Постанова

від 21.06.2023 по справі 160/17058/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/17058/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року (головуючий суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі

за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі Відповідач), в якому, просило: стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» податковий борг в загальній сумі 68 229 010,43 грн на користь державного бюджету України.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в облікових картках платника податків АТ «Криворізька теплоцентраль» рахується податковий борг в загальній сумі 68 229 010,43 грн, який утворився в наслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, з яких 16 735 877,08 грн недоїмка, 51 425 356,41 грн пеня, 67 776,22 грн відсотки по розстрочці. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №160/17058/22 адміністративний позов Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення податкового боргу задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, Відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції, незважаючи на клопотання учасників справи про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, розглянуто дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, що призвело до порушення принципу змагальності сторін та свободи у наданні учасниками справи суду своїх пояснень та доказів. Крім того, Відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції взагалі не дав належної оцінки тому, що: недоїмка в сумі 7 868 958,40 грн є несплаченою частиною із 13 114 845,61 грн, які вже стягнуті з Відповідача на підставі судового рішення у справі №2а-10552 та включені до Графіку №1, що Позивачем не заперечувалось; відсотки по розстрочці, як такі, взагалі не передбачені ні судовим рішенням ні Графіком №1, при цьому сума 67 776,22 грн фактично є пенею, що була стягнути з Відповідача судовим рішенням у справі №2а-10552/09/0470, тому вказана сума «відсотків» є несплаченою частиною пені в загальному розмірі 311 673,71 грн, стягнутої на підставі судового рішення; недоїмка у сумі 8 866 918,68 грн є несплаченою частиною від 16 202 638 грн, що вже стягнуті з Відповідача судовим рішенням у справі №804/692,13-а та включені до Графіку №4, що Позивачем не заперечувалось. Відповідач зазначив, що аргументи щодо повторного заявлення Позивачем до стягнення сум: 7 868 958,40 грн, 8 866 918,68 грн та 67 776,22 грн, які вже були стягнуті з Відповідача судовими рішеннями, зазначалися Відповідачем у відзиві на позовну заяву та у запереченнях, проте не були взяті до уваги судом першої інстанції. Водночас Відповідач звернув увагу на те, що на його думку, суд першої інстанції безпідставно ототожнив розстрочення сплати податкового боргу, надане контролюючим органом, відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, та розстрочення виконання судового рішення, на підставі відповідної ухвали суду згідно статті 378 КАС України (ст. 263 КАС України у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин). Поряд із зазначеним, Відповідач вказує і про те, що судом першої інстанції не враховано протиправність нарахування пені контролюючим органом в період дії п. 4-3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2343-ХІІ та в період заборони, встановленої п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а також протиправність подвійного нарахування Позивачем пені в сумі 26 682 202,75 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке. Щодо стягнення суми недоїмки 16 735 877,08 грн та відсотків 67 776,22 грн, Позивач зазначає, що податковий борг підприємства виник та обліковується в ІКП ІТС «Податковий блок» з причини несплати узгоджених грошових зобов`язань. Так, відповідно до Ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2a-10552 від 30.11.2011 (Графік погашення розстрочених сум заборгованостей №1 від 16.03.2012) на загальну суму 28 659 390,48 грн, а саме: нараховано платежу ІКП - 7 868 958,40 грн., нараховано пені ІКП - 20 722 655,86 грн, нараховано відсотки по розстрочці в ІКП 67 776,22 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 по справі №2а-10552/09/0470 було відстрочено виконання постанови ДААС від 07.04.2011 по справі №2а-10552/09/0470 до 01.01.2015, якою було задоволено позов Північної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі про стягнення податкового боргу у сумі 35 698 443,13 грн та розстрочено виконання вищезазначеної постанови на 60 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів, починаючи з 01.01.2015. На виконання ухвали суду було складено графік погашення розстрочених сум заборгованостей. Термін дії розстрочення відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі №2а-10552/09/0470 сплив 20.12.2019 року. Відповідно до ІКП у АТ «Криворізька теплоцентраль» рахується 7 868 958,40 грн - недоїмки та 67 776,22 грн - відсотків по розстрочці. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у справі №804/692/13-а було розстрочено на 36 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі починаючи з 01.01.2017 року виконання рішення ДОАС від 19.02.2013 по справі №804/692/13-а, яким позовну заяву Криворізької північної міжрайонної ДПІ про стягнення податкового боргу - було задоволено. На виконання ухвали суду було складено графік погашення розстрочених сум заборгованостей №4 від 27.05.2013 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №804/692/13-а на загальну суму 11 427 553,79 грн, з якої: нараховано платежу ІКП 8 866 918,68 грн, нараховано пені ІКП 2 560 635,11 грн. Термін дії розстрочення відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 по справі №804/692/13-а сплив 16.12.2019. Відповідно до ІКП у АТ «Криворізька теплоцентраль» обліковується 8 866 918, 68 грн- податкового боргу. Вказані суми Відповідачем не сплачені, по теперішній час рахується недоїмка 16 735 877,08 грн та відсотків 67 776,22 грн, Відповідачем не виконано графіки розстрочення, термін виконання графіків сплив, розстрочені суми сплачені не були по сьогоднішній день. Крім того, Позивач зазначив, що з підпункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що пеня не нараховується за порушення законодавства вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно). Порушення законодавства АТ «Криворізька теплоцентраль» відбулись до початку дії мораторію, отже пеня нарахована на несплачені суми по порушенням, які виникли до 01.03.2020 - є правомірною.

