Рішення

від 15.06.2023 по справі 921/193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/193/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Демчук Юлії Несторівни, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕННА ЮГА", вул. Микулинецька, 122, м. Тернопіль, 46005

про стягнення 82 354,52 грн заборгованості.

За участі представників:

Позивача: Тур Ольги Тарасівни, ордер серія ВС №1200049 від 20.04.2023 р., свідоцтво серія ЛВ №000867 від 22.01.2018 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 15.06.2023 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 17.03.2023 Фізична особа-підприємець Демчук Юлія Несторівна, м.Львів, звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕННА ЮГА", м. Тернопіль, про стягнення 82354,52 грн заборгованості, в тому числі: 70 000,00 грн - основного боргу, 560,00 грн інфляційних втрат, 4 794,52 грн пені, 7 000,00 грн за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по Договору-заявці №З22-008374 від 23.12.2022 в частині оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою суду від 27.03.2023 відкрито провадження у справі №921/193/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 27.04.2023, з подальшим його відкладенням на 18.05.2023, на 01.06.2023 та на 15.06.2023 на 9:00 год з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 25.05.2023 задоволено заяву представника Фізичної особи-підприємця Демчук Юлії Несторівни б/н від 22.05.2023 (вх. №4436 від 23.05.2023) про участь в судовому засіданні 01 червня 2023 на 09:30 год, а також у наступних судових засіданнях у справі №921/193/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 15.06.2023 представник позивача - адвокат Тур Ольга Тарасівна, взяла участь в режимі відеоконференції. Позовні вимоги повністю підтримала.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме - в судовому засіданні 01.06.2023 відповідно до вимог ч.3 ст.216 ГПК України представника відповідача Воробець С.Б., повідомлено про дату і час наступного судового засідання під розписку.

Відповідач відзиву на позов не подав, поряд з цим 30.05.2023 згідно заяви вх.№4652 від 30.05.2023 долучив до матеріалів справи ряд документів, які просить суд врахувати під час розгляду справи, а саме: копію інвойса на постачання товару №22-39 від 23.12.2022; копію CMR, складеної 23.12.2022 (перевізник Шаран Роман Ігорович); копію договору №221222-1 від 22.12.2022 на транспортно-експедиційні послуги позивача з покупцем Endo Trading sp.zo.o; копію договору заявки №З22-008374 від 23.12.2022 позивача з покупцем Endo Trading sp.zo.o; копію довідки на транспортні витрати (виданої покупцеві).

Частиною 2 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

- 23.12.2022 між Фізичною особою-підприємцем Демчук Юлією Несторівною (як Експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕННА ЮГА" (Замовник) укладено Договір-заявку №З22-008374 про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажу (меблі) за маршрутом Тернопіль - Glogow (далі - Договір-заявка), дата завантаження: 23.12.2022, орієнтовна дата розвантаження: 28.12.2022, вартість перевезення: 70000,00 грн; умови і форма оплати: б/г без ПДВ 0 до вивантаження.

Як зазначено в п.1 Договору-заявки, дана заявка при відсутності довготермінового договору між Замовником і Експедитором має силу договору на разове перевезення. Факсимільна або електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного Замовником акту надання послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими Замовником.

Відповідно до п.2 Договору-заявки, оплата по даній заявці здійснюється протягом 0 до вивантаження. Документи, які Експедитор надсилає на адресу Замовника після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.4 Договору-заявки).

Пунктом 9 Договору-заявки передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами Експедитора додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 13 Договору-заявки оригінали документів, що стосуються виконання даного Договору-заявки вважаються отриманими замовником на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення цінним листом експедитором на адресу Замовника, зазначену у даному Договорі-заявці.

Як вказує позивач, ним на виконання Договору-заявки №З22-008374 від 23.12.2022 надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу в м. Glogow, Польща, в підтвердження чого до матеріалів справи долучив копію Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 23.12.2022, в пунктах 23, 24 якої зазначено, що перевезення здійснювалося Перевізником Шаран Романом Ігоровичем; вантаж одержано 28.12.2022; одержувач: Endo Trading Spolka z o.o; Акт надання послуг №З22-008374 від 28.12.2022, який підписано зі сторони Експедитора (позивача) та скріплено відбитком печатки підприємця; рахунок на оплату №З22-008374 від 28.12.2022 на суму 70000,00 грн, з яких: вартість послуг перевезення по маршруту: Тернопіль, Тернопільська область, Україна - Glogow, Польща 69600,00 грн, вартість експедиційних послуг 400,00 грн.

Матеріали справи також вказують на те, що позивачем на виконання п.п.2, 13 Договору заявки направлено ТОВ "ЕННА ЮГА" оригінали: Акту надання послуг (виконаних робіт) №З22-008374 від 28.12.2022, рахунку №З22-008374 від 28.12.2022, заявки №З22-008374 від 23.12.2022, CMR від 23.12.2022 (поштове відправлення №7902402122411, яке згідно відстеження (трекінгу) з сайту Укрпошти отримано відповідачем 11.01.2023).

У зв`язку із наведеним, та оскільки жодної відмови позивач не отримував, відповідно до п.1 Договору-заявки, останній вказує на те, що Акт вважається підписаним, а послуги наданими та прийнятими відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами виникли правовідносини за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг разового перевезення вантажів.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Як передбачено ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Пунктом 2 укладеного сторонами Договору-заявки від 23.12.2022 визначено, що оплата по даній заявці здійснюється протягом 0 до вивантаження.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, оскільки датою розвантаження у Договорі-заявці вказано 28.12.2022, оплату вартості послуг Замовник був зобов`язаний здійснити до 28.12.2022.

Оскільки відповідач у погоджений сторонами строк не сплатив вартості наданих послуг за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.12.2022, він вважається таким, що прострочив виконання договірних зобов`язань.

Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу станом на дату розгляду справи, а тому вимога позивача про стягнення із відповідача 70000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо поданих відповідачем копій документів як доказів в підтвердження відсутності у нього обов`язку сплачувати вартість наданих послуг за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.12.2022, оскільки такий обов`язок покладено на одержувача товару (Endo Trading Spolka z o.o), то слід зазначити, що обов`язок оплатити такі послуги виник у відповідача в результаті підписання Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.12.2022. Подані в якості документів докази не спростовують підписання відповідачем такого Договору-заявки з позивачем чи його розірвання у встановленому законом порядку, як і не спростовують надання таких послуг позивачем.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

У зв`язку із непроведенням своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач, на підставі п.9 Договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.12.2022 просить стягнути з відповідача 4 794,52 грн пені, нарахованої за період з 29.12.2022 по 16.02.2023 на суму боргу 70 000,00 грн в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені в розмірі 4 794,52 грн, а позов в даній частині є обґрунтованим.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг за Договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.12.2022, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 560,00 грн інфляційних втрат (за період січень 2023 року).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд вважає позов в цій частині також обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 7000,00 грн за користування грошовими коштами, то суд враховує наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 9 Договору-заявки №З22-008374 від 23.12.2022 передбачено, що крім пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну сплату наданих послуг, Замовник за користування грошовими коштами Експедитора додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

В розрахунку заявлених до стягнення 7000,00 грн за користування грошовими коштами, наведеному у тексті позовної заяві, зазначено що такий розрахунок здійснюється наступним чином: 70 000,00 х 73% х 50 : 365 : 100.

Поряд з цим, умови укладеного Договору-заявки №З22-008374 від 23.12.2022 не містять умови щодо збільшення розміру процентів річних (до 73%) відповідно до ст.625 ЦК України. У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що вказаний у позовній заяві спосіб розрахунку заявлених до стягнення 7000,00 грн за користування грошовими коштами наведено позивачем помилково, а нарахування здійснювалось відповідно до п.9 Договору-заявки в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення за період з 29.12.2022 до 16.02.2023.

Дослідивши п.9 Договору-заявки щодо нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання, суд приходить до висновку, що такі нарахування за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Оскільки позивачем розраховано розмір санкції за користування грошовими коштами за період з 29.12.2022 до 16.02.2023 за кожен день прострочення, як пені (розмір якої обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ), а судом у даній справі вже задоволено вимоги позивача щодо стягнення 4 794,52 грн пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за аналогічний період, а тому у задоволенні вимоги про стягнення 7000,00 грн за користування грошовими коштами, розрахованих в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, слід відмовити з метою уникнення подвійної відповідальності за порушення зобов`язання.

Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем згідно з платіжною інструкцією №294 від 13.03.2023 сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Зарахування судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. до Державного бюджету України судом перевірено перед постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме в сумі 2456,00 грн.

Разом із тим, 17.05.2023 при складанні скороченого рішення (п.2 вступної та резолютивної частин) судом помилково, замість 2456 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору, вказано 2684 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Частиною 7 ст.233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕННА ЮГА" (вул. Микулинецька, 122, м. Тернопіль, код 43082118) на користь Фізичної особи-підприємця Демчук Юлії Несторівни (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ): 70 000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 560 (п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. інфляційних втрат, 4794 (чотири тисячі сімсот дев`яносто чотири) грн 52 коп. пені та 2456 (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн 00 коп в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

2. В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2023.

Суддя Н.М. Бурда