Рішення

від 15.06.2023 по справі 903/372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2023 року Справа № 903/372/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Присяжнюк І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВСВ Рентінвест

про стягнення 86484грн. 06коп.

встановив: заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСВ Рентінвест 86484грн. 06коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Володимирською окружною прокуратурою, в ході опрацювання даних веб-сайту Публічна кадастрова карта України встановлено, що на території Володимирської міської територіальної громади розміщені дві земельні ділянки з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5760, площею 3,1667 га, з цільовим призначенням: для обслуговування комплексу об`єктів по прийомці, зберігання та відпустці нафтопродуктів (адреса: 44700, м. Володимир, вулиця Привокзальна, 8) та 07102000000:01:004:5761, площею 0,0606 га, з цільовим призначенням: для обслуговування комплексу об`єктів по прийомці, зберігання та відпустці нафтопродуктів (адреса: 44700, м. Володимир, вулиця Привокзальна, 8). Відомості про вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру 13.01.2017 (вид використання земельних ділянок J. 12.04).

Рішенням Володимирської міської ради № 12/37 від 23.12.2021 АТ КБ Приватбанк припинено право постійного користування вищевказаними земельними ділянками у зв`язку із відчуженням об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на відповідних земельних ділянках, державну реєстрацію припинення права постійного користування проведено 28.07.2022, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №313364355.

З 29.07.2022 у відповідача - ТОВ ВСВ Рентінвест, як власника нерухомого майна, яке розміщене на зазначених земельних ділянках, виник обов`язок щодо укладення договору оренди відповідних земельних ділянок та сплати орендної плати за користування ними.

Ухвалою суду від 18.04.2023 постановлено відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

11.05.2023р. відповідач - ТОВ ВСВ Рентінвест надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/2805/23), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що він є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Волинська область, місто Володимир- Волинській, вулиця Привокзальна, будинок 8. На даних земельних ділянках товариство мало намір здійснювати господарську діяльність, проте з початку введення воєнного стану від 24 лютого 2022 року та епідемією, яка вирувала у 2021 році товариство не змогло розпочати діяльність. Нежитлові приміщення, які розміщені на землях комунальної власності відповідач передав в оренду згідно договору оренди приміщень №04/04/22 від 04.04.2022 року. Відповідно до п. 288.1 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, а точніше її мінімальна та максимальна, розрахована та встановлюється у п. 288.5 ПКУ. Договір не був заключений у зв`язку із форс мажорними обставинами (воєнний стан). Відповідач вказує, що фактичного користування земельними ділянками не відбувалося та будь-якої діяльності на них він не здійснював. Рішення позивачем про надання в оренду земельної ділянки не приймалося. Лише наявність договору обумовлює необхідність особи сплачувати кошти за користування землями громади. Відповідач вважає, що загальна сума по земельних ділянках комунальної власності під об`єктами нерухомості, які належать товариству на праві власності становить 6670грн., а тому позовні вимоги не можуть бути повністю задоволені.

22.05.2023р. Волинська обласна прокуратура надіслала на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-75/3013/23), в якій заперечила щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначила, що з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ «ВСВ Рентінвест», як власник такого майна, стало фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно. Оскільки земельній ділянці, площею 3,1667 га присвоєно кадастровий номер 07102000000:01:004:5760 та земельній ділянці, площею 0,0606 га присвоєно кадастровий номер 07102000000:01:004:5761, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру, висновки відповідача про те, що позивачем невірно вказано площі земельних ділянок, якими користується відповідач та на які нараховано до стягнення безпідставно утримані кошти, є необгрунтованими.

Ухвалою суду від 08.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 15.06.2023. Повідомлено учасників справи про розгляд справи в суді. Явку учасників справи визнано на їх розсуд.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 15.06.2023 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи у суді, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті у даному судовому засіданні.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.

Як зазначила Володимирська окружна прокуратура, в ході опрацювання даних веб-сайту «Публічна кадастрова карта України» було встановлено, що на території Володимирської міської територіальної громади розміщені дві земельні ділянки з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5760, площею 3,1667 га, з цільовим призначенням: для обслуговування комплексу об`єктів по прийомці, зберігання та відпустці нафтопродуктів (адреса: 44700, м. Володимир, вулиця Привокзальна, 8) та 07102000000:01:004:5761, площею 0,0606 га, з цільовим призначенням: для обслуговування комплексу об`єктів по прийомці, зберігання та відпустці нафтопродуктів (адреса: 44700, м. Володимир, вулиця Привокзальна, 8). Відомості про вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру 13.01.2017 (вид використання земельних ділянок J.12.04).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 № 313364355 вбачається, що на вищевказаних земельних ділянках розміщені об`єкти нерухомості, а саме: тарний склад, площею 203,5 кв. м, насосна №1, площею 24,7 кв. м, насосна №2, площею 30,6 кв. м, кімната прийому їжі, площею 34,7 кв. м, контора, площею 445,6 кв. м, пожежне депо, площею 53,6 кв. м та гараж, площею 213 кв. м, що знаходяться за адресою: Волинська область, місто Володимир, вулиця Привокзальна, 8 і належать на праві приватної власності ТОВ «ВСВ Рентінвест» (код ЄДРПОУ 441130151) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.09.2021 № 766. Відомості про вказаний правочин внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2021.

Для обслуговування об`єктів нерухомого майна використовуються земельні ділянки площею 0,0606 га, кадастровий номер 07102000000:01:004:5761 та площею 3,1667 га, кадастровий номер 07102000000:01:004:5760. Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 № 313364355, листом виконавчого комітету Володимирської міської ради від 09.12.2022 №2792/1-21/2-22 та інформаціями з Державного земельного кадастру.

Право комунальної власності за Володимирською міською радою на земельні ділянки з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5761 та 07102000000:01:004:5760 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 22.12.2017.

Згідно інформації виконавчого комітету Володимирської міської ради від 09.12.2022 №2792/1.21/2-22 договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5761 та 07102000000:01:004:5760 власником приміщень не укладались, незважаючи на те, що згаданий орган місцевого самоврядування листами від 07.02.2022 №309/1.27/2-22, від 12.05.2022 №987/1.27/2-22, від 08.12.2022 №2746/1.27/2-22 та від 13.01.2023 №131/1.27/2- 23 повідомляв ТОВ «ВСВ Рентінвест» про необхідність їх укладення.

Як вбачається з інформації Головного управління ДПС у Волинській області від 19.01.2023 №523/5/03-20-04-01-05, ТОВ «ВСВ Рентінвест» протягом 2022 - 2023 років нарахування та сплату плати за землю за вищевказані земельні ділянки не здійснювало.

Таким чином, з моменту набуття нерухомого майна, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Поряд з цим, 13.12.2018, на підставі рішення органу місцевого самоврядування №28/22 від 07.09.2018 відповідну земельну ділянку було передано у постійне користування Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Володимирської міської ради № 12/37 від 23.12.2021 АТ КБ «Приватбанк» припинено право постійного користування вищевказаними земельними ділянками у зв`язку із відчуженням об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на відповідних земельних ділянках, державну реєстрацію припинення права постійного користування проведено 28.07.2022, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №313364355.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Волинській області від 19.01.2023 №523/5/03-20-04-01-05 АТ КБ «Приватбанк» в період з 07.09.2021 по 28.07.2022 до бюджету міської ради сплачено земельний податок в сумі 725189, 18 гривень.

Враховуючи зазначене, з 29.07.2022 у ТОВ «ВСВ Рентінвест» виник обов`язок щодо укладення договору оренди відповідних земельних ділянок та сплати орендної плати за користування ними.

Земельні ділянки на вулиці Привокзальна, 8, в місті Володимирі, площею 0606 га, кадастровий номер 07102000000:01:004:5761 та площею 3,1667 га, кадастровий номер 07102000000:01:004:5760, є об`єктами комунальної власності, які можуть використовуватись згідно ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як визначено ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач у зазначений період часу не був власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плат$ за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та П.14Л.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із збмельних відносин» від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права викдристовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Тобто, об`єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;' відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5761 та 07102000000:01:004:5760 в Державному земельному кадастрі зареєстровані 13.01.2017.

Зрідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 за № 1378-ІV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.11.2022 №НВ-0700668782022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 07102000000:01:004:5760 у 2022 році становила 3 108 116, 05 гривень, згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.02.2023 №НВ-9912761372023 нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки у 2023 році становить 3 381 159, 22 гривень.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.11.2022 №НВ-0700668792022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 07102000000:01:004:5761 у 2022 році становила 59 478, 90 гривень, згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.02.2023 №НВ-0700156702023 нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділягіки у 2023 році становить 77 804,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше З відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У додатку до рішення Володимирської міської ради від 09.07.2021 №8/15 «Про встановлення ставок орендної плати за користування земельними діліЛнками», визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у 4,5 відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код 12.04).

Тому, ставка орендної плати, яка застосовується для розрахунку - 4,5 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, розмір орендної плати за один рік за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 07102000000:01:004:5760 за 2022 рік становить 139 865, ,22 гривень (3108116,05 гривень нормативна грошова оцінка х 4,5% ставка орендної плати /100%).

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць у 2022 році становить 11 655, 43 гривні (139865,22 гривні орендна плата за рік /12 місяців).

Розмір орендної плати за один рік за оренду вищевказаної земельної ділянки за 2023 рік становить 152 152, 16 гривень (3 381 159, 22 гривень нормативна грошова оцінка х 4,5% ставка орендної плати і 100%).

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць у 2023 році становить 12 679, 34 гривні (152 152,16 гривні орендна плата за рік / 12 місяців).

Сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 84 763, 77 гривень з 29.07.2022 (включно) (з наступного дня після припинення права постійного користування земельною ділянкою АТ КБ «Приватбанк») по 28.02.2023 включно:

- з 29.07. по 31.07.2022, тобто за 3 дні - 1 127, 94 гривні (11 655, 43 гривні - розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць / 31 день х 3 дні);

- з серпня 2022 року по грудень 2022 року - 58 277, 15 гривні (11 655,43 гривні - розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць х 5 місяців);

- з січня 2023 року по лютий 2023 року - 25 358, 68 гривень (12 679, 34 гривні - розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць х 2 місяці).

Розмір орендної плати за один рік за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 07102000000:01:004:5761 за 2022 рік становить 2 676, 55 гривень (59 478, 90 гривень - нормативна грошова оцінка х 4,5% ставка орендної плати / 100%).

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць у 2022 році становить 223, 04 гривні (59 478, 90 гривні - орендна плата за рік / 12 місяців).

Розмір орендної плати за один рік за оренду вищевказаної земельної ділянки за 2023 рік становить 3 501, 21 гривень (77 804, 70 гривень - нормативна грошова оцінка х 4,5% ставка орендної плати і 100%).

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць у 2023 році становить 291,76 грн (3501,21грн - орендна плата за рік/12 місяців).

Сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї земельної ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 1720,29 гривень з 29.07.2022 (включно) (з наступного дня після припинення права постійного користування земельною ділянкою АТ КБ «Приватбанк») по 28.02.2023 включно:

- з 29.07.2022 по 31.07.2022, тобто за 3 дні - 21, 57 гривні (223, 04 гривні розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць / 31 день х 3 дні);

- з серпня 2022 року по грудень 2022 року - 1 115, 20 гривень (223,04 гривні розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць х 5 місяців);

- з січня 202-3 року по лютий 2023 року - 583,52 гривні (291, 76 гривень розмір орендної плати за використання земельної ділянки за місяць х 2 місяці).

Таким чином, загальна сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника земельних ділянбк з кадастровими номерами 07102000000:01:004:5760 та 0710000000:01:004:5761, і які мав би заплатити за користування ними з 29.07.2022 (включно) (з наступного дня після припинення права постійного користування земельною ділянкою АТ КБ «Приватбанк») по 28.02.2023 включно становить 86 484, 06 гривень.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, іякщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. «е» ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 3емельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За статтею 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідченим нотаріально.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №820/7996/13-а.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладених договорів оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондийційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідачів складу цивільного правоцорушення.

Відповідач впродовж тривалого часу користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верх одного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 03.06.2019 у справі №712/3273/18, постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 925/1081/20, від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21, від 09.04.2020 у справі № 908/848/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16).

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що він фактично не користувався земельними ділянками, нежитлові приміщення, які розміщенні на цих землях комунальної власності були передані ним в оренду для збереження нерухомості. Рішення про надання в оренду земельної ділянки позивачем не приймалося. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки і лише наявність договору обумовлює необхідність особи сплачувати кошти за користування землями громади.

Щодо доводів відповідача про те, що він, на даний час не використовує приміщення, які йому належать та не користується земельними ділянками під цими приміщеннями, оскільки не здійснює господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві закористуванняземельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас, згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до статті 120 цього Кодексу при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму. Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка, придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач - ТОВ «ВСВ Рентінвест», як власник такого майна став фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно (аналогічні висновки сформульовані у пунктах 6.15, 6.18, 6.19 постанови Верховного Суду України від 15.02.2023 у справі № 922/2249/20).

Доводи відповідача щодо наявності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок несплати орендної плати за користування земельними ділянками лише в сумі 6670 гривень, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 07102000000:01:004:5760, площею 3,1667 га під об`єктами нерухомості знаходиться лише 0,077 га та на земельній ділянці з кадастровим номером 07102000000:01:004:5761, площею 0,0606 га під об`єктами нерухомості знаходиться лише 0,00306 га, є безпідставними, оскільки для обслуговування об`єктів нерухомого майна ТОВ «ВСВ Рентінвест» використовує земельні ділянки площею 0,0606 га з кадастровим номером 07102000000:01:004:5761 та площею 3,1667 га з кадастровим номером 07102000000:01:004:5760. Відомості про вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру 13.01.2017, а 22.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на вищевказані земельні ділянки за Володимирською міською радою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У справі № 922/2060/20 суди установили, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 18.04.2018 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Отже спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру Верховний Суд не має.

При цьому твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, суд касаційної інстанції у справі № 922/2060/20 вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій. Аналогічними є обставини і у даній справі.

Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

З огляду на викладене, оскільки у справі, що розглядається, земельній ділянці площею 3,1667 га присвоєно кадастровий номер 07102000000:01:004:5760 та земельній ділянці площею 0,0606 га присвоєно кадастровий номер 07102000000:01:004:5761, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру, висновки відповідача про те, що позивачем невірно вказано площі земельних ділянок, якими користується відповідач, та на які нараховано до стягнення безпідставно утримані кошти, є необгрунтованими та безпідставними.

Отже, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ ВСВ Рентінвест у період з 29.07.2022.по 28.02.2023 користувалося земельними ділянками без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, у зв`язку з чим за даний період нарахована сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 86484,06грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСВ Рентінвест (12701, Житомирська обл, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Старченка, буд.12, код ЄДРПОУ 44130151) на користь Володимирської міської ради (44700, Волинська обл, Володимирський район, м. Володимир, вул. Данила Галицького, буд.5, код ЄДРПОУ 35387610) 86484грн. 06коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСВ Рентінвест (12701, Житомирська обл, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Старченка, буд.12, код ЄДРПОУ 44130151) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2684грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.06.2023.

СуддяО. Г. Слободян