В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, перебуває на обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

У зв`язку з виникненням податкового боргу податковим органом за місцем обліку АТ «Криворізька теплоцентраль» було сформовано податкові вимоги: №1/60 від 24.10.2001 на суму 412 333,68 грн (отримана особисто головним бухгалтером підприємства Махнік С.В.); №2/162 від 24.11.2001 на суму 951 096,23 грн,(отримана особисто бухгалтером підприємства Волянською Т.А.).

Станом на 28.02.2022 загальна сума податкового боргу перед бюджетом АТ «Криворізька теплоцентраль» складає 68 229 010,43 гривень, в тому числі по податку на прибуток 68 229 010,43 грн, до складу якої входить: недоїмка 16 735 877,08 грн, пеня 51 425 356,41 грн, відсотки по розстрочці в ІКП 67 776,22 грн.

Податковий борг підприємства виник та обліковується в ІКП ITC «Податковий блок» з причини несплати узгоджених грошових зобов`язань за наступними документами:

1) згідно Графіку погашення розстрочених сум заборгованостей №5 від 31.10.2014 на підставі Ухвали суду від 25.09.2014 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №804/3353/13-а на загальну суму 16 215 291,31 грн, а саме:

- нараховано пені в ІКП на суму16 215 291,31 грн;

2) згідно Ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а-10552 від 30.11.2011 (Графік погашення розстрочених сум заборгованостей №1 від 16.03.2012) на загальну суму 28 659 390,48 грн, а саме:

- нараховано платежу ІКП 7 868 958,40 грн,

- нараховано пені ІКП 20 722 655,86 грн,

- нараховано відсотки по розстрочці в ІКП 67 776,22 грн;

3) згідно Ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а/0470/7178/12 від 30.11.2012 (графік погашення розстрочених сум заборгованостей №3 від 30.11.2012) на загальну суму 11 896 229,36 грн, а саме:

- нараховано пені ІКП 11 896 229,36 грн;

4) згідно Графіку погашення розстрочених сум заборгованостей №4 від 27.05.2013 на підставі Ухвали суду від 22.04.2013 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №804/692/13-а на загальну суму 11 427 553,79 грн, а саме:

- нараховано платежу ІКП 8 866 918,68 грн.,

- нараховано пені ІКП 2 560 635,11 грн.

Крім того, нараховано пеню на загальну суму 30 544,77 грн, за наступними документами:

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9048530810 від 08.08.2013 - 1461,75 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9017260473 від 08.11.2013- 9881,26 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9017290862 від 20.03.2014- 5016,82 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9087783773 від 20.03.2014- 13 509,24 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9087783773 від 20.03.2014 - 405,21 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, розрахунок пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. Податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0002571500 від 28.10.2014 - 90,16 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, розрахунок пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. Податкове повідомлення-рішення (форма «P») №0002571500 від 28.10.2014 - 180,33 грн.

Наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь державного бюджету податкового боргу в загальній сумі 68 229 010,43 грн є предметом судового розгляду у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірна сума недоїмки та процентів за відсотків по розстрочці не є частиною стягнутого за судовими рішеннями сум податкового боргу, а є нарахованими процентами за невиконання зобов`язань по розстроченню сплати податкового боргу, які було покладено в сукупну суму наявного податкового боргу, що обліковується в ІКП платника податків. Порушення податкового законодавства, що виявилось у своєчасній та добровільній несплаті узгоджених податкових зобов`язань, що призвели до появи податкового боргу, є триваючим та виникло задовго до 01.03.2020, отже нарахування пені на дане порушення не суперечить приписам ковідного мораторію.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20, ст.41 ПК України, контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п.31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п.59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що Позивачем були вручені Відповідачу податкові вимоги № 1/60 від 24.10.2001 та № 2/162 від 24.11.2001. Водночас у зв`язку зі збільшенням податкового боргу Відповідача після вручення останньому зазначених податкових вимог, у податкового органу не виникло обов`язку з надсилання (вручення) останньому нових податкових вимог.

Як зазначалось вище, загальна сума податкового боргу - 68 229 010,43 грн, яка заявлена Позивачем до стягнення у цій справі, складається з: 16 735 877,08 грн недоїмки, 51 425 356,41 грн пені, 67 776,22 грн відсотків по розстрочці.

Щодо наявності підстав для стягнення сум 16 735 877,08 грн недоїмки та 67 776,22 грн відсотків по розстрочці суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 по справі №2-а-10552/09/0470 задоволено позов Північної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення до Державного бюджету України з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» податкового боргу в розмірі 35 698 443,12 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 було відстрочено та розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 по справі №2а-10552/09/0470.

Після чого, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 по справі №2а-10552/09/0470 також було відстрочено та розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 по справі №2а-10552/09/0470 (Графік погашення розстрочених сум заборгованостей №1 від 16.03.2012).

За наслідками погашення Відповідачем розстрочених сум податкового боргу в розмірі 35 698 443,12 грн, не сплаченими залишились суми: 7 868 958,40 грн за основним платежем (недоїмкою) та 67 776,22 грн за відсотками по розстрочці, про що Позивач зазначає в позовній заяві у цій справі та відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №804/692/13-а позов Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь бюджету суму податкового боргу в розмірі 16 202 638,00 грн з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на бюджетний рахунок 31117002700022, код платежу 11020100, одержувач: управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м.Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 розстрочено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 по справі №804/692/13-а про стягнення заборгованості по сплаті податкового боргу у сумі 16 202 638,00 грн на 36 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 450 073,28 грн, починаючи з 01.01.2017 (Графік погашення розстрочених сум заборгованостей №4 від 27.05.2013).

За наслідками погашення Відповідачем розстрочених сум податкового боргу в розмірі 16 202 638,00 грн, не сплаченою залишилась сума 8 866 918,68 грн за основним платежем (недоїмкою), про що Позивач зазначає в позовній заяві у цій справі та відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для стягнення зазначених сум тим, що за результатами виконання графіків розстрочення, розстрочені суми сплачені не були по сьогоднішній день, у тому числі 16 735 877,08 грн недоїмки та 67 776,22 грн відсотків по розстрочці.

Із аналізу наведеного слідує те, що заявлені до стягнення у цій справі суми податкового боргу у розмірі 16 735 877,08 грн недоїмки та 67 776,22 грн відсотків по розстрочці були предметом розгляду в адміністративних справах №2а-10552/09/0470 та №804/692/13-а та підлягають стягненню з Відповідача шляхом виконання постанов Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 та Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 відповідно, у тому числі, в порядку примусового виконання судових рішень відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного подання позову про стягнення таких сум податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не виконання Відповідачем судових рішень у справах №2а-10552/09/0470 та №804/692/13-а та, як наслідок, не сплата у повному обсязі розстрочених судом сум податкового боргу до закінчення строку такої розстрочки, не зумовлює наявність правових підстав для звернення податкового органу із новим позовом про стягнення таких непогашених сум податкового боргу, оскільки такі суми податкового боргу мають бути сплачені Відповідачем саме на виконання судових рішень у справах №2а-10552/09/0470 та №804/692/13-а.

