Ухвала

від 22.06.2023 по справі 761/18523/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18523/23

Провадження № 1-кс/761/12307/2023

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4

розглянувши клопотання ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «АДАМАНС», про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

У клопотанні порушується питання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2022 у справі № 761/23955/22 на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та використовується ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 №1241, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження даного об`єкта нерухомого майна.

Мотивуючи клопотання, заявник - директор ТОВ «АДАМАНС» ОСОБА_5 зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, вказана земельна ділянка не має значення для даного кримінального провадження, не зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, відтак не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, скаржник також зазначає, що ТОВ «Адаманс» користується вказаної земельною ділянкою відповідно до договору оренди від 30.10.2018, укладеного з Київською міською радою, та від останніх жодних претензій щодо порядку виконання договірних зобов`язань до ТОВ «Адаманс» не надходило. Також подальше застосування вказаного арешту майна перешкоджає ТОВ «Адаманс» виконувати умови договору та забезпечувати належне утримання вказаної земельної ділянки та оперативного реагувати на аварійні ситуації.

Також скаржник в своєму клопотанні зазначає, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, що викликає сумніви у ймовірності події кримінального правопорушення.

Крім того, подальше застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження перешкоджає здійсненню правомірної господарської діяльності ТОВ «Адаманс», відтак скаржник просить скасувати арешт накладений на вищезазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні представник заявника просив задовольнити клопотання з підстав наведених у ньому на скасувати арешт, який накладено на майно.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що арешт на земельну ділянку накладено обґрунтовано, а тому просить слідчого суддю відмовити в задоволенні даного клопотання.

Заслухавши пояснення представника заявника, прокурора, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2022 по справі № 761/23955/22, у кримінальному провадженні №12021100100004918 від 17.12.2021 року накладено арешти на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та використовується ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 №1241, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження даного об`єкта нерухомого майна.

Зі змісту ухвали вбачається, що арешт на майно було накладено з метою збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Так, відповідно до вищевказаної ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09.11.2022 року у справі № 761/23955/22 арешт на майно накладено з метою збереження речового доказу.

Такого висновку слідчий суддя дійшов виходячи з:

-постанови слідчого від 16 серпня 2022 року земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер: 8000000000:91:099:0001), визнана речовим доказом у кримінальному провадженні;

-ймовірної можливості використовувати арештоване майно, як доказ у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 298 КК України «Незаконне проведення пошукових робіт на об`єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини», ч. 1 ст. 364-1 КК України «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми» та ч. 1 ст. 366 КК України «Службове підроблення».

Однак, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вищевказане нерухоме майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за вищевказаної кваліфікацією з наданих матеріалів не вбачається.

Наявність винесеної постанови про визнання речових доказів (яка містить опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення та виклад дослівно змісту частини першої статті 98 КПК України, без обґрунтування, за якими з критеріїв цієї норми вилучені речі та предмети визнано речовим доказом), не виправдовує мету накладення арешту.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.03.2021 у справі № 11-410сап20.

Отже, такий спосіб арешту не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не узгоджується з тим, що ТОВ «Адаманс» не може мати права відчужувати або розпоряджатися вказаним майном, оскільки має право лише користуватися ним (фактично утримувати), що підтверджується Договором оренди від 30.10.2018 року, укладеного між Київською міською радою та моїм Довірителем.

Більш того, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, цільове використання арештованого об`єкту - для обслуговування та експлуатації адміністративних будівель і споруд.

Вказаний Договір є чинним, факт його недійсності ніколи ні ким не ставився під сумнів, зокрема, й Київською міською радою (структурним підрозділом якого - Департаментом охорони культурної спадщини і було винесено так званий припис), жодних претензій від КМДА, щодо порядку виконання договірних зобов`язань ТОВ «АДАМАНС», у тому числі і у частині цільового використання вказаної земельної ділянки, не надходило.

Викладене свідчить, що відсутні підстави вважати вказану земельну ділянку об`єктом кримінально протиправних діи? або річчю набутою кримінально протиправним шляхом, оскільки вона перебуває у законному використанні у ТОВ «АДАМАНС». Отже, підстав для визнання вищевказаної земельної ділянки речовим доказом та необхідності накладення арешту на нього прокурором аргументовано не було.

Також слідчий суддя вважає такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), надмірним, оскільки може призвести до обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб., що передбачено ч. 4 ст. 173 КПК України.

Так, як вбачається зі змісту резолютивної частини ухвали від 09.11.2022 року, слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на земельну ділянку, шляхом заборони її використання, розпорядження та відчуження даного об`єкту нерухомого майна.

Втім, звертаючись із таким клопотанням про накладення арешту, прокурором не було враховано, що відповідно до вищезгаданого Договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 року, на ТОВ «АДАМАНС» покладено обов`язок, зокрема, дотримуватися Правил благоустрою міста Києва, що затвердженні рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року за № 1051/1051, у разі необхідності проведення реконструкції, проводити таку реконструкції у порядку визначеному чинним законодавством України.

Слід відмітити, що відповідно до вказаних Правил, під благоустроєм слід розуміти комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюється на території міста з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Таким чином, саме на «АДАМАНС» покладено обов`язки забезпечувати належне утримання вказаної земельної ділянки, однак накладений арешт унеможливив виконання у повному обсязі ТОВ «АДАМАНС» вищевказаних умов Договору від 30.10.2018 року, що може бути наслідком виникнення негативних наслідків аварійних ситуацій (зсувів ґрунтів) в межах Центрального історичного ареалу міста, про що й зазначено у клопотанні прокурора.

Що стосується законності набуття права користування ТОВ «АДАМАНС» майном, то воно підтверджується рішенням Київської міської ради від 05.07.2018 року за № 1137/5201, відповідно до якого ТОВ «АДАМАНС» отримало в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:099:0001, площею 0,5743 га по вул. Олегівській, 36 у Шевченківському районі міста Києва строком 5 (п`ять) років до 30.10.2023 року. Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.10.2018 року за реєстровим номером 1241. Відповідне право оренди внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.10.2018 за реєстраційним номером об`єкту 1680492080000.

Враховуючи викладене слідчий суддя вважає, що підстави для арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001) відсутні.

Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року триває значний час, однак на час розгляду клопотання жодній особі не повідомлено про підозру в рамках зазначеного кримінального провадження.

Також в судовому засіданні прокурором не було доведено, що з часу накладення арешту, проводяться будь-які слідчі дії, спрямовані на встановлення істини у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, згідно вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт майна жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов`язаний з розслідуванням конкретного злочину.

Також, слідчий суддя вважає що накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено:

«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (підстави застосування спеціальної конфіскації майна).

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для подальшого існування арешту, а тому клопотання ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «АДАМАНС», про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «АДАМАНС», про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2022 по справі № 761/23955/22, у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2022 по справі № 761/23955/22, у кримінальному провадженні № 12021100100004918 від 17.12.2021 року на:

земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Олегівська, 36, (кадастровий номер 8000000000:91:099:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та використовується ТОВ «Адаманс» (код ЄДРПОУ: 34927346) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2018 №1241, шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт).

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1