Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/13862/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" червня 2023 р. № 910/13862/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Срібна О.О.,

від відповідача: Бондаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023

у справі №910/13862/22 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо»

про стягнення 761 818,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 708 628,60 грн пені, 53 190,14 грн штрафу та 11 427,28 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №12/105 про закупівлю (поставку) товару від 07.06.2022 в частині своєчасної поставки товару - Цегла вогнетривка легковагова ТЛ-400 №5 (вироби теплоізоляційні легкові ТЛ-400 №5) (далі по тексту - Договір), а тому позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 708 628,60 грн за період з 06.07.2022 по 18.08.2022 та з 06.07.2022 по 11.10.2022, та 53 190,14 грн 7% штрафу на підставі п. 9.2. Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором у розмірі 69 286, 28 грн та штрафу у розмірі 26 595,07 грн, а також судовий збір у розмірі 11 187,30 грн. В іншій частині позову суд відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій, передбачених умовами Договору. При цьому суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу про стягнення пені у розмірі 692 862,88 грн, оскільки позивачем не вірно визначено строк, з якого починається прострочення зобов`язання.

Також суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, дійшов висновку про те, що у даному випадку розмір заявлених позивачем штрафних санкцій є надмірним, присудження до стягнення якого у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку. Враховуючи виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором та відсутність доказів на понесення позивачем збитків, спричинених несвоєчасною поставкою продукції, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), та принципом збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції зменшив розмір пені до суми 69 286, 28 грн (10% від обґрунтованого розміру пені) та розмір штрафу до суми 26 595,07 грн (50% від обґрунтованого розміру штрафу).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (далі по тексту - апелянт 1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 в частині зменшення пені до 69 286,28 грн та штрафу до 26 595,07 грн, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 692 862,88 грн пені та 53 190,14 грн штрафу.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено підстави, за яких сталося прострочення зобов`язання та не наведено висновки про те, що розмір штрафних санкцій є надмірним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13862/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22.

Також не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» (далі по тексту - апелянт 2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було взято до уваги відповідь позивача на відзив відповідача, яку не було надіслано на адресу відповідача.

За твердженням відповідача, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що сторонами в процесі переговорів було вирішено, що продукцію можна поставити протягом 35 календарних днів, про що свідчить листування між сторонами. Також судом першої інстанції не було взято до уваги умову Договору щодо подання Замовником письмової заявки - п. 3.3 Договору, яка передбачає об`єм кожної партії.

Щодо штрафних санкцій, то як зазначає відповідач, їх розмір є неспівмірним та не справедливим, одностороннім, та таким, що захищає в односторонньому порядку інтереси позивача, посилаючись на умову Договору, яка передбачає відповідальність позивача за порушення умов Договору в частині своєчасної оплати - п. 9.6 Договору. На думку відповідача, у правовідносинах, що склалися між сторонами, позивач мав нараховувати лише суму штрафу, оскільки за приписами ст. 546 ЦК України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, відповідач посилається на те, що розмір штрафної санкції є значно більшим, аніж це визначено у п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, карки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13862/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22.

05.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13862/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 15.05.2023. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.05.2023 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22. Об`єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 на час апеляційного провадження. Розгляд справи №910/9648/22 призначено на 23.05.2023 о 12 год. 00 хв.

16.05.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що сторонами за умовами Договору було узгоджено строки поставки, а саме 7 календарних днів з моменту отримання передплати - п. 5 Додатку №1 до Договору, а тому твердження відповідача про погодження сторонами умови щодо направлення заявки є необґрунтованим.

Як зазначає позивач несвоєчасна поставка продукції була зумовлена тим, що відповідач продав замовлену позивачем продукцію (цеглу) іншому замовнику, а тому у позивача були наявні підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій, розмір та вид яких сторони узгодили за умовами Договору.

Відповідач своїм правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не скористався, відзив на апеляційну скаргу позивача суду апеляційної інстанції не надав, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкладено розгляд справи №910/13862/22 на 13.06.2023 на 13 год. 10 хв.

У судовому засіданні 13.06.2023 виникла необхідність оголосити перерву до 20.06.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 скасувати в частині зменшення пені до 69 286,28 грн та штрафу до 26 595,07 грн, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 692 862,88 грн пені та 53 190,14 грн штрафу, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2023 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №922-VIII) договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2022 між Публічним акціонерним товариством «Центренерего» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерего» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» (Постачальник) укладено Договір №, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (а.с. 10-19).

Згідно Положення про Зміївську теплову електричну станцію Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - Зміївська теплова електрична станція є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

Предметом діяльності Теплової електростанції є здійснення виробництва та передачі (постачання) електричної та теплової енергії, а також інших видів діяльності.

Теплова електростанція не має статусу юридичної особи і у своїй господарській діяльності виступає виключно від імені та в інтересах ПАТ «Центренерго».

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» згідно із Статутом є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що було перейменоване з Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго», яка створена шляхом корпорації відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №174 «Про створення Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Центренерго» та Указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України». Публічне акціонерне товариство «Центренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Центренерго». Засновником Товариства є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України (наразі Міністерство енергетики України).

Згідно із п. 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

Постачальник гарантує, що продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.5, 2.6 Договору розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника у порядку, передбаченому Додатком №1 до Договору. Постачальник протягом 10 днів з дня надходження коштів як попередньої оплати (в разі, якщо такий порядок розрахунків передбачений Договором) підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки Продукції визначається в Додатку до Договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції (п. 5.3 Договору).

Сторонами складено та підписано Додаток № 1 до Договору, який відповідно до п. 14.1 Договору є невід`ємною його частиною (а.с. 20-21).

Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору визначено найменування, асортимент, кількість та ціну товару (продукції): 44110000-1 Конструкційні матеріали (Цегла вогнетривка легковагова ТЛ-400 № 5), у кількості 17 тон, загальною вартістю 759 859,20 грн з ПДВ.

Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено умови розрахунків, за якими розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 50% передплата, 50% через 10 календарних днів після приймання продукції на склад покупця.

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки - DPP, відповідно до Правил «Інкотермс 2000» за такими реквізитами вантажоотримувача: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Слобожанське Зміївська ТЕС, склад Покупця.

Строк поставки згідно з умовами п. 5 Додатку № 1 до Договору: протягом 7 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати.

Відповідно до п. 9 Додатку № 1 до Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

30.06.2022 позивач здійснив попередню оплату за продукцію за Договором у розмірі 379 929,60 грн (50% від загальної вартості продукції), що підтверджується платіжним дорученням № Зм.857 (а.с. 22).

Листом № 26 від 08.07.2022 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тим, що наявна на складі відповідача цегла була продана іншим замовникам, а на виготовлення нової партії потрібен час, а також у зв`язку із віднесенням наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зі змінами) території, на якій розташований завод до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, очікувана дата постачання виробів ТЛ-400 № 5 - до 05.08.2022 (а.с. 23).

Згідно акта приймання-передачі продукції від 18.08.2022, підписаного представниками обох сторін, Постачальник передав, а Покупець прийняв згідно умов Договору та видаткової накладної № 60 від 17.08.2022 продукцію у кількості 16,364 тон на суму 731 431,52 грн з ПДВ (а.с. 24, 81).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 25/578 від 31.08.2022 «Щодо виконання умов Договору», у якій заявлено вимогу у 10-денний строк з дня пред`явлення даної претензії сплатити на користь позивача штрафні санкції у загальному розмірі 676 274,68 грн за порушення строків поставки товару у кількості 16,364 тон, а також вимогу про поставлення на адресу покупця продукцію у кількості 0,636 тон (а.с. 26-31).

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом № 45 від 30.09.2022 повідомив позивача, що неможливість вчасної поставки продукції обумовлена тим, що склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» та Зміївська ТЕС розташовані у межах територіальних громад, де ведуться бойові дії, що значно ускладнює поставку продукції до покупця. У зв`язку із наведеним, відповідач просив не застосовувати відносно нього штрафні санкції, запевняючи позивача про подальше дотримання умов Договору в частині термінів поставки продукції (а.с. 32).

Згідно акта приймання-передачі продукції від 11.10.2022, підписаного представниками обох сторін, Постачальник передав, а Покупець прийняв згідно умов Договору та видаткової накладної № 72 від 10.10.2022 продукцію у кількості 0,636 тон на суму 28 427,68 грн з ПДВ (а.с. 28, 95).

Таким чином, за актами приймання-передачі продукції від 18.08.2022 та від 11.10.2022 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято продукцію за Договором у кількості 17 тон на загальну суму 759 859,20 грн з ПДВ.

Спір виник через порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу 708 628,60 грн пені та 53 190,14 грн штрафу, заявлені до стягнення.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору за актами приймання-передачі продукції від 18.08.2022 та від 11.10.2022 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято продукцію у кількості 17 тон на загальну суму 759 859,20 грн з ПДВ, проте, враховуючи умови Договору - п. 3.1 Договору та п. 5 Додатку № 1 до Договору, яким сторони узгодили, що строк поставки протягом 7 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати та здійснену позивачем 30.06.2022 оплату 50% від загальної вартості продукції за платіжним дорученням № Зм.857, тобто у строк до 07.07.2022 і зазначений строк поставки сторонами не змінений шляхом внесення змін до Договору та Додатку №1 до нього у порядку визначеному п. 13.5 Договору, ст.ст. 651, 652 ЦК України та ст. 41 Закону №922-VIII, а тому відповідач допустив порушення зобов`язання за Договором в частині своєчасної поставки Товару (продукції).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 вказала, що стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що з аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас, частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що частина 4 статті 231 ГК України встановлює загальне правило, за яким якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки Товару (продукції) до 07.07.2022 включно, виходячи зі змісту Договору та здійсненої позивачем передплати, отже з 08.07.2023 має місце прострочення зобов`язання. В свою чергу, відповідач згідно акта приймання-передачі продукції від 18.08.2022 передав, а позивач прийняв продукцію у кількості 16,364 тон на суму 731 431,52 грн з ПДВ. Отже, прострочення зобов`язання на суму 731 431,52 грн має місце за період з 08.07.2022 по 17.08.2022, оскільки 18.08.2022 є днем виконання зобов`язання, а не днем прострочення такого виконання.

За розрахунком суду апеляційної інстанції кількість днів прострочення зобов`язання на суму 759 859,20 грн складає 41 день, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 623 084,54 грн пені, з розрахунку 759 859,20 * 2 % * 41.

Згідно із актом приймання-передачі продукції від 11.10.2022 відповідач передав, а позивач прийняв продукцію у кількості 0,636 тон на суму 28 427,68 грн з ПДВ. Отже, прострочення зобов`язання на суму 28 427,68 грн має місце за період з 08.07.2022 по 10.10.2022, оскільки 11.10.2022 є днем виконання зобов`язання, а не днем прострочення такого виконання.

За розрахунком суду апеляційної інстанції кількість днів прострочення зобов`язання на суму 28 427,68 грн складає 95 днів, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 54 012,59 грн пені, з розрахунку 28 427,68 грн * 2 % * 95.

Таким чином, за підсумком суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягає 677 097,13 грн пені, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні його резолютивної частини.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вірно розраховано суму штрафу, а тому нарахування позивачем та стягнення з відповідача 53 190,14 грн штрафу є обґрунтованим та доведеним.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 677 097,13 грн пені та 53 190,14 грн штрафу.

Водночас відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Судом апеляційної інстанції при прийнятті даної постанови було враховано обставини справи, надано оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи; встановлено допущене відповідачем прострочення в частині своєчасної поставки Товару (продукції) за Договором, ступінь виконання зобов`язань.

Зокрема судом апеляційної інстанції встановлено, що сума простроченого зобов`язання складає 759 859,20 грн, при цьому позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції на суму 761 818,74 грн, що, на переконання суду апеляційної інстанції, є надмірним, невідповідним розміром стягуваної неустойки. При цьому позивач не навів та не довів суду понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення зобов`язання за Договором.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач листом № 45 від 30.09.2022 повідомив позивача, що неможливість вчасної поставки продукції обумовлена тим, що склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» та Зміївська ТЕС розташовані у межах територіальних громад, де ведуться бойові дії, що значно ускладнює поставку продукції до покупця. У зв`язку із наведеним, відповідач просив не застосовувати відносно нього штрафні санкції, запевняючи позивача про подальше дотримання умов Договору в частині термінів поставки продукції (а.с. 32), що вказує на причини неналежного виконання зобов`язань та вжиття заходів відповідачем щодо виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції також враховує доводи відповідача про те, що його діяльність пов`язані із постачанням продукції підприємствам енергетичної та металургійної галузей, стягнення надмірно великих штрафних санкцій може призвести до порушення зобов`язань перед такими підприємствами та відповідно поставить під загрозу їх роботу.

Таких чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірним, присудження якого у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку.

Водночас суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 10 %, з огляду на те, що предметом діяльності позивача є здійснення виробництва та передача (постачання) електричної та теплової енергії, тоді як в умовах воєнного стану об`єкти інфраструктури зазнали пошкоджень внаслідок ракетних ударів, а тому відновлення енергосистеми є пріоритетним для нашої країни.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованим відсотковим співвідношенням такого зменшення є зменшення пені та штрафу на 50%.

Враховуючи допущене відповідачем порушення зобов`язань за Договором в частині своєчасної поставки Товару (продукції), що ним не було спростовано, а навпаки підтверджено листом №26 від 08.07.2022, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України - справедливість, добросовісність та розумність), балансу інтересів сторін до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 338 548,57 грн пені та 26 959,07 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 підлягає зміні його резолютивної частини.

Доводи відповідача про те, що сторонами в процесі переговорів було вирішено, що продукцію можна поставити протягом 35 календарних днів, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки листи відповідача №12 від 05.04.2022 (а.с. 70), №12 від 05.04.2022 (а.с. 72), №16 від 28.04.2022 (а.с. 78) не можуть свідчить про зміну/доповнення умов Договору, який між сторонами укладено 07.06.2022. Щодо наявності/відсутності письмової заявки, то зазначене не впливає на строк виконання зобов`язань, який сторонами узгоджено у п. 3.1 Договору та у п. 5 Додатку № 1 до Договору та не звільняє відповідача від відповідальності за допущене порушення зобов`язань.

Щодо доводів відповідача про відсутність листа №26 від 08.07.2022 (т. 1 а.с. 23) судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки належних та допустимих доказів відсутності такого листа ним суду не надано. Окрім того, відповідач у суді першої інстанції не заперечував факту надсилання позивачу листа №26 від 08.07.2022.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі №910/6060/22 підлягає зміні його резолютивної частини.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянтів із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 підлягає зміні його резолютивної частини в частині стягнення пені, з ухваленням нового рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 338 548,57 грн пені.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22 задовольнити частково.

3. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/13862/22, виклавши її у наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Техекспо» (вул. Лютеранська, 27-29, оф. 25, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 32665782) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (вул. Рудиківська, 49, смт. Козин, Обухівський р-н, Київська область, 08711, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (смт. Слобожанське, Зміївський р-н, Харківська область, 63460, ідентифікаційний код 05471247) пеню у розмірі 338 548,57 грн (триста тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 57 копійок) та штрафу у розмірі 26 595,07 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 07 копійок), а також судовий збір у розмірі 10 954,31 грн (десять тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 31 копійку). В іншій частині позову відмовити».

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/13862/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 23.06.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова