Рішення

від 22.06.2023 по справі 120/3027/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 червня 2023 р. Справа № 120/3027/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь цукор" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь цукор» (далі ТОВ «Промінь цукор», позивач) до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі відділ, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №352321 від 07.03.2023 р. про застосування адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекторами здійснено перевірку щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками проведеної перевірки інспекторами складено акт, яким встановлено порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт. 07.03.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Позивач із постановою не погоджується вказуючи, що здійснював перевезення власного товару, який отримано від ТОВ «Агропартнер-1», що підтверджується ТТН №168 від 01.02.2023 р. Відтак, товариство не надавало послуг з перевезення, а отже відсутні підстави для застосування штрафу за відсутність роздруківки до тахографа та особистої картки водія.

Ухвалою суду від 10.04.2023 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначаючи, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесена оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. за допущення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій транспортного засобу не надав роздруківку даних роботи тахографа та особисту картку водія. Вказане є безумовною підставою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що перевірка ТТН №168 підтверджує, що товариством здійснювалось перевезення власного вантажу. Вказав, що директор перебував у відпустці з 03.03.2023 р. , а заступник директора з 07.03.2023 р. у відрядженні, відповідно, не мали можливості бути присутніми при розгляді справи .

16.06.2023 р. надано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що ТТН №168 не була надана під час перевірки ТЗ, а отже не може бути прийнята судом в якості доказу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

01.02.2023 р. посадовими особами Укртрансбезпеки, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час такої перевірки 01.02.2023 р. о 12 год. 20 хв. зупинений транспортний засіб марки MAN TIRSAN, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..

Метою зупинки цього транспортного засобу було здійснення перевірки на предмет дотримання законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень вантажів.

У результаті перевірки встановлено, що транспортний засіб марки MAN TIRSAN, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , належить ТОВ «Промінь цукор» .

Під час перевірки водієм представлена товаро- транспортна накладна №ПР294 від 01.02.2023 р.

Під час цієї рейдової перевірки інспекторами встановлено перевезення автомобільним перевізником вантажів за відсутності визначених у ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, а саме: у водія відсутня роздруківка до цифрового тахографа та особиста картка водія, про що складено акт перевірки №349455 від 01.02.2023.

Надалі вказані матеріали перевірки передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника (власника транспортного засобу), тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області

20.02.2023 р. позивачеві направлено повідомлення про розгляд справи 07.03.2023 р. Повідомлення отримано останнім, що підтверджується ним в позовній заяві.

07.03.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову № 352321 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до товариста застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Оцінюючи правомірність спірної постанови, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Із процитованого слідує, що перелік документів, визначений нормою закону для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не є вичерпним.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таким чином, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення №340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 вказано, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Згідно п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, як видно й у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом водій повинен мати або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа .

З Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом слідує, та не заперечується сторонами, що зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки транспортний засіб позивача був обладнаним тахографом.

В акті перевірки зафіксовано, що під час перевірки у позивача була відсутня роздруківка до цифрового тахографа та особиста картка водія, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, суд звертає увагу, що водій , ознайомлений з актом перевірки від підпису відмовився, однак не висловив письмових зауважень щодо встановленої під час перевірки обставини відсутності роздруківки до цифрового тахографа.

Таким чином, непред`явлення вказаного документу під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Посилання позивача у позові на те, що роздруківка з тахографа має надаватися водієм лише під час здійснення здійснення перевезень автомобільним перевізником, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 Положення № 340 , визначено, що Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підпиємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Отже водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі роздруківку даних роботи тахографа.

За відсутності документів, в даному випадку роздруківки з тахографа, на підставі якої виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Окремо надаючи оцінку аргументам позивача про здійснення перевезення власного вантажу, суд вказує, що непред`явлення відповідних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 18.03.2020 р. у справі №826/2239/16.

Суд акцентує увагу, що під час перевірки водієм надано ТТН №ПР94 від 01.02.2023 р. в якій вказано, що замовником є ТОВ "Агропартнер" , а автомобільним перевізником власник транспортного засобу ТОВ "Промінь цукор", жодних інших документів, які б підтверджували, що товариство не є автомобільним перевізником надано не було.

В свою чергу, ТТН №168 від 01.02.2023 р. на яку посилається позивач , як на доказ того, що він не є автомобільним перервізником, водієм під час перевірки не надано. Більш того, водій під час перевірки від пояснень відмовився.

Отже, під час перевірки не надано жодних доказів, що вантаж, який перевозився, був вантажем позивача та останній не є автомобільним перевізником.

При цьому, суд вкотре наголошує, що відповідні документи в тому числі і на вантаж мають бути надані під час перевірки ТЗ,

Не приймаються до уваги й доводи позивача щодо направлення ним пояснень до відповідача із долученням ТТН №168 від 01.02.2023 р., оскільки доказів доставки і отримання цих пояснень відділом - позивачем не надано, натомість останній стверджує, що жодних пояснень не надходило.

Позивач в обгрунтування не можливості прибути в засідання, яке відбулося 07.03.2023 р, зазначив про те, що директор Литвинчук Д.С. з 03.03.2023 р. перебував у відпустці, в той час як пояснення, що датовані 06.03.2023 р., підписані саме Литвинчуком Д.С.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ ЦУКОР" (вул. Гната Мороза, 103-А, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 38585650)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В.Порика, 29, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845

Повний текст рішення сформовано : 22.06.23 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна