Рішення

від 05.06.2023 по справі 160/6345/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Справа № 160/6345/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву про визнання незаконною та скасування постанови, яка оформлена довідкою №179/с та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 23.03.2023 року) ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву, в якій позивач просить суд:

- визнати постанову № 179/с військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву незаконною та скасувати.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок ВЛК суперечить інформації про стан його здоров`я; позивач вважає, що у лікарському висновку, затвердженому постановою про придатність до військової служби (довідка № 179/с) не було в повній мірі досліджено наявні дані про фактичний стан його здоров`я, не враховано наявність у останнього інвалідності та зниженого рівня працездатності, внаслідок професійного захворювання, а саме військово-лікарською комісією Державної установи Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по Києву неправильно визначено ступінь придатності до військової служби згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України № 402 від 14.08.2008 року.

20.04.2023 року та 27.04.2023 року Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування свої правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до Положення про Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» затвердженого наказом МВС від 10.03.2020 року № 249, до складу ТМО входить медична (військово-лікарська) комісія (надалі М(ВЛ)К), яка має печатки, штампи та бланки з власним найменуванням, необхідні для здійснення своєї діяльності відповідно до законодавства. Організація діяльності М(ВЛ)К щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначається Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС від 03.04.2017 року № 285 (далі Положення № 285). Відповідно до абзацу 4, пункту 5, розділу1 Положення № 285, при здійсненні військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів до вступу до ВВНЗ М(ВЛ)К керуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі Положення № 402).

ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України 10.03.2022 року, Дніпровським РТЦК та СП, відповідно позивач є військовослужбовцем. 21.07.2022р. у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, позивач консультований начальником відділення неврології ТМО та йому діагностовано: остеохондроз шийного відділу хребта, грижа міжхребцевого диску С6-С7, лівобічна радикулопатія С7 з вираженим больовим синдромом.

З 28.07.2022 року по 16.08.2022 року госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні №2 госпіталю ТМО, з діагнозом: вертеброгенна радикулопатія С5-С6 зліва, стійкий больовий синдром, сенсорні порушення на фоні дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта (протрузії МХД в сегментах С3-С4, С7-Th1, екструзії С5-С6, С6-С7).

З 05.09.2022 року по 20.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в відділенні нейрохірургії Головного медичного центру МВС України, з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта. Грижі міжхребцевого диску С6-С7. Лівобічна радикулопатія С7 з вираженим больовим синдромом. 08.09.2022р. оперований з приводу: мікродискектомії С6-С7, корпородез кейджем на рівні С1-С7.

20.09.2022 року, враховуючи стан пацієнта та тривалість хвороби, позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення потреби в відпустці за станом здоров`я, в результаті чого позивачу надано відпустку на 30 календарних днів.

З 24.10.2022 року по 18.11.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні №2 госпіталю ТМО з діагнозом: ускладнений остеохондроз хребта, протрузії МХД в сегментах С3-С4, С7-Th1, грижі С5-С6, С6-С7, стан після оперативного лікування грижі С6-С7 МХД, вертеброгенна радикулопатія С5-С6 зліва, стійкий больовий синдром, вертеброгенна торакалгія, м`язово-тонічний синдром.

З 02.12.2022 року по 22.12.2022 року проходив реабілітаційне лікування у МРЦ МВС «Південний Буг».

05.01.2023 року військовою частиною НГУ НОМЕР_1 позивача направлено на медичний огляд М (ВЛ) К ТМО з метою визначення потреби у відпустці за станом здоров`я.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вже надавалася відпустка за станом здоров`я та враховуючи приписи пункту 6.12, глави 6, розділу 2 Положення № 402, у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова М(ВЛ)К про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров`я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

За наслідками проходження лікарської експертизи на придатність до військової служби позивачу, з урахуванням стану на момент огляду, підтверджені раніше діагностовано захворювання, у відповідності до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення № 402, надалі Розклад хвороб) ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, а саме:

1. На основі ст. 23 п. «б» (помірне порушення функцій при хворобах периферичної нервової системи); ст. 39 «в» (гіпертонічна хвороба І стадії); ст. 54 «в» (незначні порушення функції печінки, жовчного міхура, підшлункової залози);

2. У відповідності до графи ІІ таблиці «Б» додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3 до Положення № 402);

3. Та з урахуванням абзацу 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, яким установлено, що: «при медичному огляді військовослужбовців приймаються постанови такого змісту: «Непридатний»: до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова «обмежено придатний до військової служби»).

Також, у відповідності до підпункту «г» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, позивачу, одночасно із установленням обмеженої придатності до військової служби визначені протипоказання, а саме значні фізичні навантаження.

Відтак, оскаржуване рішення М(ВЛ)К, ухвалене за наслідками медичного огляду позивача, винесено у суворій відповідності до приписів Положення № 402.

ОСОБА_1 , вимагаючи визнати незаконною оскаржувану постанову М(ВЛ)К № 179/с, водночас не ставить під сумнів та погоджується із правильністю та повнотою встановлених йому діагнозів.

В той же час, позивач без посилання на норми Положення № 402 безпідставно стверджує та помилково вважає, що діагностовані йому захворювання як кожне окремо, так і їх сукупність, є підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключення з військового обліку.

На підтвердження позивач посилається та цитує пункт 22.10 Положення № 402, який в дійсності не врегульовує спірні правовідносини та звучить так: «Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до госпітальної (гарнізонної) ВЛК, яка склала його, з викладенням у постанові штатної ВЛК причин незатвердження та необхідними рекомендаціями». М(ВЛ)К ТМО, як зазначалося є штатною ВЛК.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та 31.03.2023 року передана судді Пруднику С.В.

04.04.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 року прийнято до свого провадження дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі,призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по Києву засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: усі копії матеріалів щодо проходження позивачем військо-лікарської комісії в т.ч. які складені за результатом проведеного медичного огляду; письмові та вмотивовані пояснення щодо складання довідки № 179/с військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по Києву (коли саме, тобто дата, місяць число та рік складена спірна довідка). Судом зобов`язано витребувані докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 27 квітня 2023 року. Судом попереджено військово-лікарську комісію Державної установи Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , старший сержант військової частини НГУ НОМЕР_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України 10.03.2022 року, Дніпровським РТЦК та СП, відповідно позивач є військовослужбовцем.

21.07.2022р. у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, позивач консультований начальником відділення неврології ТМО та йому діагностовано: остеохондроз шийного відділу хребта, грижа міжхребцевого диску С6-С7, лівобічна радикулопатія С7 з вираженим больовим синдромом.

З 28.07.2022 року по 16.08.2022 року госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні №2 госпіталю ТМО, з діагнозом: вертеброгенна радикулопатія С5-С6 зліва, стійкий больовий синдром, сенсорні порушення на фоні дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта (протрузії МХД в сегментах С3-С4, С7-Th1, екструзії С5-С6, С6-С7).

З 05.09.2022 року по 20.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в відділенні нейрохірургії Головного медичного центру МВС України, з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта. Грижі міжхребцевого диску С6-С7. Лівобічна радикулопатія С7 з вираженим больовим синдромом. 08.09.2022р. оперований з приводу: мікродискектомії С6-С7, корпородез кейджем на рівні С1-С7.

20.09.2022 року, враховуючи стан пацієнта та тривалість хвороби, позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення потреби в відпустці за станом здоров`я, в результаті чого позивачу надано відпустку на 30 календарних днів.

З 24.10.2022 року по 18.11.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні №2 госпіталю ТМО з діагнозом: ускладнений остеохондроз хребта, протрузії МХД в сегментах С3-С4, С7-Th1, грижі С5-С6, С6-С7, стан після оперативного лікування грижі С6-С7 МХД, вертеброгенна радикулопатія С5-С6 зліва, стійкий больовий синдром, вертеброгенна торакалгія, м`язово-тонічний синдром.

З 02.12.2022 року по 22.12.2022 року проходив реабілітаційне лікування у МРЦ МВС «Південний Буг».

05.01.2023 року військовою частиною НГУ НОМЕР_1 позивача направлено на медичний огляд М (ВЛ) К ТМО з метою визначення потреби у відпустці за станом здоров`я.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вже надавалася відпустка за станом здоров`я та враховуючи приписи пункту 6.12, глави 6, розділу 2 Положення № 402, у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова М(ВЛ)К про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров`я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

За наслідками проходження лікарської експертизи на придатність до військової служби позивачу, з урахуванням стану на момент огляду, підтверджені раніше діагностовано захворювання, у відповідності до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення № 402, надалі Розклад хвороб) ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, а саме:

1. На основі ст. 23 п. «б» (помірне порушення функцій при хворобах периферичної нервової системи); ст. 39 «в» (гіпертонічна хвороба І стадії); ст. 54 «в» (незначні порушення функції печінки, жовчного міхура, підшлункової залози);

2. У відповідності до графи ІІ таблиці «Б» додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 3 до Положення № 402);

3. Та з урахуванням абзацу 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, яким установлено, що: «при медичному огляді військовослужбовців приймаються постанови такого змісту: «Непридатний»: до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова «обмежено придатний до військової служби»).

Також, у відповідності до підпункту «г» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402, позивачу, одночасно із установленням обмеженої придатності до військової служби визначені протипоказання, а саме значні фізичні навантаження.

Тож, військово-лікарською комісією Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву складено довідку №179/с, відповідно до якої, старший сержант ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , 1989 р.н. пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по місту Києву» 24.01.2023 року.

З довідки №179/с убачається наступне.

Діагноз і постанова комісії:

«Вертеноброгенна радикулопатія С5-С6, ліворуч, сенсорні порушення на тлі остеохондрозу щийного відділу хребта ускладненого протрузіями СЗ-С4, С7-Th1 МХД екструзіями С5-С6, С6-С7 МХД стан після операції (08.09.2022) - видалення грижі С6-С7 МХД міжтіловий корпородез шийним кейджем. Гіперточна хвороба 1ст, 2ст. ризик 2 Стеатогепатоз. Хронічний холоцестит фаза ремісії. Хронічний панкреатит, фаза ремісії, Ангіопатія сітківки Пресобія. Хронічний катаральний фарингіт, хронічний тонзиліт компенсована форма».

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На основі статті 23б, 39в, 54вгр. ІІ ТДВ «Б» Розкладу хвороб, станів та фізичних лад, що визначають ступінь придатності до військової служби, «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року №402.

Обмежено придатний до військової служби.

Протипоказані значні фізичні навантаження.

Вважаючи зазначену довідку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 106 Конституції УкраїниПрезидент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону №2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 1 Закону №2232-XIIвійськовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини сьомоїстатті 1 Закону №2232-XIIвиконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною першоюстатті 2 Закону №2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятоїстатті 2 Закону №2232-XIIта з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботинаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України (абзац 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. (пп. 2.3.5 п. 2.3. гл. 2 р. І Положення №402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. (пп. 2.4.10 п. 2.3. гл. 2 р. І Положення №402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, гарнізонні ВЛК (пп. 2.6.1 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення №402).

За правилами підпунктів 2.7.2, 2.7.3, 2.7.4 пункту 2.7 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках військових лікувальних закладів Міністерства оборони України. На воєнний час при армійських тилових запасних військових частинах можуть бути створені гарнізонні ВЛК. На них покладається огляд військовослужбовців, а також огляд поповнення, яке поступає у ці військові частини, і контроль за організацією огляду військовослужбовців у військових частинах і батальйонах (командах) осіб, які одужують.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Згідно пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю

---

(вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю

---

(вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".

У спірному випадку позивач пройшов медичний огляд лікарями-спеціалістами військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву, за результатами якого винесено постанову, оформлену довідкою ВЛК №179/с від 24.01.2023 року.

Зі змісту довідки встановлено, що захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.На основі статті 23б, 39в, 54вгр. ІІ ТДВ «Б» Розкладу хвороб, станів та фізичних лад, що визначають ступінь придатності до військової служби, «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року №402. Обмежено придатний до військової служби. Протипоказані значні фізичні навантаження.

Обґрунтовуючи протиправність такого висновку ВЛК, позивач наполягає на наявності у нього захворювань, підтверджених медичними дослідженнями, які були відповідачем залишені позаувагою, внаслідок чого сформовано невірний висновок про його придатність до військової служби.

Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Слід зазначити також, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16.

В свою чергу, доказів того, що відповідачем не було враховно певних медичних висновків (документів) матеріали справи не містять, суду про існування таких доказів стороною позивача не повідомлено.

За правилами частини п`ятоїстатті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови (двідки), оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

В той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення відповідачем саме процедури прийняття оскаржуваної постанови, оформленої довідкою №179/с від 24.01.2023 року. Судом таких порушень з матеріалів справи також не встановлено.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сукупність встановлених в ході судового розгляду спору обставин дає підстави для висновку про недоведеність допущених відповідачем порушень вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС Українивизначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до правилстатті 139 КАС Українипідстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву про визнання незаконною та скасування постанови, яка оформлена довідкою №179/с та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник