Ухвала

від 21.06.2023 по справі 460/44540/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

21 червня 2023 р. Р і в н е№460/44540/22

Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Щербакова В.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.23 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 скасовано, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 05.04.2022 Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 05.04.22 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) .

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

ОСОБА_1 подав до суду заяву у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої остання просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиненні на виконання рішення суду від 13.01.23 у справі №460/44540/22 щодо нарахування позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення та її виплати з 05.04.22 у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненські області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Враховуючи вимоги ст.229, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув подану заяву у письмовому провадженні.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N209,с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.

Судом встановлено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.23 позивачу відповідачем проведено перерахунок пенсії за період з 05.04.22 та нараховано доплату. Зазначені нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснено всупереч рішенню суду - з розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року.

Тобто, рішення суду відповідачем не виконується, що є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".

Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".

Варто зауважити, що стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

Тому, виконуючи рішення суду у справі №460/44540/22 відповідач зобов`язаний застосовувати розмір доплати дві мінімальні заробітні плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати:

з 01.01.2022 по 30.09.2022 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн);

з 01.10.2022 по 31.12.2022 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX установлено розмір мінімальної заробітної плати:

з 01.01.2023 по 31.12.2023 6700,00 грн (6700,00 х 2 = 13400,00 грн).

Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов`язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання рішення суду у визначений відповідачем спосіб є протиправними, такими, що також сприяють тривалому порушенню права власності позивача, яке гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відновлене у судовому порядку.

Отже, заява позивача є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 241, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/44540/22 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.01.23 року у адміністративній справі №460/44540/22, щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, з 05.04.22 у розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а не мінімальної заробітної плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням зміни такого розміру протягом року).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 21 червня 2023 року

Суддя В.В. Щербаков