Постанова

від 13.06.2023 по справі 440/3063/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кукоба О.О.

13 червня 2023 р.Справа № 440/3063/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі за заявою приватного підприємства «Дніпровська Рив`єра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 219 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дніпровська Рив`єра» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в:

16.08.2019 року Приватне підприємство «Дніпровська Рив`єра» (далі ПП «Дніпровська Рив`єра») звернулось до суду з позовом, яким просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) від 05.08.2019 року № 0010121403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 886 160,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків документальної позапланової невиїзної перевірки щодо порушення ним вимог податкового законодавства, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за 2017 - 2018 роки загалом у розмірі 708928,09 грн. За твердженням позивача, у спірний період орендна плата ним вносилась у розмірі, що визначений умовами договору оренди землі, укладеного з Кременчуцькою міською радою Полтавської області. Окрім того, позивач переконаний у відсутності визначених законом підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпровська Рив`єра».

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 16.07.2019 року № 886/16-31-14-03-14/40646006 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпровська Рив`єра». Зокрема, зазначив, що позивачем при визначені податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017-2018 роки всупереч вимогам статей 274, 287, 288 Податкового кодексу України (далі ПК України) не враховано реальну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що призвело до заниження зобов`язання з плати за землю. Крім того, перевірку платника податків проведено з дотриманням вимог щодо здійснення податкового контролю, визначених статтями 78, 79 ПК України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову ПП «Дніпровська Рив`єра».

Постановою Верховного суду від 24.03.2020 року касаційну скаргу ПП «Дніпровська Рів`єра» залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 року у справі № 440/3063/19 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди, з-поміж іншого, виходили з того, що податковим органом правомірно розраховано суму податкового зобов`язання ПП «Дніпровська Рив`єра» на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої у користування позивачу, оскільки визначена у договорі оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не відповідає фактичним даним Державного земельного кадастру.

15.06.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19, з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Як на підставу для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами заявник посилався на наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ПП «Дніпровська Рив`єра» на час розгляду справи № 440/3063/19. Так, за твердженням заявника, вже після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі йому стало відомо про те, що уповноваженими органами обчислено нормативну грошову оцінку наданої йому у користування земельної ділянки з безпідставним врахуванням окремих локальних коефіцієнтів, що призвело до суттєвого її завищення.

Заявник звертав увагу на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі № 440/5348/20, що набрало законної сили 17.05.2021 року, задоволено позов ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кременчуцька міська рада Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 68133 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0108) по вул. Богдана Хмельницького, 3 в м. Кременчуці щодо застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05.

Визнано протиправним та скасовано витяг, сформований Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, від 26.08.2020 року № 2249.

При цьому зазначеним рішенням встановлено, що при обчисленні нормативної грошової оцінки у витягу з Державного земельного кадастру безпідставно враховані локальні коефіцієнти: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05, що призвело до завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року заяву ПП «Дніпровська Рив`єра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 задоволено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 за позовом ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасовано.

Позовні вимоги ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 05.08.2019 року № 0010121403.

Судом проведено розподіл судових витрат - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ПП «Дніпровська Рив`єра» судові витрати у розмірі 19938,60 грн.

Задовольняючи заяву ПП «Дніпровська Рив`єра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 суд першої інстанції виходив з того, що встановлена судом за результатами розгляду справи № 440/5348/20 обставина протиправного застосування при визначенні нормативної грошової оцінки локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05 мала місце на момент ухвалення судом рішення у цій справі та впливала на результат розгляду справи по суті позовних вимог, однак не була відома позивачу, а тому є нововиявленою обставиною у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою заяву ПП «Дніпровська Рив`єра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час прийняття спірного ППР відповідач взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 07.11.2017 року № 666/0/212-17, який не скасовано, а відомості, що містяться у ньому є чинними та актуальними, як на момент його прийняття, так і на дату прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 18.11.2021 року. А тому, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала помилковим висновок суду першої інстанції про те, що встановлена судом у справі № 440/5348/20 обставина протиправного застосування при визначенні нормативної грошової оцінки окремих локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки, що визначені у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 26.08.2020 року № 2249 є такою, що впливала на результат розгляду справи № 440/3063/19. Доводи ПП «Дніпровська Рив`єра» про те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі № 440/4348/20 визнано протиправним витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, який є тотожним витягу із технічної документації від 07.11.2017 року вих.№666/0/212-17, що свідчить про наявність для підстав для перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 за нововиявленими обставинами, колегія суддів визнала помилковими з підстав, наведених вище.

18.07.2022 року ПП «Дніпровська Рив`єра» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 за позовом ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Як на підставу для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами заявник посилався на наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ПП «Дніпровська Рив`єра» на час розгляду справи № 440/3063/19.

Так, заявник звертав увагу на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року у справі № 440/17856/21, що набрало законної сили 23.06.2022 року, задоволено позов ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про скасування витягу.

Визнано протиправним та скасовано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року № 666/0/212-17.

За твердженням заявника, цим рішенням суд встановив факт протиправного застосування при визначенні нормативної грошової оцінки локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05, що не були і не могли бути відомі ПП «Дніпровська Рив`єра» на час розгляду справи № 440/3063/19, а тому наведені факти є підставою для перегляду рішення суду від 01.11.2019 року у цій справі за нововиявленими обставинами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 року задоволено заяву ПП «Дніпровська Рив`єра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 за позовом ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасовано.

Позовні вимоги ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 05.08.2019 року № 0010121403.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській обл. на користь ПП «Дніпровська Рив`єра» судові витрати у розмірі 19938,60 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки ПП «Дніпровська Рив`єра» неналежним чином виконало свій обов`язок щодо розрахунку орендної плати у розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, то ГУ ДПС у Полтавській обл., виконуючи покладені на нього законом функції податкового контролю з метою забезпечення правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, проведено позапланову невиїзну перевірки за результатами якої правомірно збільшено платнику податкові зобов`язання з орендної плати за 2107-2018 роки. Зазначив, що скасування витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема не змінить фактичне значення коефіцієнта, що застосований під час здійснення нормативної грошової оцінки земель, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі, оскільки правомірність застосування саме такого коефіцієнта перевіряється (підтверджується або спростовується) під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що 02.09.2016 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ПП «Дніпровська Рив`єра» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав у строкове платне користування орендарю земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:001:0108 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд по вул. Богдана Хмельницького, 3, у м. Кременчуці Полтавської області. У оренду строком на три роки передано земельну ділянку загальною площею 68133 кв.м. (код КВЗУ 007.00 - Землі під житловою забудовою). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 02.09.2016 року становила 64618018,53 грн (948,41 грн за 1 кв.м.). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 1 938 540,56 грн.

30.08.2016 року Кременчуцька міська рада Полтавської області прийняла рішення «Про зміну цільового призначення земельних ділянок в м. Кременчуці», яким змінено цільове призначення земельної ділянки площею 68133 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:08:001:0108) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств на цільове призначення для іншої житлової забудови для експлуатації та обслуговування будівель та споруд по вул. Богдана Хмельницького, 3.

27.09.2016 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області внесено зміни до пункту 7 рішення цієї ради від 30.08.2016 року «Про зміну цільового призначення земельних ділянок в м. Кременчуці» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі ПП «Дніпровська Рив`єра» в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд по вул. Богдана Хмельницького, 3 в м. Кременчуці, відповідно до якого "по всьому тексту рішення" замість слів «для експлуатації та обслуговування будівель та споруд» читати «для будівництва житлового комплексу».

18.10.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02.09.2016 року, за змістом якої погоджено внесення змін шляхом заміни слів «для експлуатації та обслуговування будівель та споруд» на «для будівництва житлового комплексу». Крім того, сторонами погоджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 68133 кв.м. станом на 11.10.2016 року складає 32308668,60 грн (474,20 грн за 1 кв.м.), а орендна плата 969260,06 грн на рік.

16.02.2017 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у якій визначено розмір орендної плати на 2017 рік 1082013,54 грн.

02.02.2018 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у якій визначено розмір орендної плати на 2018 рік 616446,94 грн.

Позивач у спірний період розрахував орендну плату за землю виходячи з нормативної грошової оцінки у розмірі 32308668,60 грн, що зазначена у витязі від 11.10.2016 року вих.№15/86-16.

08.02.2019 року Міськрайонне управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом № 124/122-19 повідомило відповідача про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:001:0108 у 2017 - 2018 роках становила 68494768,23 грн. До листа додано копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року та від 07.02.2019 року.

26.03.2019 року за результатами опрацювання отриманої податкової інформації відповідач листом вих.№12875/10/16-31-14-03-21 надіслав запит позивачу про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) щодо нарахування орендної плати за землю за 2017 та 2018 роки.

17.04.2019 року листом вих.№17/04-01 позивач повідомив, що нарахування орендної плати у 2017, 2018 роках здійснено відповідно до умов договору оренди землі від 02.09.2016 року (з урахуванням додаткової угоди від 18.10.2016 року) та на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.10.2016 року вих.№15/86-16, виданого Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

25.06.2019 року начальником податкового органу прийнято наказ № 1714 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпровська Рив`єра» з питань правильності та повноти нарахування і сплати плати за землю за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

25.06.2019 року листом вих.№28194/10-16-31-14-03-21 відповідач повідомив платника податків про призначення податкової перевірки та надіслав копію наказу від 25.06.2019 року № 1714 і повідомлення про проведення перевірки від 25.06.2019. Поштове відправлення отримане позивачем 04.07.2019 року, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3600006049379.

05.07.2019 року позивач листом вих.№24 надав контролюючому органу запитувані документи для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки згідно з додатком.

У період з 03.07.2019 року по 09.07.2019 року фахівцем податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16.07.2019 року № 886/16-31-14-03-14/40646006 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення платником податків вимог, зокрема п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п. 288.2, 288.3 ст. 288, пунктів 285.1, 285.2 ст. 285, п. 286.2 ст. 286, п. 288.7 ст. 288, п. 289.1 ст. 289, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за землю за 2017 рік на 92 468,88 грн та за 2018 рік на 616 459,21 грн.

05.08.2019 року на підставі акту перевірки згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010121403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 886160,11 грн, з яких 708 928,09 грн - основний платіж та 177232,02 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Підставою для збільшення грошового зобов`язання з орендної плати став висновок податкового органу про те, що позивач у спірний період розрахував орендну плату за землю виходячи з нормативної грошової оцінки у розмірі 32308668,60 грн, що зазначена у витязі від 11.10.2016 року вих.№15/86-16, у якому Коефіцієнт Кф визначено для Земель, що зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво 0,5, виходячи з цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:001:0108 по вул. Богдана Хмельницького, 3, у м. Кременчуці Полтавської області загальною площею 68133 кв.м. - Землі житлової забудови (код КВЗУ 007.00 - Землі під житловою забудовою).

Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, податковим органом здійснено позивачу перерахунок орендної плати з юридичних осіб, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 68494786,23 грн, починаючи з 07.11.2017 року згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року № 666/0/212-17, у якому Коефіцієнт Кф визначено для Земель житлової забудови 1,0.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за адресою м. Кременчук, вул. Б. Хмельницького, 3 з кадастровим номером 5310436100:08:001:0108 становить: 2016 рік до 02.09.2016 року - 77541456,93 грн.; 2016 рік після 02.09.2016 року - 64618018,53 грн.; 2017 рік - 68494786,23 грн.; 2018 рік - 68494786,23 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року у справі № 440/17856/21, що набрало законної сили 23.06.2022 року, задоволено позов ПП «Дніпровська Рив`єра» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про скасування витягу.

Визнано протиправним та скасовано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року № 666/0/212-17.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог заяви ПП «Дніпровська Рив`єра», колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За змістом п.п. 271.1.1 п. 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Статтею 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст. 285 ПК України).

