Постанова

від 14.06.2023 по справі 357/8351/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року м. Київ

Справа №357/8351/19

Провадження № 22-ц/824/206/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 14 червня 2023 року

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Потапьонок К.В.

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»

відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», поданих адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.06.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім.Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі №б/н, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку площею 2,4911 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

14.05.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 13038866, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 за позивачем.

15.03.2018 року за скаргою власника земельної ділянки ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України своїм наказом скасувало державну реєстрацію права оренди на вище зазначену земельну ділянку за позивачем.

05.03.2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, за яким передала ту саму земельну ділянку в оренду, після чого державний реєстратор 15.03.2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач оскаржив в судовому порядку укладений з ТОВ Агрокоплекс «Узин» договір оренди земельної ділянки.

04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали Договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05.03.2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008.

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008.

07.12.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м.Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення: скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га які утворилися внаслідок поділу.

12.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу нові спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Не зважаючи на те, що право оренди позивача за Договором оренди залишилось дійсним та продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок, 10.12.2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки.

13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті оскаржувані рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач зазначає, що на даний час триває порушення його прав та інтересів, як орендаря спірних земельних ділянок, а тому, уточнивши свої позовні вимоги просив суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1 ,2456 га; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га, індексний номер: 44576217 від 13.12.2018 року 08:40:09 та припинити право оренди ТОВ Агрофірма «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га, що виникло на підставі Договору оренди землі №б/н від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Узин»; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1 ,2456 га, індексний номер: 44576299 від 13.12.2018 року 08:43:26 та припинити право оренди ТОВ Агрофірма «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1 ,2456 га, що виникло на підставі Договору оренди землі №б/н від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Узин»; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрофірма «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрофірма «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області; внести зміни до Договору оренди землі №б/н від 17.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім.Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення в іншій редакції (т.1 а.с. 236-242).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішень про реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі - відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року заяву представника відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» адвоката Червінчика Є.Е. про ухвалення даткового рішення задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду та додатковим рішенням суду, представником позивача адвокатом Тетеря С.І. подано апеляційні скарги на рішення Блоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року та додткове рішення цього ж суду від 19 липня 2021 року. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у разі скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, адже це суперечить положенням ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 11 ЦК України та ст. 124 ЗК України.

При цьому, зазначає, що скасування Міністерством рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі, не припинило дію цього договору та жодним чином не вплинуло на його дійсність.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказане додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по даній справі.

При цьому, в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем не було вчасно заявлено про їх витрати на професійну правничу допомогу у першій заяві по суті спору, а також на те, що суд першої інстанції не врахував клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник ТОВ «Олійникова Слобода» адвокат Кравець О.І. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» адвокат Косяк В.М. запречував прорти доводів апеляційної скарги.

Відповідачі ОСОБА_2 державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з 25.04.2008 року була власником земельної ділянки площею 2,4911 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, розташованої в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується копією Державного акту, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.19, 29-31).

17.06.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ім. Котовського», правонаступником якого з 2016 року є ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі №б/н, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду, строком на 10 років, земельну ділянку площею 2,4911 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Наведене підтверджується копією договору оренди землі та Актом приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с.16-17).

14.05.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 13038866, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 за Позивачем, на підтвердження чого надано суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права їх обтяжень (т.1 а.с.24).

За скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, наказом №727/5 від 15.03.2018 року Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 за Позивачем (т.1 а.с.41).

05.03.2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, за яким передала ту саму земельну ділянку в оренду, після чого державний реєстратор 15.03.2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Позивач оскаржив в судовому порядку укладений з ТОВ Агрокоплекс «Узин» договір оренди земельної ділянки.

04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали Договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05.03.2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008.

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008.

07.12.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м.Біла Церква Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення: скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га які утворилися внаслідок поділу.

10.12.2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким в оренду було передано обидві спірні земельні ділянки.

13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті оскаржувані рішення про державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»абзац другий частини другої статті 25 Закону України «Про оренду землі»доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що:

«Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив такі висновки.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власниця земельної ділянки - відповідачка ОСОБА_3 не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, тому підстав для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним, Велика Палата Верховного Суду не вбачає».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що:

«згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем.

У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про можливість продовження дії договору оренди землі в разі, якщо земельна ділянка в період дії договору була поділена і до Державного земельного кадастру внесено відповідні зміни.

«Відповідно до договору оренди від 05 червня 2013 року № 100, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , остання передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яка розташована на території Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,404 га, в тому числі рілля 2,404 га.

Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 липня 2019 року вказана земельна ділянка поділена з присвоєнням кадастрових номерів 3220484400:01:011:0046 та 3220484400:01:011:0047. Площа кожної земельної ділянки у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно становить 1,202 га, що разом становить 2,404 га.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділила на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила позовні вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інші доводи касаційної скарги не впливають на висновки суду».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи, встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 17 червняя 2013 року № б/н, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора РС Білоцерківського МРУЮ Київської області Юхно Н.В. від 14 травня 2013 року за індексним номером 13038866. Договір укладено строком на 10 років;

Судом першої інстанції не враховано, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власник земельних ділянок - відповідач ОСОБА_1 , не заявляла вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень нею не надано, тому підстави для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи розірваним відсутні.

Відповідно до договору оренди від 17 червня 2013 року №б/н, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008, яка розташована в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,4911 га.

07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення: скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0008 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га, які утворилися внаслідок поділу, що разом становить 2,4911 га;

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки;

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділила на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії;

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність правових підстав для витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки належить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. Судове рішення в частині відмови в задоволенні інших оскаржених позовних вимог належить залишити без змін.

Крім того, підлягає скасуванню додаткове судове рішення, яким вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода».

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо витребування земельних ділянок з незаконного володіння та додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, які поніс позивач ТОВ «Олійникова Слобода» та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» пропорційно до задоволених позовних вимог по 9439,58 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвоката Тетері Світлани Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо витребування земельних ділянок з незаконного володіння та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2021 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового) володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0039 загальною площею 1,2455 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0038 загальною площею 1,2456 га, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орендарем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» згідно з договором оренди від 17 червня 2013 року №б/н та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ім. Котовського», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода».

Рішення Білоцерківського місьрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 в частині відмови в задоволенні інших оскаржених позовних вимог залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судові витрати по 9439,58 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна