Ухвала

від 14.06.2023 по справі 760/9952/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3440/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 760/9952/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року, -

за участю:

представника - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно (повний перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке було вилучене 28.04.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання, розповсюдження та відчуження.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий суддя першої інстанції не дотримався строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна, зокрема слідчий суддя був зобов`язаний перевірити точний час подання даного клопотання про арешт майна, шляхом дослідження журналу реєстрації у журналі вхідної кореспонденції, і лише після цього приймати рішення про початок розгляду клопотання.

Апелянт звертає увагу суду, що майно яке було вилучене перебувало у офісному приміщенні постійно і використовувалося у господарській діяльності, крім того, вилучений Статут КП «Київтранспарксервіс» є у вільному доступі в мережі Інтернет, а примірник знаходиться в Київській міській державній адміністрації, тобто вилучення даного документу призводить до утруднення господарської діяльності підприємства. Водночас вилучення оригіналів документів всіх господарських договір призведе до зупинки претензійно-позовної діяльності підприємства.

Як стверджує апелянт, що ні в клопотанні прокурора, ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості чи сліди містять вилученні документи, а також яким чином арештоване майно могло бути використане як знаряддя вчинення злочину, а тому не наведено доказів того, що дане майно містить ознаки речових доказів.

В судове засідання прокурор у кримінальному провадженні не з`явився, хоча був завчасно повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи строки розгляду даної категорії справ та для вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення, колегія суддів приходить до висновку за можливе розглянути дане провадження за відсутністю прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_6 та просила її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним управлінням СБ України у місті Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02.11.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Київської обласної прокуратури.

Органом досудового розслідування зазначено, що заступником директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_9 спільно з діючим директором КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_6 та іншими службовими особами організовано протиправну схему з метою отримання неправомірної вигоди від надання в експлуатацію паркувальних майданчиків в м. Києві.

Зазначене реалізується наступним шляхом - штучне заниження офіційної кількості паркувальних місць, з метою отримання підконтрольними приватними суб`єктами господарювання надприбутків від надання в оренду необлікованих паркомісць на паркувальних майданчиках комунального підприємства.

В ході проведення оглядів паркувальних майданчиків, встановлено невідповідність схем організації дорожнього руху та умов договорів, якими визначається кількість паркомісць (значне заниження паркомісць у обсязі від 40 до 60 % від фактично наявної), так за результатом огляду паркувального майданчику, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Петра Григоренка навпроти буд. 5), 14, який перебуває в експлуатації ТОВ «Транс-парк-сервіс» (код ЄДРПОУ 37673399) на підставі укладеного договору з КП «Київтранспарксервіс» № ДНП-2015-07/31 від 22.07.2015 року про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, встановлено - 181 парко місць, відповідно до наявної нумерації, розмір одного парко місця складає 20 м2, однак відповідно до схеми організації дорожнього руху (далі - ОДР), яка являється невід`ємною складовою вищезазначеного договору, на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект Петра Григоренка (навпроти буд. 5), 14, передбачено облаштування 135 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

За результатом огляду паркувального майданчику, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Бажана (ст. м. «Славутич»), який перебуває в експлуатації ФОП ОСОБА_10 на підставі укладеного договору з КП «Київтранспарксервіс» № ДНП-2021-03/06 від 09.03.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, встановлено - 240 парко місць, відповідно до наявної нумерації, розмір одного парко місця складає 20 м2, однак відповідно до схеми організації дорожнього руху (далі - ОДР), яка являється невід`ємною складовою вищезазначеного договору, на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект Бажана (ст. м. «Славутич»), передбачено облаштування 180 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

За результатом огляду паркувального майданчику, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Бажана, напроти буд. №24/1-26, який перебуває в експлуатації ТОВ «Трейдмастер Сервіч Юкрейн» на підставі укладеного договору з КП «Київтранспарксервіс» № ДНП-2015-07/44 від 24.07.2015 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, встановлено - 210 парко місць, відповідно до наявної нумерації, розмір одного парко місця складає 20 м2, однак відповідно до схеми організації дорожнього руху (далі - ОДР), яка являється невід`ємною складовою вищезазначеного договору, на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ, проспект Бажана, напроти буд. №24/1-26, передбачено облаштування 89 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 10 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

