Рішення

від 21.06.2023 по справі 540/698/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/698/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач-1), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач-2), Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відповідач-3) у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №301712 від 18.01.2022 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Логістік» накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 8 500,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Агропродукт Логістік» отримало спірну постанову, якою накладено на позивача штраф у розмірі 8500,00 грн. за порушення приписів абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач в позові зазначив, що 03.12.2021 головним спеціалістом відповідача-1 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №325239, в якому було зазначено про вчинення ТОВ «Агропродукт - Логістік» порушення транспортного законодавства. Разом із тим, наведений акт перевірки не відповідає вимогам законодавства щодо його форми та змісту: в акті перевірки відсутні будь-які фактичні дані, на підставі яких посадова особа відповідача дійшла висновків про перевищення вагових норм від 5% до 10%, згідно вимог ПДР та ч.1 абз. 14 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ та всупереч вимогам Закону № 2344-ІІІ суб`єктом, що перевірявся було вказано «Агропродукт, ЛТД», тобто іншу юридичну особу, а не позивача, відповідно до довідки про результати габаритно-вагового контролю вбачається порушення відповідачем вимог Порядку №1567. Також, позивач вказує на тому, що відповідачем порушено Порядок № 879, відсутні в документах відомості про вимірювальний прилад, документів щодо здійсненої повірки обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, доказів щодо клеймування та видачу свідоцтва у сфері метрології. ТОВ «Агропродукт Логістік». Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із невідповідністю акту перевірки вимогам чинного законодавства, складених з порушенням акту та довідки щодо вагового контролю, жодних підстав для винесення спірної постанови у відповідача не було. Стосовно зафіксованого перевіркою нібито навантаження на строєну вісь 23.150т. при дозволених 22.00т., позивач вважає, що згідно п.9 Акту перевірки, жодних відомостей щодо відстані між осями зазначено не було, а отже жодних підстав для твердження, що вага 23,350т. була на строєну вісь у відповіла немає. Жодного габаритного контролю транспортного засобу посадовою особою Укртрансбезпеки здійснено не було, що підтверджується п.7 Довідки. Та враховуючи специфіку вантажу, положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та судову практику за аналогічним предметом спору ТОВ «Агропродукт Логістік» за результатами здійснення вагового контролю було здійснено перевірку суб`єкта ТОВ «Агропродукт, ЛТД», наполягає, що нести відповідальність має вказаний суб`єкт, тому застосування штрафної санкції до позивача є неправомірним, спірну постанову вважає протиправною, просить суд її скасувати.

11.04.2023 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що під час рейдової перевірки транспортного засобу, який належить ТОВ "Агропродукт ЛТД", встановлено порушення п.25 постанови КМУ від 18.01.2001 р. № 30 перевезення вантажів згідно ТТН від 03.12.2021 р. №9 з перевищенням допустимих вагових норм, визначених п.22.5 ПДР, а саме: навантаження на строєну вісь склало 23,150 т при дозволених 22.00 т, що перевищує норму на 5,2 %, без наявності відповідного дозволу, за яке передбачено відповідальність абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказане порушення відображено у акті перевірки від 03.12.2021 р. №325239, який підписаний водієм та є носієм доказової бази. Діючі нормативно-правові акти не передбачають окремі порядки зважування паливних та насипних вантажів. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. Вищевказаний документ виданий ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і оцінки відповідності, системи управління та випробування продукції Мінекономрозвитку України. На час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення сипучих вантажів відсутня. Однак відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Оскільки позивач є власником транспортного засобу, який здійснював перевезення відповідно до ТТН як автомобільний перевізник, факт здійснення вантажного перевезення підтверджено, то за порушення законодавства про транспорт повинен нести цивільно-правову відповідальність. Позивачем не було вжито всіх від нього залежних заходів для недопущення господарського правопорушення, а також не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, а тому підстави для скасування постанови відсутні.

Відповідачем-2 та відповідачем-3 відзиви на адміністративний позов не надано.

Ухвалою від 01 лютого 2022 року у справі головуючим суддею Войтович І.І. відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надалі згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

16.02.2023 року справа №540/698/22 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Іванову Е.А.

Ухвалою суду від 20.02.2023 року прийнято справу до провадження та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21.04.2023 року залучено до участі по справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та розпочато розгляд справи спочатку.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

03.12.2021 р. посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області на 203 км+500 м а/д М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проведена перевірка транспортного засобу DAF НОМЕР_1 , напівпричіп марки KEMPP, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , про що складено акт від 03.12.2021 р. №325239.

Даний акт перевірки від 03.12.2021 р. №325239 підписаний водієм ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено порушення ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, навантаження склало 23,150 т (5,2 %), тоді як нормативно допустиме навантаження на строєну вісь 22 т, та п.22.5 ПДР, а саме: порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 % до 10 % включно.

Також в матеріалах справи наявний акт №0070918 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Також судом встановлено, що у вищенаведених документах вказано, що ТЗ належить ТОВ «Агропродукт ЛТД».

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіки Крим та м.Севастополі винесено постанову від 18.01.2022 р. №301712, відповідно до якої на ТОВ "Агропродукт-Логістік" на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено адміністративний штраф.

Не погоджуючись з вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Абзацом 1 статті 2 Закону № 2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, у тому числі і за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється (п. п. 2, 9, 15, 27, 58 п. 5 Положення № 103).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення №103).

Стаття 6 Закону № 2344-ІІІ визначає, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За п. 16 Порядку №1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе, відповідно, здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.п.20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Зі спірної постанови, вона прийнята на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, яка передбачає, що відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає необхідним зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Загальні питання даного Порядку № 879 визначають зокрема:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

- місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю;

- стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п. 3 Загальні питання Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Загальні питання Порядку №879).

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку №879).

Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно пунктів 20 та 21 Порядку № 879 вбачається, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пунктів 23, 24 та 25 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд (п. 27 Порядку № 879).

Отже, результати габаритно-вагового контролю створюють юридичні наслідки для перевізника тільки у випадку, якщо зазначений вид контролю проведений належним чином з дотримання Порядку № 897, а також здійснений справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю, результати якого оформлюються довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві.

Відповідно до положень п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед зазначеного, видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2).

Суд зазначає, що виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, у тому числі і за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена статтею 60 цього Закону. Та відповідно на підставі складених документів, актів та довідок суб`єкт підтверджує підстави для винесення такої постанови про накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу. Документи, що складаються за наслідками проведеного контролю вручаються суб`єкту, що перевірявся, та в разі відмови від їх отримання, має бути складений акт про відмову від їх отримання.

Із аналізу абз. 14 ст. 60 Закону № 2344-IIІ та вказаних вище Порядків № 1567, № 879, № 1007/1207 слідує, що для настання відповідальності за вказаною нормою є саме встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу, що підтверджується відповідно складеними належним чином документами, та така відповідальність застосовується до автомобільних перевізників, що вчинили порушення вимог вказаного Закону.

Та виходячи із предмету оскарження в даній справі, а саме спірної постанови, суд вважає необхідним надати оцінку щодо застосованого адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «Агропродукт Логістік».

Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічно ч.3 ст.48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так в матеріалах справи наявні акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0070918 від 03.12.2021 року та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 року, з яких вбачається навантаження на строєну вісь ТЗ 23.150 т. при допустимих 22.00 т., без відповідного дозволу.

Між тим, доводи позивача про те, що перевезення подільного вантажу не передбачає отримання дозволу, внаслідок чого виключається відповідальність за абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" від 03.06.2021 р. 1534-ІХ абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" викладено у новій редакції, згідно якої передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Абзац 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в новій редакції набрав чинності 01.10.2021 р., тобто діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки рейдова перевірка проводилась 03.12.2021 року.

Щодо посилання позивача про відсутність в акті даних обладнання на яких взважувався транспортний засіб, то типовий зразок акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів затверджений постановою КМУ від 20 травня 2013 р. № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» (Додаток 3), та в ньому не передбачено відображення такої інформації.

Враховуючи викладене, відповідачем у відповідності до норм законодавства встановлено порушення ТОВ «Агропродукт Логістік» абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, без оформлення відповідного дозволу або подільного вантажу.

Стосовно доводів позивача про відсутність методики суд зазначає, що дійсно на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення сипучих вантажів, була відсутня. Однак відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Щодо зазначення позивачем відносно суб`єкта, який перевірявся ТОВ «Агропродукт, ЛТД» суд зазначає позицію позивача необґрунтованою, оскільки перевірці підлягав саме транспортний засіб та дотримання автомобільним перевізником вимог чинного законодавства щодо дотримання габаритно-вагових норм, доказів того, що даний суб`єкт був автомобільним перевізником 03.12.2021 за вказаним в акті перевірці автомобілем позивачем до суду не надано.

Водночас суд вказує на те, що згідно до ТТН від 03.12.2021 року №9, яка наявна в матеріалах справа та надавалась позивачем до позову, вбачається автомобільним перевізником є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт-Логістик», водій ОСОБА_1 , замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Долинское, вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дом Долинское.

Згідно підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства

транспорту України 14.10.97 № 363 перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства Верховний суд по справі № № 240/22448/20 від 22.02.2023 року сформулював висновок, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності.

Тому відповідачем правомірно вирішено розгляд справи про адміністративне правопорушення відкрити стосовно позивача, та притягнути його до відповідальності.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" (73000, м.Херсон, вул.В.Горшкевича, б.12, код ЄДРПОУ 39812772)

Відповідач-1: Державна служба України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач-2: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (73008, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, буд.46).

Відповідач-3: Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73008, м.Херсон, вул. Бериславське шосе, буд.46).

СуддяІванов Е.А.

.