Рішення

від 23.06.2023 по справі 365/527/22

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/42/23

Справа № 365/527/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2023 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Падун А. М.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніБерезанського міськогосуду Київськоїобласті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доКредитної спілки"Довіра"про скасуваннязаборони нанерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали Згурівського районного суду Київської області від 11.11.2022 в порядку п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українинадійшла цивільна справа за вказаним вище позовом.

Позов обґрунтований тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2005 позивач є власником квартири по АДРЕСА_1 . Нещодавно, намагаючись відчужити належну йому квартиру, позивач в нотаріуса довідався, що на підставі повідомлення іпотекодержателя Кредитної спілки «Довіра» (далі КС «Довіра») про реєстрацію іпотеки № 2017 від 03.10.2006 приватним нотаріусом Черниш О. Д. на вказану квартиру накладено обтяження із забороною відчуження за реєстраційним номером № 3821822. Намагаючись зняти заборону, позивач довідався, що КС «Довіра» хоч і не перебуває в стані припинення, проте вже близько 10 років діяльності не здійснює. Позивач зазначає, що з 2006 року КС «Довіра» ніяких претензій до нього не має у зв`язку з погашенням суми кредиту, а заборона з належної йому квартири відповідачем була не знята помилково. Отже, на даний час потреба в забороні відпала. За таких обставин, наявність незнятої заборони позбавляє позивача можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, тому просить суд скасувати заборону на відчуження нерухомого майна із виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження, зареєстрованого 03.10.2006 за № 3821822 приватним нотаріусом Черниш О. Д. на квартиру по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 03.01.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Зазначені в ухвалі суду недоліки були усунуті позивачем 12.01.2023.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 16.01.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні пред`явлений позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Позивач зазначав, що отримав у 2006 році в Кредитнійї спілці "Довіра" кредит на суму 12000 грн., кредит погасив, але документи підтверджуючі втрачені через переїзди; тому на його думку іпотека є безпідставною,та наявність незнятої заборони позбавляє позивача можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило (а.с.88).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, поштою рекомендованими листами з повідомленнями за адресою,вказаною позивачему позовнійзаяві,та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням http://be.ko.court.gov.ua .

Крім того, судові повістки про виклик до суду також надсилались на адресу електронної пошти відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.47,50,59,60-63,66,72-73,76,78,81-82,85,89,91,93,95,108).

Заяв від відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Так, відповідно до п.п. 4, 11 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував, а належним чином повідомлений згідно ст.128 ЦПК України відповідач в судове засідання повторно не з`явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставинприйшов до наступних висновків.

Так, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.05.2005, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7315129 від 23.05.2005, виданим Переяслав-Хмельницьким БТІ (а.с.5-6,9).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 312667325 від 18.10.2022, приватним нотаріусом Черниш О. Д. 03.10.2006 на підставі договору іпотеки № 2017 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження, а саме заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер № 3821822, на квартиру заадресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Крім того, з вказаної вище інформаційної довідки також вбачається, що 03.10.2006 приватним нотаріусом Черниш О. Д. на підставі повідомлення іпотекодержателя КС «Довіра» № 2017 також зареєстровано іпотеку № 3821943 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; іпотекодавець ОСОБА_1 , розмір основного зобов`язання 12500 грн., строк виконання 03.10.2007 (а.с.10).

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч.1ст.546 ЦК України).

За змістом ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" у редакції станом на 03.10.2006, поняття іпотеки визначається як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 4 Закону України «Про іпотеку»).

Так, згідно ст. 73 Закону України «Про нотаріат», у редакціїстаном на03.10.2006 за повідомленням іпотекодержателя, а також при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна нотаріус за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження.

За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Відповідно до ч. 3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Отже, законодавством було передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Однак, суд відмічає, щод згідно ч.1ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Аналогічні висновки містяться Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, а також Верховним Судом у постановах від 07.07.2021 у справі№ 724/1081/18, від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з аналізу наведених положень випливає, що обтяження нерухомого майна іпотекою, є похідним від основного зобовязання, і передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном з метою гарантувати кредитору іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21.09.2022

у справі№ 645/5557/16-ц,від 02.10.2018усправі №910/18036/17,від 23.10.2019у справі№ 917/1307/18,від18.11.2019у справі№ 902/761/18,від 04.12.2019у справі№ 917/2101/17,від 27.05.2020у справі№ 2-879/13.

З позовної заяви убачається, що підставою для скасування заборони на нерухоме майно позивач зазначає припинення іпотеки в зв`язку з припиненням основного зобов`язання внаслідок виконання належним чином (стаття 599 ЦК України) - сплати кредиту в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, ОСОБА_1 виконано в повному та належному обсязі, а тому зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, не є припиненими.

Крім того, суду не надано документів, на підставі яких виникло таке зобов`язання, зокрема, кредитного договору, договору іпотеки тощо, а також доказів на підтвердження того, що позивачем вживались заходи з метою їх отримання. Із будь-якими заявами чи клопотаннями учасники справи до суду не звертались.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, з підстав недоведеності факту того, що забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконані в повному обсязі.

Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 79-81, 89, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 274-280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доКредитної спілки"Довіра"про скасуваннязаборони нанерухоме майно відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 23.06.2023.

Суддя І. О. Капшученко