Рішення

від 01.06.2023 по справі 695/3158/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3158/20

номер провадження 2/695/176/23

01 червня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Курченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Деньгівської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну частку (пай), в якому просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Любимівка, Дніпровського району Дніпропетровської області, в період із 1999 року і до 15.08.2005 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, правовстановлюючого документу - Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 3314612 від 12 січня 1999 року, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією на підставі рішення № 68 від 05 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_4 .

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 , розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в Колективному сільськогосподарському дольовому підприємстві «Деньгівське» с. Деньги Золотоніського району Черкаської області, що стверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0314612, виданого КСГП «Деньгівське», розташованого на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.03.1997 року № 68, в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно, до складу якої, серед іншого, входить право на земельну частку (пай), розміром 3,04 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 0314612, виданого КСГП «Деньгівське», розташованого на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.03.1997 року № 68.Спадкодавець за життя заповіт не залишив. Позивач вважає, що він прийняв спадщину, оскільки на момент смерті проживав разом із Спадкодавцем, про відмову від спадщини протягом строку наданого для її прийняття не заявляв.

Нотаріус, постановою від 13.03.2020 року та листом від 04.12.2020, відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що оригінал сертифікату був втрачений і заявником не подані документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства. Також підставою відмови стало те, що сертифікат на земельну частку (пай) видано на ім`я ОСОБА_4 , а згідно свідоцтва про смерть прізвище спадкодавця ОСОБА_5 . Іншим чином виправити допущену помилку в сертифікаті позивач не має змоги, оскільки особа, якій він виданий померла.

Тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх спадкових прав.

Ухвалою судді від 21.12.2020 р. було відкрито провадження в справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.04.2021 р. ухвалою суду замінено відповідача по справі - Деньгівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області на правонаступника Золотоніську міську раду.

Ухвалою суду від 03.11.2021 р. було залучено в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою суду від 15.03.2022 р. підготовче провадження в справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.06.2022р.ухвалою судубуло залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 02.11.2022 та 16.03.2023 р. представник позивача адвокат Головня С.Д. підтримав заявлені вимоги та наполягав на їх задоволенні. У подальшому в судове засідання 01.06.2023 р. представник позивача не з`явився, але скерував заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов просив задовольнити.

Представник відповідача Золотоніської міської ради в судове засідання не з`явився, але скерував заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій також просив прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився та скерував клопотання про проведення засідання без його участі за наявними в справі матеріалами.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але скерувала до суду заяву, в якій вказала, що проти позову не заперечує та просила здійснити розгляд справи в її відсутність.

Суд, заслухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 с. Стекольне, Хасинського району Магаданської області. З 15.08.1999 р. він мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , 17.07.2018 р. знято з реєстрації місця проживання. 05.12.2018 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що стверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 12.07.1971 р. зареєстрували шлюб. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 вбачається, що батьками батька позивача - ОСОБА_6 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (дід та баба позивача).

Відповідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Копією свідоцтва про переміну прізвища серії НОМЕР_7 від 08.12.2003 р. стверджено, що позивач змінив своє прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_11 .

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_8 від 17.08.2005 р. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Любимівка, Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

З копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00025544098 від 11.02.2020 р. встановлено, що дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ОСОБА_12 , яке змінено в результаті одруження 20.09.1981 р. з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дідом позивача).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Деньги Золотоніського району Черкаської області. Її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

З копії довідки від 10.03.2010 р. №428 вбачається, що на день смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у спадковому будинку в АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Довідкою від 10.03.2020 р. №269, виданою виконкомом Любимівської сільської ради, стверджено, що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство. Він здійснював за нею постійний догляд та поховав за власні кошти.

Згідно довідки від 10.03.2020 р. №268, виданої виконкомом Любимівської сільської ради, в спадковому будинку в АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_15 , з 04.12.1984 р. по 20.12.1994 р.; з 15.08.1999 р. по 24.03.2017 р. та ОСОБА_1 з 15.08.1999 р. по 17.07.2018 р.

З копії Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЧР №0314612, виданого 12.01.1999 р. КСГП «Деньгівське», розташованого на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.03.1997 року № 68 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСГП «Деньгівське», розміром 3,04 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Дана земельна частка (пай) була передана в оренду СТОВ «Деньгівське», про що свідчить копія договору №629 від 01.02.2000 р. У преамбулі договору власником земельної частки зазначено ОСОБА_4 , а в реквізитах орендодавцем значиться ОСОБА_3 та її підпис.

З копії спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , наданої на запит суду приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кайко О.П., вбачається, що спадкова справа заведена на підставі заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Інші особи із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2020 р., вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що заявником не подані документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства та що Сертифікат направо наземельну частку(пай),серії ЧР №0314612 від 12.01.1999 р., виданий на ім`я ОСОБА_4 , а нотаріусом встановлено, що ОСОБА_4 , ще 20.09.1981 р. в зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 .

У листі завідувача Чорнобаївської державної нотаріальної контори №254/02-16 від 04.12.2020, адресованому ОСОБА_1 зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків державної реєстрації права власності на нерухове майно без видачі документа, що посвідчує таке право. У разі відсутності оригіналів правовстановлюючих документів заявнику необхідно звертатися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно померлої у порядку спадкування.

У письмових поясненнях свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ствердили, що позивач з 1999 р. проживав з ОСОБА_3 у с. Любимівка до дня смерті останньої до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідки були їх сусідами, неодноразово бували вдома в сім`ї позивача. Свідки ствердили, що саме позивач здійснював постійний догляд за ОСОБА_3 та брав участь в її похованні.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України, про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних сімейних зв`язків. Так у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив що «поняття сім`ї» (за ст..8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, заявником разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне йому для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Враховуючи викладені вище доводи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до дня його смерті, є доведеною під час судового розгляду наданими письмовими доказами та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , тому дана вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по - батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові якої, зазначені в документі, не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Вказаний факт має для заявника юридичне значення, іншим шляхом встановити його неможливо. Факт встановлюється ним з метою подальшого оформлення права на спадщину після померлої ОСОБА_3 .

З письмових пояснень Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02.12.2021 р. вбачається, що управлінням у Золотоніському районі на запит від 17.11.2021 року №0-23-0.6-6471/2-21 повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видавались громадянам з колективної та інших форм власності, та на підставі розпорядження Золотоніської РДА від 05.03.1997 року № 68 за громадянкою ОСОБА_4 зареєстровано сертифікат за № 837 від 12.01.1999 року (серія ЧР 0314612) на земельну частку (пай) розміром 3,04 в умовних кадастрових гектарах із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Деньгівське» на території Деньгівської сільської ради. Даний сертифікат був виданий 12.01.1999 року, а прізвище ОСОБА_4 змінила на Коказей внаслідок укладення 20.09.1981 року шлюбу з ОСОБА_9 . Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай) № 837, виданий вже після зміни прізвища ОСОБА_4 .

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Любимівка Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, правовстановлюючого документу, а саме Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 3314612 від 12 січня 1999 року, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією на підставі рішення № 68 від 05 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_19 .

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.19 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Згідно п.п. 4.16 п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595 із змінами і доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Разом із тим суд приходить до переконання, що вказана обставина не може бути підставою для позбавлення спадкоємця його спадкових прав чи підставою вважати, що спадкодавець не набув відповідних прав на вказане майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За загальним правилом, визначеним в Главах 87, 89 ЦК України, здійснення права на спадкування та оформлення спадкоємців в спадкових правах здійснюється через нотаріуса і лише у тих випадках, коли об`єктивно неможливо спадкоємцеві оформитись в спадкових правах через нотаріуса, суд вправі визнати за таким спадкоємцем право власності на майно в порядку спадкування.

Так, статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

На підставі ч. 5ст. 1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X «Перехідні положення» ЗК України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно пунктів 16, 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об`єкт матеріального світу.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Також, відповідно до листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» зазначено, що у разі втрати, пошкодження сертифікату про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємця з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Судом встановлено, що позивач являється єдиним спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Інші спадкоємці відсутні. Позивач звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) не зміг, в зв`язку з тим, що позивачем не було подано доказів, що підтверджують наявністьпідстав длязакликання доспадкоємствата що сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 3314612 від 12 січня 1999 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 , а в свідоцтві про смерть зазначено прізвище ОСОБА_5 . Вказані обставини унеможливили видачу нотаріусом спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи вище викладене, з метою відновлення законних прав позивача та недопущення порушення його спадкових прав, що відповідає верховенству права, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76,264,265,293,315,319 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну частку (пай) - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Любимівка, Дніпровського району Дніпропетровської області, в період із 1999 року і до 15.08.2005 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, правовстановлюючого документу - Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЧР № 3314612 від 12 січня 1999 року, виданого Золотоніською районною державною адміністрацією на підставі рішення № 68 від 05 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 , розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в Колективному сільськогосподарському дольовому підприємстві «Деньгівське» с. Деньги Золотоніського району Черкаської області, що стверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0314612, виданого КСГП «Деньгівське», розташованого на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, на підставі рішення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.03.1997 року № 68, в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко