Постанова

від 20.06.2023 по справі 686/1269/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/1269/21

Провадження № 22-ц/4820/1030/23

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю: представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/1269/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Ярослава Олександровича, державного реєстратора Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк Олени Володимирівни про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області звернулася до суду з позовом, в якому позивач просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52806249 від 24 червня 2020 року 11:06:02 та право власності ОСОБА_2 , зареєстроване приватним нотаріусом Романішиним Я.О., Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу, від 24 червня 2020 року № 1202, посвідчений приватним нотіраусом Романішиним Я.О. Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 червня 2003 року, укладений між ТзОВ «Вектра» та ОСОБА_3

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36738138 та право власності ОСОБА_3 від 01 червня 2020 року.

На підтримання заявлених позовних вимог позивач посилався, що на балансі Служби обліковуються автомобільні дороги та їх складові передані в оперативне управління, що складає єдину транспортну систему. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 68242886000:02:002:0001, належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з видом використання для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6801695432014 від 26 грудня 2014 року. Однак, відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди під час робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення, а саме, щодо утримання автопавільйону на автомобільній дорозі Н-03 Житомир - Чернівці км 107+407 (ліворуч) в с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району Хмельницької області, посилаючись на наявне у неї право власності на вказану будівлю.

Згідно данихз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнобуло з`ясовано,що дійсноу приватнійвласності ОСОБА_2 знаходиться нежитловеприміщення автоповільону,загальною площею40,0кв.м.,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 , вказана адреса співпадає з прив`язкою автомобільної дороги Н-03 Житомир - Чернівці 107+407 (ліворуч). Право власності зареєстроване приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. на підставі посвідченого ним же договору купівлі - продажу за №1202 від 24 червня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 був попереднім власником даної нерухомості, право власності за ним було зареєстровано державним реєстратором Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк О.В. на підставі договору купівлі - продажу від 18 червня 2003 року, укладеного між ним та ТзОВ «Вектра», проте доказів що право власності на момент відчуження автоповільону ОСОБА_3 , належало товариству, немає, до того ж вказане товариство припинило свою діяльність 18 лютого 2014 року.

Таким чином, спірна нерухомість розташована на земельній ділянці площею 4,5186 га, кадастровий номер 6824288600:02:002:0001, яка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з видом використання - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, і перебуває у постійному землекористуванні Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області.

З огляду на такі обставини, зміст оскаржуваних правочинів суперечить цивільному законодавству, а також інтересам держави та суспільства, оскільки неправомірно було проведено купівлю-продажу спірного нерухомого майна (автопавільйону) та реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як земельна ділянка на якій розташований автоповільон є складовою автомобільної дороги, відноситься до державної власності та не підлягає приватизації.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2022 року, залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року позов задоволено, визнано недійсним, укладений 18 червня 2003 року між ТзОВ «Вектра» та ОСОБА_3 договір купівлі продажу об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 40,0 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 ; скасовано рішення державного реєстратора Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52501904 від 03 червня 2020 року, реєстраційний номер заяви 39789106 від 01 червня 2020 року; визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, загальною площею 40,0 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 , посвідчений Романішиним Я.О. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 24 червня 2020 року за р.№1202, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52806249 від 24 червня 2020 року, про право власності ОСОБА_2 , винесене ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу.

Терещук А.А. не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин справи. Так апелянт вказує, що суд помилково та безпідставно наголошує про наявність якогось віртуального автоповільону, замість належного ОСОБА_2 на праві власності та зареєстрованому у встановленому законом порядку об`єкта нерухомого майна, який розташований за адресою по АДРЕСА_1 , при цьому абсолютно ігноруючи доводи відповідачів. В даному випадку судом не дано належну оцінку, що позивачем надано документ на землю, права на які були оформлені до запровадження системи кадастрової реєстрації, вілповідна дана земельна ділянка не має чітких встановлених меж та не виділена в натурі, в зв`язку з чим її до присвоєння кадастрового номера можна вважати «дефектною». Суд не прийняв до уваги, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000835, з моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 4,5186 га з кадастровим номером 6824288600:02:002:0001 за Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області від 14 вересня 2015 року, втратив чинність. Таким чином, в даному випадку йдеться про різні земельні ділянки, які в різні часи надавалися у користування, враховуючи їх ідентифікуючі ознаки. Також посилався апелянт, що докази надані позивачем, а саме технічний паспорт автомобільної дороги 11-03 Житомир-Чернівці, лінійний графік автомобільної дороги, довідки про балансову вартість, а також листи ТзОВ «Хмельницьктранс» не можуть свідчити про право власності на нерухоме майно. Апелянт вказує, що його дружина ОСОБА_2 законним шляхом придбала об`єкт нерухомого майна, згідно укладеного договору купівлі продажу від 24 червня 2020 року, зі всіма його ознаками, а саме інформації щодо об`єкта, зокрема присвоєної юридичної адреси, крім того технічні характеристики цього об`єкта підтверджуються технічним паспортом на нежитлове приміщення та довідкою інженера з технічної інвентаризації майна ОСОБА_6 і нічого спільного з автопавільоном цей об`єкт нерухомості немає. Враховуючи те що позивачем не доведено право власності на спірне нерухоме майно, які б підтверджували право власності на це майно за Службою автомобільних доріг, суд безпідставно визнав договори купівлі-продажу недійсними, при цьому не зазначивши, порущення яких саме статтей та норм чинного законодавства має місце. Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу № б/н від 18 червня 2003 року будь-яке право чи інтерес позивача не могли бути порушені, так як право постійного користування у нього виникло 11 вересня 2015 року. Право власності за ОСОБА_3 виникло з моменту передачі майна, так як на той час не була обов`язковою реєстрація права власності. Договір не підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Вважає апелянт незаконним заявлене право постійного користування земельною ділянкою з боку позивача, оскільки рішення про передачу у постійне користування приймалось неуповноваженим органом. Причиною неотримання у власність чи у користування частини земельної ділянки, на якій розташоване придбане нежитлове приміщення є те, що продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності чи права користування на цю земельну ділянку. Апелянт вважає, що вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до державного реєстратора. Крім того, суд в порушення висновків Верховного Суду заличив до участі в справі приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Романішина Я.О. та державного реєстратора Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області Мартинюк О.В. в якості відповідачіі по справі.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області подала відзив на апеляційну скаргу, при цьому вказала, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази походження права власності на нежитлове приміщення у товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» та реєстрації права власності в бюро технічної інвентаризації, крім того речове право виникло до 01 січня 2013 року, тому державний реєстратор перед державною реєстрацією речового права на нерухоме майно 01 червня 2020 року зобов`язаний був направити запити до органів влади, підприємств, установ чи організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. При реєстрації речового права також були залишені поза увагою відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та інших реєстрів (кадастрів), систем щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6824288600:02:002:0001, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що підлягає реєстрації. Щодо реєстрації автопавільйону, як об`єкта нерухомого майна, зауважила, що автомобільні дороги не підлягають реєстрації в Державному реєстрі речових прав, а автопавільйон є складовою частиною автомобільної дороги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від13квітня 2011року №456/2011«Про Положенняпро Державнеагентство автомобільнихдоріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

У відповідності до змісту Державного акту на право постійного користування землею серії І-ХМ №000835, виданого Староостропільською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області 02 березня 1995 року на підставі рішення Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 02 березня 1995 року за №1 Хмельницькому облавтодору надано у постійне користування 26,40 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування автошляхів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.

Також 11 вересня 2015 року державним реєстратором за Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5168 га кадастровий номер 6824288600:02:002:0001 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства в с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району.

Згідно довідки відділу у Старокостянтинівському районі Головного управлянн Держгеокадастру у Хмельницькій області нерухоме майно (нежитлова будівля) по АДРЕСА_1 розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 6824288600:02:002:0001.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування до вищевказаного Державного акту, технічного паспорту автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці та лінійного графіку автомобільної дороги на автомобільній дорозі державного значення Н-03 Житомир-Чернівці км 107+407 (ліворуч) розташований автопавільйон.

15 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс» листом за № 2/1-467 повідомило Службу автомобільних доріг у Хмельницькій області, що до 31 грудня 2009 року буде звільнене приміщення автопавільйону, в якому знаходилась Остропільська автостанція.

