Рішення

від 12.06.2023 по справі 182/8514/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8514/21

Провадження № 2-о/0182/28/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.06.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря - Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережний Олександр Сергійович про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2021 року заявник звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на наступні обставини.

15.12.2004 року, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , вони придбали у спільну сумісну власність подружжя майно 9/32 частини жилого будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу частини жилого від 15.12.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С., реєстровий номер 5207. Зазначений договір було укладено від імені його дружини ОСОБА_2 та колишнього власника ОСОБА_3 , якій це майно належало на підставі свідоцтва про право на спадщину ААН № 963299 від 14.12.1998 року, реєстр. № 1721, виданого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою.

24.05.2017 року їхній шлюб з ОСОБА_2 було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Зазначає, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна затверджено мирову угоду, згідно якої 9/32 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 визнано спільною власністю подружжя: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; право власності на 9/32 частини вищезазначеної нерухомості переходить в особисту власність ОСОБА_1 в рахунок виплати ним грошової компенсації ОСОБА_2 замість належної їй частки у праві спільної сумісної власності подружжя; ОСОБА_1 набуває право здійснити державну реєстрацію за собою в цілому права власності на 9/32 частини зазначеного житлового будинку, житловою площею 141,9 кв.м. в органах реєстраційної служби.

На звернення заявника щодо реєстрації за ним права власності на 9/32 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 141,9 кв.м, на підставі ухвали суду органом державної реєстрації рішенням від 21.07.2021 року № 59378746 було відмовлено заявнику в державній реєстрації права власності. Підставою відмови було зазначено, що подані заявником документи не відповідають вимогам; або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В ході розгляду заяви та документів, доданих до заяви було встановлено, що заявником до заяви додано ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19, де визнається право власності на частину житлового будинку, який має адресу АДРЕСА_1 . Даний факт унеможливлює визначення типу об`єкту нерухомого майна, на яке виникає право власності: будинок чи квартира.

Зазначає, що у зв`язку з відмовою в державній реєстрації права власності ним було вжито заходи для з`ясування відомостей про попередню державну реєстрацію зазначеного майна для визначення типу об`єкту нерухомого майна: будинок чи квартира.

На підставі листа КП «Нікопольське МБТІ» від 28.09.2021 року № 825 було з`ясовано, що за попередньою реєстрацією зазначене майно реєструвалося як 9/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 (без зазначення квартири АДРЕСА_3 ).

Так, первісно право власності було зареєстровано 18.12.1991 року на буд. АДРЕСА_2 за Нікопольським Південнотрубним заводом, який на підставі договору купівлі-продажу від 10.02.1992 року, реєстр. № 1-163, посвідченого ІІ Нікопольською державною нотаріальною конторою, продав 9/32 частини будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4

09.11.1998 року КП «Нікопольське МБТІ» підготувало довідку-характеристику № 6237 для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 на ім`я спадкоємця ОСОБА_3 , в якій помилково була вказана адреса належного ОСОБА_4 майна, як АДРЕСА_1 . На підставі зазначеної довідки Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою Демідовій Л.М. було видане свідоцтво про право на спадщину ААН № 963299 від 14.12.1998 року, реєстр. № 1721, на спадкове майно 9/32 частин житлового будинку та надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому реєстраційний напис в свідоцтві про право на спадщину було вчинено КП «Нікопольське МБТІ» 22.12.1998 року реєстр. № 39 за адресою майна: АДРЕСА_2 .

При відчуженні зазначеної нерухомості ОСОБА_2 ОСОБА_3 для підтвердження її права власності Комунальним підприємством «Нікопольське МБТІ» було надано Витяг з реєстру прав власності від 09.12.2004 року № 5782312 на нерухоме майно 9/32 частин будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені документи були надані ОСОБА_3 для оформлення договору купівлі-продажу приватному нотаріусу Нікопольського міського нотаріального округу Бережному О.С., яким були виявлені розбіжності в правовстановлюючих документах.

Після виявлення розбіжностей щодо типу об`єкту нерухомості та адреси майна в свідоцтві про право на спадщину ААН № 963299 від 14.12.1998 року, реєстр. № 1721, та Витяг з реєстру прав власності від 09.12.2004 року № 5782312 за зверненням ОСОБА_3 державним реєстратором було внесено письмові зміни до Витягу від 09.12.2004 року № 5782312, а саме дописано «квартира АДРЕСА_3 » без внесення змін в Державний реєстр прав власності на нерухоме майно.

На підставі поданих нотаріусу правовстановлюючих документів 15.12.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С., реєстр. № 5207, за яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на 9/32 частини жилого будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, за заявою власника ОСОБА_2 03.02.2005 року КП «Нікопольське МБТІ» було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 9/32 частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, згідно листа КП «Нікопольське МБТІ» від 28.09.2021 року № 825 щодо зазначеної нерухомості « квартира АДРЕСА_3 » в деяких правовстановлюючих документах, довідках та витягах вказано помилково.

Заявник зазначає, що дана помилка на час реєстрації права власності за ним на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19 про затвердження мирової угоди про поділ спільного майна унеможливлює дії державного реєстратора по визначенню типу об`єкту нерухомого майна: будинок чи квартира та по вчиненню реєстрації права власності за заявником. Встановлення зазначеного юридичного факту дозволить заявнику реалізувати права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На підставі викладеного, просить суд встановити юридичний факт, що договір купівлі-продажу частини жилого будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.12.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. за реєстровим номером 5207, укладено щодо об`єкту нерухомого майна 9/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою про відкриття провадження від 09.12.2021 року заява прийнята до розгляду в порядку окремого провадження. Заінтересованій особі був встановлений строк 15 днів з дня отримання такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

10.02.2022 року на адресу суду від приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бережного О.С. надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 з додатками, який мотивовано наступним (а.с. 29-34).

Згідно із документами наданими заявником, дійсно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого старшим державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Новіковою Н.В. 10.02.1992 року за реєстровим № 1-163 Нікопольський Південнотрубний завод продав ОСОБА_4 9/32 частин житлового будинку в АДРЕСА_2 (шість) про що свідчить копія цього договору та копія листа № 825 від 28.09.2021 року комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» п.2 Проте відсутня інформація за якою адресою була проведена реєстрація після посвідчення цього договору за ОСОБА_4 , а наявна інформація тільки до того, що 18.12.1991 року, тобто до посвідчення цього договору купівлі-продажу, було зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 заводом та про те, що вже 09.11.1998 року була підготовлена довідка-характеристика для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , в якій адреса була зазначена як АДРЕСА_1 . Зазначає, що відсутні докази та інформація про те за якою адресою фактично після укладення договору купівлі-продажу було зареєстроване право власності за покупцем ОСОБА_4 . Також відсутні посилання про наявність чи відсутність факту зміни адреси 9/32 частин будинку АДРЕСА_2 в період між 10.02.1992 роком та 09.11.1998 роком.

Вважає, що зазначення адреси АДРЕСА_1 не перешкоджає визначенню типу об`єкта нерухомого майна, оскільки він однозначно зазначений в ухвалі суду від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19 як частина житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також Приватний нотаріус Бережний О.С. вказує, що прізвище продавця в договорі купівлі-продажу частини жилого будинку, посвідченого ним 15.12.2004 року за реєстровим № 5207 було зазначене як « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_7 » як вживає його заявник у своїй заяві. Згідно із статтею 43 Закону України «Про нотаріат» в редакції чинній на момент посвідчення Договору нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлювати особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Ним під час посвідчення Договору особа продавця була встановлена за паспортом НОМЕР_1 , виданим Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 18 грудня 2000 року про що був зроблений відповідний запис в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 5 за 2004 рік сторінка 47 реєстраційні № 5205, 5207. В наданому паспорті прізвище продавця було зазначене як ОСОБА_8 идова. Проте, паспорт на ім`я продавця був виданий після видачі йому Свідоцтва про право на спадщину та проведення реєстрації права власності, де її прізвище було зазначене як ОСОБА_8 ідова.

Таким чином, не погоджується з тим, що саме його дії призвели до помилки в правовстановлюючому документі та до того, що заявник не має можливості зареєструвати своє право власності на 9/32 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, просить суд відмовити в задоволенні заяви щодо встановлення факту, що договір купівлі-продажу частини жилого будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 від 15.12.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. за реєстровим № 5207, укладено щодо об`єкту нерухомого майна 9/32 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Прийняти рішення, за умови, якщо воно не буде протирічити законодавству України.

В судове засідання заявник не з`явився, представник заявника надала клопотання про розгляд справи без участі сторони заявника, просить задовольнити заяву (а.с. 52-56).

Заінтересована особа Комунальне підприємство «Нікопольське районне Бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» на адресу суду надало заяву про розгляд справи без їхньої участі (а.с.27).

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний Олександр Сергійович також надав на електронну адресу суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутність, підтримує повністю свої прохання, викладені в заяві від 03.02.2022 року (а.с.57).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 грудня 2004 року ОСОБА_1 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 придбали у спільну сумісну власність подружжя майно 9/32 частини жилого будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу частини жилого від 15.12.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С,, реєстровий номер 5207 (а.с.10). 24 травня 2017 року їхній шлюб було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна затверджено мирову угоду, згідно якої 9/32 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 визнано спільною власністю подружжя: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; право власності на 9/32 частини вищезазначеної нерухомості переходить в особисту власність ОСОБА_1 в рахунок виплати ним грошової компенсації ОСОБА_2 замість належної їй частки у праві спільної сумісної власності подружжя; ОСОБА_1 набуває право здійснити державну реєстрацію за собою в цілому права власності на 9/32 частини зазначеного житлового будинку, житловою площею 141,9 кв.м. в органах реєстраційної служби (а.с.17-18). Згідно даної ухвали суду від 06.11.2019 року, 9/32 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою - АДРЕСА_1 , були придбані ОСОБА_2 , у період шлюбу із ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.07.2021 року № 593 78746 заявнику було відмовлено у державній реєстрації права власності, в зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам. В ході розгляду заяви та документів, доданих до заяви було встановлено, що заявником до заяви додано ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року по справі № 182/5067/19, де визнається право власності на частину житлового будинку, який має адресу АДРЕСА_1 . Даний факт унеможливлює визначення типу об`єкту нерухомого майна, на яке виникає право власності: будинок чи квартира (а.с.19).

З копії договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 5207 вбачається, що предметом цього договору були 9/32 частини жилого будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10).

Крім того, згідно вищевказаного договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року, продавцю ОСОБА_3 вказана частина нерухомого майна належала на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 14.12.1998 року за реєстровим № 1721.

Згідно копіїСвідоцтва проправо на спадщину за законом, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 14.12.1998 року за реєстровим № 1721, спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з 9/32 частин житлового будинку та надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.12.2004 року № 5782312, наданого КП «НМБТІ» ОСОБА_3 для відчуження 9/32 частин будинку державним реєстратором внесено зміни в адресі, а саме дописано «(квартира АДРЕСА_3 )» без внесення змін в державний реєстр прав власності на нерухоме майно (а.с.12).

Таким чином, судом встановлено, що для посвідчення правочину купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, приватному нотаріусу Нікопольського міського нотаріального округу Бережному О.С. було надано вищезазначені правовстановлюючі документи, в яких адреса спірного нерухомого майна - 9/32 частин житлового будинку з надвірними будівлями зазначена як - АДРЕСА_1 . Тобто, в Договорі адреса предмета договору була зазначена нотаріусом відповідно до відомостей зі Свідоцтва про право на спадщину та Витягу.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У відповідності зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України, передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 293ЦПКУкраїни передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Правовстановлюючий документ - документ, який підтверджує права особи, зокрема, права власності на майно (державний акт на право власності на земельну ділянку, договір дарування, договір купівлі-продажу, свідоцтво на право власності тощо).

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»із змінами та доповненнями від 25.05.1998 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 79-81, 293, 315- 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Бережний Олександр Сергійович про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева