Рішення

від 20.06.2023 по справі 380/2090/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

справа №380/2090/22

провадження № П/380/2099/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мерзи Д.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, з урахуванням заяви про уточнення підстав позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Городоцького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області № 25166/13-01-24-10/ НОМЕР_1 від 12 листопада 2021 року про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- визнати нарахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоїмки із оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 липня 2018 року по 31 березня 2019 року на суму 7668,54 грн., помилковим;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області списати нарахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), недоїмки із оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період 01 липня 2018 року по 31 березня 2019 року на суму - 7668,54 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 54 копійки) та внести відповідні зміни (записи) в інформаційну систему податкових органів.

Ухвалою суду від 07.06.2023 суд вирішив питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом та відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. Позивач перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа - підприємець (дата державної реєстрації 27.05.2019) та водночас перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) (дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 21.11.2012), інформація щодо зупинення/припинення незалежної професійної діяльності - відсутня. Позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за III - IV квартали 2018 року, І квартал 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. За порушення термінів сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Львівській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.11.2021 № 25166/13-01-24-10/ НОМЕР_1 . Питання щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які при цьому одночасно є найманими працівниками, законодавчо врегульовано тільки з 01 січня 2021 року, а до 01 січня 2021 року позивач був зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок і як найманий працівник і як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність (юридичну практику, в тому числі адвокатську діяльність).

Позивач за наслідками опрацювання відзиву скерував суду додаткові пояснення у справі (а.с.84-90), уточнив підстави позову, просив його задовольнити повністю. Наголошує, що не отримував від податкового органу вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на суму 7668,54 грн., хоча повинен був її отримати. Будь-яких перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати позивачем єдиного соціального внеску за період з 03 жовтня 2012 року (дата набуття позивачем права на зайняття адвокатською діяльністю) і по сьогоднішній день відповідачем не проводилось. Доказів надіслання (вручення) позивачу вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску відповідач суду не надав. Про наявність недоїмки (боргу) з оплати єдиного соціального внеску позивач дізнався після отримання оскарженого рішення № 25166/13-01-24-10/ НОМЕР_1 від 12 листопада 2021 року. З цього ж рішення позивач дізнався про те, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до нього застосовано штраф в розмірі 1 468,88 грн. за період з 20 жовтня 2018 року по 14 січня 2020 року та нараховано пеню в розмірі 1970,42 грн. Позивач не заперечує перебування на обліку як фізична особа- підприємець та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). Проте відповідач не взяв до уваги, що в період з 03 жовтня 2012 року по 29 травня 2020 року включно позивач перебував у трудових відносинах (був найманим працівником) з декількома роботодавцями (ТОВ «Гал-Леобуд», ПП «Левекс»). В період з 01 липня 2018 року (початок ІІІ кварталу 2018 року) по 31 березня 2019 року включно (кінець І кварталу 2019 року) роботодавцями була нарахована заробітна плата на загальну суму 66433,58 грн., а також нарахований і сплачений до бюджету єдиний соціальний внесок, що підтверджується даними про нараховану заробітну плату за період 2018-2019 роки, що обліковуються Пенсійним фондом України. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності відповідач не надав, а позивач стверджує, що таких не отримував, що підтверджується наданими ним деклараціями. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 сформував висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. З другого кварталу 2019 року та в 2020 році позивач нараховував та сплачував ЄСВ як ФОП в повному обсязі, а відповідач зараховував ці кошти в рахунок безпідставно нарахованої контролюючим органом недоїмки по ЄСВ в сумі 7668,54 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки ОСОБА_1 за 2018-2020 роки та історією недоїмки та пені, нарахованої ОСОБА_1 за 2018 - 2022 роки.

Суд заслухав пояснення сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 :

1. 03 жовтня 2012 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2116 (а.с. 10);

2. з 27.05.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець (КВЕД 69.10 діяльність у сфері права) та платник єдиного податку (а.с.12-14).

3. в період виникнення спірних правовідносин працював як найманий працівник:

- з 03.02.2014 по 02.07.2018 - ПП «Торгівельно-консультативне приватне підприємство «ЛЕВЕКС» (ідентифікаційний код 01295517);

- з 03.07.2018 по 03.06.2019, а також в період з 01.08.2019 по 29.05.2020 - ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» (ідентифікаційний код 22336350).

4. в період з 01.07.2018 року по 31.03.2019 (ІІІ квартал 2018 року І квартал 2019 року) роботодавці нарахували та виплатили позивачу заробітну плата на загальну суму 66433,58 грн., а також єдиний соціальний внесок на суми заробітної плати ОСОБА_1 за цей період, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2018-2019 роки та його податковими деклараціями (а.с.11,61-64).

