Рішення

від 14.06.2023 по справі 916/610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/610/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/610/23

за позовом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» (68811, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Лиманське, вул. Шкільна, буд. 8В; код ЄДРПОУ 39534366)

про стягнення 96 030,94 грн та розірвання договору;

представники сторін:

від позивача Самбурський О.Б. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО», в якому просить:

- стягнути з відповідача 96 030,94 грн, з яких: 73 385,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 6 551,68 грн пені, 2 126,64 грн 3% річних, 13 967,52 грн інфляційних втрат;

- розірвати договір оренди землі № 186 від 18.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «НІСО-АГРО».

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди землі № 186 від 18.06.2019.

Ухвалою від 20.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду правильної адреси відповідача згідно даних Реєстру.

22.02.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 27.02.2023 позовну заяву (вх. № 632/23 від 15.02.2023) Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/610/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.03.2023, запропоновано відповідачу подати відзив.

Судове засідання, призначене на 29.03.2023, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 03.04.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 18.04.2023.

Протокольною ухвалою від 18.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2023.

15.05.2023, після стадії дослідження доказів, судом оголошено перерву у судовому засідання до 14.06.2023.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку представника не забезпечив, відзиву до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвали, постановлені в порядку ст. 120 ГПК України, які під час розгляду справи надсилалися судом на юридичну адресу відповідача рекомендованими листами, поверталися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду направлялася за належною адресою відповідача і повернуті поштою у зв`язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, прийняття позовної заяви до розгляду, а також про дату, час та місце слухання справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

14.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» як орендарем було укладено Договір оренди землі № 186 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу проведення електронних земельних торгів за лотом № 2684(2194) від 18.06.2019 № 2969 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124181700:01:002:0440, розташовану на території Одеської області, Ренійського району, Лиманської сільської ради (за межами населеного пункту).

Договір укладено на строк 7 (сім) років (п. 3.1. Договору).

19.08.2019 право оренди земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ «Нісо - Агро» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 312721110 від 19.10.2022 (а.с. 18-19).

Пунктом 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено наступне:

«З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.».

Згідно акту прийманняпередачі договорів оренди землі, об`єктами яких є земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення від 09.12.2020 (а.с. 16-17) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області передало, а Ренійська міська рада прийняла примірники договорів оренди землі (з додатками), об`єктами яких є земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, згідно з переліком, що додається.

11.01.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5124181700:01:002:0440, площею 21.6354 га, розташовану на території Одеської області, Ренійського району, Лиманської сільської ради (за межами населеного пункту), за Ренійською міською радою, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 312721110 від 19.10.2022 (а.с. 18-19).

Відповідно до частини 1 статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору (ч. 4 ст. 148-1 Земельного кодексу України).

Таким чином, до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області з переходом права власності на земельну ділянку площею 21,6354 га, кадастровий номер 5124181700:01:002:0440, перейшли права та обов`язки за Договором.

Відповідно до п. 4 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 36 692,55 грн за рік, що становить 8,04 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2019 та складає 3 057,71 грн за один місяць.

Пунктом 4.3 Договору зазначено, що орендна плата вноситься не пізніше 28-го числа місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому у п. 4.1 Договору, за кожен місяць.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01.01.2021 р. по 30.01.2023 р. не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у строки та розмірах визначених Договором, про що у матеріалах справи наявна довідка Фінансового управління Ренійської міської ради № 21 від 10.02.2023.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі станом на час виникнення орендних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суб`єктом плати за землю (платником) є землекористувач, у тому числі орендар. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в Договорі оренди землі, а саме в пункті 8 підпункті 8.4.6 - «Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату».

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі укладеного Договору виникли зобов`язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період, у зв`язку з чим суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок розміру основної заборгованості, який вважається судом правильним та обґрунтованим, задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 73 385,10 грн заборгованості з орендної плати за землю.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За порушення строків сплати орендної плати позивач нарахував відповідачу 6 551,68 грн пені.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 зазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.7 Договору сторони узгодили, що у разі невнесення орендної плати у визначені Договором строки, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

Вказане положення цілком кореспондується також з п. 12.4. Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 2 126,64 грн 3% річних, 13 967,52 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з простроченням виконання обов`язку зі своєчасної сплати орендних платежів, позивач мав також підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Пунктом 11.3. Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором…

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18. Суд зазначив, що оскільки встановлено факт систематичної несплати орендної плати, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору це є правовою підставою для розірвання договору.

Отже, згідно Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Приймаючи до уваги невнесення відповідачем орендної плати у спірний період, суд приходить до висновку щодо наявності у позивача законних підстав для розірвання договору у порядку, визначеному ч.2 ст. 651 Цивільного Кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 368,00 грн покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» (68811, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Лиманське, вул. Шкільна, буд. 8В; код ЄДРПОУ 39534366) про стягнення 96 030,94 грн та розірвання договору задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» (68811, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Лиманське, вул. Шкільна, буд. 8В; код ЄДРПОУ 39534366) на користь Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578) 73 385,10 грн заборгованості з орендної плати за землю, 6 551,68 грн пені, 2 126,64 грн 3% річних, 13 967,52 грн інфляційних втрат.

3. Розірвати договір оренди землі № 186 від 18.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та ТОВ «НІСО-АГРО».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСО-АГРО» (68811, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Лиманське, вул. Шкільна, буд. 8В; код ЄДРПОУ 39534366) на користь Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68803, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Вознесенська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35549578) 5 368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков