Ухвала

від 22.06.2023 по справі 380/7368/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/7368/22

адміністративне провадження № К/990/21615/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/7368/22 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Латориця» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, задоволено позов Дочірнього підприємства «Латориця» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023, частково задоволено заяву представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ДП «Латориця» ТзОВ «Торгова група «Тиса» 16989,30 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, а також 51200 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Дочірнього підприємства «Латориця» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» понесені судові витрати в сумі 5000,00 грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/7368/22.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункт 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами неправильно застосовано положення Закону України «Про Митний тариф України» та основні правила Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, при здійсненні класифікації товарів в УКТЗЕД, а саме розділу 9 група 44 «Деревина і вироби з деревини; деревне вугілля», опис товарів який класифікується в товарній позиції 4407: «Лісоматеріали розпиляні або розколоті уздовж, розділені на шари або лущені, стругані або нестругані, шліфовані або нешліфовані, які мають або не мають торцеві з`єднання, завтовшки більш як 6 мм» (більш конкретно зазначити норму права, невірно застосовану судом апеляційної інстанції неможливо, оскільки Митний тариф України, введений Законом України «Про Митний тариф України» не містить звичного розподілу на статті, частини, пункти, тощо).

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статті 78 КАС України та не врахував позицію щодо застосування цієї норми, викладену в постановах Верховного Суду від 15.11.2019 по справі №463/3704/15-а, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010.

Також Львівською митницею вказано, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 74 КАС України у їх співвідношенні із вимогами статті 101 КАС України, оскільки судом покладено в основу судового рішення недопустимий доказ - висновок експерта.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Натомість контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування норми матеріального права та як така норма має застосовуватися, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Митного кодексу України та КАС України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Щодо додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, скаржником зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 134 КАС України, вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 02.07.2019 у справі №810/795/18.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належим викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат, враховували правові висновки Верховного Суду щодо критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, викладені у постановах від 22.04.2019 у справі №806/2143/18, від 23.04.2020 у справі №760/6496/17, від 22.12.2018 у справі №826/856/18, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 04.02.2020 у справі №280/1764/19, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 22.10.2021 у справі №160/7922/20, від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20, від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 14.02.2022 у справі №826/13632/18, від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18. Скаржником не доведено помилковість застосування таких правових позицій Верховного Суду, не спростовано висновки судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/7368/22 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва