Рішення

від 22.06.2023 по справі 638/5892/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5892/21

Провадження № 2/638/665/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Мяснянкіної Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент територіального контролю Харківської міської ради, про знесення самовільно збудованого майна,-

ВСТAНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 знести самовільно збудоване нерухоме майно за адресом по АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літера Ж-1 площею 302,7 кв.м.; сарай площею 5,3 кв.м.; бесідка площею 15,9 кв.м.; кам`яний паркан по периметру домоволодіння площею 251,4 кв.м.. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0294 га, кадастровий номер 6310136300:07:017:0026 за адресом: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка придбана на підставі договору купівлі продажу від 24.07.2018 реєстр № 3454, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В.. Станом на 24.07.2018 року на момент придбання земельної ділянки, на ній вже були розташовані об`єкти нерухомості, які належали попередньому власнику майна на праві приватної власності і відповідно під забудовою знаходились чотири малоповерхові забудови, площами 0,0094 га, 0,0019 га, 0,0062 га та 0,0113 га. Незважаючи на вже існуючі забудови, відповідач здійснила самовільне будівництво, розташоване на межі земельної ділянки АДРЕСА_2 , тобто станом на час придбання ним права власності вже допущено порушення його прав, що змусило звернутися до суду за захистом прав.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належно.

Відповідач та її представник не з`явились у судове засідання, про день та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, 30.06.2021 року ОСОБА_2 надано суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права. Вказала про те, що є власником земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_3 , рішенням суду від 10.03.2005 року підтверджено факт правомірного та законного володіння, користування та розпорядження нерухомим майном за вказаною адресом. Також, звернула увагу суду на порушення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом та просила з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 15.06.2021 року надав суду письмові пояснення у справі, згідно яких просила ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення у справі, вказавши, що про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Враховуючи викладене, належне повідомлення учасників процесу про день та час розгляду справи, тривалість часу перебування справи в провадженні суду, діючий воєнний стан в країні, зібрані у справі докази, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суду прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу від 24.07.2018 року, реєстрований № 3454, належить земельна ділянка площею 0,0294 га, кадастровий номер 6310136300:07:017:0026 за адресом: АДРЕСА_2 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.03.2005 року у справі № 2-3565/2005 за ОСОБА_2 визнано право власності на розташований за адресом: АДРЕСА_3 , одноповерховий будинок літ. Ж-1 з підвалом, мансардою та прибудованим гаражем, загальною площею 302,7 кв.м..

Позивач вважає, що вказаним самочинним будівництвом відповідача порушені його права, заподіяна шкода, а тому самочинний об`єкт нерухомості підлягає знесенню.

ОСОБА_2 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту та державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки та будинка АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.03.2005 року по справі №2-3565 підтверджено факт правомірного та законного володіння, користування та розпорядження - загалом право власності ОСОБА_2 на нерухомість за адресом: по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Виходячи зп.1ч.1ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речових правна нерухомемайно таїх обтяжень»державна реєстраціяречових правна нерухомемайно таїх обтяжень-офіційне визнанняі підтвердженнядержавою фактівнабуття,зміни абоприпинення речовихправ нанерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.9 ч.1 ст.27 підстави для державної реєстрації прав Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно доч.5.ст.12Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» відомостіпро речовіправа,обтяження речовихправ,внесені доДержавного реєструправ,вважаються достовірнимиі можутьбути використаніу споріз третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 376ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16, підстав для відступу від якого не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, не надання позивачем доказів про істотне відхилення від проекту забудови, що порушує права останнього чи про відмову відповідача у проведенні перебудови, а також про порушення його прав самочинною забудовою, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст.12,13,76,77,79,81,263,264 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент територіального контролю Харківської міської ради, про знесення самовільно збудованого майна, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий