Рішення

від 12.06.2023 по справі 916/3283/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3283/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Південна філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний") (вул. Берегова, 11, Южне, Одеська область, 65481) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" (просп. Науки, буд. 22, кв. 9, Харків, 61166) про стягнення 79309,74 грн.;

за участю представників:

від позивача: Доненко Н.С. - по довіреності

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" про стягнення 291 503,24грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №50-В-АМПУ-17 від 13.10.2017.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2022 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3283/22 за правилами загального позовного провадження.

20.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов відповідно якому позивач просить суд врахувати погашення позивачем надмірно сплаченої суми попередньої оплати в розмірі 212193,50грн. та в зв`язку із скрутним становищем відповідача та фактичною неможливість вчасно виконати умови договору через форс мажорні обставини просить суд відмовити в задоволені пені, 3% річних та інфляційних.

Крім того, 20.01.2023 позивач надав до суду письмові пояснення по справі.

31.01.2023 року позивач надав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.06.2023 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченої суми попередньої оплати в розмірі 212 193,50 грн. закрито.

У судовому засіданні 12.06.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі - Позивач, Адміністрація, Покупець, Споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОКОМ» (надалі Відповідач, Постачальник), врегульовані договором купівлі- продажу природного газу від 13.10.2017 № 50-В-АМПУ-17 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язався передати Покупцю природний газ у власність (надалі - Газ або Товар). А Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Газ на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що цей Договір надає можливість Постачальнику постачати природний Газ філіям Покупця.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що найменування, адреси та коди ЕІС філії Покупця наведені в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору, Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб.

Як вбачається з додатків № 1 та № 2 до Договору (в редакції додаткової угоди № 7), одним із місць поставки природного Газу є Південна філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) що знаходиться за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11.

Відповідно до п. 2.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 7) для кожної філії добова передача запланованого обсягу продажу Газу здійснюється, виходячи з середньодобового обсягу передачі газу (далі - Середньодобовий обсяг передачі).

Середньодобовий обсяг передачі Газу визначається шляхом ділення місячного запланованого обсягу продажу Газу на кількість днів роботи газоспоживного обладнання у відповідному місяці. Можливі зміни квартальних та місячних обсягів поставки Газу встановлюються за погодженням Сторін шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору.

Згідно з п. 2.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 5) обсяг Газу та строки його поставки визначаються та узгоджуються на кожен місяць шляхом подання Споживачем заявки Постачальнику щодо прогнозного споживання природного газу (далі - Заявка).

Заявка подається Постачальнику у письмовій формі поштою або з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку до 12-00 години 20 числа місяця, що передує місцю поставки Газу. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання Заявки, підтвердити Покупцю її прийняття до виконання (шляхом використання факсу або інших засобів електронного зв`язку) або відхилити її з наданням обґрунтованих письмових пояснень Покупцю щодо неможливості прийняття до роботи даної Заявки. На підставі Заявки Покупця, підтверджено Постачальником, у Постачальника виникають зобов`язання щодо поставки Газу, а у Покупця виникають зобов`язання щодо оплати отриманого Газу.

Пунктом 2.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 та з урахуванням додаткової угоди № 7) передбачено. Що коригування обсягів Газу протягом місяця поставки визначається шляхом подання Споживачем Постачальнику добових номінацій (реномінацій): - до 12-00 годин доби, що передує добі постачання природного газу (D-1) - подає планову заявку (номінація); до 17-00 годин доби, в якій здійснюється постачання природного газу (D) - подає коригування планового обсягу (реномінація). Відкориговані протягом місяця поставки Газу не повинні перевищувати договірні обсяги Газу у відповідному місяці, зазначені у відповідних додатках (додаткових угодах) до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 7) Постачальник передає Покупцю у власність Газ в обсягах, визначених п. 2.1. цього Договору, у мережі ТОВ «Оператор ГТС України»

Згідно з п. 3.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 7) право власності на Газ від Постачальник до Покупця переходить в пункті приймання-передачі Газу в магістральному трубопроводі (в точках комерційного обліку).

