Ухвала

від 08.06.2023 по справі 757/23321/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23321/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102060000201 від 23.12.2022,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102060000201 від 23.12.2022, а саме на нежитлові приміщення № 2, 3, 4, 5, 6 площею: 17,8 м2, 18 м2, 18 м2, 18,5 м2, загальною площею 90, 3 м2, право власності на які визнано за ТОВ «ГДТ-Компанйон» (код ЄДОПОУ 31988385), які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73Б, та заборонити володільцям, здійснювати будівельні роботи об`єкту нерухомості, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування, а Печерською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022102060000201 від 23.12.2022 за фактом шахрайського заволодіння об`єктами нерухомості за попередньою змовою групи осіб, що спричинило збитки громаді міста Києва у великих розмірах, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що шляхом використання документів, які мають ознаки підробки, шахрайським способом відбулось неправомірне проведення будівельних робіт на самовільно захопленій земельній ділянці та заволодіння частиною нежитлової будівлі площею 70,6 м2, що знаходяться на земельній ділянці площею 386 м2 (адреса: м. Київ, проспект Маяковського, 75) кадастровий номер 8000000000:62009:0130 та частиною нежитлової будівлі площею 90,3 м2, що розташована на земельних ділянках загальною площею 210 м2 (адреса: м. Київ, проспект Маяковського, 75).

Так, 26.04.2010 ТОВ «Ремонтник» та ТОВ «ГДТ-Компанйон» звернулись до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору про спільну діяльність з ОСОБА_4 та визнання права власності.

На підставі висновку експертів та актів виконаних робіт, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10.08.2010, визнано за ТОВ «Ремонтник» право власності на частину нежитлової будівлі площею 70,6 м2, що знаходяться на земельній ділянці площею 386 м2 (адреса: м. Київ, проспект Маяковського, 75) кадастровий № 8000000000:62009:0130 та за ТОВ «ГДТ-Компанйон» права власності на частину нежитлової будівлі площею 90,3 м2, що розташована на земельних ділянках загальною площею 210 м2 (адреса: м. Київ, проспект Маяковського, 75).

В подальшому, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.12.2011 роз`яснено вищевказане рішення, таким чином: нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна та розташовані за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73Б та зазначені у технічному паспорті, виготовленому КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна», як самостійний об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 1 загальною площею 70, 6 м2 право власності на яке було визнано за ТОВ «Ремонтник» та самостійний об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення площею: 17,8 м2, 18 м2, 18 м2, 18,5 м2 зазначені в технічному паспорті відповідно як приміщення № 2, 3, 4, 5, 6 загальною площею 90, 3 м2, право власності на які визнано за ТОВ «ГДТ-Компанйон» є приміщеннями вказаними у резолютивній частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10.09.2010, яким визнано за ТОВ «Ремонтник» право власності на частину нежитлової будівлі площею 70,6 м2, яка розташована по проспекту Маяковського, 75 в м. Києві, та за ТОВ «ГДТ-Компанйон» право власності на частину нежитлової будівлі площею 90,3 м2, яка розташована по проспекту Маяковського, 75 в м. Києві та складається з нежитлових приміщень площею: 17,8 м2, 18 м2, 18 м2, 18,5 м2.

Крім того, слідством встановлено, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на АДРЕСА_1 не надавались, а поштова адреса присвоїлась відповідно до наказу Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 27.08.2020.

Відповідно до інформації, відображеної у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 1 за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73б, загальною площею 70, 6 м2 на ТОВ «Ремонтник» (код ЄДРПОУ 21604937), а право власності на нежитлові приміщення № 2, 3, 4, 5, 6 за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73б, загальною площею 90, 3 м2 на ТОВ «ГДТ-Компанйон» (код ЄДРПОУ 31988385).

Крім того, земельна ділянка площею 0,0706 га (кадастровий номер 8000000000:62:009:0182) на просп. Володимира Маяковського, 73б у Деснянському районі м. Києва передано в оренду ТОВ «ГДТ-Компанйон» договором №288 від 10.09.2015.

Враховуючи викладене, слідством вбачається, що на підставі підроблених документів відбулась незаконна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також неправомірне здійснення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62009:0130.

Таким чином, як вказує прокурор в клопотанні, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказані нежитлові приміщення є об`єктами кримінально протиправних дій та існує ризик їх відчуженні.

Так, 06.06.2023, нежитлове приміщення № 1 загальною площею 70, 6 м2 право власності на яке було визнано за ТОВ «Ремонтник», розташоване за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73Б та нежитлові приміщення № 2, 3, 4, 5, 6 площею: 17,8 м2, 18 м2, 18 м2, 18,5 м2, загальною площею 90, 3 м2, право власності на які визнано за ТОВ «ГДТ-Компанйон», які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73Б визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нежитлові приміщення № 2, 3, 4, 5, 6 площею: 17,8 м2, 18 м2, 18 м2, 18,5 м2, загальною площею 90, 3 м2, право власності на які визнано за ТОВ «ГДТ-Компанйон» (код ЄДОПОУ 31988385), які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 73Б, та заборонити володільцям, здійснювати будівельні роботи об`єкту нерухомості, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаних об`єктів нерухомості.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1