Рішення

від 24.02.2022 по справі 922/4506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2022 року м. Херсон Справа № 922/4506/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., розглянувши справу

за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" 02002, м. Київ, вл. А.Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, ЄДРПОУ 42502769)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИВНА ШУТЄЄВА" (73003, м. Херсон, вул. Сагайдачного Гетьмана, буд. 24, офіс 2-Б, РНОКПП 37366083)

про стягнення 17898 грн. 11 коп.

без виклику учасників провадження.

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до суду з позовом до ТОВ " ОСОБА_1 ") про стягнення заборгованості за договором №КБР-65/11/19 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах у розмірі 17898,11 грн.

Ухвалою від 24.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті справи.

На адресу суду 08.02.2022 від представника позивача адвоката Хлєбнікова С.Г. надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, до якої долучені докази її надіслання на адресу ТОВ " Пивна Шутєєва"

Ухвала про відкриття провадження, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (73003, м. Херсон, вул. Сагайдачного Гетьмана, буд. 24, офіс 2-Б) повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 99-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім"ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім"ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзиву на позов відповідач не надав.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що 01.11.2019 між ТОВ "Пивна Шутєєва" (колишня "Пивна Берлін") та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (як суміжною організацією), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (як авторською організацією), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі Організація) укладено багатосторонній №КБР-65/11/19 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах, який за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Згідно із п. 1.1. Договору користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Сторони передбачили особливий порядок перерахування коштів від користувача до авторської ОКУ та суміжної ОКУ, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав (п. 1.2.).

Згідно п. 3.1. Договору договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (з автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за користування об`єктами авторського права укладається строком на 1 (один) рік (з автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п. 3.3. Договору, за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі що зазначається в додатку № 3 до цього договору на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав».

Згідно пунктів 3.4 та 3.5. договору:

- механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав, і це правило стосується кожного з дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір з додатками до нього.

Отриманий Організацією від Користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції щодо перерахування на суміжну організацію та на авторську організацію дотримується Організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто, 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50% авторська організація.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку №1 до цього Договору та договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку №2 до цього Договору є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо в Додатках №1 та №2 до цього Договору. Строк дії цього Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток №1 та Додаток №2 до цього Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав, визначені в Додатку №3 до цього Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами в Додатку №3 та в Додатках №1 і №2 відповідно - стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок організації встановлений цим договором та Додатком №3 до нього. При цьому порядок сплати винагороди роялті організації (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ встановлений також відповідно Додатками №1 та №2 до цього Договору. Сторони можуть оформити інші додатки та додаткові угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі виникнення заборгованості Користувача за цим Договором (основним договором із додатками до нього) позов на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською ОКУ до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською ОКУ та окремо суміжною ОКУ до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між Авторською ОКУ та Суміжною ОКУ - ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.

Додатками до основного договору є Додаток №1 - Договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав, Додаток №2 - Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права, Додаток №3 - перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Об`єктів суміжних прав та Об`єктів авторського права, Додаток №4 - форма звіту.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-65/11/19 від 01.11.2019 з додатками до нього за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У п. 5.1. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості Користувача за цим Договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо ПО УЛАСП, окремо Авторською організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською організацією, окремо Суміжною організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською організацією та Суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.

Тому, позивач наділений правом на подання позову про стягнення заборгованості за Договором з Користувача (відповідача).

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, з початку дії Договору відповідачем було сплачено 23 800,00 грн.

Дата сплати Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який не було), настала 27.10.2020. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 місяці, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно до п. 3.4. Договору.

Тобто, враховуючи відсутність доказів оплати місячного платежу, який активує розстрочку, 27.10.2020 вступив в силу другий спосіб оплати - умови річної оплати у вигляді повної передоплати за рік. Дане правило, як вбачається з п. 3.5. основного договору стосується кожного з дозволів, як стосовно авторського права, так і щодо суміжних прав.

Однак матеріали справи не містять доказів оплати у зазначений вище строк.

