Ухвала

від 23.06.2023 по справі 910/5959/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5959/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023

за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України

про стягнення 1 019 692,73 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ",

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго", позивач, скаржник) 12.06.2023 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (повний текст постанови виготовлено 23.05.2023) зі справи № 910/5959/22 (в частині щодо відмови у стягненні 277 498,39 грн); рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2023 - залишити без змін. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про прийняття до розгляду касаційної скарги у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зміст якого продубльовано окремим документом, поданим в той же день - 12.06.2023).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2022 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову є вимоги про стягнення боргу у сумі 1 019 692,73 грн за поставлену електроенергію, з яких: 739 378,63 грн - основний борг, 102 702,73 грн - 15% річних, 112 405,81 грн - пеня та 65 205,56 грн - інфляційні втрати. Отже, сума позовних вимог не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в частині щодо відмови апеляційною інстанцією у стягненні 277 498,39 грн, з яких: 109 893,95 грн пені, 102 398,88 грн 15% річних та 65 205,56 грн втрат від інфляції), ДП "Укрінтеренерго" обґрунтовує фундаментальним значенням цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики. Так, на думку позивача, суд апеляційний інстанції, ухвалюючи спірну постанову, діяв всупереч основним принципам господарського судочинства, допустивши порушення принципів справедливості та неупередженості, які становлять фундаментальні основи завдань господарського судочинства. Між тим вказує, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки питання дисципліни розрахунків споживачів перед постачальником "останньої надії", яким є позивач, позначиться на загальному рівні розрахунків за електроенергію, а отже негативно вплине на рівень національної безпеки, соціальну напругу в суспільстві, господарські та інші виробничі відносини у народному господарстві країни. Крім того, ДП "Укрінтеренерго" обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі її винятковим значенням для підприємства скаржника з огляду на мету його створення і діяльності - економіко-правовий інструмент для погашення боргів перед головним учасником ринку електроенергії та підтримання платіжної дисципліни на ринку.

Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики та значного суспільного інтересу зазначеного спору, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши доводи ДП "Укрінтеренерго", щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні застосування принципів справедливого та неупередженого судочинства, які становлять фундаментальні основи завдань господарського судочинства, а також стосовно значного суспільного інтересу вказаного спору, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

З приводу посилань ДП "Укрінтеренерго" на виняткове значення цієї справи для підприємства позивача, то такі носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів, оскільки доводи скаржника про мету його діяльності, як підтримання платіжної дисципліни на ринку електроенергії, жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" цієї справи.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга ДП "Укрінтеренерго" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. А в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у: задоволенні клопотання про прийняття до розгляду касаційної скарги у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 зі справи № 910/5959/22, - скільки вона подана на судовий акт апеляційного господарського суду, який не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У клопотанні державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про прийняття до розгляду касаційної скарги у справі № 910/5959/22 з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відмовити.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 зі справи № 910/5959/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова