Рішення

від 23.06.2023 по справі 381/2181/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/797/23

381/2181/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастівв порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року адвокат Мельник Ірина Володимирівна звернулася в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» (далі відповідач), у якому просив суд визнати недійсним інвестиційний договір №3016 від 25.07.2022 року та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 48000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2022 року між сторонами укладено інвестиційний договір №3016, відповідно до якого ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надає можливість клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті у сумі 400000,00 грн.

На виконання умов вказаного інвестиційного договору того ж дня 25.07.2022 року позивачем було сплачено кошти у розмірі 24000,00 грн. на рахунок ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс». Вказаний платіж у Інвестиційному договорі іменується «реєстраційний платіж».

З огляду на те, що ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» так і не було надано інвестиційне фінансування у розмірі 400000,00 грн., 01.05.2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою про розірвання Інвестиційного договору та повернення сплачених коштів, який відповідач відмовився приймати.

На переконання ОСОБА_1 .. Інвестиційний договір укладено під впливом обману, що в силу ст.230 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним. Також вважає, що за своєю правовою природою Інвестиційний договір є кредитним договором, який регулюється ст.ст. 1054 1057-1 ЦК України, однак ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» умисно вводить в обіг терміни, які не містяться в законодавстві, як то «системно-комісійний платіж», «інвестиційне фінансування», «комплексний платіж» тощо, з метою введення клієнтів в оману та маскування дійсної правової природи правочину, що вже є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним.

Водночас відповідно до інформації з реєстру фінансових установ, вбачається, що ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не є фінансовою установою та не отримувало ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що виключає навіть теоретичну можливість отримання від такого підприємства кредиту.

Після підписання оскаржуваного договору позивач сплатив 24000,00 грн. «реєстраційного внеску», та має щомісяця сплачувати 5333,33 грн. протягом 10 років, навіть не дивлячись на те, що самої позики він так і не отримав.

Наведене у своїй сукупності свідчить про свідоме введення ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» клієнтів в оману з метою заволодіння їх коштами у спосіб, який виключає реальне отримання такими клієнтами кредиту. До того ж, умисне введення клієнтів в оману щодо обставин, які мають істотне значення вбачається з удаваного характеру укладеного правочину, у якому відповідач підміняє всі визначення на вигадані з метою маскування дійсної правової природи такого договору. У свою чергу, сам по собі обов`язок клієнта сплачувати істотні суми за відсутності факту отримання будь-якої позики, вже є самостійним доказом застосування обману.

Оскільки наслідок обману ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» позивачу було завдано матеріальних збитків на суму у розмірі 24000,00 грн., а враховуючи положення ч. 2 ст. 230 ЦК України, загальна сума, яка підлягає відшкодуванню, складає 48000,00 грн. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився. Представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, у якій вказала, що підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, відзиву на позов не подавався.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 23.05.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що між ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Інвестиційний договір №3016 від 25.07.2022 року, відповідно до якого ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надає можливість Клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті у сумі 400000,00 грн. (а.с. 11-38).

На виконання умов вказаного інвестиційного договору того ж дня (25.07.2022 року) ОСОБА_1 було сплачено кошти у розмірі 24000,00 грн. на рахунок ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» (а.с. 39). Вказаний платіж у Інвестиційному договорі іменується «реєстраційний платіж».

Згідно п.1.5. Інвестиційного договору, компанія відповідно до умов даного Інвестиційного договору, та додатків до нього надає можливість клієнту отримати інвестиційне фінансування в вигляді грошових коштів у національній валюті в сумі 400000,00 грн.

Відповідно до п.1.8. термін дії Інвестиційного договору складає 10 років.

Згідно з п.4.2. Інвестиційного договору, клієнт зобов`язаний щомісячно до 15 числа протягом терміну дії Інвестиційного договору, починаючи з дати підписання даного Інвестиційного договору, сплачувати щомісячний комплексний платіж.

Згідно положень п. 6.7. договору, ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» надіслав заяву про розірвання договору в односторонньому порядку та повернення сплачених коштів від 15.05.2023 року, яке не забрав отримувач (а.с. 40-43).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За приписами ч.ч. 1-2, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11 січня 2020 року у справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19).

Згідно матеріалів справи, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс»: м.Харків, вул..Василя Стуса,9-А, код ЄДРПОУ: 34862263. Основний вид діяльності:66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Згідно Інвестиційного договору від 25.07.2022 року, компанія надає можливість клієнту отримати інвестиційне фінансування у вигляді грошових коштів у національній валюті в сумі 400000,00 грн.

Проте, всупереч ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не включено до Державного реєстру фінансових установ, що свідчить не лише про пряме порушення вимог закону, але й про відсутність ліцензії, наявність якої в даному випадку є обов`язковою.

Таким чином,відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Всі вищевикладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» не мало правових підстав для підписання договору Інвестиційного фінансування з позивачем з огляду на відсутність відповідної ліцензії.

Крім того, суд при вирішенні спору, виходить із того, що в даному випадку спірний правочин є недійсними з огляду на наявність у ньому несправедливих умов, зокрема, вони вводили позивача, як споживача послуг, в оману і призводили до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що умовою договору передбачено сплату клієнтом після підписання договору 24000,00 грн. «реєстраційного внеску», 3333,00 грн. «системного платежу» та 2000,00 грн. «системно-комісійного платежу» протягом 10 років, за відсутності факту отримання будь-якої позики.

Отже, спірний договір забезпечує інтереси лише «компанії», що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін, то відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» слід дійти висновку про недійсність спірного Інвестиційного договору.

Позивач зазначає, що будучи введеним в оману, уклав вказаний Інвестиційний договір. Суд вважає доводи позивача слушними і вказане не було спростовано стороною відповідача в ході розгляду цивільної справи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011(справа № 1-26/2011), в якому зазначено, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч.1ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.

Таким чином, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п. 3.2. Рішення).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» інвестиційний договір від 25.07.2022 року №3016 є недійсним з огляду на: відсутність у ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» ліцензії на здійснення фінансових послуг; не включення вказаного Товариства до Державного реєстру фінансових установ; наявність в правочині несправедливих умов; наявність в правочині умов, що вводять позивача, як споживача послуг, в оману, наявність в правочині умов, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, в даному випадку позивача ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що згідно п.п. 9, 13, 14 преамбули Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту.

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 230 ЦК України).

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки на виконання умов інвестиційного договору від 25.07.2022 року №3016 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» коштів у сумі 24000,00 грн., та враховуючи положення ч.2 ст.230 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у подвійному розмірі 48000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки обставини, на які посилався позивач, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до закону, суд присуджує стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору за задоволені вимоги майнового та немайнового характеру в розмірі 2147,20 грн. (1073,60 грн. * 2).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 509 ЦК України, ст.ст.ст.ст.12, 13,76,77,78,79,80,81, 137, 141, 211, 223, 263,265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Визнати недійсним інвестиційний договір №3016 від 25.07.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 48000,00 грн.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс» на користь держави суму судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія Фокс Фінанс», код ЄДРПОУ 34862263, місцезнаходження: м. Харків, вул. В. Стуса, буд. 9-А.

Суддя Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 23.06.2023 року.