Доказів того, що суми податкового боргу у розмірі 16 735 877,08 грн недоїмки та 67 776,22 грн відсотків по розстрочці є новоствореним податковим боргом, який виник поза межами податкового боргу, який був предметом стягнення та розстрочення у справах №2а-10552/09/0470 та №804/692/13-а, Позивачем не надано.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що такі суми є нарахованими процентами за невиконання зобов`язань по розстроченню сплати податкового боргу, які було покладено в сукупну суму наявного податкового боргу, що обліковується в ІКП платника податків, суд апеляційної інстанції зазначає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов без належного дослідження наявних у матеріалах цієї справи доказів, зокрема наданого Позивачем розрахунку податкового боргу (т. 1, а.с. 55-63), та внаслідок безпідставного ототожнення розстрочення/відстрочення виконання судового рішення та розстрочення/відстрочення податкового боргу передбаченого статтею 100 ПК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України: вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України).

Зі змісту статті 32 ПК України слідує, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, з огляду на те, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Вказані обставини свідчать про те, що в межах спірних правовідносин відповідальність за несплату узгоджених сум грошових зобов`язань Відповідач несе шляхом нарахування податковим органом пені на розстрочений судовими рішеннями податковий борг, а не шляхом нарахування процентів за невиконання зобов`язань по розстроченню сплати податкового боргу, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суми податкового боргу у розмірі 16 735 877,08 грн недоїмки та 67 776,22 грн відсотків по розстрочці в межах спірних правовідносин у цій справі, оскільки такі суми податкового боргу підлягають стягненню з Відповідача в межах виконання судових рішень у справах №2а-10552/09/0470 та №804/692/13-а.

Щодо питання наявності підстав для стягнення з Відповідача п`ені у розмірі 51 425 356,41 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції на час нарахування пені) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що заявлена до стягнення у цій справі сума пені 51 425 356,41 грн складається з наступних нарахувань:

- згідно Графіку погашення розстрочених сум заборгованостей №5 від 31.10.2014 на підставі Ухвали суду від 25.09.2014 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №804/3353/13-а нараховано пені в ІКП на суму16 215 291,31 грн;

- згідно Ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а-10552 від 30.11.2011 (Графік погашення розстрочених сум заборгованостей №1 від 16.03.2012) нараховано пені ІКП 20 722 655,86 грн,

- згідно Ухвали суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а/0470/7178/12 від 30.11.2012 (графік погашення розстрочених сум заборгованостей №3 від 30.11.2012) нараховано пені ІКП 11 896 229,36 грн;

- згідно Графіку погашення розстрочених сум заборгованостей №4 від 27.05.2013 на підставі Ухвали суду від 22.04.2013 про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі №804/692/13-а нараховано пені ІКП 2 560 635,11 грн.

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9048530810 від 08.08.2013 - 1461,75 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9017260473 від 08.11.2013- 9881,26 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9017290862 від 20.03.2014- 5016,82 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9087783773 від 20.03.2014- 13 509,24 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, податкова декларація з податку на прибуток підприємств №9087783773 від 20.03.2014 - 405,21 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, розрахунок пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. Податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0002571500 від 28.10.2014 - 90,16 грн,

- нараховано пені ІКП на борг, розрахунок пені на суму грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. Податкове повідомлення-рішення (форма «P») №0002571500 від 28.10.2014 - 180,33 грн.

З наданих Позивачем розрахунків пені по даній судовій справі (т. 1, а.с. 139-211, 228-249; т. 2, а.с. 1-217; т. 3, а.с. 1-242; т. 4, а.с. 1-225) слідує, що податковим органом пеня заявлена до стягнення у цій справі розраховувалась за періоди, починаючи, зокрема з 2008 року та закінчуючи 26.08.2021.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13 травня 2020 року, які набрали чинності 29 травня 2020 року), за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 12 березня на усій території України карантин.

При цьому, з наданих Позивачем розрахунків пені по даній судовій справі (т. 1, а.с. 139-211, 228-249; т. 2, а.с. 1-217; т. 3, а.с. 1-242; т. 4, а.с. 1-225) слідує, що частина спірної пені нарахована контролюючим органом в період дії карантину, а саме з 01.03.2020 по 26.08.2021.

Позивач з приводу зазначених обставин наголошує на тому, що таке нарахування пені в період дії карантину відбувалось за порушення, які були вчинені Відповідачем до початку встановлення карантину, що, на думку останнього, свідчить про правомірність такого нарахування.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вирішальним у даному випадку є саме визначення періодів (початок та кінець періоду з відповідною кількістю днів) за які нараховується пеня, і такими періодами, в межах спірних правовідносин Позивачем зазначені, зокрема: з 01.03.2020 по 12.03.2020, з 13.03.2020 по 23.04.2020, з 24.04.2020 по 11.06.2020, з 12.06.2020 по 23.07.2020 та ін., що свідчить про неправильне застосування Позивачем положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного нарахування Відповідачу пені за періоди починаючи з 01.03.2020 по 26.08.2021.

Крім того, з наданих Позивачем розрахунків пені по даній судовій справі (т. 1, а.с. 139-211, 228-249; т. 2, а.с. 1-217; т. 3, а.с. 1-242; т. 4, а.с. 1-225) встановлено, що до таких розрахунків увійшли періоди, за які розраховано пеню та в які:

- діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів з 23.03.2017 по 30.10.2018 (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 та від 30.10.2018 у справі №904/128/17 про банкрутство Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»), під час дії якого відповідно до положень абз. 4 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- діяла заборона у період з 31.10.2018 (з дня припинення провадження у справі про банкрутство та знаття мораторію у зав`язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році», та наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 № 760 якими Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» включено до списку підприємств по яких прийнято рішення про приватизацію) по 21.10.2019 (день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства) на нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, тощо, передбачена положеннями п. 4-3 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Водночас, Позивачем ані в позовній заяві, ані у відзиві на апеляційну скаргу не наведено підстав, за яких останнім здійснювався розрахунок пені у вказані періоди з 23.03.2017 по 30.10.2018 та з 31.10.2018 по 21.10.2019, з урахуванням дії вище зазначених мораторію та заборони.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у цій справі сума пені - 51 425 356,41 грн розрахована без застосування положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, абз. 4 ч. 3 ст. 19 та п. 4-3 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при цьому у суду відсутні повноваження застосовувати норми закону для здійснення нового розрахунку пені, які не застосував податковий орган під час розрахунку спірної суми пені.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи, що в даному випадку має місце не помилка в розрахунку пені, заявленої до стягнення, а помилка в застосуванні правових норм при її розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» пені саме у розмірі 51 425 356,41 грн.

Щодо доводів Відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У позовній заяві Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просило суд розгляд справи здійснювати за участі представника Позивача, у зв`язку з чим завчасно повідомити Позивача про дату та час засідання.

Проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/17058/22 та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 01 грудня 2022 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.11.2022 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, представником позивача було подано заяву від 10.11.2022 вх.№14328/22ел із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про розгляд позовної заяви у справі №160/17058/22 за правилами загального позовного провадження відмовлено.

14.11.2022 до суду першої інстанції надійшла заява Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вх. №81491/22 про вихід із спрощеного провадження, яка судом першої інстанції взагалі не розглянута.

Натомість суд першої інстанції ухвалою від 16.11.2022 повторно розглянув заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про розгляд позовної заяви у справі №160/17058/22 за правилами загального позовного провадження та відмовив у її задоволенні.

Учасники справи у своїх клопотаннях та заявах про розгляд позовної заяви у справі №160/17058/22 за правилами загального позовного провадження наголошували на тому, що сума позовних вимог є значною та становить 68 229 010,43 грн, що зумовлює винятковість такої справи для сторін та її суспільний інтерес.

Так, ч. 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалось вище, в даному випадку учасники справи заявляли клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та за їх участю, та розмір суми, що є предметом стягнення у цій справі (68 229 010,43 грн) значно перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400 грн).

Однак, судом першої інстанції, під час вирішення питання стосовно розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, наведені учасниками справи доводи та закріплені у ст.ст. 262, 263 КАС України положення враховані не були, що призвело до розгляду даної справи без участі сторін в порядку спрощеного позовного провадження та, як наслідок, до прийняття судового рішення без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи та без застосування норм матеріального права, які мали бути застосовані, що також свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, не застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 10.01.2023 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №160/17058/22 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення податкового боргу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 22 червня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.В. Мельник

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов