Рішення

від 23.06.2023 по справі 910/4154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2023Справа № 910/4154/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4154/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бізнеса»

про стягнення 262973,40 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бізнеса» (далі - відповідач) про стягнення 262973,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №ТЕО-ЄТА-1601-02 від 16.01.2023 не в повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 247095,00 грн, пеню у розмірі 12862,48 грн, 5% річних у розмірі 1286,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 1729,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4154/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України визначено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.03.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 13/15, офіс 10.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології Бізнеса» (далі - замовник) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №ТЕО-ЄТА-1601-02 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити виконанні виконавцем послуги по перевезенню.

Умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору сторони погодили, що конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються умови для належного виконання договору. Заявки на перевезення сторони можуть узгоджувати за допомогою електронної пошти, заявка не є невід`ємною частиною договору.

Ціна та вартість перевезення підтверджуються в актах виконання робіт (надання послуг) та/або заявках на перевезення. Ціна договору складається з загальної вартості фактично наданих послуг, що становить суму усіх підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) (пункти 3.1 та 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата наданих виконавцем за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів після виконання послуг з перевезення. Дата виконання послуг є дата зазначена у акті виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуги.

Згідно пункту 3.4 договору сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення виконавцем та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ (CMR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

У випадку прострочення оплати наданих послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 5% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (пункт 3.5 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2023 р. Всі зміни та доповнення до даного договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 7.2 та 7.3 договору).

17.01.2023 року сторонами було підписано заявку №1 до договору №ТЕО-ЄТА-1601-02 від 16.01.2023 (далі - заявка №1), в якій було погоджено маршрути: с. Аджиджа, Констанца (Румунія) - м. Житомир (Україна), с. Аджиджа, Констанца (Румунія) - м. Суми (України), с. Аджиджа, Констанца (Румунія) - м. Охтирка (Україна) та с. Аджиджа, Констанца (Румунія) - м. Тростянець (Україна), дату завантаження 17.01.2023, заплановану дату доставки вантажу 25.01.2023, дані про ТС (авто) тягач/причеп: MAN НОМЕР_1 , MAN НОМЕР_2 , MAN НОМЕР_3, MAN НОМЕР_4 та MAN НОМЕР_5.

Заявкою №1 було погоджено вартість перевезення, а саме: за маршрутом Аджиджа, Констанца - Житомир, вартість перевезення становить 3500 грн/т; за маршрутом Аджиджа, Констанца - Охтирка/Тростянець/Суми, вартість перевезення становить 4500 грн/т. Загальна вартість перевезення становить 494190,00 грн (чотириста дев`яносто чотири тисячі сто дев`яносто гривень 00к.). Замовник сплачує безготівково на розрахунковий рахунок перевізника на розвантаженні по сканам документів (рахунок, CMR, акт виконаних робіт) протягом 3-ох банківських днів.

На виконання умов договору та заявки №1, позивач надав узгоджені послуги перевезення на загальну суму 494190,00 грн, про що свідчить акт виконання робіт (надання послуг) №84 від 25.01.2023, який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково, сплативши лише 247095,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №183 від 25.01.2023, у зв`язку з чим виник борг за отримані послуги з перевезення вантажу в сумі 247095,00 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що послуга з перевезення - це безпосередньо сама доставка вантажу, який довірений перевізнику іншою особою (відправником) до певного визначеного пункту призначення і за надання такої послуги, яка вважається виконаною після доставки вантажу в пункт призначення, встановлюється провізна плата.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата наданих виконавцем за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів після виконання послуг з перевезення. Дата виконання послуг є дата зазначена у акті виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання послуги.

Як встановлено судом, акт виконання робіт (надання послуг) №84 від 25.01.2023 був підписаний сторонами 25.01.2023.

У заявці №1 було зазначено, що замовник сплачує безготівково на розрахунковий рахунок перевізника на розвантаженні по сканам документів (рахунок, CMR, акт виконаних робіт) протягом 3-ох банківських днів.

У той же час, зазначена у заявці №1 умова щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу не є такою, що має перевагу над умовами пункту 3.3 договору так як за умовами пункту 1.3 договору заявка не є невід`ємною частиною договору, при цьому, з аналізу договору вбачається що умови заявки не мають заздалегідь встановленого вищого значення аніж умови договору, а відтак суд дійшов висновку про те, що строк оплати має визначатися, виходячи з умов пункту 3.3 договору.

При цьому, слід відзначити, що у матеріалах справи відсутні докази щодо надсилання скан-копій документів відповідачу (рахунок, CMR, акт виконаних робіт).

Таким чином, за висновком суду, відповідач повинен був оплатити послуги, надані згідно вищевказаного акту, до 08.02.2023 включно, а не 31.01.2023, як зазначає позивач.

Втім, відповідач у встановлений строк своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг перевезення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати наданих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 247095,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктом 3.5 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати наданих послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 5% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 3.5 договору нараховано у період з 01.02.2023 по 10.03.2023 і заявлено до стягнення пеню в розмірі 12862,48 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Умовами пункту 3.5 договору сторони погодили, що розмір річних складає 5%, що не протирічить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 5% річних в сумі 1286,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 1729,67 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені та 5% річних, у визначений позивачем період, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення, про що зазначено судом вище, а відтак, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 10154,59 грн та 5% річних у розмірі 1015,46 грн за період з 09.02.2023 по 10.03.2023, в іншій частині цих вимог позивачу належить відмовити.

У той же час, це не вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, оскільки з урахуванням методики їх розрахунку, розрахунок індексу інфляції здійснюється не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бізнеса» про стягнення 262973,40 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології Бізнеса» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 13/15, офіс 10; ідентифікаційний код 41939837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62; ідентифікаційний код 41101091) основний борг у розмірі 247095 (двісті сорок сім тисяч дев`яносто п`ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 10154 (десять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 59 коп., 5% річних у розмірі 1015 (одна тисяча п`ятнадцять) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 1729 (одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 3988 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 90 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2023.

СуддяТ.В. Васильченко