Пунктом 3.4. Договору врегульовано, що приймання-передачі Газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними Актами приймання-передачі Товару та видатковими накладними.

Акти приймання-передачі Товару, що зазначені у п. 3.4. цього Договору, складаються Покупцем за формою, наданою Постачальником, до 8 (восьмого) числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5. Договору в редакції додаткової угоди № 5).

Згідно з п. 4.1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 5) ціна Газу декларується Постачальником у вигляді Комерційної пропозиції, яка надсилається на електронну поштову скриньку Споживача в строк, визначений в запрошенні, що надсилається Споживачем.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору (в редакції додаткової угоди № 5) у разі згоди Споживача з ціною Газу, визначеною у Комерційній пропозиції, Постачальнику направляється Заявка, відповідно до п. 2.5. цього Договору, та проект додаткової угоди для підписання.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 та з урахуванням додаткової угоди № 7) регламентовано, що оплата за поставлений Покупцю Газ здійснюється на умовах попередньої оплати до 1 числа відповідного розрахункового періоду сплачується обсяг замовленого Газу, відповідно Заявки, за умови отримання Рахунку від Постачальника, який надається у термін, достатній для проведення банківських розрахунків з можливістю надходження грошових коштів на рахунок Постачальника до 1 числа відповідного розрахункового періоду. Рахунок на оплату надається Покупцю Постачальником електронними засобами передачі інформації (електронною поштою або з використанням факсу) та у письмовій формі поштою. До оплати Покупець приймає той примірник Рахунку на оплату, який він отримає першим. У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік збільшення, остаточний розрахунок проводиться за фактом споживання Газу до 5 числа місяця наступного за місяцем передачі Газу. У разі здійснення коригування лімітів Газу в бік зменшення. Постачальник перераховує на поточний рахунок Споживача надмірно сплачену суму попередньої оплати за Газ до 20 числа місяця наступного за місцем передачі Газу.

Як зазначає позивач, адміністрацією морського порту Південний направлено Постачальнику заяву від 24.12.2021 № 4243/27-02-04/Вих із проханням виділити ліміт на постачання природного газу для Південної філії у січні 2022 у обсязі 43,70 тим. м3

29.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.01.2022 ціна за 1000,0 м3 природного газу становить 60 000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Також, 29.12.2021 на вищезазначений об`єм газу Постачальник виставив рахунок на оплату № 51 на загальну суму 2 622 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, який оплачений Адміністрацією у повному обсязі 30.12.2021 (платіжне доручення № 7261).

У подальшому, сторонами за Договором був підписаний акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, відповідно до якого Південна філія ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) у січні 2022 року спожила природний газ у кількості 39,747000 тис м3 на загальну суму 2 384 820,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, у січні 2022 року Споживач не використав попередньо визначений ліміт та не придбав газу на суму 237 180,00 грн. (двісті тридцять сім тисяч сто вісімдесят грн., 00 коп.), яка, в свою чергу, на підставі абз. З п. 5.1. Договору підлягала поверненню на рахунок Споживача до 20.02.2022.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору Постачальник вказані кошти на рахунок Споживача не повернув, у зв`язку із Адміністрація направила на адресу Постачальника лист від 27.05.2022 № 806/27-02-04/Вих із проханням повернути надмірно сплачені кошти на поточний рахунок адміністрації морського порту Південний. Також, із вказаним листом Адміністрація надіслала Постачальнику акти звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2022 та на 31.03.2022.

В подальшому, у зв`язку із виробничою необхідністю, Адміністрація направила постачальнику заявку від 21.06.2022 № 878/27-02-04/Вих із проханням виділити ліміт на постачання до Південної філії природного газу у липні 2022 року у обсязі 1,70 м3.

24.06.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до Договору, згідно з якою сторони дійшли згоди, що ціна природного газу за 1000,000 кубічних метрів природного газу, спожитого протягом періоду з 01.07.2022 по 31.07.2022 складає 29 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

31.07.2022 сторонами за Договором підписаний акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, відповідно до якого Південна філія ДП «АМПУ» (адміністрація МП Південний) у липні 2022 року спожила природний газ у кількості 0,847000 тис. м3 на загальну суму 24 986,50 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому, так як протягом липня 2022 року Постачальником не було повернено надмірно сплачених коштів за січень 2022 року, то Адміністрацією здійснено коригування суми заборгованості шляхом зменшення її на суму, яка підлягала до сплати зі сторони Адміністрації на користь Постачальника за спожитий природний газ у липні 2022 року.

Отже, позивач вказує, що Постачальник зобов`язаний повернути Споживачу надмірно сплачені кошти у загальному розмірі (з урахуванням коригування) 212 193,50 грн., однак, в порушення умов Договору кошти на рахунок Адміністрації станом на сьогоднішній день не надійшли.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не були повернуті надмірно сплачені кошти у загальному розмірі (з урахуванням коригування) 212 193,50 грн., позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 212193,50 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 38 204,73грн., 3% річних в розмірі 3 485,33грн., інфляційні в розмірі 37619,68грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України а договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача у розмірі 212193,50 грн..

Ухвалою суду від 12.06.2023 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченої суми попередньої оплати в розмірі 212 193,50 грн. закрито

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 38204,73грн пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.3. Договору Відповідальність Сторін за порушення зобов`язання по цьому Договору визначається положеннями Цивільного та Господарського кодексу України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які пов`язані з такими порушенням, та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 7.4.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 5) за прострочення термінів повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за Газ, Постачальник сплачує Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день прострочення платежу, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за Газ, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 38204,73грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 38204,73грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 3485,33 грн. та інфляційні в розмірі 37619,68грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3485,33 грн. та інфляційні в розмірі 37619,68грн., за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує щодо задоволення позовної заяви в частині стягнення штрафних санкцій обґрунтовуючи це:

- наявністю листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.07.1 (надалі - лист ТИП) про засвідчення форс мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії проти України, в наслідок якої з 05:30 години 24.02.2022 на території України введено воєнний стан;

- неможливістю повного функціонування підприємства у зв`язку із виїздом співробітників та порушення виробничих та ділових процесів, що було викликано безпосередньою загрозою життю та здоров`ю співробітників, активними бойовими діями на території м. Харків та області, а також постійними обстрілами;

- наявністю значної дебіторської заборгованості по договірним взаємовідносинам з ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» та сплатою передоплати на отримання природного газу на наступні періоди у ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРДЖИ», що в свою чергу позбавило відповідача оборотних коштів.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово- промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/ обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Крім цього, у самому листі ТПП зазначено, що обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язання/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з мовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Звертаємо увагу Суду, що граничним строком виконання зобов`язання за Договором (в частині повернення надмірно сплачених коштів) для Виконавця є 20.02.2022 тобто до здійснення військової агресії проти України та введення воєнного стану.

А отже. Виконавець у будь-якому випадку допустив порушення строку виконання зобов`язання за Договором.

Щодо тверджень Відповідача стосовно наявності значної дебіторської заборгованості по договірним взаємовідносинам з ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» та сплатою передоплати на отримання природного газу на наступні періоди у ТОВ «ЦЕНТРЕНЕРДЖИ», що в свою чергу позбавило Відповідача оборотних коштів суд зазначає, що ст. 617 Цивільного кодексу України (яка фактично є аналогічною до ст. 218 Господарського кодексу України) регламентує, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недоодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, твердження Відповідача, що відсутність оборотних коштів позбавило його можливості вчасно виконати договірні зобов`язання перед Адміністрацією, є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне повернення надмірно сплаченої суми попередньої оплати за Газ, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 38 204,73грн., 3% річних в розмірі 3 485,33грн. та інфляційні в розмірі 37619,68грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія енергоком" (просп. Науки, буд. 22, кв. 9, Харків, 61166, код 37877430) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Південна філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Південний") (вул. Берегова, 11, Южне, Одеська область, 65481, код 38728549) пеню в розмірі 38 204,73грн., 3% річних в розмірі 3 485,33грн., інфляційні в розмірі 37619,68грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1189,65 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 червня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов