Рішення

від 22.06.2023 по справі 904/1356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1356/23за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 48", м. Жовті Води

до Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості в розмірі 354 885,55 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники:

від позивача Ружина В.А.

Бока О.О.

від відповідача Башта В.П.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 48" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Жовтоводської міської ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті внесків співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку та прибудинкової території в загальному розмірі 346 113,26 грн., з яких: 197 978,87 грн. сума основного боргу; 121 501,01 грн. інфляційні втрати; 26 633,38 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач є власником квартири № 8 та нежитлового приміщення № 71 в будинку № 48 по вул. Франка в місті Жовті Води, а отже, є співвласником зазначеного будинку, але не сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов, Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру № 8 за адресою м. Жовті Води, вул. Франка буд. 48, не зареєстровано, відомості відсутні. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.03.2023, в спірній квартирі зареєстровано три фізичні особи.

Посилаючись на ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку, Відповідач зазначив, що саме на осіб, які зареєстровані в спірній квартирі, покладено обов`язок як на наймачів житлового приміщення здійснювати оплату витрат на утримання багатоквартирного будинку.

З огляду на викладене, Відповідач вважав, що Позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача.

Також Відповідач звернув увагу суду на те, що в нього не виникло обов`язку з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Жовтоводська міська рада, як власник нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, 48/71, увійшла до складу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Франка 48.

Крім того між ОСББ Франка 48 та Жовтоводською міською радою не було укладено договір на надання комунальних послуг, яким би встановлювалися порядок оплати послуг, права та обов`язки сторін договору, відповідальність сторін за порушення договору, а отже, на думку Відповідача, у Позивача відсутні підстави для стягнення коштів.

Відповідач вказав про те, що в період до березня 2019 року балансоутримувачем нежитлового приміщення № 71 - захисної споруди протирадіаційне укриття № 13611 в будинку № 48 по вул. Франка, м. Жовті Води було Комунальне підприємство Виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне об`єднання Жовтоводської міської ради, а з березня 2019 року балансоутримувачем зазначеного ПРУ є Управління ЖКГ Жовтоводської міської ради, у зв`язку з чим, Відповідач вважав, що позовні вимоги у відповідній частині, також заявлені до неналежного відповідача.

Крім того, Відповідач зазначив, що позовні вимоги за період з січня 2018 року, заявлені Позивачем з порушенням трирічного строку позовної давності.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що власник квартири чи нежитлового приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, автоматично стає співвласником усього багатоквартирного будинку, набуває всіх прав та обов`язків співвласника ОСББ. Водночас неважливо, чи власник проживає в квартирі чи ні.

Жовтоводська міська рада включена до реєстру співвласників ОСББ як власник квартири АДРЕСА_1 та власник нежитлового приміщення № 71 з моменту набуття права власності на зазначені об`єкти нерухомості.

Позивач звернув увагу суду на те, що всі власники житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку є одночасно співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані утримувати його в силу прямої норми ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 ЗУ Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку.

Позивач вказав про те, що Відповідач є співвласником ОСББ, що підтверджено ним особисто, а саме: відділ ЖКГ ЖМР голосував як співвласник ОСББ та власник приміщень № 8 та № 10 на загальних зборах співвласників 04.06.2022, також представник ЖКГ ЖМР був присутній на загальних зборах ОСББ 06.01.2022.

Крім того, Позивач зазначив, що згідно ч. 5 ст. 1 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та ст. 1 ЗУ Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку саме власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником багатоквартирного будинку і у відповідності до ст. 15 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку повинен виконувати рішення статутних органів ОСББ своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17 Позивач зазначив, що відсутність договору між Відповідачем (співвласником) та ОСББ щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення останнього від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку.

З огляду на викладене, Позивач вважав, що ним правомірно заявлені вимоги щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ саме до власника квартири АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення № 71 (Жовтоводської міської ради).

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, Позивач зазначив, що на час карантину, строки визначені ст. ст. 257-257 ЦК України продовжуються на строк його дії.

18.05.2023 року Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 354 885,55 грн., з яких: 206 561,27 грн. основного боргу, 26 677,11 грн. 3 % річних, 121 647,17 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 01.06.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 22.06.2023 року.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 22.06.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 було проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Франка 48, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис № 12251020000000952.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Статуту, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Франка 48 створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 48, що розташований за адресою: 52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48 відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку.

Згідно п. 2.1 розділу 2 Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

За змістом п. 3.2 розділу 3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів належать: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Статуту для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні індивідуальні договори.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48, що оформлено протоколом № 5 від 18.07.2017 було встановлено та затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщень будинку починаючи з 01.01.2018.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що оформлено протоколом № 2 від 28.05.2021 було встановлено та затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщень будинку починаючи з 01.06.2021.

