Ухвала

від 16.06.2023 по справі 320/17908/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 червня 2023 року Київ № 320/17908/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Люксліфтсервіс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Люксліфтсервіс" звернулось до суду з вимогами до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача №8227391/44241998 від 08.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 23.12.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ в розмірі 367 963,50 грн., №8227392/44241998 від 08.02.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №12 від 23.12.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ в розмірі 367 963,50 грн., №8227394/44241998 від 08.02.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 23.12.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ в розмірі 689 447,40 грн. та зобов`язання ДПС України зареєструвати вказані податкові накладні в ЄРПН датою їхнього фактичного подання на реєстрацію.

Ухвалою суду від 19.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк, а саме 31.05.2023, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, платіжна інструкція №502 від 25.05.2023 на суму 8052,00 грн та позовна заява аналогічного змісту з примірником позовної заяви для відповідача, натомість вимоги ухвали КОАС від 19.05.2023 не були виконані, зокрема, у поданій позовній заяві у новій редакції, не зазначено: обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, якими ці обставини підтверджені, в тому числі викладення обставин подання податкової накладної для здійснення її реєстрації (форма подачі, час, місце, зміст відомостей); зазначення дій та/або бездіяльності, прийняття рішення Державною податковою службою України стосовно позивача, у зв`язку з якими у нього з`явилися підстави вважати свої права порушеними; обґрунтування порушення прав та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав саме ДПС України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем було змінено позовну заяву в новій редакції, а саме: 1 абзац доповнено реченням: "... через електронний кабінет платника податку (зокрема податкова накладна №11 від 23.12.2022, предметом якої було постачання ліфту за кодом УКТ ЗЕД 8428102000 на загальну суму 367963,50 грн, була направлена на реєстрацію до Відповідача - 1 13.01.2023 року, податкова накладна №12 від 2312.2022, предметом якої було постачання літфту за кодом УКТ ЗЕД 8428102000 на загальну суму 367 963, 50 грн, була направлена на реєстрацію до Відповідача-1 13.01.2023, податкова накладна №13 від 23.12.2022 року, предметом якої було постачання ліфту за кодом УКТ ЗЕД 8428102000 на загальну суму 689 447, 40 грн, була направлена на реєстрацію Відповідача - 1 13.01.2023 року"); доповнено абзац 4 п. 11, який виділено жирним шрифтом та додано до п. 11 цитування постанови ВС у справі №360/2460/20 від 03.11.2021; виділено жирним шрифтом сторінки 1-2 позовної заяви, в решті позовна заява залишена без змін.

Натомість у своїй заяві про усунення недоліків, позивач пояснює суду з приводу недоліків зазначених в ухвалі КОАС від 19.05.2023, однак не надає докази на їх обґрунтування.

Вирішуючи питання щодо можливості подальшого розгляду позовної заяви за наведених обставин, суд виходив з такого:

імперативними приписами ч. 1 ст. 45 КАСУ на учасників справи покладено обов`язок добросовісного користування процесуальними правами. Законом також встановлена заборона на їх зловживання.

За правилом ч. 2 ст. 45 КАСУ, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема вчинення дій, які спрямовані на безпідставне перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Водночас, суд наголошує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України, - ч. 2 ст. 14 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням збоку держави, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання.

Диспозитивність (dispono) - розпоряджаюся - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це. Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Залишення позову без розгляду - є негативним правовим наслідком для заявника у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, цей наслідок сприяє швидкому просуванню судового процесу.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства.)

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, визначених статтями 160, 161 цього Кодексу, суддя, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, - ст. 169 КАСУ.

Наслідком неусунення виявлених судом недоліків позову, є повернення позовної заяви позивачеві, що передбачено ч. 4 ст. 169 КАС України.

Отже, законом встановлені чіткі та зрозуміли вимоги, які пред`являються до позовної заяви і обов`язком суб`єкта звернення є дотримання цих вимог при її подачі.

Згідно з ухвалою суду від 19.05.2023, яка є різновидом судового рішення, а відтак обов`язковим для виконання на всій території України, на позивача були покладені чіткі та зрозумілі обов`язки: привести позов у відповідність з вимогами ст. 160, 161, 122 КАСУ. Однак, позивач на власний розсуд розпорядився наданим йому правом виконати ці вимоги чи ні, вимоги суду не виконані.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ.

З огляду на вищевикладене, позивач, процесуальним законодавством, наділений правом вільного розпорядження своїми вимогами на власний розсуд, тобто останній вправі самостійно вирішувати виконувати вимоги судового рішення, чи ні. У даному випадку позивач будучи обізнаним з приводу наслідків невиконання судового рішення про залишення позовної заяви без руху, свідомо не виконав таке рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАСУ при вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а на підставі ч. 5 ст. 7 КАСУ інших правил міжнародних договорів ніж ті, які визначені національним законодавством.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.

Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції).

Таким чином, Європейський Суд, запровадженням практики нерозгляду скарг продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб`єктів звернення.

Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 160, 161 КАСУ, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У зв`язку з цим слід зазначити, що саме по собі звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовного відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Слід зауважити, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позову без руху.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах КАС ВС від 30.08.2021 у справі №520/7668/2020 та від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.

З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у КАСУ відсутні винятки з указаного порядку.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Люксліфтсервіс" (код ЄДРПОУ 44241998, адреса: вул. Коласа Якуба, 25, оф. 7, м. Київ, 03148) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04350) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.