Рішення

від 22.06.2023 по справі 742/468/23

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/367/23

Єдиний унікальний № 742/468/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м.Прилуки Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,

установив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2008 року. В шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 травня 2011 року Срібнянський районний суд Чернігівської області прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 проживає з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач тривалий час офіційно не працює і матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Внаслідок невиконання відповідачем рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2011 року за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з 01 вересня 2021 по 30 листопада 2022 року в розмірі 88753 грн. 74 коп., що підтверджуєтьсякопією розрахункузаборгованості поаліментам,складеним головнимдержавним виконавцемПрилуцького районного відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області, тому позивач керуючись положеннями ст.196 СК України і просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів відповідачем в сумі 71002 грн. 99 коп.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, яке відкладено до 30 березня 2023 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22 червня 2023 року.

Від представникавідповідача ОСОБА_2 адвоката ТерещенкоЛ.В.надійшли додатковіписьмові поясненняв якихзазначають,що напочатку жовтня2021року відповідачза проханнямсвоєї донькипочав готувативсі необхіднідокументи досуду провизначення місцяпроживання дитиниз батькомта звернувсяіз заявоюдо Прилуцькогоміського центрусоціальних службдля сім`ї,дітей тамолоді длявиготовлення останнімиакту оцінкипотреб сім`ї/особиза місцемсвого проживання,реєстрації тавласне івласності нерухомогомайна.Під часоцінювання потребродини ОСОБА_5 працівниками Прилуцькогоміського центрусоціальних службдля сім`ї,дітей тамолоді буловстановлено,що заданою адресоюпроживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .Була проведенабесіда здитиною ОСОБА_9 таз`ясовано,що батькокупує длядитини всінеобхідні речі, дитина має окреме спальне місце, є відповідний одяг, взуття, білизна, яка відповідає потребам дівчинки. З власних бачень працівника центру зазначено, що батько дбає про зовнішній вигляд дівчинки. Вдома наявні всі необхідні для збалансованого харчування дитини продукти. За інформацією, яка прозвучала від самої дитини « ОСОБА_4 любить обох батьків, виявляє бажання проживати з батьком. Має друзів у м. Прилуки. Не має друзів у місті Чернігів». Також спеціалістамицентру встановлено,що дитинафактично проживаєу містіЧернігів,часто приїздитьна вихіднідо батькав м.Прилуки. Реалізуватисвоє правона зверненнядо судуз позовомпро визначеннямісця проживаннядитини збатьком позивачзміг лишеу серпні2022року.На тойчас вінз родиноюмешкав вПольщі тазгодом переїхавдо Німеччини,вирішивши,що данакраїна надастьбільше гарантійта захистуйого родині.Вероніка тежбажала проживатиразом збатьком тайого новоюродиною,яку полюбила,мала гарнівідносини зусіма членамисім`ї.Дівчинка зналапро подачутатом позовудо судупри визначенняїї місцяпроживання,підтримувала думкута позиціюбатька,мало того,само неодноразовопросила татавирішити питаннястосовно їїпроживання,бо змамою натой часне спілкувалася.3початком повномасштабноговторгнення російськоїфедерації натериторію Українита ідо цього,з кінцягрудня 2021року,коли дитиназнову переїхаладо батька,мати незв`язувалася здитиною,не телефонувалабатьку івзагалі ніякимчином неспілкувалася здонькою,не цікавиласяїї життям,станом,знаючи пронебезпеку,яка виниклаз війною,матеріальної допомогибатьку дитинина утриманнядоньки,яка проживаларазом збатьком ненадавала.І відповідно ОСОБА_2 ,так якдитина повністюперебувала найого утриманніта проживалаз ним,аліменти зацей періодне сплачував.Дитина весьцей час,з кінцягрудня 2021року булана зв`язку,користувалася своїммобільним телефономбез обмежень,але позивачказ неюнавіть неспілкувалася тане цікавиласяжиттям дитини.Дитиною -власноручно булоскладене письмовепояснення,яке позивачхотів долучитидо матеріалівсправи провизначення місцяпроживання дитиниз батьком,в якому ОСОБА_4 чіткоописує дануситуацію,яка склалась. Вище зазначене пояснення дитини підтверджує напряму факт її проживання разом з батьком у той період часу, який позивачкою в позовній заяві вказаний період на який нараховується пеня за прострочення аліментів (хоча по факту в цей період батько утримував свою дитину і не повинен був надсилати кошти на ім`я позивачки аліменти). Представник зауважує, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги в якості представника позивача у справі про визначення місця проживання дитини разом з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини, яка проживає з батьком. У даній справі сторонами, шляхом поступок один одному, було заключено мирову угоду. Батько діяв виключно в інтересах своєї доньки, яка сама бажала проживати з ним. Але після того, як відповідач налагодила контакт з дитиною, ОСОБА_4 було прийнято рішення повернутися в Україну. Цивільна справа з приводу визначення місця проживання на той момент ще перебувала на розгляді у Срібнянському районному суді Чернігівської області та позивачем було вирішено залишити свій позов без розгляду так як спору вже не існувало. Вибір дитини для батька в даному випадку був головним. Іншою стороною було заявлено зустрічний позов і вже в даному провадженні сторонами підписана мирова угода. На даний момент у Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області розглядається цивільна справа про встановлення факту проживання дитини з батьком та зменшення розміру заборгованості по аліментам.

Позивач в судове засідання не з`явилась, згідно поданого, через канцелярію, письмового клопотання просила судове засідання провести без її участі за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Терещенко Л.М. в судове засідання також не з`явились. Згідно поданого представником відповідача, через електронний суд, письмового клопотання, просять розгляд справи проводити за їх відсутності. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити в повному обсязі, так як заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини та і загалом у цей період дитина проживала разом з ним та була на його утриманні, що підтверджується поясненнями самої дитини та актом складеним службою у справах дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, згідно письмового клопотання просили розгляд справи проводити без їх участі. При вирішенні питання по суті покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, дійшов висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 09 серпня 2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2013 року було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 11.01.2013 (а.с.13).

Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 2008 (а.с.12).

22 грудня 2016 року Срібнянським районним судом Чернігівської області було видано дублікат виконавчого листа по справі №2/70/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 21 квітня 2011 року і до її повноліття (а.с.14).

17 січня 2017 року постановою головного державного виконавця Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження №53246046 з примусового виконання виконавчого листа №2/70/11, виданого 22 грудня 2016 року Срібнянським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з дня пред`явлення позову - 21 квітня 2011 року і до її повноліття (а.с.15).

Відповідно до копії постанов головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на боржника ОСОБА_2 накладено штраф та тимчасові обмеження (у правівиїзду замежі України,у правіполювання,у правікористування зброєю,пристроями вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,у правікерування транспортнимизасобами) до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №53246046 сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів понад 1 рік, станом на 30.11.2022 борг становить 88753 грн.74 коп. (а.с.20-24).

Згідно копії розрахунку заборгованості по аліментах від 15 грудня 2022 року №19.14-32/32947, розрахованого головним державним виконавцем по виконавчому листу №2/70/11 від 22.12.2016, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 . зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 . за період з квітня2018року полистопад 2022року включно,становить 88753грн.74коп. тавказано,що заборгованістьнарахована згідностатистичних данихсередньомісячної заробітноїплати працівникадля цієїмісцевості (а.с.19).

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст. 5 Рівноправність подружжя Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст. 6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, ч.2 ст.182СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому суд враховує, що у відповідності до положень ч.1 ст.196СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 Сімейного Кодексу України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 Сімейного кодексу України та частини 1 статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Вказане узгоджується з висновками викладеними в Постанові ВС України від 14.12.2020 року, у справі № 661/905/19.

Частиною першою зазначеної статті зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, які набрали чинності 08 липня 2017 року, передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідач за період з вересня 2021 року по листопад 2022 року включно, не сплачує аліменти на утримання дитини, про що свідчать дані довідки Прилуцького ВДВС, а також постанови державного виконавця, якими встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві користування зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, у праві керування транспортними засобами та накладенням штрафу.

Таким чином, стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню), відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідно зазначити, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей 77, 80 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В ході розгляду даної справи відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 . Щодо посилання відповідача на ті обставини, що дитина періодично проживала разом з відповідачем, суд зазначає, що сам фактпереїзду дитинидо тогоз батьків,з когоприсуджені аліменти,не означаєавтоматично правоїх несплачувати.Рішення судузалишається дійснимі боржникзобов`язаний належносплачувати аліментидо вчиненнявідповідних процедурнихдій. Отже, наведена підстава не доводить відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 .

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №711/679/21 та постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду Українивід 03квітня 2019року всправі №333/6020/16-ц,провадження №14-616цс18,яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ця правова позиція також підтверджена, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 754/4461/21 та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №496/2457/19.

Оцінюючи всукупності добутів судовомузасіданні докази,суд знаходитьдостовірно встановленим,що відповідачувідомо провиконавчий лист,який перебуваєна виконанніу відділідержавної виконавчоїслужби,проте,як зазначеноу розрахункудержавного виконавця,заборгованість поаліментах виниклаоскільки відповідачне вповній мірі сплачував аліменти на утримання дитини; сума заборгованості ним не оспорювалась у визначений законом спосіб і термін, та станом на листопад 2022 року включно, становить 88753 грн. 74 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав можливість сплачувати аліменти відповідно до рішення суду щомісячно у визначному розмірі, однак допустив заборгованість, тому позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.4), приходить до висновку, що загальний розмір неустойки (пені) за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року, включно, становить 124824 грн. 20 коп.

При розрахунку пені, суд приймає до уваги саме довідку - розрахунок, що міститься у матеріалах виконавчого провадження (а.с.19), яка на момент розгляду справи є дійсною та з якої вбачається, що розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на листопад 2022 року становить 88753 грн. 74 коп.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи положення ч.1 ст. 196 СК України, що розмір пені, який підлягає стягненню, не може бути більшим 100 відсотків заборгованості, тобто не може перевищувати 88753,74 грн., суд, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та диспозитивності (вмежах заявленихвимог) прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 71002 грн. 99 коп. підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року, включно, в розмірі 71002 (сімдесят одна тисяча дві) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34913375, місцезнаходження: 17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Пушкіна, буд. 73.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА