справі № 922/3397/20 (за позовом про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованих споруд торгівельного призначення та зобов`язання повернути земельну ділянку), від 14.06.2022 у справі № 910/5794/21 (за позовом про стягнення заборгованості) не беруться Судом до уваги, оскільки аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/7663/22, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, з огляду на відмінність обставин, змісту та правового регулювання спірних правовідносин у зазначених справах.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/7663/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий