Ухвала

від 14.06.2023 по справі 336/5588/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

єдиний унікальний номер справи 336/5588/23

номер провадження 2/336/2479/2023

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14.06.2023, суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Карабак Л.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна про ОСОБА_3 , про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, зміну черговості спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а :

13.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1. встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

2. встановити факт проживання ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, побуту, бюджету та придбання майна внаслідок спільної праці, як сім`ї, шляхом об`єднання спільних та індивідуальних трудових зусиль, внаслідок яких одержані спільні та особисті доходи об`єднувалися для набуття спільного майна, у період з 12 листопада 1997 року до 31 грудня 2003 року включно;

3. визнати майно, набуте внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, за час спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_1 - об`єктом спільної сумісної власності, здійснити поділ спільного майна;

4. визнати за ОСОБА_1 право власності на1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 ;

5. змінити черговість одержання права на спадкування за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

6. надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю четвертої черги за законом, право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а саме разом зі спадкоємцем третьої черги за законом;

7. визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності па 1/4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_1 ;

8. визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності па на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 .

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №917/1369/17, від 16.03.2020 у справі №910/16651/19, від 12.09.2018 у справі №922/3655/16 майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

З урахування наведеного вбачається, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 8 позовних вимог, 5 вимог немайнового характеру та 3 вимоги майнового характеру.

Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Розміри ставок судового збору визначені у ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.3 ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

За ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Тягар доказування вартості майна несуть позивачі. Відтак, позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна та не вказано ціни позову, яка б відповідала дійсній вартості майна, яке є предметом спору.

Крім цього, проведення оцінки майна вкрай необхідно для визначення підсудності справи, оскільки відповідно до вимог ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За правилами ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, враховуючи вказані недоліки, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням позивачам строку для усунення недоліків, а саме зазначення ціни позову, виходячи з ринкової вартості майна, надання доказів цього, а також сплати судового збору виходячи з ціни позову.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного вище, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута їй.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Кияниця Надія Володимирівна про ОСОБА_3 , про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку цього майна, зміну черговості спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: Л.Г.Карабак