Рішення

від 15.06.2023 по справі 916/510/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/510/23Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/510/23

за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 37946775)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул.Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529).

про стягнення 1 743 571,76грн.

Представник:

Від позивача: Танасійчук Г.М. самопредставництво;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Самокиш І.В. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт про стягнення 2 275 775,78грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/510/23 в порядку загального позовного провадження. Крім того, відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

30.05.2023р. за вх. №17792/23 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу та нараховані штрафні санкції в загальному розмірі 1 743 571,76грн., яка була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

10.05.2023р. за вх. №19445/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними та в їх задоволенні просить суд відмовити.

07.03.2023р. за вх.№7261/23 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких остання позовні вимоги Одеської міської ради підтримує та просить суд їх задовольнити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 29.04.2020 № 5942-VII, зокрема:

-затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:70:001:0041, площею 0,7846 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 1-6, для експлуатації та обслуговування виробничої бази; -передано у власність шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Карлайт» зазначену земельну ділянку;

-затверджено вартість вищевказаної земельної ділянки у розмірі 6 654 000,00 грн без урахування ПДВ на підставі звіту про експертну грошову оцінку;

-надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «Карлайт» на здійснення розрахунку з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:70:001:0041, площею 0,7846 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 1-6, строком на два роки, з дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки;

-погоджено проект договору купівлі- продажу.

22.10.2020 р. між Одеською міською радою (Продавець) та ТОВ «Карлайт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7846 га за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 1-6, кадастровий номер 5110137300:70:001:0041 (далі - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 22.10.2020 р. за № 2580.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продажу вищевказаної земельної ділянки становить 6 654 000,00 грн., без урахування 11ДВ.

Згідно з п. 2.2. Договору суму у розмірі 297 801,94 грн. Покупець сплатив як авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки відповідно до Договору про оплату авансовою внеску від 10.04.2020 р. № 28.

Відповідно до п. 2.3. Договору залишок ціни продажу земельної ділянки у розмірі 6 356 198,06 грн. сплачується Покупцем у наступному порядку:

2.3.1. сума у розмірі 3 029 198,06 грн., що разом з вже сплаченою сумою авансового внеску складає 50% ціни продажу, сплачується Покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення Договору;

2.3.2. сума у розмірі 3 327 000,00 грн. сплачується Покупцем з розстроченням платежу на 2 роки рівними частинами до двадцять п`ятого числа кожного місяця згідно з графіком платежів, що є невід`ємною частиною Договору, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платеж).

При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держстатом за період з місяця, що настає за тим. в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Позивач вказує, що ТОВ «Карлайт» 10.04.2020 р. сплачено авансовий внесок у розмірі 297 801,94 грн. згідно з договором про оплату авансового внеску, 13.10.2020 р. відповідачем сплачено 3 029 198,06 грн. на виконання умов п. 2.3.1. договору купівлі-продажу та протягом 2020-2021 років відповідачем періодично здійснювались платежі за Договором.

Разом з тим, як зазначає позивач починаючи з лютого 2022 року, ТОВ «Карлайт» припинив виконувати зобов`язання за Договором, що призвело до утворення заборгованості з оплати ціни об`єкта купівлі-продажу, та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в розмірі 1404293,47 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі порушення покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому законом порядку вимагати розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, пені відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення платежу від несплаченої ціни земельної ділянки та штрафу у розмірі 7 відсотків у разі прострочення платежу більш ніж на два місяці.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, позивачем відповідно до умов договору нараховано відповідачу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог пеню в сумі 240 977,75грн. та штраф в сумі 98 300,54грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом 22.10.2020 р. між Одеською міською радою (Продавець) та ТОВ «Карлайт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7846 га за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 1-6, кадастровий номер 5110137300:70:001:0041 (далі - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 22.10.2020 р. за № 2580.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продажу вищевказаної земельної ділянки становить 6 654 000,00 грн., без урахування ПДВ.

Згідно з п. 2.2. Договору суму у розмірі 297 801,94 грн. Покупець сплатив як авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки відповідно до Договору про оплату авансовою внеску від 10.04.2020 р. № 28.

Відповідно до п. 2.3. Договору залишок ціни продажу земельної ділянки у розмірі 6 356 198,06 грн. сплачується Покупцем у наступному порядку:

2.3.1. сума у розмірі 3 029 198,06 грн., що разом з вже сплаченою сумою авансового внеску складає 50% ціни продажу, сплачується Покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення Договору;

2.3.2. сума у розмірі 3 327 000,00 грн. сплачується Покупцем з розстроченням платежу на 2 роки рівними частинами до двадцять п`ятого числа кожного місяця згідно з графіком платежів, що є невід`ємною частиною Договору, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платеж).

Як встановлено судом, відповідач за договором від 22.10.2020, укладеним із позивачем, свої зобов`язання щодо оплати вартості об`єкта купівлі-продажу належнми чином та в повному обсязі не виконав, з урахуванням чого у останнього виникло прострочення виконання обов`язку за вказаним договором щодо оплати коштів в сумі 1 404 293,47грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати ціни продажу земельної ділянки за договором купівлі-продажу в розмірі 1 404 293,47грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 240 977,75грн. та штрафу в сумі 98 300,54 грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі порушення покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому законом порядку вимагати розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, пені відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення платежу від несплаченої ціни земельної ділянки та штрафу у розмірі 7 відсотків у разі прострочення платежу більш ніж на два місяці.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунки пені в сумі 240 977,75гррн. та штрафу в розмірі 98 300,54грн., господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на той факт, що нарахування штрафних санкцій здійснено не на суму основної заборгованості щодо кожного окремого платежу, а на суму основної заборгованості разом з інфляційним збільшенням, суд оцінює критично, оскільки відповідно до ч.2 п. 2.3.2 договору визначено, що під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації а введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану суд зазначає наступне.

Відповідно до ч 2.ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Касаційний господарський суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.

Згідно п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Разом з тим відповідачем окрім зазначення про наявність форс-мажорні обстави жодними доказами не доведено що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом з тим заявляючи про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, Відповідач лише посилається на належне виконання зобов`язань за договором, а також військову агресію російської федерації проти України. Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач не наддав суду жодних належних та допустимих доказів і не довів винятковості обставин.

За таких обставин, зважаючи на відсутність виключних обставин, з якими положення законодавства (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, а також враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 728грн. 11коп. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, господарський суд зазначає, що сума сплаченого судового збору на підставі ст. 7 Закону України „Про судовий збір може бути повернута позивачу за його клопотанням.

Також, позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд вирішити питання про повернення судового збору в сумі 7 983,06грн.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, за подання позовної заяви Одеською міською радою про стягнення 2 275 775,78 грн. до Господарського суду Одеської області сплачено судовий збір у сумі 34 136,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №66 від 01.02.2023р.

Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 1 743 571,76 грн., господарський суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 7 983,06 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 37946775) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул.Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529) задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 37946775) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) на рахунок: населений пункт - Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 258999980314191941000015744, код класифікації доходів бюджету 33010100) основний борг в сумі 1 404 293 ( один мільйон чотириста чотири тисячі двісті дев`яносто три)грн. 47коп., пеню у розмірі 240 977 (двісті сорок тисяч дев`ятсот сімдесят сім)грн. 75 коп., штраф у розмірі 98 300 (дев`яносто вісім тисяч триста)грн. 54 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт (65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 37946775) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) судовий збір в сумі 15 728 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім)грн. 11коп.

4. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691; на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 26302537, номер рахунку UA808201720344250211000034995, отримувач ДКСУ м. Київ, код банку (МФО) 820172 ) частину судового збору в сумі 7 983 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 06коп., сплаченого згідно платіжного доручення №66 від 01.02.2023р. копія якого міститься в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна