Рішення

від 19.06.2023 по справі 914/300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023 Справа № 914/300/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ,

до відповідача: Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Борислав,

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

представники сторін:

від позивача: Малета А.І.;

від відповідача: Драган В.І.;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах суду.

Ухвалою від 03.04.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.06.2023 сторони забезпечили участь уповноважених представників.

Враховуючи, що зібраних матеріалів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 19.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №11/07/03/9-Р/5-Н на підготовку нафти від 29.12.2020 у зв`язку з чим виникла заборгованість 866 215,55 грн. Заборгованість погашена 28.12.2022. На основну суму заборгованості нараховано 311 125,64 грн пені, 24 348,96 грн 3% річних та 200 962,01 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві звертає увагу, що основний борг сплачений до подання позову в цій справі, а заборгованість виникла через впровадження воєнного стану в Україні, знищення виробничих потужностей нафтопереробних комплексів, неможливості продати нафту власного видобутку, відсутність проведення аукціонів з продажу нафти, про що позивачу відомо, адже як учасник Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі товариства з обмеженою відповідальністю він стикався з аналогічними проблемами. Відповідач зазначає судову практику стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, вважає їх нарахування позивачем недобросовісним, проте, клопотань про зменшення заявлених до стягнення сум не заявляє, а просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.12.2020 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі по тексту також - Виконавець, Позивач, ПАТ «Укрнафта») та Спільним підприєм ством «Бориславська нафтова компанія» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту також - Замовник, Відповідач, СП «Бориславська нафтова компанія» у формі ТОВ) укладено договір №11/07/03/9-Р/5-Н на підготовку нафти (надалі по тексту також - договір), відповідно до якого Замовник зобов`язувався у 2021 році поставити на підготовку сиру нафту в кількості 15 792,00 тонни, а Виконавець зобов`язувався прийняти та підготовити дану кількість нафти за плату, визначену умовами договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціни на послуги по підготовці нафти встановлюються протоколом погодження договірних цін між «Замовником» та «Виконавцем », який є невід`ємною частиною договору.

Згідно протоколу погодження договірної ціни вартість за 1 тонну підготовленої (товарної) нафти, яку надає Виконавець Замовнику становить 753,06 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що Замовник здійсню є оплату вартості наданих послуг на підставі акту наданих послуг не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Зокрема протягом грудня 2021 року Виконавець надав Замовнику послуги по підготовці нафти в кількості 1 150,26100 тон. на загальну суму 866 215,55 грн.

Вказане підтверджується актом прийому-передачі послуг № LRS_37811_122021_012 від 31.12.2021.

СП «Бориславська нафтова компанія» у формі ТОВ, не провела оплату за надані послуги по підготовці нафти за грудень 2021 року, у зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем, виникла заборгованість в сумі - 866 215,55 грн.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

За змістом п. 6.1. договору, сторони несуть відповідальність за цим Договором згідно чинного законодавства України

Згідно розрахунку, який додається до позовної заяви, за період заборгованості з 21.01.2022 по 28.12.2022 сума заявленої до стягнення пені становить - 311 125,64 грн.

На підставі викладеного, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань задоговором, СП «Бориславська нафтова компанія» в формі ТОВ за період заборгованості з 21.01.2022 по 28.12.2022 згідно розрахунку, який також додається до позовної заяви, нараховано 3% річних у сумі - 24 348,96 грн та інфляційні витрати в сумі - 200 962,01 грн.

12.12.2022 ПАТ «Укрнафта» на адресу Відповідача направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні витрати (копія претензії з доказами її поштової відправки додається).

На виконання Претензії Відповідачем сплачено основну заборгованості за договором в сумі - 866 215,55 грн (копія платіжного доручення №1448 від 28.12.2022).

ОЦІНКА СУДУ

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №11/07/03/9-Р/5-Н від 29.12.2023 на підготовку нафти.

Відповідно до умов договору Замовник зобов`язується у 2021 поставити на підготовку сиру нафту в кількості 15 792,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) тонни Виконавцю, а Виконавець прийняти та підготовити дану кількість нафти.

Згідно статті 901 Господарського процесуального кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 договору Замовник здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів платіжним дорученням на рахунок «Виконавця» на підставі акту наданих послуг, у термін до 20 (двадцятого) числа місяця, що наступає за звітним.

Сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.2021 на суму 866 215,55 грн.

З матеріалів справи вбачається, що платіж в сумі 866 215,55 грн відповідачем здійснено 28.12.2022.

Відповідач не заперечує факту сплати заборгованості з пропуском встановленого строку.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.6.2. передбачено за несвоєчасну оплату наданих послуг, згідно пункту 5.3. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені наведений позивачем, суд зазначає, що при нарахуванні пені позивач невірно визначив період прострочки, оскільки не взяв до уваги положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та нарахував пеню за період більший ніж 6 місяців.

Відтак, суд провів розрахунок пені враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно проведеного судом за допомогою комп`ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2021», розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 121 270,10 грн пені.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд встановив, що позивачем допущено помилку, а задоволенню підлягають 24 277,78 грн трьох процентів річних,

Інфляційні втрати в розмірі 200 962,01 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Висловлені відповідачем заперечення позовних вимог не спростовують підстав позову, адже факт прострочення оплати отриманих від позивача в грудні 2021 року послуг не спростований і відповідачем не заперечується, прострочення виконання грошового зобов`язання настало ще до впровадження воєнного стану, доказів на підтвердження інших висловлених заперечень відповідачем не подано.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стосовно твердження відповідача про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі статті 14 № Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.Разом із тим суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому твердження відповідача про те, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є помилковими та не обґрунтованими. За відсутності належних і допустимих доказів унеможливлення виконання грошового зобов`язання, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання з підстав введення воєнного стану в державі.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач є учасником Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі товариства з обмеженою відповідальністю і в той же час вимагає стягнення штрафних санкцій і нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України, не спростовують права позивача на заявлення таких позовних вимог, адже обидва суб`єкти є рівними та самостійними суб`єктами господарювання, контрагентами по договору на підготовку нафти, з самостійними правами та обов`язками. Тому реалізація кредитором свої договірних та законних прав не свідчить про недобросовісну поведінку та не спростовує підстави позову.

Щодо тверджень відповідача про несправедливість і недобросовісність заявлених до стягнення нарахувань, відсутність збитків у позивача, погашення заборгованості у повному розмірі до звернення з позовом до суду, належністю відповідача до категорії підприємств критичної інфраструктури, суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладений висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Водночас згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем допущено тривале прострочення виконання зобов`язання, у період якого відсутні будь-які звернення, листи, пропозиції від відповідача до позивача стосовно неможливості виконання основного зобов`язання; відповідач жодними доказами не підтверджує свій матеріальний, фінансовий стан, який би свідчив про створення додаткового тягаря присудженим до стягнення санкціями, не подав документів, які б свідчили, що основним видом його діяльності є надання виключного виду послуг, про залежність діяльності та отримання доходу від інших контрагентів.

Отже, заперечення наведені відповідачем у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив не спростовують позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 121 270,10 грн пені, 24 277,78 грн три проценти річних, 200 962,01 грн інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 5 198,00 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» у форм і Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22402928, 82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Шкільна, 28А) в користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390, 04053 м. Київ вул. Провулок Несторівський, 3/5, р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Південний» місто Одеса МФО 328209, код ЄДРПОУ 00136544) 121 270,10 грн - пені, 24 277,78 грн - 3% річних та 200 962,01 грн. - інфляційних витрат та судовий збір 5 198,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23.06.2023.

Суддя Горецька З.В.