Ухвала

від 23.06.2023 по справі 761/21185/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21185/23

Провадження № 1-кс/761/13829/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190000000001 07 від 12.02.2019 за підозрою ОСОБА_5 за ОСОБА_5 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 ККУкраїни та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст.358, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.366, ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення №144, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер платників податків НОМЕР_1 , із забороною здійснення будь-якого відчуження, розпорядження та користування власниками чи будь-якими іншими особами зазначеним майном.

На обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000107 від 12.02.2019 за підозрою ОСОБА_5 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 ККУкраїни та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст.358, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.366, ч.2 ст.367 КК України.

Досудовимрозслідуванням встановлено,що Вперіод 2018-2019років ОСОБА_5 ,являючись службовоюособою юридичноїособи приватногоправа директором суб`єктаоціночної діяльностіТОВ «Приватнаекспертна служба»(кодЄДР 41073159),на якогов силустатуту Товариствата ЗаконуУкраїни «Прооцінку майна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні»,покладено виконанняорганізаційно розпорядчих іадміністративно господарських функцій,вступив взлочинну змовуз представникамиПАТ«Укрсоцбанк» (кодЄДР 00039019)та,діючи умиснояк пособникзаволодіння іпотечниммайном «ФірмиТ.М.М.»-ТОВ (кодЄДР 14073675),ТОВ«ТММ Будкомплект»(кодЄДР 31481857)забезпечив виконанняйого Товариствомнедостовірної оцінкизаставного майнаборжника тамайнового поручителяі наданнязвітів оцінкидля використанняу виконавчихпровадженнях №55614130від 23.01.2018,№55614508від 23.01.2018,№55614244від 23.01.2018,№55614362від 23.01.2018,№55614317від 23.01.2018,№58713777від 25.03.2019,що призвелодо продажуоб`єктів нерухомостіборжника зазаниженою вартістюта недоотриманнякоштів дляпогашення заборгованостіпо кредитномудоговору №252-СВвід 04.03.2004на суму 192590236,57 грн.

Крім того встановлено, що 30.11.2018 за результатами проведення на ДП «СЕТАМ» електронних торгів по групі нежилих приміщень №144 (лот №312708, протокол проведення електронних торгів №373131), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем став громадянин України ОСОБА_6 , який придбав його за ціною 45411483.45 грн. без ПДВ та сплатив вказану суму.

05.11.2019 вищезазначене нерухоме майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження речового доказу прокурор просив накласти арешт на нежитлове приміщення №144, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із забороною розпоряджатись і користуватись ним будь-яким чином та здійснювати будь-яке відчуження зазначеного майна, оскільки існують достатні підстави вважати, що вказане майно реалізовано з метою протиправного заволодіння ним із значним заниженням вартості та шляхом проведення електронних торгів із залученням заздалегідь погодженого складу учасників.

Відповідно доінформаційного витягуз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна,власником нежилого приміщення№144,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 ,реєстраційний номерплатників податків НОМЕР_1 .

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи його не обґрунтованим та відсутніми підстави визначенні ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту на майно, Крім того, наголошувала, що 06.06.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва здійснювався розгляд аналогічного клопотання прокурора за результатом якого було відмовлено у накладенні арешту майна.

Заслухавши прокурора, представника володільця майна, дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчими ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000107 від 12.02.2019 за підозрою ОСОБА_5 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 ККУкраїни та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст.358, ч.3 ст.365-2, ч.1 ст.366, ч.2 ст.367 КК України.

В рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежилого приміщення №144, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер платників податків НОМЕР_1 , із забороною здійснення будь-якого відчуження, розпорядження та користування власниками чи будь-якими іншими особами зазначеним майном.

Обґрунтовуючи підстави для накладення арешту прокурор вказує, що зазначене нерухоме майно визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а необхідність накладення арешту виникла для забезпечення збереження речового доказу,

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.

Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на нерухоме майно з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного майна саме з тією метою, яку він привів у клопотанні.

Між тим, жодних даних про те, що на нерухоме майно зазначене у клопотанні прокурора може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.

Щодо посилання прокурора про визнання майна речовим доказом на те, що нерухоме майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, в зазначеній постанові не приведено.

Окрім того, прокурор звертаючись з вимогою про накладення арешту на нерухоме майно не зазначає та не обґрунтовує співмірність майна яке належить арештувати з розміром шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

З надах матеріалів вбачається, що накладення арешту на нерухоме майно, за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено, що досудовим розслідуванням на даній стадії не надано доказів причетності власника нерухомого майна, яке прокурор клопотав арештувати, до вчинення кримінального правопорушення в рамках якого здійснюється досудове розслідування.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення №144, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , реєстраційний номер платників податків НОМЕР_1 , із забороною здійснення будь-якого відчуження, розпорядження та користування власниками чи будь-якими іншими особами зазначеним майном.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: