Ухвала

від 04.10.2022 по справі 752/20837/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/20837/19 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/172/2022 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого директором ТОВ «Теплоінжиніринг Плюс» зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новоселівка Новобугського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого головним інженером ТОВ «Теплоінжиніринг Плюс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_5 , працюючого виконробом ТОВ «Теплоінжиніринг Плюс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 , 14 червня 2018 року, діючи від імені ТОВ «Теплоінжиніринг плюс», будучи особою, на яку покладено обов`язок забезпечувати додержання правил безпеки під час виконання робіт на даному підприємстві, та невстановлена особа розписалися за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (підрядник), щодо укладання договору підряду №14/06-18 від 14 червня 2018 року, про виконання монтажних робіт по влаштуванню систем вентиляції на об`єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу по вулиці Васильківській, 100 «А» у Голосіївському районі міста Києва, секція А».

Відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, невстановлена особа 10 травня 2018 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, №100-А, розписалася в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, 15 травня 2018 року, розписалася в журналі видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту, що свідчить про те, що перед початком робіт (після підписання договору підряду) з ОСОБА_12 інструктажі не проводились та в повній мірі запобіжні пристрої та індивідуальні засоби захисту йому не видавались, окрім жилета та каски.

У подальшому, ОСОБА_7 доручив ОСОБА_12 виконання монтажних робіт по влаштуванню системи вентиляції на об`єкті за адресою: АДРЕСА_6 , чим допустив ОСОБА_12 до робіт з підвищеною небезпекою, не будучи при цьому навчений безпечним методам та способам робіт, тим самим ОСОБА_7 порушив:

ст. ст. 8, 13 Закон України «Про охорону праці»;

п.п. 3.16, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512;

п.п. 2.1, 2.2 розділу II, пункти 4.4, 4.5 розділу VI, Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників (НПАОП 0.00- 7.11-12), затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539;

п.п. 4.9, 4.10, 4.18, 4.22, 6.2.19 ДБН А.3.2-2-2009. Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення. (НПАОП 45.2-7.02-12);

п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.10, 1.12, 3.10 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07), затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за №573/13840.

У результаті зазначених недбалих дій, 19 червня 2018 року приблизно о 9 годині 47 хвилин, ОСОБА_12 не ознайомившись з технікою безпеки при проведені робіт з підвищеною небезпекою та не маючи допусків до робіт з підвищеною небезпекою, виконуючи роботу в стані сильного алкогольного сп`яніння на 12 поверсі 25-ти поверхової недобудови за адресою: АДРЕСА_6 , перебуваючи на дошці, (не використовуючи запобіжний пояс та інші захисні конструкції), яка була розташована на прорізі у перекритті поверху відповідно до креслень, перекриття 12 поверху знаходиться на висоті 35,73 метрів від поверхні ґрунту, перекриття 11 поверху знаходиться на висоті 32,73 метрів, впав в вентиляційну шахту внаслідок чого отримав тілесні ушкодження в вигляді сполучної травми тіла (численні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів і м`яких тканин), внаслідок чого, з розвитком крововтрати і шоку, які настали після падіння з висоти, ОСОБА_13 помер.

Нещасний випадок стався з ОСОБА_12 внаслідок порушення ОСОБА_7 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою яка зобов`язана їх дотримуватись.

Обвинувачений ОСОБА_8 , обіймаючи посаду головного інженера ТОВ «Теплоінжиніринг Плюс», та будучи особою, на яку покладено обов`язок забезпечувати додержання правил безпеки під час виконання робіт на даному підприємстві, не перевірив знання з охорони праці перед початком роботи у ОСОБА_12 , не забезпечив контролю за додержанням правил та норм з охорони праці, після чого ОСОБА_12 було доручено виконання монтажних робіт по влаштуванню системи вентиляції на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 100-А, чим допустив ОСОБА_12 до робіт з підвищеною небезпекою, не будучи при цьому навченим безпечним методам та способам робіт, тим самим ОСОБА_8 порушив:

ст.ст. 8, 13 Закон України «Про охорону праці»;

п.п. 3.16, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 26 січня 2005 року №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512;

п.п. 2.1, 2.2 розділу II, пункти 4.4, 4.5 розділу VI, Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників (НПАОП 0.00- 7.11-12) затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539;

п. п. 4.9, 4.10, 4.18, 4.22, 6.2.19 ДБН А.3.2-2-2009. Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення. (НПАОП 45.2-7.02-12);

п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.10, 1.12, 3.10 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07), затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840.

У результаті зазначених недбалих дій, 19 червня 2018 року приблизно о 9 годині 47 хвилин, ОСОБА_12 , не ознайомившись з технікою безпеки при проведені робіт з підвищеною небезпекою та не маючи допусків до робіт з підвищеною небезпекою, виконуючи роботу в стані сильного алкогольного сп`яніння на 12 поверсі 25-ти поверхової недобудови за адресою: АДРЕСА_6 , перебуваючи на дошці, (не використовуючи запобіжний пояс та інші захисні конструкції), яка була розташована на прорізі у перекритті поверху відповідно до креслень, перекриття 12 поверху знаходиться на висоті 35,73 метрів від поверхні ґрунту, перекриття 11 поверху знаходиться на висоті 32,73 метрів, впав в вентиляційну шахту внаслідок чого отримав тілесні ушкодження в вигляді сполучної травми тіла (численні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів і м`яких тканин). Внаслідок тілесних ушкоджень, та з розвитком крововтрати і шоку, які настали після падіння з висоти, ОСОБА_13 помер.

Нещасний випадок стався з ОСОБА_12 внаслідок порушення ОСОБА_8 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою яка зобов`язана їх дотримуватись.

ОСОБА_9 , обвинувачується у тому, що обіймаючи посаду виконроба ТОВ «Теплоінжиніринг Плюс», не перевірив знання з охорони праці перед початком роботи у ОСОБА_12 , не забезпечив виконання оперативних планів та завдань з охорони праці, виконання працівниками інструкцій з охорони праці, не проконтролював додержання трудової дисципліни, після чого допустив ОСОБА_12 до робіт з підвищеною небезпекою, який не був при цьому навченим безпечним методам та способам робіт, чим порушив:

ст.ст. 8, 13 Закон України «Про охорону праці»;

п.п. 3.16, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2005 року за № 232/10512;

п.п. 2.1, 2.2 розділу II, пункти 4.4, 4.5 розділу VI, Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників (НПАОП 0.00- 7.11-12) затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539;

п.п. 4.9, 4.10, 4.18, 4.22, 6.2.19 ДБН А.3.2-2-2009. Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення. (НПАОП 45.2-7.02-12);

п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.10, 1.12, 3.10 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07), затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840;

п.п. 2.1.1,2.1.3., 2.1.5., 2.2.1., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7., 2.2.8., 2.2.9., 2.2.12., 2.6.,2.7., 2.9., 2.11.,2.12., 2.14., 2.17., 4.1., та 4.3. посадової інструкції виконавця робіт (виконроба) ОСОБА_9 ..

У результаті зазначених недбалих дій, 19 червня 2018 року приблизно о 9 год. 47 хв., ОСОБА_12 не ознайомившись з технікою безпеки при проведені робіт з підвищеною небезпекою та не маючи допусків до робіт з підвищеною небезпекою, виконуючи роботу в стані сильного алкогольного сп`яніння на 12 поверсі 25-ти поверхової недобудови за адресою: АДРЕСА_6 , перебуваючи на дошці, (не використовуючи запобіжний пояс та інші захисні конструкції), яка була розташована на прорізі у перекритті поверху відповідно до креслень, перекриття 12 поверху знаходиться на висоті 35,73 метрів від поверхні ґрунту, перекриття 11 поверху знаходиться на висоті 32,73 метрів, впав в вентиляційну шахту внаслідок чого отримав тілесні ушкодження в вигляді сполучної травми тіла (численні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів і м`яких тканин) Внаслідок вказаних тілесних ушкоджень, та з розвитком крововтрати і шоку, які настали після падіння з висоти, ОСОБА_13 помер.

Нещасний випадок стався з ОСОБА_12 внаслідок порушення ОСОБА_9 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою яка зобов`язана їх дотримуватись.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 рік.На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1рік.На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирішено питання речових доказів. На підставі ч.2 ст. 124 КПК України стягнуто у рівних долях із засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку № 17-3\1207 від 19.07.2019 у сумі 1 256 грн 08 коп. (з кожного засудженого 418 грн. 70 коп.). Стягнуто у рівних долях із засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку №17-3\1161 від 18.07.2019 у сумі 1 256 грн 08 коп. (з кожного засудженого 418 грн. 70 коп.) Стягнуто у рівних долях із засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку №14-35 від 23.05.2019 у сумі 20 097 грн 28 коп. (з кожного засудженого 6 699 грн 10 коп.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанціїпрокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2021 відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.2 ст. 272 КК України, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатися діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 роки. ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатися діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 роки. ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатися діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 зазначає, що не оспорюючи обґрунтовану доведеність вини обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважає вирок незаконним, у зв`язку із невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість.

Незважаючи на той факт, що судом у вироку вірно зазначено про відсутність у обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь яких пом`якшуючих обставин, визначених ч.1 ст. 66 КК України, вважає, що суд, помилково відніс, у відповідності до ч.2 ст. 66 КК України, до інших обставин, що пом`якшують покарання - визнання вини.

На думку сторони обвинувачення, під час судового провадження твердження обвинувачених щодо «визнання вини та щирого каяття» повинні, окрім усього, ще й узгоджуватися із їх поведінкою та діями.

Звертає увагу, що протягом досудового розслідування та усього судового розгляду обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вину не визнавали та заперечували проти вчиненого ними кримінального правопорушення, а під час судових дебатів та останнього слова обвинувачені змогли сказати слова «визнаю вину та щиро каюсь», однак не пояснивши суду в чому визнають вину та в чому саме каються. Викладене може свідчити лише про бажання уникнути обвинуваченими реального покарання у вказаному кримінальному провадженні, а не їх розуміння та ставлення до вчиненої дії (бездіяльності), що потягла за собою загибель людини. Також, однією із інших обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених, у відповідності до ч.2 ст. 66 КК України, судом віднесено - позитивні характеристики за місцем праці, проте судом не взято до уваги той факт, що обвинувачені працюють на керівних посадах вказаного підприємства, а тому інші характеристики, окрім позитивних, бути і не могли, особливо, якщо вони підписані обвинуваченими.

Крім того, судом перераховано ряд обставин, які на думку сторони обвинувачення, безпідставно визнані іншими обставинами, що пом`якшують покарання, однак при прийнятті судового рішення належним чином не вмотивовано, які саме, яким чином, та в якому взаємозв`язку такі обставини надали підстави вважати суду, про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання та необхідність звільнення їх від відбування покарання з іспитовим строком, незважаючи на те, що ст. 12 КК України вказаний злочин віднесено до тяжкого злочину та внаслідок його загинула людина.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, згідно апеляційних вимог, виходячи з викладених в апеляційній скарзі пояснень та просив її задовольнити в повному обсязі,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,

пояснення захисника обвинувачених ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв`язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч.2 ст. 272 КК України ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються, адже ніким не ставляться під сумнів.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок відносно ОСОБА_7 , яким останньго визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 (три) роки, відносно ОСОБА_8 , яким останнього визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 (три) роки, відносно ОСОБА_9 , яким останнього визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 3 (три) роки. В решті вирок залишити без змін.

Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги прокурора, колегія суддів встановила, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскаржуваним вироком:

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання за ч.2 ст. 272 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання за ч.2 ст. 272 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначено йому покарання за ч.2 ст. 272 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином; дані про його особу, згідно яких він офіційно працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався; наявність пом`яшуючих обставин та відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином; дані про його особу, згідно яких він офіційно працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, раніше не судимий, притягався до адміністративної відповідальності; наявність пом`яшуючих обставин та відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином; дані про його особу, згідно яких він офіційно працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався; наявність пом`яшуючих обставин та відсутність обставин, що обтяжують його покарання.

За встановлених по кожному з обвинувачених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 можливо без ізоляції від суспільства, а тому:

обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України;

обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України;

обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини, якими він керувався, обираючи по кожному з обвинувачених вид, міру покарання, а також можливості їх звільнення від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів прийшла до висновку, що призначене судом обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 75 КК України.