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої підтверджується документально.

Так, згідно з п. 3.3. Договору Користувач здійснює оплату єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права в розмірі, що зазначений в додатку №3 до Договору.

Згідно з даним додатком розмір єдиного щомісячного платежу за майнові права становить 1 400,00 грн.

Оскільки від відповідача (чи інших сторін Договору) не надходило належне повідомлення про припинення дії Договорів №1 та №2 (Ліцензійних угод), у передбачений їх умовами строк, останні продовжили свою дію на тих же умовах і на той же строк - на один рік з 01.11.2020 до 01.11.2021 та з 01.11.2021 до 01.11.2022

до

Зважаючи на те, що Договір пролонговано, і механізм (режим) розстрочки вже не діє, сплата має проходити не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Отже відповідно умов договору укладеного між сторонами, Відповідач має заборгованість за два роки за період з листопада 2020 до жовтня 2022 включно і становить 33600,00 грн (1400,00 х 24 місяці)

Відповідно до п. 3.5 Договору отриманий Організацією від Користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та на Авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто, 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% - Авторська організація.

Отож, позивачеві належить 50% від сукупного платежу, що складає 16 800,00 грн не сплачена відповідачем.

Таким чином, позивачем доведено невиконання відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого перед позивачем утворився основний борг у сумі 16 800,00 грн, а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання у строк встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вирахувано загальну суму боргу відповідача станом на 02.11.2021 на яку нараховано втрати від інфляції в сумі 831,74 грн та три відсотки річних в розмірі 266,37 грн.

Відповідач також не оспорив підстави та суми нарахованих санкцій.

Перевіривши арифметичний розрахунок нарахованих сум, суд приходить до висновку, що він здійснений арифметично точно та відповідає умовам Договору та ЦК України.

На підставі викладеного суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 831,74 грн інфляційних витрат та 266,37 грн 3% річних.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно платіжного доручення № 2292 від 12.11.2021 позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, удовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача слід покласти судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання професійної правничої допомоги №14.643 від 02.11.2021, укладеного між Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" та адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛКРАФТС», копію довіреності від 01.07.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Хлєбнікова С.Г. та копію акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 24.01.2022.

Із змісту акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги вбачається, що адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» надана професійна правнича допомогу у справі за позовом до ТОВ "Пивна Шутєєва" (колишня "Пивна Берлін") на загальну суму 10 000,00 грн. Зазначена сума винагороди включає в себе наступний перелік робіт адвоката: підготовка та складання позовної заяви; роздруківка, посвідчення копій документів; підготовка процесуальних документів.

Враховуючи наведені вище положення господарського процесуального законодавства, здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є очевидно неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд зазначає, що у цій справі згідно ухвали господарського суду від 24.12.2021 розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін саме через незначну ціну позову та нескладний характер справи. Спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав суб`єктом підприємництва громадянином (ФОП); матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста (яким безсумнівно є адвокат) є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання. Великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Витрат часу та коштів на прибуття до суду чи участі в судових засіданнях адвокат не поніс.

При цьому, суд зазначає, що позивач є вільним у своєму виборі суми гонорару для адвоката, який захищає його інтереси. Так само і адвокат може довільно і самостійно визначати вартість своїх послуг. Але на переконання суду стягнення з відповідача у цій справі більшої суми компенсації позивачеві фактичних витрат на правничу допомогу буде несправедливим щодо відповідача, їх відшкодування з огляду на обставини даної справи та поведінку відповідача матиме надмірний характер.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», також див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн., що є пропорційним до предмета спору, простоти даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИВНА ШУТЄЄВА" (73003, м. Херсон, вул. Сагайдачного Гетьмана, буд. 24, офіс 2-Б, РНОКПП 37366083) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (м. Київ вул. А.Аболмасова 5, група приміщень 57, офіс 7, код 42502769) 16 800,00 грн основного боргу, 831,74 грн інфляційних витрат, 266,37 грн 3% річних, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М. Немченко