За результатом огляду паркувального майданчику, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 6 А, який перебуває в експлуатації ТОВ «СЛ-Плюс» (ЄДРПОУ 35030421) на підставі укладеного договору з КП «Київтранспарксервіс» № ДНП-2017-12/32 від 01.01.2017 року про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, встановлено - 250 парко місць, відповідно до наявної нумерації, розмір одного парко місця складає 20 м2, однак відповідно до схеми організації дорожнього руху (далі - ОДР), яка являється невід`ємною складовою вищезазначеного договору, на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: м. Київ, вул., Драгоманова, 6 А, передбачено облаштування 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Також в ході досудового слідства зафіксовано не відповідність договірним вимогам, ряду інших паркувальних майданчиків, за адресами: м. Київ, вул. А. Ахматової 15; м. Київ, вул. А. Ахматової 15; м. Київ, вул., А. Ахматової, 44-46; м. Київ, вул., А. Ахматової, 45-47; м. Київ, вул. Ващенка, 7; м. Київ, вул. Вишняківська, 1; м. Київ, проспект П. Григоренка (на перетині з вул. Олени Пчілки); м. Київ, перетин вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної (майданчик № 1); м. Київ, вул. Драгоманова, 6-А; м. Київ, вул. Драгоманова, 8; м. Київ, вул. Драгоманова, 13/10; м. Київ, вул. Зарічна, навпроти буд. 16; м. Київ, вул. Зарічна, навпроти буд. 16; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 ; м. Київ, вул. Сортувальна, 11а; м. Київ, вул. Чавдар, 1-3; м. Київ, вул. Чавдар, 2 (навпроти); м. Київ, вул. Чавдар, 2 (навпроти); м. Київ, вул. Бориспільська, 3-3; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 ; м. Київ, вул. Бориспільська, 19; м. Київ, вул. Новодарницька, 1; м. Київ, вул. Пчілки 2-2А; м. Київ, вул. Руденко 10А; м. Київ, вул. Урлівська, 4а; м. Київ, вул. Урлівська, 34а; м. Київ, Дніпровська набережна, 26 а; м. Київ, Дніпровська набережна, 26 а; м. Київ, проси., Бажана (з парної сторони біля шляхопроводу ст. метро Осокорки); м. Київ, проспект Григоренка - вул., Здолбунівська (майданчик №1); м. Київ, проспект Григоренка - вул. Здолбунівська (майданчик №1); м. Київ, просп. Бажана, 36; м. Київ, проспект Петра Григоренка (навпроти буд. 1); м. Київ, проспект Петра Григоренка, 14-16; м. Київ, проспект Петра Григоренка (розподільна смуга навпроти буд. 10, 12), 36; м. Київ, Харківське шосе 168є, а саме відсутня розмітка спеціальних місць для безкоштовного паркування, а фактична кількість фіксованих місць для паркування не відповідає схемі ОДР та умовам договору: надання в оренду парувальних майданчиків без укладання договорів з комунальним підприємством, за оперативними даними паркувальний майданчик що розташований за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 12а, налічує 393 парко місць та використовується невизначним суб`єктом господарюванням без укладення договірних відносин з КП «Київтранспарксервіс»; надання в оренду паркувальних майданчиків із укладанням договорів з комунальним підприємством, проте, без підписання актів приймання-передачі маркувальних майданчиків, що фактично призводить до їхнього користування приватними суб`єктами господарювання без належної оплати.

Так, посадові особи КП «Київтранспарксервіс», безпідставно розірвали договір оренди з орендарем паркувального майданчику, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 6, та уклали договір оренди зазначеного паркувального майданчика з невизначним суб`єктом господарюванням зі штучно зниженою вартістю ніж із попереднім орендарем.

Вказані порушення фіксувались всіх паркувальних майданчиках, що свідчить про системність порушень фінансового законодавства зі сторони посадових осіб КП «Київтранспарксервіс».

Факти системної корупції у КП «Київтранспарксервіс» полягають у тому, що окремі суб`єкти господарювання увійшли в злочинну змову зі службовими особами КП Київтранспарксервіс» з метою отримання неконтрольованого державою та комунальним підприємством доходу (так званих «чорних обігових коштів») шляхом зазначення у відповідних договорах значно нижчої кількості паркомісць замість реальної кількості паркомісць, які фактично використовуються суб`єктом господарювання.

Так органом досудового засідання зазначено, що в м. Києві на даний час функціонує понад 860 стоянок із понад 64 000 офіційно встановлених КП «Київтранспарксервіс» паркувальних місць, про передачу яких комерційним структурам експлуатантам паркувальних майданчиків, укладено низку договорів про надання таких паркувальних майданчиків у платне строкове використання, з метою наповнення міського бюджету міста Києва. За наявними даними, ринкова вартість оренди одного паркомісця власником транспортного засобу складає в середньому 500 грн/міс. Реальна кількість паркомісць на існуючих паркувальних майданчиках під управлінням КП «Київтранспарксервіс» складає понад 84 тис паркомісць (офіційно визначено 64 тис. паркомісць).

Таким чином, понад 20 тис паркомісць може знаходитися у т.зв. «тіньовому обігу», що в свою чергу, формує загальний обсяг «тіньових» надходжень у розмірі близько 10 мли. грн. на місяць, які розподіляються між учасниками протиправної схеми.

Встановлено, що для реалізації протиправної діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залучено ряд службових осіб комунального підприємства.

Так, начальником договірного відділу ОСОБА_11 здійснюється документальне оформлення договірних відносин з експлуатації місць для паркування із свідомо заниженою їхньою кількістю. В свою чергу, бухгалтером ОСОБА_12 здійснюється супровід фінансових операцій КП «Київтранспарксервіс» з приватними СГД-орендарями паркувальних майданчиків в ході виконання договорів.

Поряд з цим, встановлено, що працівниками КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 внаслідок неналежного ставлення до своїх службових обов`язків, в частині проведення контролю за виконанням договорів та схем організацій дорожнього руху на паркувальних майданчиках, приховується фактична кількість паркомісць, які експлуатуються орендарями з метою отримання неправомірної іншди від останніх та розподілу між учасниками протиправної схеми.

Таким чином, в наслідок зловживання владою службовими особами КП «Київтранспарксервіс», з метою отримання неправомірної вигоди для самих себе та невстановлених досудовим розслідуванням осіб укладено договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування з суб`єктами господарювання на території м. Києва, що вміщують в себе значно більшу кількість паркомісць, ніж передбачено відповідними договорами, в наслідок чого, завдано істотної шкоди охоронюваним законом громадських інтересів, та спричинило тяжкі наслідки, що виразилось в недоотриманні доходу від діяльності з надання права на експлуатацію кованих місць для паркування та призводить до суттєвої щорічної декілька мільйонної збитковості комунального підприємства.

Крім того, аналогічні порушення виявлялись у діяльності КП «Київтранспарксервіс» і в 2014, 2016, 2017 роках.

На даний час КП «Київтранспарксервіс» та Департаментом транспортної інфраструктури КМДА не вжито належних заходів щодо усунення порушень, що також може свідчити про наявність системної корупції у сфері експлуатації фіксованих місць для паркування у м. Києві.

28.04.2023 року в рамках вказаного кримінального провадження було проведено обшук за місцем фактичного розташування КП «Київтранспарксервіс», а саме за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.04.2023 року. В ході проведення обшуку за вказаною адресою було виявлено та вилучено речі та документи.

29.04.2023 року постановою старшого слідчого СУ Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_16 вилучені предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

05.05.2023 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10, повний перелік яких зазначений у клопотанні, з метою забезпечення і збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.05.2023 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно (повний перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке було вилучене 28.04.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання, розповсюдження, відчуження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Колегія суддів не вбачає пропущення строку подачі клопотання про арешт майна прокурором, оскільки відповідно до наявного опису та конверту, які містяться у матеріалах провадження прокурор звернувся 29.04.2023 року, тобто на наступний день після вилучення майна. Однак ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.05.2023 року вказане клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків в 72 години та 05.05.2023 року прокурор повторно звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, тобто останнім не було порушено вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно (повний перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке було вилучене 28.04.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання, розповсюдження та відчуження, - залишити без змін, а апеляційну скаргудиректора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4