Так, у ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності, зокрема призначити особі, яка вчинила кримінальне правопорушення покарання у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно визначені (якими встановлюються межі покарання) та альтернативні (якими передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

У питанні реалізації місцевим судом судової дискреції в частині відповідності обраного судом покарання та звільнення від його відбування загальним засадам його призначення (необхідності та достатності) та меті (виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень), які закріплені в ст. 50 та ст. 65 КК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що основне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями та займатись діяльністю пов`язаною із проведенням робіт з підвищеною небезпекою з одночасним звільненням від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України є співмірним вчиненому обвинуваченими протиправному діянню і таким, що здатне виправити та попередити вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів не може погодитись зі слушністю апеляційних вимог прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі, вимог ст. 75 КК України, внаслідок звільнення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, оскільки висновок суду щодо можливості звільнення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відбування покарання є вмотивованим та підтверджується встановленими в ході судового розгляду обставинами, які свідчать про можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 без реального відбування покарання.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду прокурором не надано будь яких відомостей, які б спростовували об`єктивні дані, що стали підставою для застосування норм ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Позицію прокурора про безпідставність віднесення судом першої інстанції до обставин, які пом`якшують покарання - визнання обвинуваченими вини та позитивні характеристики за місцем праці, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки ч. 2 ст. 66 КК України закріплено, що суд при призначенні покарання може визнати такими, що його пом`якшують і інші, не передбачені ч. 1 ст. 66 КК України обставини.

Це означає, що передбачений в кримінальному законі перелік обставин, які пом'якшують покарання не є вичерпним.

Якщо суд дійде висновку, що певні обставини кримінального провадження не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України треба врахувати при призначенні покарання саме як такі, що його пом`якшують, він має право визнати їх такими і прямо вказати про це в мотивувальній частині вироку.

Матеріалами провадження підтверджується, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судових дебатах та в останньому слові визнали вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, щиро розкаялись та просили суд їх суворо не карати (Т. 5 а.с. 12-13).

Відповідно з встановленим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відніс вказані обставини до таких, що пом`якшують покарання на підставі ч. 2 ст. 66 КК України.

Аргументи сторони обвинувачення про те, що визнання обвинуваченими вини не повинно було бути враховане судом першої інстанції як обставина, яка пом'якшує покарання, через те, що останні під час досудового розслідування та допиту в ході судового розгляду вину не визнавали та заперечували проти вчиненого ними кримінального правопорушення і щиро розкаялись та визнали свою вину лише під час судових дебатів та останнього слова, відхиляються колегією суддів, оскільки під час судового розгляду особа може змінювати своє ставлення до вчиненого нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, що і було зроблено обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні та знайшло своє підтвердження як під час судового розгляду в суді першої інстанції (Т. 5 а.с. 12-13), так і під час апеляційного перегляду.

У контексті порушеного питання, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не містять застережень щодо стадії кримінального провадження на якій винна особа може вчинити такі дії.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції вважаючи обставиною, яка пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позитивні характеристики за місцем праці, не врахував той факт, що обвинувачені працюють на керівних посадах вказаного підприємства, а тому інших характеристик, окрім позитивних бути і не могло, особливо якщо вони підписані самими обвинуваченими також відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що характеристика з місця роботи є офіційним документом юридичної особи, в даному випадку роботодавця обвинувачених з яким вони перебувають у трудових відносинах.

Зважаючи на уніфіковані вимоги до оформлення документів, визначені державними стандартами (ДСТУ), офіційні документи містять у зафіксованому вигляді інформацію, яка має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. Крім того, офіційні документи повинні містити такі обов`язкові реквізити, як: найменування юридичної особи; назва документа; дата складання документа; місце складання документа; текст документа; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала документ.

Наявні в матеріалах провадження характеристики обвинувачених з місця їх роботи (Т. 5 а.с. 3-5) відповідають вказаним вимогам до оформлення документів, містять відомості, які характеризують особу кожного з обвинувачених, тому, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, і були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

Фактично, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині зводяться до незгоди зі змістом відповідних документів, що, в свою чергу, не може бути безумовною підставою для їх неврахування судом, особливо зважаючи на те, що сторона обвинувачення не заперечувала проти долучення відповідних документів до матеріалів кримінального провадження(Т. 5 а.с. 11) та не надала до суду доказів, які б спростовували відомості, відображені в них.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року в частині призначеного обвинуваченим покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а призначене обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 покарання у зазначеному судом першої інстанції виді й розмірі із застосуванням звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є обгрунтованим, вмотивованим і справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 - залишити без задоволення

Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4