За доводами Позивача, Жовтоводська міська рада є власником квартири АДРЕСА_3 .

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач стверджує про те, що Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання щодо сплати внесків співвласників на утримання багатоквартирного будинку, внаслідок чого в останнього станом на 01.03.2023, як у власника вищезазначених приміщень, виникла заборгованість перед Позивачем в загальному розмірі 354 885,55 грн., з яких: 206 561,27 грн. основний боргу, 26 677,11 грн. 3% річних, 121 647,17 грн. інфляційні втрати.

Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з даним позовом, щодо примусового стягнення з Відповідача зазначеної вище заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Як визначено ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Як встановлено судом, розмір обов`язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку було затверджено рішеннями загальних зборів членів ОСББ Франка 48, а саме:

- рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48, що оформлено протоколом № 5 від 18.07.2017 було встановлено та затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщень будинку починаючи з 01.01.2018;

- рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що оформлено протоколом № 2 від 28.05.2021 було встановлено та затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщень будинку починаючи з 01.06.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Як свідчать надані у справу докази, належне Відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 658,40 кв.м за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48/71, згідно облікової картки та технічної характеристики має статус вбудованого в будинок приміщення сховища (Протирадіаційного укриття - ПРУ) на 857 чол., клас сховища Кз.-100, група ПРУ 5 клас, № 13611. Рік вводу в експлуатацію 1976.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (ч. 8 ст. 32 КЦЗ України).

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Відповідно до приписів статті 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, співвласниками майна багатоквартирного будинку можуть бути не лише громадяни - власники квартир або нежитлових приміщень, а також і держава або територіальна громада в особі її органів.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна: приміщення протирадіаційного укриття № 13611, загальною площею 658,40 кв.м, за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48/71 зареєстровано 07.09.2018 за Жовтоводською міською радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1641602312107) (а.с. 17).

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень (сховищ, протирадіаційних укриттів) комунальної форми власності в багатоквартирному будинку з балансу на баланс № 1 від 06.03.2019 спірне приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Франка, 48/71 було передано з балансу КП Виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне об`єднання на баланс Управління ЖКГ Жовтоводської міської ради.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, положення Статуту позивача, а також надавши оцінку Протоколам загальних зборів ОСББ Франка 48 врахувавши всі матеріали справи в сукупності, суд дійшов висновку про виникнення у Жовтоводської міської ради, як власника нежитлового приміщення № 71 обов`язку зі сплати внесків (платежів), встановлених рішеннями загальних зборів, пропорційно площі зазначеного нежитлового приміщення протягом спірного періоду з вересня 2018 року по квітень 2023 року.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, як власник нежитлового приміщення № 71 в період з вересня 2018 року по квітень 2023 року не виконував, у зв`язку із чим, в нього виникла заборгованість в розмірі 187 940,28 грн., яка розрахована відповідно до встановленого тарифу, та визначена пропорційно площі зазначеного нежитлового приміщення.

Доказів наявності підстав для звільнення Відповідача від обов`язку оплати заявлених Позивачем суми внесків на утримання будинку та прибудинкової території в багатоквартирному будинку, у справу не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача, як власника нежитлового приміщення № 71 основного боргу в розмірі 187 940,28 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання щодо сплати відповідних внесків, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача, як власника нежитлового приміщення 3% річних у розмірі 23 894,26 грн. за загальний період прострочення з 01.10.2018 по 14.05.2023 та інфляційні втрати в розмірі 109 157,46 грн. за загальний період прострочення з жовтня 2018 року по квітень 2023 року.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню.

Стосовно доводів Відповідача, викладених у відзиві на позов, зокрема, відносно того, що міська рада є неналежним Відповідачем в частині вимог які заявлені до неї, як до власника нежитлового приміщення № 71, оскільки таке приміщення перебуває на балансі Управління ЖКГ Жовтоводської міської ради, господарський суд зазначає наступне.

На відміну від норм Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 року, в Законі України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 року відсутнє визначення балансоутримувача як учасник правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Управління ЖКГ Жовтоводської міської ради, як балансоутримувач спірного об`єкта комунальної власності, безпосередньо користується зазначеним майном та отримує при цьому житлово-комунальні послуги для власних потреб.

З урахуванням наведеного, оскільки в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року Управління ЖКГ Жовтоводської міської ради не являється споживачем житлової послуги, що надаються для спірного нежитлового приміщень, не являється власником такого приміщення, не користується ними та не отримує житлові послуги для власних потреб, належним відповідачем щодо сплати витрат на утримання такого приміщення є його власник Жовтоводська міська рада.

Доводи Відповідача стосовно відсутності в нього обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку через відсутні докази на включення міської ради до складу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Франка 48, а також відсутність договору про надання комунальних послуг, господарським судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Власник квартири чи нежитлового приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, автоматично стає співвласником усього багатоквартирного будинку, набуває всіх прав та обов`язків співвласника ОСББ.

01.07.2015 набрав чинності Закон України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку, відповідно до якого поняття членства відсутнє, як і відсутня відповідна процедура щодо набуття членства в ОСББ.

Таким чином, Жовтоводська міська рада є співвласником будинку, як власник спірних приміщень з моменту набуття на них права власності.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території, як з власника квартири АДРЕСА_4 , господарський суд зазначає наступне.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_5 , не зареєстровано, відомості відсутні.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з Переліком державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) (додаток до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991) до комунальної власності переданий житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21.05.1997 підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Станом на момент передачі житлового та нежитлового фонду із державного майна України до комунальної власності на підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 діяв Цивільний кодекс Української РСР, згідно з яким набуття права власності не ставилось в залежність від державної реєстрації права власності.

Норма статті 35 Закону України «Про власність», яка була чинна на час виникнення права власності територіальних громад на об`єкти житлового фонду, визначала належність державного житлового фонду до об`єктів права комунальної власності, і так само не містила вимог щодо обов`язкової реєстрації за територіальними громадами права комунальної власності на відповідні об`єкти.

З урахуванням наведеного слід визнати, що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про проведення державної реєстрації права комунальної власності міської ради на об`єкти державного житлового фонду, яке виникло до 01.01.2013 року, не може бути підставою для висновку про відсутність у територіальної громади самого права власності на спірну квартиру.

Таким чином, за відсутності інформації стосовно набуття спірної квартир у приватну власність в результаті приватизації комунального майна, зазначене майно належить Відповідачу на праві комунальної власності.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1/3-602 від 22.03.2023, у квартирі АДРЕСА_5 , зареєстровано три особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 державна реєстрація місця проживання фізичних осіб здійснюється на підставі документів, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

З огляду на те, що матеріали справи не містять документів на підставі яких було проведено державну реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а Відповідачем, як власником спірного майна не заперечується вказана обставина, господарський суд дійшов висновку, що державна реєстрація місця проживання вказаних осіб у спірній квартирі відбулася за згодою власника.

Стаття 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 визначає, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Аналіз положень ч. 1 ст. 1 Закону дає підстави для висновку, що в розумінні названого Закону, крім власника об`єкта нерухомості, індивідуальним споживачем може бути також інша особа, яка за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб. Тобто, для визнання індивідуальним споживачем іншої, відмінної від власника об`єкта особи, остання, повинна фактично користуватися цим об`єктом за згодою власника, та отримувати при такому користуванні житлово-комунальні послуги саме для власних потреб.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких приміщень.

Таким чином, оскільки в даному випадку безпосереднім споживачами житлово-комунальних послуг є фізичні особи, які за згодою власника користуються квартирою АДРЕСА_5 , саме на них, як на наймачів житлового приміщення покладено обов`язок здійснювати витрати на утримання багатоквартирного будинку.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що за вимогами в частині стягнення витрат на утримання будинку, які розраховані пропорційно площі квартири АДРЕСА_5 , Жовтоводська міська рада є неналежним відповідачем. Належним відповідачем за такими вимогами являються наймачі відповідної квартири, що користуються нею за згодою власника.

В пункті 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №5015/3683/11 викладено висновок про те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).

Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/20154/16).

Суд не може з власної ініціативи залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволення позовних вимог до Жовтоводської міської ради в частині стягнення заборгованості в загальній сумі 33 893,55 грн., з яких: основний боргу 18 620,99 грн., 3% річних - 2 782,85 грн., інфляційні втрати 12 489,71 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача, як власника нежитлового приміщення основну заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території за період з вересня 2018 року по квітень 2023 року, отже, з урахування встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності для стягнення основного боргу, інфляційних втрат та відсотків річних за вересень 2018 року, Позивач мав звернутися з відповідним позовом до суду в строк до вересня 2021 року.

Разом із тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення Позивача з позовною заявою у даній справі не закінчився.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з наведеними вимогами до суду, наразі не сплили, що виключає підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені сторонами, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 123, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Жовтоводської міської ради (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, бульвар Свободи, буд. 33, код ЄДРПОУ 26368938) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 48" (52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 48, код ЄДРПОУ 40490920) 187 940,28 грн. основного боргу, 23 894,26 грн. 3% річних, 109 157,46 грн. інфляційних втрат, 4 814,88 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2023.

Суддя О.В. Ліпинський