Рішення

від 26.06.2023 по справі 627/288/23

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/288/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Каліберди В.А.,

при секретарі Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка проживала в с. Каплунівка, Богодухівський район, Харківська область.

Після її смерті позивач має намір успадкувати її майно, являючись спадкоємцем відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Оскільки позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, то 06 грудня 2022 року, гр. ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але його було відмовлено у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини, про що свідчить постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та в подальшому з вищевказаних підстав позивач звернувся до суду з позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про слухання справи у відсутність представника, при розгляді справи покладався на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Краснокутської державної нотарільної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Передбачених ч.4статті 223 ЦПК Українипідстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно вимог ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 09 вересня 20212 року, копія якого мається в матеріалах справи.

Факт, що позивач є сином померлої ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина на майно, яке позивач бажає успадкувати.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та другастатті 1220 ЦК України).

Частиною третьою статті 1261 ЦК Українивстановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина першастатті 1272 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 1272 ЦК Українипередбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногост. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Обгрунтовуючи причини пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , представник позивача вказав, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 проживаючи з нею на час відкриття спадщини, на підтвердження чого надав довідку виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 02.08.2022 №18-01-09/176, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вів з нею спільне господарство та догляд за покійною за адресою: АДРЕСА_1 . Також вказав, що позивач не знав, що покійна мати мала на праві приватної власності земельну ділянку, оскільки про це вона йому ніколи не повідомляла, а про це дізнався лише 03 грудня 2022 року коли знайшов між її особистих речей державний акт на право власності на земельну ділянку ЯБ 617095 від 16 травня 2006 року, відповідно до якого матері належало право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323581200:01:001:0527, розташованої на території Каплунівської сільської ради Краснокутського району, Харківської області,

після чого позивач відразу звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 6 грудня 2022 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що наявні підстави для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантованест. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 м. Київ, справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_1 втратить право на спадкування майна за законом, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_2 .

Вказані обставини будуть для нього занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Таким чином, суд вважає поважними причинами пропуск позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, слід визнати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами. Тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (три місяці) для подання заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.89 ЦПК Українидокази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.1272 ЦК України, ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк для подачі до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397359).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області (місцезнаходження: вул. Миру №138, смт Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, ЄДРПОУ: 02893611).

СуддяВ. А. Каліберда