5. ОСОБА_2 стверджує, що в спірний період (ІІІ квартал 2018 року І квартал 2019 року) не займався адвокатською практикою та не отримував доходів як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю, що підтверджується серед іншого даними його податкових декларацій про майновий стан і доходи (а.с.61-64).

6. Головне управління ДПС у Львівській області:

1) здійснило нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску як особі, що займається незалежною професійною діяльністю, за період з ІІІ кварталу 2018 року по І квартал 2019 року на загальну суму 7668,54 грн., а також перевело цю суму в статус недоїмки, що підтверджується записами відповідного змісту в інтегрованій картці платника (далі ІКП) позивача (а.с.65,66):

- 19.10.2018 нараховано ЄСВ в сумі 2457,18 грн. (за III квартал 2018 року) та переведено цю суму в статус недоїмки;

- 21.01.2019 нараховано ЄСВ в сумі 2457,18 грн. (за IV квартал 2018 року) та переведено цю суму в статус недоїмки;

- 19.04.2019 нараховано ЄСВ в сумі 2754,18 грн. (за І квартал 2019 року) та переведено цю суму в статус недоїмки.

Відповідач визнає, що позивач в спірний період не отримував доходів як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).

7. Після реєстрації ФОП та обрання спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 почав самостійно сплачувати поточні платежі з ЄСВ; в свою чергу контролюючий орган на підставі п. 87.9. статті 87 ПК України почав зараховував кошти, що сплатив позивач, в рахунок погашення недоїмки по ЄСВ в сумі 7668,54 грн., що була нарахована ним за період з ІІІ кварталу 2018 року по І квартал 2019 року (відображено записами «Зменшено боргу минулих років» в ІКП , а.с.66-73). В момент зарахування коштів поточних платежів в рахунок погашення недоїмки автоматизована система ДПС здійснювала нарахування сум штрафу на пені з відміткою про «довідковий» характер таких дій («Нараховано довідково пені ЄВ…», «Необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу по ст. 126 ПКУ та ст. 25 ЗУ 2664…», а.с.74-81).

8. ГУ ДПС у Львівській області № прийняло рішення 25166/13-01-24- 10/3130215613 від 12 листопада 2021 року про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 20.10.2018 до 14.01.2020 нараховано штраф 1468,88 грн. та пеню в сумі 1970,42 грн.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначень, наведених в статті 14 Податкового кодексу України:

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності;

- незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Згідно з статтею 1 Закону №5076-VI: - адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; - адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме: - у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- « …особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску», постанова від 27.11.2019 у справі №160/3114/19;

- «…особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем», постанова від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Відповідно до пп. 191.1.10 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Відповідно до положень глави 3, 4 розділу 5 Порядку №422 не пізніше наступного робочого дня після дня вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску або отримання інформації про їх вручення працівник структурного підрозділу, який склав документ, вносить дату вручення документа до підсистеми, що забезпечує відображення результатів КПР.

Інформація про виявлені заниження податкових зобов`язань в розрізі податкових (звітних) періодів/податкових декларацій (розрахунків) та граничні строки сплати таких зобов`язань враховуються при розрахунку суми пені в ІКП.

Після внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів КПР, інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску облікові показники щодо донарахованих/зменшених органом ДФС грошових зобов`язань, єдиного внеску, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмови у бюджетному відшкодуванні, зменшення суми від`ємного значення ПДВ, врахованого у зменшення податкового боргу, одночасно переносяться до ІКП та відображаються датою граничного строку сплати/зменшення з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій). До настання граничного строку сплати/зменшення донараховані/зменшені суми за відсутності процедури адміністративного або судового оскарження не беруть участі у розрахунках. За умови відсутності інформації про початок процедури адміністративного та/або судового оскарження з дня настання граничного строку сплати/зменшення відповідні донараховані/зменшені суми в ІКП беруть участь у розрахунках.

Аналогічні за змістом функції та повноваження органів ДПС щодо оперативного обліку податків і зборів містить чинний на дату розгляду справи наказ Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943) «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд, застосовуючи наведені вище норми права до фактичних обставин цієї справи, керується такими міркуваннями:

ОСОБА_1 в періоді, охопленому предметом цього спору щодо нарахування йому контролюючим органом ЄСВ на суму 7668,54 грн. (3-4 квартал 2018 року, І квартал 2019 року) не займався адвокатською практикою та не отримував від такої практики доходу, що підтверджується змістом його податкових декларацій та визнається відповідачем.

Відповідно до пункту 5) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, серед іншого, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, юридичну практику, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності. Адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність та в контексті податкового законодавства вважається самозайнятою особою. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, дохід від адвокатської діяльності є базою для нарахування єдиного соціального внеску, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Контролюючий орган застосував наведені нормативні положення до фактичних обставин (перебування позивача на обліку як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю) та здійснив ОСОБА_1 нарахування ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску на місяць за спірний період (3-4 квартал 2018 року, І квартал 2019 року) на загальну суму 7668,54 грн.

Водночас контролюючий орган не врахував, що в спірний період (3-4 квартал 2018 року, І квартал 2019 року) ОСОБА_1 працювала як найманий працівник на підставі трудового договору в ПП «Торгівельно-консультативне приватне підприємство «ЛЕВЕКС» та ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД».

Абзац другий пункту першого статті 4 №2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску є також роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. При цьому зазначені роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на її суму нараховують єдиний внесок. Обов`язок таких роботодавців одночасно з видачею заробітної плати сплатити нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників.

Суд встановив, що роботодавці позивача в спірний період щомісяця нараховували на суму заробітної плати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та сплачували його до бюджету, що підтверджується наданими ПФУ індивідуальними відомостями про застраховану особу. Отже, в період з 01.07.2018 по 31.03.2019 позивач була найманим працівником та застрахованою особою, а отже - платником єдиного соціального внеску за нього був роботодавець (страхувальник).

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI до аналогічних фактичних обставин, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску безпосередньо особою (як такою, що провадить незалежну професійну діяльність) та її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період (3-4 квартал 2018 року, І квартал 2019 року) за позивача як найманого працівника сплатив його роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачу як самозайнятій особі. Отже, ГУ ДПС у Львівській області безпідставно нарахувало та обліковувало в ІКП ОСОБА_1 недоїмку по ЄСВ в загальній сумі 7668,54 грн., а позовні вимоги щодо визнання таких дій протиправними є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Надалі описані вище протиправні дії відповідача спричинили нову проблему для позивача внаслідок зарахування контролюючим органом в 2019-2020 роках сплачених ОСОБА_1 (як ФОП на спрощеній системі оподаткування) поточних платежів з ЄСВ в рахунок погашення протиправно нарахованої йому недоїмки за спірний період, контролюючий орган обліковував (спочатку «довідково») в ІКП позивача відомості про необхідність нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату ЄСВ по статті 25 Закону №2464-VI. Надалі відповідач 12.11.2021 прийняв оскаржене рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасну сплату недоїмки по ЄСВ у відповідних сумах. З огляду на наведені вище мотиви позовні вимоги про скасування рішення №25166/13-01-24-10/ НОМЕР_1 від 12.11.2021 є похідними від позовних вимог ОСОБА_1 щодо протиправності дій відповідача по нарахуванню йому недоїмки по ЄСВ в сумі 7668,54 грн. та також підлягають до задоволення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суд переконаний, що позовне провадження відповідатиме визначенню ефективного юридичного засобу захисту, якщо наслідком задоволення позовних вимог буде поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача, адекватне наявним обставинам та таке, що виключає потребу повторного звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Частиною третьою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що встановлені судом помилкові нарахування (без прийняття будь-якого письмового рішення) та облік недоїмки з ЄСВ в сумі 7668,54 грн. за період з 3 кварталу 2018 року по 1 квартал 2019 року) в ІКП ОСОБА_1 призвів до невірного обліку стану розрахунків позивача з бюджетом, що зберігається станом на дату розгляду цієї справи судом, а також став причиною прийняття оскарженого рішення. Оскільки суд у цьому рішенні дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність дій відповідача щодо нарахування та обліку за позивачем як платником ЄСВ недоїмки в сумі 7668,54 грн., то адекватним та ефективним способом відновлення прав ОСОБА_1 є зобов`язання контролюючого органу провести коригування відповідних даних (показників) його ІКП з ЄСВ шляхом виключення відомостей про протиправно нараховане ЄСВ та надання йому статусу недоїмки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків. Суд враховує, що такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018, №813/1760/18 від 10.04.2020.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує на користь позивача суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Повне рішення складене 23.06.2023.

Керуючись ст.ст.9,19-20,22,90,139,229,241-246,250,251,255,295, 374 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особі, що має право на зайняття незалежною професійною діяльністю, за період з 01.07.2018 по 31.03.2019 на загальну суму 7668,54 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 як платника єдиного соціального податку, а саме - виключити всі дані (записи, відомості) про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як особі, що має право на зайняття незалежною професійною діяльністю та про збільшення недоїмки на загальну суму 7668,54 грн., в тому числі: - від 19.10.2018 на суму 2457,18 грн.; - від 21.01.2019 на суму 2457,18 грн.; - від 19.04.2019 на суму 2754,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №25166/13-01-24-10/ НОМЕР_1 від 12 листопада 2021 року про застосування штрафних санкцій за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ОСОБА_1 на загальну суму 3436,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1984,80 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Р.М.