Рішення

від 25.05.2023 по справі 911/649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/649/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Лезер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар Сервіс 777»

про стягнення 350 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Побережний О.П.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Лезер» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар Сервіс 777» (надалі відповідач) про стягнення 350 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.03.2023 року відкрито провадження у справі № 911/649/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2023 року підготовче засідання відкладено на 27.04.2023 року.

У підготовчому засіданні 27.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явилися.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 27.04.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.05.2023 року.

В судовому засіданні 25.05.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору відзиву на позов не надав.

представники позивача та відповідача не з`явилися.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 25.05.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 09.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ультра Лезер» (позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангар Сервіс 777» (відповідач, Генпідрядник) було укладено Договір генерального підряду №0902/22 (надалі - Договір).

Відповідно до п.4.1. Договору Замовник має право здійснювати авансові платежі (передплату) на закупівлю Генеральним підрядником матеріалів. Розмір авансових платежів та порядок їх сплати зазначається в окремих додатках до цього договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №0902/22 від 09.02.2022 року сторони дійшли згоди про величину авансового платежу (передплату) на закупівлю Генеральним підрядником матеріалів у сумі 2 106 135,16 грн. з ПДВ, в наступній кількості: 56 500 т металу.

На виконання п.4.1. та Додатку №1 до Договору Замовник 11.02.2022 року здійснив частковий авансовий платіж у розмірі 800 000,00 грн. на розрахунковий рахунок Генпідрядника, відповідно до платіжного доручення № 41.

Листом від 04.04.2022 року № 04/04-1 Замовник повідомив Генпідрядника про необхідність повернення сплаченого авансу у розмірі 800 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №875 від 17.06.2022 року Генпідрядник здійснив повернення авансового платежу у розмірі 350 000,00 грн. та відповідно до платіжного доручення №890 від 29.07.2022 року у розмірі 100 000,00 грн. Загалом було повернуто 450 000,00 грн.

Залишок передплачених коштів у сумі 350 000,00 грн. відповідачем не повернуто, на відповідну суму закупівлю матеріалів для виконання робіт не здійснено.

Відповідно до п.13.2 Договору сторона яка прийняла рішення про розірвання договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів. У випадку розірвання даного Договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено умовами даного Договору, цей Договір вважається розірваним через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання Стороною письмового повідомлення іншої Сторони про розірвання цього Договору в односторонньому порядку і при цьому між Сторонами не підписуються будь-які договори про розірвання даного Договору в односторонньому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).

Сторона договору, що одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Позивачем 15.02.2023 року на юридичну та поштову адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 1002-УЛ від 10.02.2023 року про розірвання Договору та повернення авансового платежу.

Однак, на момент звернення до суду відповідачем вимоги про повернення авансового платежу в повному обсязі не виконані, вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, частина 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачає право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Оскільки відповідачем умови Договору не виконані на сплачену позивачем суму авансу, така сума частково повернута відповідачем, після припинення дії Договору неповернута сума авансу 350 000,00 грн. утримується відповідачем безпідставно (підстава відпала), тому на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 року у справі №910/21154/17, з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 ЦК України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

Аналогічної правової позиції щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливості стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду, дотримується Верховний Суд також у постановах від 11.11.2018 року у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 року у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 року у справі №910/211 54/17, від 25.02.2021 року у справі №904/7804/16.

Враховуючи наявність у позивача права відмовитись від договору, приймаючи до уваги направлення повідомлення про відмову від договору підряду у порядку ст. 849 ЦК України, укладений між сторонами Договір є таким, що припинив свою дію. Враховуючи відсутність будь-яких проведених робіт, закуплених матеріалів, часткове повернення авансу, відповідач визнав факт припинення Договору, тому неповернута частина авансу в сумі 350 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів в спростування позовних вимог не надав.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач отримав від позивача спірні кошти в якості авансу, однак на відповідні суми роботи не виконав. Позивач скористався передбаченим Договором правом на одностороннє розірвання Договору, тому підстава для утримання відповідачем коштів в сумі 350 000,00 грн. відпала і такі кошти підлягають поверненню позивачу.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 5 250,00 грн.

Оскільки позивачем не надану суду доказів в підтвердження отримання послуг професійної правничої допомоги та понесення витрат на їх оплату, відповідне питання залишено судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Лезер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар Сервіс 777» про стягнення 350 000,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангар Сервіс 777» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Голуба Аркадія, будинок 1-В, квартира 169, код ЄДРПОУ 35612157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра Лезер» (07500, Київська обл., смт. Баришівка, пров. Заводський, буд. 6, код ЄДРПОУ 31233464) 350 000,00 грн. боргу та 5 250,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 23.06.2023 року