Згідно з п. 286.1, 286.2 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 підпункту 288.5.1 пункту 288.5, пункту 288.7 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 року у справі № 420/3638/20.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі «Правєдная проти росії» (Pravednaya v. russia, заява № 69529/01) та від 06.12.2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти росії» (Ryabykh v. russia), заява № 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі № 826/15038/17, від 22.02.2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10.03.2021 року у справі № 826/15267/17.

У цій справі заявник вважав нововиявленою обставиною факти, встановлені судом у ході розгляду справи № 440/17856/21, щодо безпідставного врахування окремих локальних коефіцієнтів під час визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої у користування ПП «Дніпровська Рив`єра», що призвело до її завищення та, як наслідок, неправильного визначення відповідачем бази нарахування плати за землю у вигляді орендної плати.

Оцінюючи наведені доводи заявника суд враховує, що питання перегляду остаточного рішення суду від 01.11.2019 року у цій справі вже було предметом розгляду.

У заяві від 15.06.2021 року ПП «Дніпровська Рив`єра», як на підставі для перегляду остаточного рішення суду за нововиявленими обставинами, посилалось на факти, встановлені у ході розгляду справи № 440/4348/20, щодо визнання протиправними дій Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 68133 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0108) по вул. Богдана Хмельницького, 3 в м. Кременчуці в частині застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05; визнання протиправним та скасування витягу, сформованого Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, від 26.08.2020 року № 2249.

Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.11.2021 року у справі № 440/3063/19 дійшов висновку, що згадані факти не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у цій справі, оскільки предметом спору у справі № 440/4348/20 була правомірність витягу від 26.08.2020 року № 2249, тоді як спірні податкові зобов`язання у цій справі позивачу нараховані на підставі даних, зазначених у витязі від 07.11.2017 року № 666/0/212-17, що є чинним, не оскаржений та не скасований.

Підставою для звернення до суду із заявою від 18.07.2022 року ПП «Дніпровська Рив`єра» визначило факт скасування витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року № 666/0/212-17.

Колегія суддів звертає увагу, що нововиявленою обставиною у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України є не факт ухвалення судового рішення, а обставина, яку у ньому встановив суд.

При цьому, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.11.2021 року у цій справі не надавав правову оцінку питанню про те, чи є встановлений у судовому рішенні факт завищення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сформованому органом Держгеокадастру витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки обставиною, що об`єктивно могла вплинути на результат вирішення спору.

Таким чином, спір у цій справі стосувався правильності нарахування позивачем у 2017, 2018 роках орендної плати за земельну ділянку площею 68133,00 кв.м. кадастровий номер 5310436100:08:001:0108.

У силу наведених вище положень ПК України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, а підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.

Платник податку у поданих до податкової інспекції податкових деклараціях з плати за землю за 2017 - 2018 роки обчислив грошове зобов`язання з орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у витягу від 11.10.2016 року № 15/86-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданому Управлінням Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т. 1, а.с. 54).

Натомість відповідач обчислив податкові зобов`язання ПП «Дніпровська Рив`єра» з орендної плати за землю з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованому 07.11.2017 року Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т. 1, а.с. 88).

Спірним питанням у ході розгляду справи було застосування у витягу від 11.10.2016 року № 15/86-16 понижуючого коефіцієнта Кф (Землі, що зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво) із значенням 0,5, застосування якого зменшило нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 64618018,53 грн до 32308668,60 грн.

За результатами розгляду справи суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування згаданого коефіцієнта до наданої ПП «Дніпровська Рив`єра» у користування земельної ділянки та погодились з доводами податкового органу про необхідність нарахування орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнта Кф із значенням 1,00, що у 2017 - 2018 роках становила 68494786,23 грн.

Правомірність висновків судів про визначення коефіцієнта Кф із значенням 1,00 ПП «Дніпровська Рив`єра» у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не заперечує.

Водночас заявник зазначає, що наданий відповідачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2017 року, на підставі якого ним обчислено податкове зобов`язання з орендної плати за 2017-2018 роки, містить відомості про застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05. Застосування таких коефіцієнтів значно збільшило нормативну грошову оцінку земельної ділянки, тоді як безпідставність врахування цих коефіцієнтів у витягу від 07.11.2017 року № 666/0/212-17 встановлена судом за результатами розгляду справи № 440/17856/21.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель урегульовані Законом України від 11.12.2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV).

За змістом ст. 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

У силу ч. 5 ст. 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1378-IV визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону № 1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

А відповідно до частини третьої цієї статті, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться уповноваженими юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій», на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування та після її розробки затверджується цим органом.

Визначена законом процедура не передбачає залучення до процесу проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки землекористувача, яким у спірних відносинах є ПП «Дніпровська Рив`єра». Натомість землекористувачу територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки видається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

У свою чергу, затверджена відповідним органом місцевого самоврядування нормативна грошова оцінка земельної ділянки є базою оподаткування, а тому безумовно впливає на права та інтереси суб`єкта господарювання - землекористувача.

У пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 року № 1-р/2018 (справа № 1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

ПП «Дніпровська Рив`єра» не було залучено до процедури оцінки наданої йому у користування земельної ділянки, після отримання витягу з технічної документації про її нормативну грошову оцінку мав законні сподівання на правомірність визначення нормативної грошової оцінки.

Наведене, у свою чергу, підтверджує правомірність доводів заявника про те, що на час розгляду цієї справи у суді він не тільки не знав, але й не міг знати про безпідставність урахування вищезгаданих локальних коефіцієнтів при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:001:0108.

Відповідні обставини не оцінювались судом під час розгляду справи, подана заява не стосується переоцінки доказів.

Таким чином, встановлена судом за результатами розгляду справи № 440/17856/21 обставина протиправного застосування у витязі від 07.11.2017 року № 666/0/212-17 при визначенні нормативної грошової оцінки локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05 мала місце на момент ухвалення судом рішення у цій справі та впливала на результат розгляду справи по суті позовних вимог, однак не була відома позивачу, а тому є нововиявленою обставиною у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.

Стосовно посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 817/1819/17, від 17.10.2019 року у справі № 817/1814/17, від 15.07.2021 року у справі № 817/1800/17 щодо можливості оскарження витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки колегія суддів зауважує, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 року у справі № 817/1780/17 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 817/1819/17, від 17.10.2019 року у справі № 817/1814/17, від 28.07.2020 року у справі № 817/1783/17, від 10.09.2020 року у справі № 817/1793/17, від 04.02.2021 року у справі № 817/1809/17, від 15.06.2021 року у справі № 817/1802/17, від 15.07.2021 року у справі № 817/1800/17 про те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 369 КАС України встановлено, що у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Зважаючи на встановлені у розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, яким урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 за нововиявленими обставинами.

Ухвалюючи це рішення колегія суддів враховує, що базою оподаткування орендною платою земельної ділянки комунальної власності у спірних відносинах є її нормативна грошова оцінка, на визначення якої вплинуло безпідставне застосування локальних коефіцієнтів місцезнаходження земельної ділянки: «Зона пішохідної доступності швидкісного пасажирського транспорту (пристані водного транспорту)» із зазначенням 1,12, «Зона прирейкова» із зазначенням 1,1, «Водоохоронна зона м. Кременчук» із зазначенням 1,05, що встановлено судом у ході розгляду справи № 440/17856/21.

Наведене, у свою чергу, призвело до безпідставного обчислення податковим органом грошових зобов`язань ПП «Дніпровська Рив`єра» з орендної плати за 2017-2018 роки на підставі витягу від 07.11.2017 року № 666/0/212-17 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у якому враховані вищезгадані коефіцієнти. При цьому, особою, відповідальною за обчислення податкового зобов`язання, є контролюючий орган.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року у справі № 440/3063/19 необхідно скасувати з ухваленням нового рішення суду - про задоволення позовних вимог ПП «Дніпровська Рив`єра».

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 червня 2023 року.