Також листом від 20 вересня 2022 року за №199 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс» підтверджує, що автопавільйон (будівля колишньої автобусної станції), прив`язка автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці 107+407 (ліворуч) співпадає з адресою АДРЕСА_1 і використовувався товариством за згодою Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області для розташування автобусної станції та реалізації квитків. Приміщення Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області (автопавільйон, будівля колишньої автобусної станції) було звільнено 30 грудня 2009 року. Питання передачі будівлі автостанції іншим юридичним чи фізичним особам товариство не розглядало.

Автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці протяжністю 198,3 км зі всіма складовими автомобільної дороги відповідно дост. 9 Закону України «Про автомобільні дороги»(в тому числі автопавільйон, що знаходиться на автомобільній дорозі державного значення Н-03 Житомир-Чернівці км 107+407 (ліворуч)) знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, загальна вартість складає 908,636,1 тис. грн.

За довідкою виконавчого комітету Староостропільської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 17 травня 2020 року за №428 нежитлове приміщення (будівля колишньої автобусної станції) загальною площею 40,0 кв. м. дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час 18 червня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектра», ідентифікаційний код 22783439, (продавець) та ОСОБА_3 , (покупець) в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості, за яким продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення, загальною площею 40,0 кв. м., що розташоване за адресою: по АДРЕСА_1 . Загальна вартість об`єкта продажу визначена в 7500 грн, які були сплачені, в тому числі ПДВ, до підписання договору.

При цьому, в договорі відсутні відмовості про підстави виникнення права власності на майно (новостворене, перероблене, викуп тощо), про походження права власності продавця на дану нерухомість, стосовно земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, на якій правовій підставі та за якими правовстановлюючими документами ТзОВ «Вектра» є власником вказаного об`єкту нерухомості.

Також згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприєммців та громадських форсувань 18 лютого 2014 року зареєстровано припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» за спрощеною процедурою за відсутності правонаступників.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Мартинюк О.В. Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області за №52501904 від 03 червня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2003 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення, загальною площею 40,0 кв. м., що розташоване за адресою: по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092774768242.

24 червня 2020 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: по АДРЕСА_1 за 36240 грн, які одержані продавцем до підписання даного договору та в цей же день за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на даний об`єкт.

Відповідно до статті 19ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 71ЗК України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням.

Відповідно до положень ст.31Закону України«Про транспорт» до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, зокрема, будинки (в тому числі жилі), споруди дорожньої служби з виробничими базами, об`єкти служби дорожнього сервісу. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про джерела фінансування шляхового господарства України автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) - це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з`єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України. Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1Закону України«Про автомобільнідороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; споруди дорожнього водовідводу - споруди, призначені для відводу поверхневих та ґрунтових вод від земляного полотна та проїзної частини (бокові канави, водовідвідні канави, нагірні канави, водопропускні труби, відкриті та закриті дренажні системи, зливова каналізація тощо);

Відповідно достатті 5 Закону України «Про автомобільні дороги»автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги , автомобільні дороги на приватних територіях.

Згідно із статтями 7, 8Закону України«Про автомобільнідороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Статтею 9Закону України«Про автомобільнідороги» встановлено, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

За ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автопавільйон - споруда на зупинці для короткочасного перебування пасажирів.

При цьому щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном, колегія суддів, виходить з наступного.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/WestAllianceLimited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповіднодо загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушеннястатті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються дляїї досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на нежитлове приміщення автопавільйон загальною площею 40,0 кв. м.: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 4,5168 га кадастровий номер 6824288600:02:002:0001 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка перебуває в постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, та даний об`єкт нерухомого майна як автопавільйон згідно ст.. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» є складовою частиною автомобільної дороги та в силу вимог ст.ст. 7, 8Закону України«Про автомобільнідороги» перебуває виключно у державній власності і не підлягає приватизації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в договорі купівлі-продажу від 18 червня 2003 року спірного нерухомого майна, між ТзОВ «Вектра» та ОСОБА_3 відсутні відмовості про підстави виникнення права власності продавця на майно (новостворене, перероблене, викуп тощо), про походження права власності продавця на дану нерухомість.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що спірний об`єкт нерухомого майна у вигляді автопавільйону є складовою частиною автомобільної дороги і на нього поширюється чітка заборона на передання у приватну власність

У зв`язку із цим, втручання держави у право власності має нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, передбачена законом, існує справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, що полягає у безперешкодному та безпечному пересуванні громадян автомобільними дорогами та сполученні між населеними пунктами області, при цьому дотримано справедливий баланс між інтересами суспільства та фізичної особи, а тому висновки суду про усунення перешкоди у користуванні майном державою в особі уповноваженого органу шляхом задоволення позову є обґрунтованим та законними.

Доводи апеляційної скарги, що судом не надано належну оцінку моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 4,5186 га з кадастровим номером 6824288600:02:002:0001 за Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області від 14 вересня 2015 року, йдеться про різні земельні ділянки, які в різні часи надавалися у користування, враховуючи їх ідентифікуючі ознаки, надані позивачем докази не можуть свідчити про право власності на нерухоме майно, придбана ОСОБА_2 нерухомість немає нічого спільного з автопавільйоном, позивачем не доведено право власності на спірне нерухоме майно, які б підтверджували право власності на це майно за Службою автомобільних доріг слід відхилити.

По справі належними та допустимими доказами - Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ №000835, виданого Староостропільською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області 02 березня 1995 року, реєстрацією 11 вересня 2015 року за Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5168 га кадастровий номер 6824288600:02:002:0001 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства в с. Старий Остропіль Старокостянтинівського району, довідкою відділу у Старокостянтинівському районі Головного управлянн Держгеокадастру у Хмельницькій області нерухоме майно (нежитлова будівля) по АДРЕСА_1 розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 6824288600:02:002:0001, планом зовнішніх меж землекористування до вищевказаного Державного акту, листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс», довідкою виконавчого комітету Староостропільської сільської ради, технічним паспортом дороги та іншими письмовими доказами - встановлено належність автоповільону до складової частини автомобільної дороги та ідентифікацію даного об`єкту нерухомого майна з об`єктом що перебуває у власності ОСОБА_1 .

В свою чергу відповідачами вказані докази не спростовано.

Крім того вищевказані правовстановлюючі документи на постійне користування позивачем земельною ділянкою на якій знаходиться автопавільйон, на даний час є чинними, не скасовані, не є передметом розгляду даної справи та суд в даній справі не може давати оцінку даним документам з точки зору їх законності.

Також суд відхиляє посилання апелянта, що суд безпідставно визнав договори купівлі-продажу недійсними, при цьому не зазначивши, порушення яких саме статтей та норм чинного законодавства має місце.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом в договорі купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 18 червня 2003 року відсутні відомості про підстави виникнення права власності продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» на майно (новостворене, перероблене, викуп тощо), про походження права власності продавця на дану нерухомість.

Такі докази в ході розгляду справи здобуто не було і відповідачами відповідні суду докази теж не надано, хоча обов`язок доказування правомірності правочину від 18 червня 2003 року лежить саме на відповідачах.

Таким чином в даному випадку має місце порушення закону при укладенні правочину від 18 червня 2003 року і даний правочин є недійсним, так як на момент укладення правочину ТОВ «Вектра» не мала речого права чи права власності на спірне майно та не мала жодних прав відчужувати спірне нерухоме майно іншій особі. В зв`язку з цим, оскільки ОСОБА_3 набув спірне майно на підставі недійсного правочину, то відповідно не набув речових прав власності на спірне майно і не міг відчужувати дане майно ОСОБА_2 а тому і правочин від 24 червня 2020 року є недійсним так як суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Не спростовують висновків суду інші доводи апеляційної скарги щодо залучення до участі в справі неналежних відповідачів, так як це не є підставою для скасування рішення суду і відмови в позові.

По справі було залучено всіх учасників оспорюваних правочинів, крім ТзОВ «Вектра», діяльність якої була припинена 18 лютого 2014 року без правонаступництва і така юридична особа втратила внаслідок цього свою цивільну правоздатність та цивільну процесуальну дієздатність.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова