Повістка

від 20.06.2023 по справі 120/776/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 червня 2023 р. Справа № 120/776/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовіар Газ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовіар Газ" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну, у якій 29.05.2023 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову.

Також цим судовим рішенням, за клопотанням представника позивача поданим до судових дебатів, призначено до розгляду на 05.06.2023 р. питання щодо відшкодування судових витрат.

Ухвалою від 05.06.23 р. відкладено розгляд справи на 20.06.23 р.

В судове засідання сторони не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлення належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи неявку сторін належним чином повідомлених, розгляд клопотання про винесення додаткового рішення здійснюється в порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо процесуальних підстав для прийняття додаткового рішення, суд керується та виходить з наступного.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У такому випадку, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

В свою чергу, стаття 252 КАС України вказує, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд звертає увагу на те, що умови та наслідки застосування статей 143 та 252 КАС України є різними.

Так, у відповідності до змісту статті 252 КАС України, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, що заявлені при поданні позову.

Тоді як стаття 143 КАС України застосовується за наявності інших умов, зокрема, при наявності поважних причин, за яких сторона позивача позбавлена об`єктивної можливості станом на день подання позову та/або до судових дебатів надати докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правову допомогу.

Частина сьома статті 139 КАС України також встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, з аналізу процитованих норм видно, що умовами для прийняття додаткового рішення про відшкодування позивачу судових витрат в порядку статті 143 КАС України, є наявність поважних причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначення про них у поданій до закінчення судових дебатів заяві.

Окремо суд вказує й наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Однак, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не надано жодних доказів, відтак, вони не підлягають відшкодуванню.

В контексті наведеного, оцінюючи подану заяву представника позивача про прийняття рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, беручи до уваги, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не надано жодних доказів, суд доходить висновку, що клопотання про прийнття рішення щодо судових витрат не підлягає задоволенню .

Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна